Моніліоз – небезпечне захворювання плодових культур

Моніліоз кісточкових та насіннячкових культур - ознаки хвороби, лікування, профілактика

У період цвітіння та формування зав'язей у травні плодові культури зазнають активної навали хвороб і шкідників. Наприклад, такий гриб, як монілія, може за кілька днів знищити квітучі здорові плодові культури, такі як вишня, абрикос, слива, персик та черешня. Ушкодження, спричинені східною плодожеркою, також можуть мати негативні наслідки на врожайність, які як у першому, так і у другому випадку мають масовий характер. Проте, своєчасний захист дерев та чагарників може запобігти наслідкам збитків.

Симптоми прояву моніліозу на рослинах

Моніліоз (моніліальний опік, моніліальна або плодова гниль) - це одне з найбільш важковикорінних захворювань кісточкових і насіннячкових культур. Навесні він проявляється у вигляді моніліального опіку, при поразці яким суцвіття і гілки виглядають як обгорілі. За сприятливих умов хвороботворний гриб монілія (monilinia fructigena і monilinia cinerea) швидко розмножується, викликаючи великі рани, які можуть знищити не тількі окремі дерева, а й цілі сади. Оптимальні умови для розвитку хвороби - це краплинна вологість і температура повітря трохи вище за нуль. При температурі + 4°С гриб починає бурхливе зростання: його спори проникають у дрібні пошкодження і тріщини в корі рослини, швидко розростається грибниця, блокуючи провідні потоки. В результаті рослинні тканини відмирають, відбувається усихання молодих гілок, яке поширюється по всьому дереву.

На жаль, спори гриба найбільш активні в період цвітіння і комахи розносять їх разом з пилком, внаслідок чого, незабаром після опадіння пелюстків починають в'янути великі та дрібні гілки рослин. Існує пряма залежність: чим рясніший врожай, тим сильніша шкода від хвороби. Останніми роками, у зв'язку із зміною клімату, спостерігаються тривалі теплі періоди взимку із високою вологістю. Це призводить до того, що у збудника моніліозу майже немає періоду спокою, спори гриба активно проростають і розвивається міцелій, який вражає здорові клітини рослин.

Способи захисту саду від моніліозу

Заходи захисту проти грибка необхідно починати вже восени, після опадіння листя, з використанням мідьмістких засобів, таких як бордоська рідина, сечовина та інші. У цьому випадку, іони міді, зберігаючись на стовбурах дерев та рослинних рештках протягом усієї зими, ефективно знищують спори грибів, запобігаючи їх подальшому розмноженню. До агротехнічних заходів боротьби належать також зміна посадок культури: нові насадження кісточкових культур слід робити на невикористаних раніше ділянках, уникаючи зон зі старими, зараженими деревами. Переважно вибирати види та сорти, стійкі до моніліозу. Також важливо регулярно видаляти пошкоджені плоди і пагони, і в жодному разі не залишати взимку на деревах муміфіковані плоди. Необхідно регулярно проводити догляд за кроною дерев, включаючи зимову та весняну обрізку, а також зелену уламку та прищипку пагонів, щоб запобігти загущенню крони, що сприяє розвитку грибка. Літня обрізка дозволяє отримати додаткове цвітіння кісточкових плодових культур - на два тижні пізніше за основне. Це дозволяє уникнути ранкових заморозків у період цвітіння та забезпечити отримання стабільного врожаю. На жаль, цей метод не знаходить широкого застосування серед садівників, що позбавляє їх можливості щорічно отримувати багатий врожай якісних плодів.

Східна плодожерка - небезпечний шкідник кісточкових культур

Крім цього, останнім часом серед садівників помічено, що на початку літа верхівки листя молодих пагонів персика в'януть, кінці пагонів викривляються та сохнуть. Часто на початковій стадії усихання пагона можна помітити потовщення, потім з'являється отвір, біля якого утворюється крапелька камеді. Багато хто помилково припускає, що це нове захворювання, проте, якщо розрізати пошкоджений пагон, можна виявити всередині червоточину довжиною близько 5-6 см, в якій живе рожева гусениця. Ця гусениця є шкідником, відомим як східна плодожерка (grapholita molesta). Ця комаха з'явилася в садах нашої країни відносно нещодавно. Східна плодожерка спочатку вражала лише персики, проте невдовзі її раціон значно розширився, охоплюючи більшість плодових культур, включаючи яблука, айву і навіть волоський горіх.

Методи боротьби проти східної плодожерки

Нині контроль чисельності цього шкідника став однією з необхідних умов отримання якісного врожаю. Важливою агротехнічною мірою боротьби є регулювання врожайності: плоди, що досягли розміру голубиного яйця, проріджують, залишаючи відстань між ними 10-15 см один від одного. Це робиться з урахуванням того, що плодожерки всіх видів люблять відкладати яйця в місцях зіткнення плодів, і якщо персики або яблука висять на гілці гроном, може пошкодитися все гроно цілком, на відміну від окремих плодів, які менш привабливі для шкідника.

Ще одним із методів боротьби є обрізання уражених верхівок пагонів персика. Час проведення обробок засобами захисту рослин зручно визначати з використанням феромонних пасток. Регулярний моніторинг кількості метеликів, спійманих у пастці, дозволяє точно встановити період масового льоту комах. За народними спостереженнями, пік льоту першого покоління східної плодожерки, а також яблуневої зазвичай відбувається під час цвітіння білої акації. Обприскування зараз вважається найбільш ефективним. З метою боротьби з наступними поколіннями, повторне обприскування проводять приблизно через місяць після першого, при цьому рекомендується використовувати препарати різних хімічних груп, щоб запобігти формуванню резистентності у шкідників.