Різоктоніоз або чорна парша бульб

Ризоктоніоз картоплі – джерело інфекції та методи боротьби з хворобою

Багато початківців городників вважають темні цятки на бульбах картоплі просто грудочками ґрунту, що залишилися. Однак, якщо вони не зникають навіть після ретельного миття, це може вказувати на зараження рослини ризоктоніозом, відомим також як чорна парша. Ризоктоніоз або чорна парша є одним з найбільш небезпечних і поширених захворювань картоплі. Це грибкове захворювання знищує бульби, листя та стебла рослини, що веде до уповільнення його зростання під час вегетаційного періоду, а також зменшує врожайність і вражає продукцію під час зберігання. Особливо прогресує дана хвороба в умовах прохолодного та дощового літнього сезону, оскільки такі умови ідеально підходять для поширення грибних суперечок. Перебуваючи у такому середовищі, патоген здатний знищити до 30% урожаю. Збудником ризоктоніозу є гриб Rhizoctonia solani J.G. Kuhn у недосконалій міцеліальній стадії. Найчастіше хвороба виявляється на дорослих рослинах картоплі під час фази цвітіння.

У більшості випадків, ступінь захворювання визначається зовнішніми умовами, такими як кількість інфекції в грунті і на насінні, а також щільністю посадки бульб. Хвороба найбільш активно розвивається при температурі ґрунту близько 17 ° С та вологості в діапазоні 60-70%. Найбільшу шкоду ризоктоніоз завдає насінній картоплі, при зараженні грибком вона мало зберігається і майже не проростає. Інфекція призводить до загнивання очей та проростків рослин, які у ряді випадків гинуть ще до виходу на поверхню ґрунту. Якщо ж сходам удалося з'явитися, то вони вкрай ослаблені, тож розраховувати на отримання хорошого врожаю не доводиться.

Для того, щоб зберегти врожай, потрібно вміти розпізнавати ознаки хвороби і знати, як їх лікувати. При ураженні бульб, на їх поверхні формуються опуклі чорні утворення, відомі як склероції, що є сплячою стадією грибка. Вони нагадують грудочки сухого бруду і погано зіскаблюються нігтем. При цьому вони майже не створюють небезпеки для бульб, оскільки перебувають у стані спокою. Однак при підвищеній вологості, склероції починають стрімко проростати міцелієм, проникаючи безпосередньо в паростки і утворюючи на них темні кільця, а на бульбах згодом утворюються вм'яті бурі плями. При сухій та спекотній погоді (у фазі активного цвітіння), хвороба на бульбах може мати вигляд сітчастого некрозу, при цьому паростки та вічка починають поступово загнивати. У уражених рослин найчастіше спостерігається невисоке бадилля. В районі основи стебел можна помітити важко помітні, в основному попелясті плями, на яких згодом з'являється білий наліт - це один із симптомів ризоктониоза, відомий як «біла ніжка». Листя таких рослин стає ліловим і поступово згортається, нагадуючи форму човника, а в пазухах пагонів утворюються зелені повітряні бульбашки. На бічних пагонах утворюються темно-бурі плями, що сигналізують у тому, що пагін починає гнити.

Вибирайте сорти картоплі, стійкі до ризоктоніозу

Кожен фермер віддає перевагу певним сортам картоплі, але завдяки прогресу в аграрній науці, асортимент сортів став набагато ширшим, і тепер можна вибирати сорти, стійкіші до хвороб, які забезпечують вищі врожаї. На даний момент, повністю стійких до ризоктоніозу сортів картоплі не існує, проте є сорти, що мають підвищену стійкість, що дозволяє зменшити збитки врожаю. Експерти в галузі агрономії часто рекомендують вибирати сорти голландської та німецької селекції. Приклади таких сортів: Христина, Саванна, Крістел, Інфініті, Озіріс та Електра. Це лише невелика частина списку, оскільки селекціонери продовжують розробляти нові сорти, які мають ще більшу стійкість до захворювань.

Дотримання сівозміни та правильна посадка – ключовий агротехнічний спосіб захисту

Хорошими попередниками для картоплі є багаторічні злакові, жито, овес, кукурудза, озимий ріпак та льон. У той час, як цукрові буряки, капуста, конюшина, гарбузові культури та томати, а також інші рослини сімейства пасльонових, у яких схожі збудники хвороб, можуть сприяти розвитку захворювання та накопиченню інфекції.

При посадці перевага віддається більшим бульбам (70-100 г), оскільки вони менш сприйнятливі до хвороб. Насіннєву картоплю слід витримувати на світлі протягом 25-30 днів. При необхідності бульби можуть бути оброблені 1,5% розчином борної кислоти (50 мл на 1 кг бульб) або 0,02% розчином мідного купоросу (через 7-10 днів після початку пророщування і за тиждень до посадки). Ефективний також метод обробки насіння деревною золою (1 кг на 50 кг посадкового матеріалу) або обробка спеціальними стимуляторами росту та мікроелементами. Усі ці методи зміцнюють стійкість картоплі до захворювань. Разом з цим необхідно проводити дезінфекцію бульб або насіннєвої картоплі за допомогою хімічних препаратів.

Для отримання кращих результатів при посадці картоплі температура грунту повинна бути не нижче +8 °С, хоча деякі фахівці рекомендують розпочинати посадку при температурі не менше +10 °С. Глибина посадки має бути не більше 6-8 см (для супіщаних ґрунтів – 8-11 см, для торф'яно-болотних – 12-14 см), що дозволяє зменшити ризик зараження. Вирощування картоплі на легких ґрунтах з гарною аерацією сприяє кращому доступу повітря до кореневої системи та посилює імунітет рослин. Навпаки, важкі глинисті грунти збільшують ризик розвитку ризоктониоза, якщо весна холодна і затяжна. На важких ґрунтах, схильних до утворення кірки, рекомендується боронувати поле через 4-5 днів після посадки та в період сходів.

Для попередження повторного зараження бульб картоплі різоктоніозом, - за 7-10 днів до їх збору рекомендується скошувати або знищувати бадилля рослин з використанням дозволених десикантів. Після видалення бадилля затримка збирання більш ніж на два тижні не рекомендується. Бажано проводити ці роботи на початок дощів. Оптимальним вважається прибирати картоплю через 7 днів після знищення бадилля, так як відстрочення збирання сприяє збільшенню ураження бульб захворюванням.

Обробка бульб перед посадкою

Перед посадкою картоплі важливо провести дезінфекцію посадкового матеріалу. Це є ефективною профілактикою проти хвороб та атаки шкідників під час проростання. Додавання борної кислоти до розчину покращить стимуляцію росту. Така обробка бульб підвищить їхню стійкість і позитивно позначиться на врожайності. Існує два методи обробки: бульби можуть бути замочені на 2-3 години в розчинах, що мають дезінфікуючі та поживні властивості, або оброблені шляхом обприскування з розпилювача.

При підготовці посадкового матеріалу часто використовуються фунгіциди, - хімічні засоби, які запобігають зростанню спор грибів. Цей метод є найбільш ефективним та економічно вигідним для боротьби з ризоктоніозом. Одним із надійних способів уникнути ураження різоктоніозом є проведення передпосівної обробки препаратом Тексіо Велум. При цьому 10 мл препарату необхідно розчинити у 0.1-0.2 л води та добре перемішати. Цього робочого розчину достатньо для протруювання 10 кг посівного матеріалу картоплі. Робочий розчин слід рівномірно розпорошити за допомогою обприскувача на бульби картоплі перед посадкою і ретельно перемішати. Протруєний насіннєвий матеріал необхідно висадити найближчим часом після обробки.

Даний препарат містить у складі дві діючі речовини: імідаклоприд (імідаклоприд), - інсектицид контактно-кишкової та системної дії, і пенцикурон (pencikuron), - фунгіцид, що володіє контактним способом проникнення. Пенцикурон впливає на джерело зараження шляхом блокування функціонального розвитку клітини та синтезу ключових ферментів гриба, це зупиняє зростання міцелію та нейтралізує подальший розвиток патогену. Такий механізм дії забезпечує надійний захист молодих рослин на початковому етапі вегетації. Тексио Велум ефективний не тільки у боротьбі проти ризоктониоза, парші, кореневих гнилів картоплі та інших овочевих культур, а також проти комах-шкідників, таких як колорадський жук, дротяник, попелиця та ін. Завдяки застосуванню даного протруйника, досягається комбінований захист від шкідників та хвороб з ефектом стимуляції росту та розвитку рослин, що тягне за собою підвищення врожайності та частки товарних бульб.

Серед поширених протруйників для боротьби з чорною паршею виділяють такі препарати: Тірана, Максим, Селест Топ, Магнум Дуо, Шедевр, Атака Underground.

Хорошою профілактикою у боротьбі проти збудників різоктоніозу є застосування біологічних засобів, таких, як Фітодоктор Ліст та Фітоцид-Р. Біопрепарати на основі живих бактерій виробляють антибіотики, які є антагоністами щодо фітопатогенів. Крім фунгіцидного захисту, їх дія підвищує імунітет і надає стимулюючий ефект на культури.

Для забезпечення річного врожаю картоплі необхідно регулярно підгодовувати її, використовуючи мінеральні добрива (NPK) відповідно до рекомендацій агрохімічних лабораторій або досвідчених агрономів. Важливо враховувати специфіку ґрунту кожного поля, його склад та запланований розмір урожаю. Фосфорні та калійні добрива рекомендується вносити восени, а азотні – навесні. У деяких регіонах азотні добрива (аміачна селітра, сечовина та ін.) і фосфорні (суперфосфат подвійний) вносять перед весняним оранкою.

Картопля ефективно зростає та розвивається, коли у ґрунті присутні мікроелементи, такі як бір, марганець, мідь, магній, цинк, молібден та інші. Ці елементи можуть вноситися в ґрунт разом з мінеральними добривами, використовуватися для обробки насіннєвих бульб у вигляді слабких розчинів, або застосовуватися для позакореневих підживлень рослин, поєднуючись із обприскуванням наземної частини картоплі для захисту від шкідників та хвороб.

Обприскування наземної частини картоплі мікродобривами можна ефективно поєднувати із захистом рослин від шкідників та хвороб, обробивши бульби перед посадкою розчином такого препарату, як Авангард Р+ Ас Селектив. Щоб збільшити ефективність позакореневих підживлень, рекомендується проводити обробку бадилля наприкінці дня. У цей час, як правило, є підвищена вологість у повітрі, що сприяє більш тривалій фіксації крапель робочого розчину на поверхні рослин.