Оїдіум (борошиста роса винограду)

Оїдіум винограду, опис та способи контролю хвороби

Садівники, які утримують виноградники на присадибній ділянці, знають, що вирощування винограду потребує особливого належного догляду, зокрема захисту від хвороб та шкідників. А вразити виноград можуть різні недуги: мілдью, фузаріоз, біла чи сіра гниль, антракноз та інші. Досить поширена і знайома не з чуток для більшості виноградарів хвороба, під назвою оїдіум. Що ж вона собою представляє і які ризики насадженням несе? Важливість серйозного ставлення до оїдіуму та інших хвороб рослин може бути переоцінена. Наслідки хвороби спричиняють різний рівень шкоди здоров'ю рослин, негативно впливаючи на їх ріст, погіршуючи врожайність та якість, смак та зовнішній вигляд ягід. Ослаблена хворобами лоза втрачає стійкість до зимових умов і може навіть усихати. У таких умовах отримати рясний та якісний урожай стає неможливим. Знання способів боротьби з різними захворюваннями та своєчасне застосування лікувальних заходів є ключовим для підтримки здоров'я рослин. Ігнорування симптомів хвороби може призвести до серйозних збитків, а неможливість розпізнавання ознак захворювання означає, що підібрати ефективне лікування буде складно, що може негативно вплинути на результат боротьби з хворобами.

Біологія збудника, що необхідно знати про джерело зараження

Оїдіум (борошниста роса винограду, Oіdium, Powdery Mildew, збудник - Uncinula Necator Burill. (Erysiphe necator Schweinitz), в конідіальній стадії - Oidium Tuckeri Berk.) Оїдіум відрізняється добре розвиненим поверхневим міцелієм і прямостоячими конидиєносцями. Конідії зазвичай збираються в невеликі ланцюжки, що складаються з двох-чотирьох конідіоспор, з розмірами в межах 22-35 на 14-20 мікрометрів. А при мікроскопічному дослідженні ураженого листя, зібраного наприкінці вегетаційного періоду або після зими, можна виявити круглі замкнуті плодові тіла грибка, які називають клейстотеціями. Зрілі клейстотеції мають темно-коричневий колір та покриті численними твердими придатками із закрученими у спіраль кінцями. Діаметр клейстотеції коливається між 90 і 105 мікрометрами. Всередині них містяться аскоспори, розміри яких становлять 15-25 на 10-14 мікрометрів. З настанням весни аскоспори проростають, сприяючи розвитку нового покоління гриба.

Ознаки ураження оїдіумом

Оїдіум є серйозною загрозою для виноградарства, оскільки вражає всі зелені частини виноградних рослин і особливо небезпечний для молодих пагонів лози, а заражені ягоди стають непридатними для вживання та використання у виноробстві. Хвороба здатна знищити більшу частину врожаю та призвести до значних втрат для виноградників. Найсерйозніші труднощі виникають при вирощуванні темних та пізніх сортів, які найбільш чутливі до цього захворювання. Практично жоден із європейських сортів винограду не має природної стійкості до цієї хвороби. Спостерігаючи за зростанням виноградних лоз, можна помітити деякі пагони, які ростуть повільніше за інші. Їхнє листя здається скрученим, і воно часто покрите сірувато-білим пилком, повністю або частково. Ці пагони називають прапоровими. Прапорові пагони винограду виростають з бруньок, які були заражені в попередній вегетаційний період, і містять велике скупчення інфекції. Вони помітно відрізняються повільним ростом і вкриті рясним борошнистим нальотом, утвореним спорами грибка. Від основи вони набувають бурого відтінку, а листя на цих пагонах виглядає зморщеним, з численними поглибленими плямами на верхній стороні. Кінчики листя також буріють і сохнуть, набуваючи обгорілого вигляду. У середньому, на кожні 1000-1500 бруньок припадає один прапоровий пагон. Їх видалення значно знижує ризик поширення хвороби, дозволяючи скоротити кількість лікувальних обприскувань.

Початкове свідчення актуальності захворювання – дрібні світло-зелені цятки на листі. На зелених пагонах з'являються темно-сірі плями, що іноді зливаються, покриваючи ціле міжвузля. З зараженого молодого листя і пагонів поступово сходить здорове зелене забарвлення. В активну фазу розвитку оїдіуму, зазвичай у червні-липні місяці, на листі з'являється білувато-сірий наліт, що нагадує борошно, який в основному формується на верхній стороні листка. Внаслідок зараження у листі порушується процес фотосинтезу, їх ріст уповільнюється, призводячи до деформації та висихання листя. На дозрілих пагонах уражені ділянки стають червонувато-коричневими, знижуючи їхню продуктивність і зимостійкість. Темні червоно-коричневі плями на дозрілій лозі - це ознаки розвитку поверхневого міцелію збудника оїдіуму. Розміри, форма та розташування плям на пагонах винограду дають уявлення про характер поширення хвороби у попередньому сезоні. Наявність плям переважно у середній та верхній частині лози вказує на те, що активний розвиток хвороби відбувався у другій половині вегетаційного періоду. Пагони з обвугленим виглядом біля основи можуть свідчити про розвиток прапорових пагонів, на що слід звернути увагу навесні.

Якщо симптоми захворювання на лозах у певній частині виноградника зустрічаються частіше, ніж в інших ділянках (особливо це помітно після опадіння листя), це може означати, що в цих місцях створилися сприятливі умови для розвитку оїдіуму, такі як інтенсивний ріст і загущеність крони, погана аерація кущів, надмірна вологість та інші. Цей аспект також заслуговує на увагу при плануванні заходів боротьби із захворюванням.

Оїдіум, що вражає гребені винограду, спричиняє їх некроз. Це призводить до припинення накопичення цукру в ягодах, внаслідок чого вони залишаються недозрілими та не досягають необхідних сортових характеристик для переробки. Всі суцвіття та грона винограду, а також верхівки пагонів можуть виглядати, начебто обсипані золою чи борошном. Ознаки поразки суцвіть - аналогічні – борошнистий наліт. Він не дає суцвіттям нормально розвиватися і призводить до їхнього обсипання.

Ягоди можуть уражатися грибком у різні стадії свого розвитку – від початку стадії утворення до зрілості. На них з'являються темно-сірі крапки, які утворюють плями у вигляді сітки. Іноді вся поверхня ягід повністю покриваються спороношенням гриба. Ягоди, заражені на ранніх стадіях, зневоднюються, а ті, що досягли розміру горошини, лопаються і руйнуються під впливом цвілевих грибів або просто висихають за сухої погоди. Згодом плоди підгнивають, усихають, а шкірка ягід тріскається, оголюючи насіння. Хвороба може вражати як окремі ягоди,так і цілі грона. Їх необхідно одразу відбраковувати, щоб уникнути передачі присмаку цвілі виноградному соку та вину.

Ключові відмінності оїдіуму від мілдью

Важливо розрізняти оїдіум і мілдью, - це два окремих грибкових захворювання винограду, які часто плутають через схожість назв: оїдіум відомий як борошниста роса, а мілдью - як несправжня борошниста роса. Знання ознак оїдіуму та мілдью допоможе правильно ідентифікувати захворювання та вжити заходів для боротьби. Незважаючи на схожі назви та грибкову природу, кожна з них викликається збудниками різних класів та характеризується певними симптомами прояву. Оїдіум вже описаний вище, а мілдью проявляється через жовтуваті маслянисті плями на зовнішній стороні листя, що просвічуються. Після туману чи роси на нижній стороні листя з'являється наліт, який згодом буріє та висихає. Мілдью також вражає суцвіття (вони буріють), пагони (чорна плямистість) та незрілі ягоди (темніють біля плодоніжки, можуть обсипатися або стають надмірно кислими). Часто мілдью вражає молоде листя, суцвіття, пагони та недозрілі ягоди. Але якщо ягоди встигли дозріти до моменту зараження, вони стійкі до цього грибку.

Збудник хвороби і що про нього потрібно знати

Oidium Tuckeri - спеціалізований патоген винограду, вражає хлорофілмісткі тканини всіх наземних частин рослини, включаючи листя, молоді пагони та суцвіття, а також ягоди. Цей гриб відноситься до ксерофітів, які добре адаптовані до сухих і жарких умов, відповідно, тривала спека і посуха не перешкоджають його поширенню. Oidium Tuckeri є облігатним паразитом, тобто він може існувати та харчуватися виключно за рахунок живих тканин своєї рослини-господаря. Гриб не здатний розвиватися чи функціонувати на штучних живильних середовищах. Після того, як уражені частини рослини, такі як листя або грона, зрізані, патоген швидко гине і заміщається сапротрофною мікрофлорою, що живиться мертвою органікою. Тому для діагностики хвороби необхідно використовувати лише свіжозрізані частини рослини.

Вторинне зараження (зараження конідіями, що переносяться вітром), може розвиватися в широкому діапазоні температур – від +5 до +30 °C і будь-якої вологості повітря: від 15 до 80%. Тільки у випадку, якщо температура повітря досягає +37 °C, вона згубна для збудника. При оптимальній температурі для розвитку оїдіуму (+22 -28°C), його інкубаційний період (час від того, коли рослина заразилася оїдіумом, до прояву нальоту) становить 7-14 днів. Вологість повітря не є вирішальним фактором, що впливає на життєздатність грибка.

Чи гине патогенний грибок при заморозках?

Морози нижче мінус 25 °C можуть зменшити кількість інфекції оідіуму на виноградниках, що не вкриваються, проте такі низькі температури також можуть пошкодити бруньки винограду, що в результаті може призвести до втрати врожаю. Основним способом зменшення запасів інфекції оідіуму на лозі є розвиток ґрунтових сапрофітних грибів та бактерій на її поверхні, що особливо актуально при укритті виноградників землею. Укриття виноградної лози землею допомагає значно знизити рівень інфекції оідіуму, в той час як використання інших матеріалів для укриття, таких як короби, мати, дуги, плівка, спанбонд та інше, не має такого ефекту.

Важливо зазначити, що застосування залізного купоросу та інших потужних засобів перед укриттям виноградників землею не веде до зменшення інфекційного фону оїдіуму, оскільки ці засоби негативно впливають на мікоризу.

Що слід робити у профілактичних цілях?

Агротехнічні прийоми, такі як пасинкування, підв'язування та видалення зайвих пагонів, а також боротьба з бур'янами також відіграють важливу роль. Застосування добрив, багатих на фосфор, калій і мікроелементи, включаючи цинк, марганець і молібден, також сприяє захисту рослин. Проведення профілактичних заходів є вкрай важливим, оскільки це дозволить запобігти появі хвороби. Однак, якщо зараження все ж таки відбулося, немає необхідності в зайвій тривозі. При активному контролі ситуації та відповідальному підході до проблеми можна очікувати позитивних результатів.

Профілактика, як було зазначено, відіграє ключову роль у ефективній боротьбі проти оїдіуму, допомагаючи суттєво зменшити шанси зараження винограду грибковою інфекцією. Вона краще лікування фунгіцидами, оскільки профілактичні засоби містять хімічні компоненти в значно нижчих концентраціях порівняно з лікувальними препаратами, що знижує ризик шкоди для рослин. Особливо важливо проводити профілактичні заходи в умовах несприятливої ​​погоди, яка сприяє розвитку грибкових захворювань, як згадувалося раніше.

У рамках профілактики оїдіуму рекомендуються такі заходи:

• Осіннє очищення виноградника, включаючи видалення рослинних залишків, збирання та утилізацію опалого листя, а також обробку рослин залізним купоросом перед укриттям на зиму. Обов'язкове провітрювання крони куща, а саме проведення обрізки, пасинкування, видалення листя з метою максимально покращити проходження повітря. Якщо ваш виноградник буде загущений, якщо він погано провітрюється і плюс до всього ви лінуєтеся проводити зелені операції, то ніякі чарівні препарати від оїдіуму не допоможуть, оскільки оїдіум неможливо перемогти лише обприскуванням. Добре провітрюване формування винограду запобігає активному розвитку також інших грибкових хвороб, не тільки оїдіуму.
• Обробка мідним купоросом у передвегетаційний період (кінець зими-початок весни).
• Посадка винограду з урахуванням достатнього простору рослин.
• Регулярне видалення бур'янів забезпечує добру аерацію ґрунту та доступ свіжого повітря до рослин.
• Збалансоване живлення винограду макро- та мікроелементами; збільшення тургору клітин рослин за рахунок регулярного рясного поливу (3-4 рази за сезон) розчинами, що стимулюють розвиток кореневої системи.
• Пізньоосіннє та ранньовесняне обприскування виноградників стоїть на першому місці серед профілактичних дій. Цей етап догляду за виноградником дуже важливий і нехтувати не рекомендується. Обприскування допомагає зупинити розвиток та поширення грибного міцелію, який готується до зимівлі або вже успішно перезимував, запобігаючи його негативному впливу на рослини.

Біопрепарати проти оїдіуму – альтернатива хімічним засобам

Сьогодні серед широкого спектра засобів проти оїдіуму знаходяться біопрепарати, такі як Гаупсин Forte, Ізокур. Живі мікрооргранізми, у їх складі виробляють природні антибіотики, які знищують розвиток патогенних організмів та запобігають їх повторній появі. Обробку рослин можна проводити протягом усього періоду вегетації, при цьому термін від останнього обприскування до збирання врожаю може становити лише кілька днів. Проте варто розуміти, що біопрепарати не проникають у тканини рослини, а лише уповільнюють розвиток інфекції, і не завжди можуть знищити її повністю. В даний час, при ураженні оідіум вони ще не можуть повноцінно замінити фунгіциди. Для успішного застосування біопрепаратів необхідне дотримання низки умов, включаючи правильне зберігання, підготовку розчину, а також певні погодні умови – температуру та вологість та низький інфекційний рівень. Якщо ж у винограднику відбувається масовий розвиток оідіуму, рекомендується застосовувати системні фунгіциди.

Заходи боротьби з оїдіумом, застосування хімічних засобів захисту

Раніше вважалося, що починати профілактику оїдіуму можна з обприскування після цвітіння, коли інфекційне тло було низьким. Однак з урахуванням поточних змін клімату, поширення оїдіуму навіть у раніше нетипових зонах та адаптації фітопатогенів до існуючих засобів захисту рослин, профілактичне оброблення системними препаратами має починатися з перших обприскування.Це означає, що обробку слід починати як мінімум з фази цвітіння, а переважно з моменту появи 2-3-х справжніх листків винограду. Такого підходу слід дотримуватися незалежно від того, наскільки сильно кущі були вражені оїдіумом у попередньому сезоні. Після видалення прапорових пагонів, уражених хворобою, необхідно негайно провести профілактичну обробку системними препаратами, а також провести обов'язкові обприскування безпосередньо перед цвітінням та після цвітіння винограду. Подальші захисні заходи проводять із проявами симптомів розвитку захворювання. Протягом вегетаційного періоду рекомендується провести 3-4 фунгіцидні обробки виноградника для надійного захисту від ураження грибком Oidium tuckeri Berkeley.

• По молодих пагонах довжиною до 20 см
• Перед цвітінням
• Після цвітіння
• При досягненні зав'язі розмірів 0.3-0.5 см

Різні фунгіциди мають свій тимчасовий діапазон дії та призначені для використання за певних температурних умов. Деякі їх підходять для застосування навесні, інші – влітку. Важливо також враховувати, що існують кошти, які не слід використовувати за місяць до збирання врожаю, тоді як інші можна застосовувати за тиждень до збирання. Перед застосуванням будь-якого препарату важливо звертати увагу на дозування (надлишок може бути шкідливим) та спосіб застосування. Також рекомендується чергувати препарати різних груп, щоб уникнути звикання до однієї і тієї ж діючої речовини. Для профілактики обробку можна проводити кожні 10-14 днів. За наявності ознак оїдіуму рекомендується проводити 3-4-разову обробку кожні 7-10 днів, з чергуванням системних агрохімікатів та препаратів, що містять мідь. Якщо інфекція була помічена минулого сезону, починайте діяти якнайшвидше. Найбільш ефективними засобами проти оідіуму, які зупиняють та повністю знищують розвиток грибка, є сульфат заліза, сірчанокисла мідь та гранульована сірка. Для тих, хто вважає за краще уникати використання агрохімікатів у виноградарстві, існує два альтернативні шляхи. Перший - це проведення ефективної профілактики борошнистої роси, щоб мінімізувати необхідність її лікування. Другий – це застосування органічних матеріалів. Однак, як не крути, на практиці, як правило, без сірковмісних хімічних засобів не обійтися. Використання народних засобів, таких як органіка, часто пов'язане з наявністю сірки в їх складі, хоча значно меншій кількості в порівнянні з хімічними препаратами. В якості альтернативи, рослини можуть бути оброблені настоєм із золи або гною, а також підходить солом'яна труха.

При виявленні ознак ураження винограду оідіумом, вкрай важливо негайно вжити заходів, щоб запобігти подальшому поширенню грибка та можливим незворотним наслідкам. Як тільки хвороба підтверджена, слід негайно розпочати лікування, обробляючи як уражені рослини, так і сусідні чагарники, які ще не зачепили захворювання.Всі робочі інструменти після використання слід ретельно дезінфікувати, щоб унеможливити поширення інфекції. До того ж, можлива одночасна протидія оідіуму та мілдью, оскільки профілактика та лікування цих захворювань часто мають схожі чи загальні підходи. Знайти або приготувати комбіновані засоби захисту, що містять як сірку, важливу для боротьби з оїдіумом, так і мідь, ефективну проти мілдью, зазвичай не становить труднощів. 

В арсеналі сучасних засобів захисту виноградників є широкий вибір хімічних препаратів, серед яких особливу роль відіграють сірковмісні. Ефективність сірки у боротьбі зі збудником хвороби найбільша при температурі повітря + 18°C ​​і вище, оскільки при цій температурі сірка переходить у парову фазу, яка знищує грибок. Однак при нижчих температурах досягти бажаного ефекту не вдасться. Важливо врахувати, що сірка забезпечує фунгіцидний захист протягом 8-12 днів, і у разі дощу буде потрібна додаткова обробка. Інтервал між обробкою фунгіцидами не повинен перевищувати 7 днів (тривалість розвитку однієї генерації збудника оїдіуму). Конідії патогену гинуть тільки при прямому контакті з частинками сірки, тому в цьому випадку краще використовувати дрібнодисперсні препарати, що містять сірку, такі як Тіовіт Джет і Сірка колоїдна. Не слід забувати, що при температурі +35°C використання сірки призводить до опіків листя, а температура +38°C може викликати опіки на ягодах, тому дотримуватися температурного режиму дуже важливо.

Для запобігання ризику випалу рослин, особливо в спеку, обприскування рекомендується проводити рано-вранці або ввечері. Необхідно ретельно покрити все листя винограду шаром сірки. При цьому важливо пам'ятати, що зволожена сірка втрачає свої властивості та неефективна проти Oidium Tuckeri.Також слід враховувати, що фітотоксичність сірки неоднакова стосовно різних сортів винограду. Сірка знищує конідії та молоді гіфи, але не впливає на грибницю та ділянки товстостінного міцелію. Тому вкрай важливо для профілактики і з метою недопущення подальшого розвитку інфекції застосовувати також і системні препарати, такі як фунгіцид Бродвей, Док Про, Шавіт Ф, Страж, Амістар Голд, Хорус, Старк, Топаз, Стробі, Талендо. А щоб уникнути появи стійких (резистентних) форм збудника оїдіуму, один і той же системний фунгіцид від оїдіуму не рекомендується застосовувати частіше двох разів за сезон. Рекомендується чергувати препарати по діючій речовині або проводити одночасну обробку системними фунгіцидами та препаратами на основі сірки.