Кошик
15780 відгуків
Проф. засоби від усіх існуючих побутових комахПерейти
Agro Retail - Засоби захисту рослин, добрива, насіння
+380 (66) 874-68-40
+380 (98) 132-05-74
+380 (63) 640-59-36
Кошик

Чистий сад без парші

Які культури вражає парша та як з нею боротися?

Парша відноситься до інфекційних захворювань, яке становить небезпеку для сільськогосподарських культур різного виду. Його викликають мікроскопічні патогенні грибки, бактерії та актиноміцети роду Venturia. На заражених рослинах хвороба викликає деформацію листя, бульб, стебел та плодів, що негативно позначається на врожайності. Особливо це захворювання поширене у помірних кліматичних умовах. Існують різновиди парші, що вражають чагарники та дерева, а також існують види патогенів, що охоплюють коренеплоди буряків та картоплі. Бульбова інфекція є значною проблемою при вирощуванні картоплі на полях, які тривалий час не використовувалися для вирощування, а також на нових або занедбаних ділянках. Бульби, уражені інфекцією, мають знижені товарні та смакові якості і не зберігаються довго. На заражених бульбах очка можуть частково або повністю гинути. Присутність у ґрунті достатньої кількості марганцю, бору та інших мікроелементів може знизити шкідливість цієї хвороби.

Що сприяє розвитку хвороби?

Інфекція звичайної парші найчастіше надходить із зараженого ґрунту. Збудник може зберігатися також на насіннєвому матеріалі, хоча в умовах зберігання інфекція, зазвичай, не поширюється. Парша особливо активно проявляється на легких піщаних та вапняних ґрунтах, особливо в суху та спекотну погоду. Внесення свіжого гною також сприяє посиленню розвитку захворювання. Сорти з тонкою і червоною шкіркою зазвичай сприйнятливіші до парші. Патоген парші належить до групи актиноміцетів та зустрічається у багатьох регіонах України. Захворювання найбільш активно розвивається при температурі 25-27 ° С і в лужному середовищі. Цей збудник живе у ґрунті, живлячись органічними залишками. За сприятливих умов він атакує підземні частини картоплі, проникаючи у бульби через лентицели чи механічні ушкодження. Згодом на уражених ділянках утворюється білий міцелій з конідієносцями, закрученими у формі гвинта. Зниження легкості ґрунту пригнічує актиноміцети. Рослинні залишки, що не розклалися, і свіже органічне добриво сприяють розвитку хвороби. Активність патогенних актиноміцетів посилюється за наявності у ґрунті вільного кальцію та нітритів. Поширення хвороби на бульбах також залежить від глибини їхнього залягання в грунті, - у глибших шарах, де менше повітря, захворювання розвивається слабше. Високий вміст у ґрунті органіки, особливо гумусу, пригнічує розвиток звичайної парші.

Як відбувається зараження паршою?

Експерти зазначають, що різні культури можуть страждати від різних збудників парші. Наприклад, парша, що вражає яблуні, не переходить на картоплю чи груші. Однак у всіх форм даної хвороби є загальні ознаки. При огляді зараженої рослини можна помітити характерні симптоми: лущення шкірки, поява пустул, плям, бородавок та виразок на плодах, бульбах, пагонах, листі, стеблах та квітках. Сильне ураження паршею веде до засихання та опадання листя, порушення водного балансу рослини, що негативно впливає на плодоношення у поточному та майбутньому сезонах. Також можливе осипання хворих квіток та бутонів. Плоди, уражені паршею, можуть бути деформовані. Під час зберігання такі плоди часто гниють, а збудники гнилі легко проникають через тріщини на поверхні шкірки, що утворилися через паршу. Така інфекційна хвороба, як парша, вражає культури лише за певних сприятливих для неї умовах, наприклад, за високої вологості грунту. Без достатнього рівня вологи це захворювання не розвивається. Грибок, що викликає паршу, активізується з таненням снігу навесні, за умови, що температура повітря досягає близько 12°C. Влітку парша поширюється при частих дощах, туманах або рясних росах. Також розвитку хвороби сприяє занадто густа посадка. На ділянках, де багато дерев одного виду, захворювання поширюється особливо швидко, особливо якщо ґрунт між рядами заріс бур'янами, за якими спори можуть передаватися від однієї рослини до іншої. Швидке поширення парші в саду може бути викликане генетичною одноманітністю, особливо коли близько один до одного ростуть дерева одного виду. Наприклад, слива або груша, посаджені поряд з яблунею, ураженою паршею, навряд чи заразяться від неї. Однак, якщо поряд із зараженою яблунею ростимуть інші яблуні, то ймовірність зараження паршою збільшується. До того ж деякі сорти рослин більш схильні до парші через свою особливу сприйнятливість. Експерти виявили, що деякі сорти менш схильні до захворювання, тоді як інші більш вразливі. Сучасна селекція дозволила вивести сорти, які характеризуються підвищеною стійкістю до парші.

Парша на деревах, профілактичні засоби захисту

Багато садівників дійшли висновку, що профілактика парші набагато простіше, ніж боротьба з захворюванням, що вже виникло. Для запобігання розвитку парші існують певні агротехнічні методи, наприклад:

  • Важливо своєчасно видаляти опале листя під деревами та чагарниками та регулярно перекопувати ґрунт навколо стовбурів
  • Регулярні огляди дерев під час вегетації допоможуть вчасно помітити перші ознаки захворювання
  • Листя та плоди, які виглядають підозріло, слід одразу ж видаляти та знищувати
  • Щорічне проріджування крони чагарників та дерев запобігає швидкому поширенню парші при загущенні
  • Рекомендується підгодовувати рослини, використовуючи добрива на основі фосфору, карбонату калію та кремнію

Після закінчення листопада восени чагарники, дерева та ґрунт під ними обприскують розчинами сечовини (7%), аміачної селітри (10%) або нітроамофоски (10%). Для знищення опалого листя та боротьби зі збудниками хвороб у ґрунті можна використовувати біопрепарат Фітоцид-Р або Споромакс Т (20-30 г/10 л води). При обприскуванні температура повітря повинна бути не нижче 4°C. Така обробка не тільки ефективно знищує більшість фітопатогенів та шкідників, а й забезпечує додаткове харчування для чагарників та дерев.

Чим обробити плодові дерева від парші?

Хімічні засоби є найшвидшим та найефективнішим методом боротьби з паршею, іноді вони навіть стають єдиним способом врятувати заражену рослину. Для ефективного знищення парші необхідно провести кілька обприскування, вибираючи відповідні часові інтервали. Важливо точно знати період початку та завершення поширення аскоспор грибка. Перше обприскування проводять у фазі зеленого конуса, потім повторюють у фазі рожевого конуса, а найважливіша обробка відбувається після того, як обпадуть пелюстки. У літній період обробки проводяться кожні 15-20 днів. У дощові сезони, коли вологість підвищується регулярно, рослинам можуть бути потрібні до 5-6 обприскувань проти парші. Для лікування рослин, уражених паршою, зазвичай, використовуються фунгіциди 3-4 класу небезпеки, оскільки вони не утворюють стійких сполук, не проникають через шкірку та не накопичуються у плодах. Вибір конкретного засобу залежить від різних факторів та переваг садівника. Найчастіше у боротьбі з паршею використовують бордоську рідину та мідний купорос. Найбільш поширеними системними фунгіцидами проти парші яблуні та інших плодових дерев є Хорус, діюча речовина: ципродиніл (Сyprodinil), та Скор на основі дифеноконазолу (Difenoconazole). Хорус, при дії на шкідливі організми, є інгібітором метіоніну (життєвоважливої ​​амінокислоти в клітинах патогену), і зберігає захисні властивості протягом 7-12 днів. Засіб має системні властивості і не піддається змиву опадами вже через 2 години після обприскування. Обробки препаратом особливо ефективні на початку сезону проти парші плодових культур. Дифеноконазол володіє контактно-системним способом проникнення та широким спектром активності проти багатьох фітопатогенних грибів. Активний компонент швидко поглинається рослинними тканинами та повністю інгібує ріст субкутикулярного міцелію, знижуючи рівень спороношення патогену.

Крім цього, існує ряд фунгіцидів, що ефективно пригнічують розвиток парші на деревах і чагарниках, серед яких можна виділити такі засоби захисту, як Біошок, Сірка колоїдна, Скай, Ацидан, Джек пот, Ембрелія, Анелас, Скала, Артіс плюс, Фундазол, Камелот, Бенелус, Шавіт ФСтробітек, Магнікур Стар, Міравіс.

Парша яблуні

Яблуні часто страждають від парші, що викликається сумчастим грибком Venturia inaequalis. Спочатку, перші ознаки парші проявляються на листі: на верхній стороні листя можуть спостерігатися оливкові плями, вкриті бархатистим нальотом, що містить спори грибка. Це призводить до опадіння листя по мірі розвитку хвороби. Потім уражаються плоди: на поверхні формуються бурі плями з світлішою окантовкою, також покриті бархатистим нальотом. Згодом наліт зникає, залишаючи після себе кпробкову тканину. Ці пробкові ділянки з часом збільшуються і тріскаються, часто зливаючись одна з одною. Заражені плоди набувають неправильної і потворної форми і швидко втрачають товарні властивості при зберіганні. Для лікування ураженої яблуні рекомендується поєднувати агротехнічні методи із застосуванням спеціалізованих хімічних фунгіцидів. Важливо видаляти виявлені хворі гілки рослини. Також необхідно підтримувати чистоту навколо стовбура дерева, своєчасно прибираючи та знищуючи опалі плоди та листя, а також видаляючи бур'яни. Осіннє перекопування ґрунту в пристовбурному колі виконують щороку. Проріджування та санітарну обрізку дерев слід проводити на початку весни. Для попередження парші, яблуні обробляються перед початком руху соку. Для цього використовують розчин Бруньки або ДНОКу (50 г на 10 л води). Лікувальне обприскування у фазі зеленого конуса можна провести з використанням 1% розчину бордоської суміші. Друга обробка виконується на стадії рожевого бутону з використанням розчину Скора (2 мг на відро води). Якщо пропущено обприскування Брунькою або ДНОКом по сплячих бруньках, рекомендується провести «блакитне» обприскування 3–4% розчином бордоської суміші у фазі зеленого конуса, при цьому обробка у фазі рожевого бутону може бути необов'язковою. Потім яблуні регулярно обприскують кожні 15-20 днів, чергуючи такі засоби, як розчин Мерпану (20 г на 5-10 л води на 1 сотку), Біошоку (25-30 мл на 10 л води), колоїдної сірки (300 мл/10) л води). За 30 днів до збору врожаю слід припинити використання хімічних ЗЗР.

Парша груші

Ознаки зараження груші паршів (Venturia pirina) схожі на симптоми, що спостерігаються у яблунь, проте у груші плями частіше формуються на нижній стороні листя. Крім плодів та листя, парша вражає і молоді пагони груші. Збудник захворювання зимує на гілках дерева і на опалому листі під ним. Перші ознаки парші на груші з'являються через 15-20 днів після розпускання бруньок. Якщо дерево заражається рано, навесні або на початку літа, плями на листі та плодах будуть великими. При пізнішому зараженні крапки будуть меншими за розміром. Пізній прояв парші часто пов'язаний із вологою погодою перед збором врожаю. У таких випадках плями дрібніші та майже непомітні, але в процесі зберігання вони стануть більш помітними, через що такі плоди називають "складською грушею". На корі уражених стебел з'являються безліч дрібних бульбашок, в результаті поверхня стає шорсткою і лущиться. Сорти груш, які найчастіше страждають від парші, включають Лісову красуню, Бергамот Млієвський, Сапежанку та Бере Лігеля зимову. Більш стійкі до цього захворювання сорти, такі, як Бере Гарді, Бере Арданпон, Бере Босх, Млієвська осіння, Улюблениця Клаппа, Красива, Вижниця, Етюд, Трембіта, Золотоворітська та Стрийська. Для лікування дерев, уражених паршою, необхідно регулярно видаляти опале листя та плоди з поверхні ґрунту під ними. Навесні проводиться обов'язкове обрізання для проріджування крони та видалення всіх хворих та сухих гілок, які слід спалювати. Восени ділянка очищається від опалого листя та плодів, які також спалюють. Для знищення збудників захворювання, що зимують у ґрунті приствольного кола та на корі дерева, восени та на початку весни землю під грушами перекопують, а дерева та ґрунт під ними обприскують розчином Нітрафена (3%) або ДНОКа (1%). Для обробки однієї сотки знадобиться певна кількість розчину. Весною перше обприскування груш, уражених паршою, виконується на стадії зеленого конуса. Це називається "блакитним" обприскуванням, для якого застосовують 3% розчин бордоської суміші. Далі проводять обробку у фазі рожевого бутону та після завершення цвітіння, використовуючи розчин Скора (2 г на відро води). Приблизно через 1.5-2 тижні після того, як листя почне грубіти, і потім знову через 20 днів, груші обприскують розчином одного з препаратів на основі хлорокису міді (Біошок, Гарт), Скором або колоїдної сіркою.

Парша кісточкових (персик, абрикос, слива, вишня)

Кісточкові культури, такі як абрикоси і персики, менш схильні до поразки паршею (Prunus armeniaca), порівняно з насіннячковими, але все ж таки ризик захворювання для них існує. При збільшенні вологості і натомість помірних температур зростає ймовірність зараження паршою. У разі підвищення температури до 30 ℃ швидкість розвитку хвороби уповільнюється. Перші ознаки парші на плодах абрикоса та персика виявляються у вигляді плям зеленувато-бурого кольору з нечіткими краями. Згодом плями темніють і збільшуються, на них з'являється бархатистий наліт чорного або оливкового відтінку з чіткими межами. У разі сильного ураження плями зливаються, утворюючи кірку. Це призводить до уповільнення росту плодів, на поверхні з'являються виразки і тріщини, через які можуть проникнути збудники гнилі. Часто уражені плоди передчасно опадають. На хворих стеблах сповільнюється ріст, а на нижньому боці ураженого листя формуються розпливчасті зелені чи коричневі крапки. Серед абрикосових сортів найбільш сприйнятливі до парші Червонощокий, Шалах та сорти з ананасних сабрикосів. Для профілактичного обприскування дерев по сплячих бруньках використовують 3-4% розчин бордоської суміші або інші препарати, що містять мідь. Для боротьби безпосередньо з паршею, рослини обприскують на початку червня, використовуючи Скор, Хорус або Мерпан (діюча речовина: каптан) згідно з регламентом застосування. За два тижні проводять повторну обробку. Обприскування в пізніші строки не буде ефективним, але після того, як листя з абрикосів опаде восени, їх можна обробити 1% розчином бордоської суміші. Проти парші на абрикосах також краще використовувати фунгіциди, що містять мідь. Також важливо дотримуватись агротехнічних правил догляду за цією культурою.

  • Парша сливи виникає в аналогічних умовах і має схожі симптоми, як і в інших кісточкових культур. Лікування сливи аналогічне до лікування абрикосу.
  • Навесні обприскування проводять по сплячих бруньках (блакитне обприскування).
  • На початку червня рослини обробляють розчином Хоруса або Скора, а через 15 днів потрібно повторне обприскування.

Після опадіння листя восени сливи обробляють 1% розчином бордоської суміші або інсектофунгіцидом Чистий Сад чи Брунькою, які захистять садові дерева не тільки від грибкових захворювань, а й від стадій зимуючих комах-шкідників. Подібно до інших кісточкових культур, вишня нечасто зазнає ураження паршею (Prunus subgen, Cerasus). Однак, коли зараження все ж таки відбувається, основною загрозою для рослини стають не самі симптоми парші, а різні види гнилі. Патогени гнилі легко проникають у мікротріщини, що виникають на плодах через хворобу. З метою збереження врожаю та захисту вишні від хвороби, важливо не нехтувати профілактичними заходами. Профілактичні обробки починають з ранньої весни, використовуючи ті ж методи та засоби, що застосовуються для абрикосу.

Обробка смородини та агрусу від парші

Як і багато інших садових чагарників, аґрус схильний до зараження паршею. Однак симптоми цього захворювання на агрусі часто плутають з ознаками борошнистої роси, незважаючи на те, що це різні хвороби. Важливо ретельно порівняти всі ознаки перед початком лікування, щоб переконатися, що рослина дійсно уражена паршею. Для запобігання зараженню паршею, рекомендується проводити профілактичне обприскування 7% розчином сечовини (карбаміду) навесні до набухання бруньок. При цьому необхідно обробляти не лише гілки та бруньки, а й ґрунт під кущем. Після закінчення листопада восени, слід очистити землю навколо аґрусу від опалого листя, перекопати приствольне коло та повторити обприскування розчином сечовини. Якщо аґрус все ж таки уражений паршею, його обробляють по набряклих бруньках сумішшю препаратів, таких як Хорус, Стробі, Магнікур Стар, або 2-3% розчином бордоської суміші. Через 30 днів слід провести повторне обприскування тими самими засобами. Смородина стикається із зараженням паршею менш часто, ніж аґрус. Проте експерти радять не ігнорувати ризик і вживати всіх необхідних профілактичних заходів. Оскільки аґрус та смородина є спорідненими культурами, для запобігання та лікування парші застосовуються однакові методи та засоби. Однак перед початком обробки важливо переконатися, що рослина дійсно уражена паршею, а не борошнистою росою.

Різновиди парші на картоплі

Картопля також схильна до поразки паршею, подібно до плодових дерев. Зазвичай ознаки появи хвороби видно на поверхні бульб, внаслідок чого, вони набувають непривабливого зовнішнього, а також погіршує їх насіннєві властивості та смак. В результаті такі бульби не здатні зберігатись довго і їх не можна використовувати в їжу. Ґрунт, на якому росли рослини, уражені паршою, не рекомендується використовувати для посадки картоплі протягом 4-5 років. Картопля може страждати від різних видів парші, включаючи звичайну, горбкова (ооспороз), чорну (ризоктоніоз), сріблясту та порошисту.

Розглянемо кожен із видів більш детально:

  • Звичайна парша картоплі характеризується утворенням неглибоких, неправильної форми виразок на поверхні бульб. Згодом ці плями збільшуються, зливаються і покриваються пробковим наростом. Її збудником є ​​грибки актиноміцети, серед них найчастіше відзначається грибок Actinomyces scabies (синонім – Streptomyces scabiei). Якщо викопати уражену картоплю, на її поверхні можна помітити наліт, що нагадує павутину, який зникає після висихання бульб.
  • Пильна або порошиста парша з'являється, коли збудники захворювання (Spongospora subterranea) проникають у коріння, бульби та столони через очка або механічні пошкодження на рослинах. На поверхні коріння формуються галли (нарости неправильної форми білого кольору), які згодом темніють. На бульбах утворюються бородавчасті пустули, що перетворюються на виразки з пильною коричневою масою. При зберіганні картоплі, ураженої такою порошистою паршою, часто розвивається суха гнилизна або фітофтороз.
  • Зрозуміти, що картопля хвора на сріблясту паршу, можна в процесі збирання бульб або під час їх зберігання. Її збудником є ​​грибок Spondylocladium atrovirens. На хворих бульбах утворюються ледь помітні матові цятки різних розмірів коричневого кольору. Як правило, захворювання набуває активної форми ближче до весни. До цього часу уражена тканина на бульбі набуває металевого блиску, і вона виглядає трохи вдавленою всередину. При високому ступені ураження, картопля втрачає велику кількість вологи, через що її шкірка сильно зморщується. Існують дві основні відмінності сріблястої парші від звичайної: срібляста не сприяє ні мокрим гнилям, ні сухим. При цьому сортів, стійких до неї, до теперішнього часу не існує.
  • Горбкова парша або ооспороз, викликана недосконалим грибом Polyscytalum pustulans, вражає бульби під час їх активного росту, коли вони знаходяться в землі, але зрозуміти, що вони хворі, можна тільки в сховищі. Незруйнована шкірка закритих пустул дозволяє легко відрізнити ооспороз від інших видів парші. На поверхні бульби, особливо при підвищеній вологості повітря в сховищі, може розвинутися білувато-сірий наліт конідіального спороношення збудника, який викликає повторні зараження бульб при зберіганні. При холодному зберіганні картоплі може розвиватися ямчаста форма ооспорозу, при якій на поверхні бульб утворюються округлі заглиблення діаметром 4-12 мм. Ооспороз розвивається найбільш сильно при температурі 4°С та відносній вологості повітря близько 100%. При цьому, на картопліні видно пустули круглої форми, того ж відтінку, що і шкірка. Ці пустули бувають опуклими, втиснутими або плоскими. Згодом вони збільшуються і формують ділянки, що зовні схожі з ураженням фітофторою, проте в цьому випадку гниль під шкіркою не утворюється.
  • Чорна парша (ризоктоніоз) є одним із найнебезпечніших захворювань картоплі. Збудником хвороби є грибок Rizoctonia solani. Це захворювання може призвести до втрати близько 20% врожаю. В результаті зараження чорною паршою бульби гинуть, спостерігається скручування верхнього листя, а на прикореневих частинах куща формується пліснява. Крім того, це захворювання може викликати гниття та подальшу загибель стебел куща.

Для запобігання поразці картоплі чорною паршою важливо використовувати тільки здоровий і якісний посадковий матеріал. Перед посадкою рекомендується обробляти бульби розчинами Споромакс В і Споромакс Т. Для зменшення ризику зараження паршею, корисно вносити в грунт елементи, такі, як марганець, бор і мідь. Перед посадкою доцільно провести обробку бульб інсектофунгіцидним препаратом Селест Топ (100 мл на 2 л води на 150 кг бульб) або фунгіцидом Максим (7.5 мл/50-100 мл води 1 л розчину на 10 кг картоплі). А перед закладкою на зберігання клубні насіннєвої картоплі рекомендовано обробити препаратом Максим у кількості (7.5 мл/50-100 мл води; 1 л розчину на 10 кг картоплі).

Дотримання правил сівозміни також відіграє ключову роль у профілактиці захворювання. Рекомендується чергувати вирощування картоплі із рослинами сімейства бобових. Якщо вирощувати картоплю на тому самому ділянці щороку неможливо, слід уникати внесення свіжого гною в грунт. Для підкислення лужного ґрунту на ділянці рекомендується використовувати розчин сульфату амонію (2 столові ложки на відро води). Проливання землі цим розчином краще проводити в період цвітіння кущів, витрачаючи 1 літр суміші на кожну рослину. За 15 днів до збирання врожаю, корисно скосити бадилля, що допоможе зміцнити шкірку бульб. Для мінімізації ризику ураження паршею, експерти рекомендують вибирати стійкі до даного захворювання сорти картоплі, такі як Аспія, Скороплідна, Альфа, Леді Розетта, Ментор, Ніколя, Превалент, Патронес, Елемент, Поляна, Явір, Веста, Дара, Ракурс, Тирас, Ера, Улюбленець, Резерв, Джерело, Вісник, Вармас, Раменський, Вільня, В'ятка, Жуковський ранній, Бежицький та інші.

 

Інші статті

Наскільки вам зручно на сайті?

Розповісти Feedback form banner