Церкоспороз – небезпечне захворювання в посівах буряків

Особливості розвитку хвороби на культурі

Щоб отримати високий урожай столових буряків, потрібно не тільки знати особливості агротехнології його вирощування, а й мати теоретичні та практичні знання про найпоширеніші хвороби культури, щоб запобігти розвитку основних захворювань культур, таких як церкоспороз. Протягом століть саме буряк був найпоширенішим видом культури, яка набула суттєвої популярності серед українців. Буряк це дворічний овочевий коренеплод із сімейства амарантових, і використовується здавна як у якості харчової, так і промислової культури. Різноманітність гібридів і сортів столових буряків розрізняються за врожайністю, строками дозрівання, смаком і кольором м'якоті. Цей коренеплід невибагливий у догляді, добре зберігається в зимовий період і має корисні дієтичні та лікувальні властивості. До складу коренеплодів буряків входить приблизно 10% цукрів, вітаміни С, Р, РР, В1, В2, В12, фолієва кислота, органічні кислоти (включаючи яблучну та лимонну), широкий спектр мінералів та червоний пігмент бетаїн, який, на думку медиків, сприяє придушення утворення новоутворень. Листя буряків багате на вітамін С і безліч каротиноїдів. Умови вирощування, а також вибрані сорти та гібриди відіграють ключову роль у визначенні домінуючих хвороб на сільськогосподарських полях. Церкоспороз є однією з найпоширеніших форм плямистості листя і вражає не тільки різні види буряків, включаючи цукрові, кормові та столові, а також близько 40 видів інших культурних і дикоростучих рослин. До них відносяться люцерна, горох, соя, картопля, кульбаба, щавель, подорожник, мальва та інші.

Збудником захворювання є сумчастий гриб роду Церкоспора - Cercospora beticola Saccardo класу Аскоміцети (Ascomycota). Зимує він у вигляді грибниці на залишках рослин, що підгнили. У період вегетації рослин інфекція поширюється з допомогою конідій. У природних умовах протягом осінньо-зимових місяців гриб зберігається в залишках ураженого листя на поверхні ґрунту або у верхньому його шарі на рівні не глибше 10 см. Ідеальний температурний діапазон для проростання спор церкоспорозу становить від +5 до +35°C, при цьому найбільш сприятливі умови утворюються за +25°C. Отже, основними факторами, що сприяють розвитку даного захворювання, є температура повітря +20-25° C та відносна вологість близько 70%, а також наявність краплинної вологи на листі. Зараження відбувається через продихи рослини. При сприятливих температурах інкубаційний період збудника хвороби триває приблизно 3-7 днів, тоді як за нижчих добових температур цей період може затягтися до 25-30 днів і більше. За літній період гриб може дати кілька поколінь конідій, які поширюються великі відстані завдяки повітряним потокам. Отже, повторне інфікування буряків часто пов'язані з вторинним поширенням збудника церкоспороза. Поява сухої та спекотної погоди призводить до зменшення вологості, що знижує тургор у рослинах та їх стійкість до церкоспорозу. В результаті, при подальшому збільшенні вологості, рослини стають більш уразливими до зараження грибком. При дефіциті вологи уражене листя швидко висихає. Таким чином, хвороба особливо активно розвивається в ті роки, коли змінюються періоди сухої, спекотної та помірно-теплої вологої погоди. Ризик розвитку церкоспорозу збільшується при підвищеній концентрації посівів буряків та порушенні сівозміни, коли не дотримується чергування культур. Загущені посіви більш схильні до хвороби. Врожай може знизитись на 30–70% через розвиток даного захворювання. Зараження хворобою призводить до п'ятикратного посилення транспірації в рослині та десятикратного зменшення асиміляції вуглекислого газу, а також порушення азотного обміну. Внаслідок цього листя часто гинуть, а коренеплоди стають менш стійкими до зберігання.

Симптоматика хвороби

Церкоспороз проявляється на листі у вигляді чисельних округлих некротичних плям сірувато-жовтого, світло-бурого або світло-сірого кольору з червоно-бурою каймою, розміром від 0.2 до 1.0 см. Величина плям, їх розподіл та інші характеристики можуть значно змінюватись в залежності від сорту рослини та навколишніх умов. В умовах сухої погоди уражені ділянки тканини випадають, внаслідок чого листя стає дирчастим. При підвищеній вологості на поверхні плям, з обох боків, формується бархатистий сірувато-білий наліт, який є конідіальним спороношенням гриба. На черешках листя плями часто витягнуті і мають коричневий колір. Зазвичай, ознаки хвороби стають помітними наприкінці червня або на початку липня на вже повністю розвиненому листі. В останні роки фіксується більш рання поява цієї хвороби. Згодом кількість мертвих ділянок на листі збільшується, і некротичні плями зливаються, покриваючи всю поверхню ураженого листа. Надмірно уражене листя гине, набуває темно-коричневого кольору, скручується до низу, і все бадилля лягає на землю. В результаті розширюються міжряддя. Вегетацію продовжують лише наймолодше листя в центрі розетки. Надалі рослина формує нове листя, витрачаючи на це велику кількість поживних речовин, що в свою чергу негативно позначається на масі та якості коренеплоду. При ураженні насіннєвих рослин, інфекція поширюється також на стебла та навколоплідники насіння. Коренеплоди, уражені рослини зберігаються гірше. Продуктивність насіння від материнських коренеплодів хворих рослин, а також якість одержуваного від них насіння також значно нижча, ніж у здорових рослин. Захворювання проявляється у пригніченні росту кореня через масове вилягання листя. У сильно уражених рослин відмирання старого листя і ріст нового призводить до подовження голівки кореня (до 10 см), її вага становить близько 13% від загальної ваги коренеплоду.

Агротехнічний контроль церкоспорозу у посівах буряків

Найбільш ефективним та екологічно безпечним методом боротьби з хворобами та шкідниками є вирощування високопродуктивних сортів та гібридів з комплексною стійкістю до захворювань, у яких інкубаційний період хвороби протікає дуже повільно, внаслідок чого утворюється мінімальна кількість спор. Такі рослини потребують менше або взагалі не потребують обробки системними препаратами. Восени на полях, де вирощувався буряковий врожай, необхідно знищувати рослинні рештки. Відомо, що грибок втрачає життєздатність, якщо рослинні рештки закопати на глибину 20-30 см. Дотримання правил сівозміни допомагає запобігти розвитку хвороб та зменшує кількість патогенів у ґрунті. Оптимальними попередниками для вирощування столових буряків є озимі зернові культури (такі як пшениця та жито), рання картопля, огірки, цибуля, гречка та інші. У районах з добрим зволоженням також підходять пропашні культури, під які вносилися органічні добрива у кількості 40-60 тонн на гектар, а також кукурудза, що вирощується для силосу чи зеленого корму. Повернення буряків на те саме місце рекомендується не частіше ніж через 4-7 років.

Одним із важливих етапів серед агротехнічних методів є система раціональних підживлень, оскільки надходження поживних компонентів у потрібній кількості та співвідношенні сприяє збільшенню стійкості буряків до церкоспорозу. Важливо балансувати норми добрив відповідно до результатів агрохімічного аналізу ґрунту та рослин, оскільки надмірна кількість поживних речовин у ґрунті може також нашкодити рослинам. Крім того, позакореневе підживлення столового буряка сприяє прискореному росту рослин, формуванню коренеплоду та насіння, а також запобігає розвитку хвороб, спричинених дефіцитом окремих елементів у ґрунті. Застосування органічних та мінеральних добрив сприяє підвищенню стійкості рослин до таких захворювань, як коренеїд, церкоспороз, фомоз та гниття коренеплодів. Зверніть увагу, що фосфорні добрива пригнічують розвиток коренеїду та кореневої гнилі, калійні – церкоспорозу, борні – фомозу, а марганцеві – корнеїду та різних плямистостей листя. Калій є найефективнішим добривом проти церкоспорозу, яке знижує його шкідливість на 50%. Нестача калію знижує стійкість буряків до церкоспорозу, що веде до збільшення та розмиття церкоспорозних плям, ослаблення тургору, набряклості клітинної плазми та зменшення опірності рослин до захворювання. Великі дози калію збільшують стійкість рослин до хвороб. Згідно з дослідженнями вчених, внесення калію (під цукрові буряки) у кількості 3 ц/га у вигляді хлористого калію перед посівом буряків збільшило вагу коренів на 20% порівняно з контрольною групою, знизило відсоток ураженого листя на 10% (при 70% у контролі), а відсоток ураженого листя при внесенні хлористого калію скоротилося до 59%. Вчені досліджували, що з кількох варіантів внесення комплексу добрив найменша поразка буряків церкоспорозом була у разі внесення гною. У випадках, коли вносили лише азот, рослини були пригнічені і значно вражалися церкоспорозом. У випадках із внесенням азоту в суміші з калієм, фосфором і бором спостерігалося менший розвиток церкоспорозу. Найбільше були вражені рослини, які росли без підживлення будь-якими добривами.

Важливо своєчасно проводити агротехнічні заходи, які допомагають накопичити вологу в ґрунті, покращують аерацію, сприяють росту та розвитку рослин, запобігають утворенню поверхневої ґрунтової кірки, особливо при появі сходів. Передпосівну обробку ґрунту проводять одночасно з внесенням азотних добрив та їх закладенням та прокаткою ґрунту. Глибина обробки 3-4 см, що відповідає глибині висіву насіння. Посів насіння в холодний не прогрітий ґрунт призводить до зниження схожості, уповільнює ріст і розвиток рослин, роблячи їх більш уразливими до різних грибкових захворювань. Для отримання коренеплодів, призначених для літньо-осіннього вживання, насіння висівають, коли температура ґрунту на глибині 10 см досягає 5 °С. Для врожаю, призначеного для зберігання та споживання у зимово-весняний період, сівбу рекомендується проводити на початку червня. Зверніть увагу, що при пізніх термінах посіву верхній шар ґрунту може пересихати, що призводить до нерівномірної появи сходів, послаблює рослини та збільшує їхню сприйнятливість до ураження церкоспорозом.

Для досягнення дружних сходів необхідно провести ретельну передпосівну обробку насіння. Це включає сортування насіння за питомою масою, замочування, барботування та збагачення мікроелементами. Відбір насіння за питомою масою здійснюється в 1-3% розчині кухонної солі або аміачної селітри. Протягом 5–7 хвилин насіння збовтують у розчині, після чого насіння видаляють, а осілі на дно промивають чистою водою. Потім насіння просушують або замочують у розчинах мікроелементів, включаючи борну кислоту, мідний купорос і сірчанокислий цинк (2-5 г кожної речовини та 10-15 г сірчанокислого цинку на 10 літрів води). Необхідно також систематично знищувати рослини, уражені вірусними та бактеріальними хворобами на маткових плантаціях столового буряка, видаляти бур'яни, які є резерваторами та переносниками вірусів.

Застосування фунгіцидів від церкоспорозу

Лікувати церкоспороз буряків можна різними способами. Основний захід – обробка хімічними та біологічними фунгіцидами. На початку сезону проливають посіви буряків препаратом Фітоспорин. Біологічний фунгіцид зупиняє розвиток шкідливих спор, не залишаючи нітратів у землі та коренеплодах. При першій появі ознак церкоспорозу ефективним буде проведення обробок фунгіцидами на основі тіофанат-метилу, хімічного класу Бензімідазоли, такими як Захисник і Топсин-М. Тіофанат-метил (Thiophanate-methyl) має контактно-системну дію, при поглинанні розчину препарату листовою поверхнею, засіб зупиняє поділ клітинного ядра та інгібує процес дихання збудників грибкових захворювань. Висока ефективність засобу забезпечується добрим покриттям рослин та повторними обробками протягом вегетаційного періоду. Першу обробку проводять при початковій появі плям. Другу, третю та наступні (при необхідності) повторюють з інтервалом 10 або 14 днів, залежно від особливостей протікання хвороби. Існують інші хімічні фунгіциди, які ефективно знищують збудника церкоспорозу при вирощуванні буряків у різних кліматичних умовах. Серед них варто виділити: Амістар Голд, Фунгус, Фундазол, Джерело. Серед біологічних препаратів, які можна застосовувати на столових буряках, варто відзначити фунгіцид Фітохелп. Крім фунгіцидної дії, препарат має ростстимулюючі властивості, сприяє приросту врожаю та поліпшенню якості коренеплодів. Діючою речовиною препарату виступають штами живих бактерій Bacillus subtilis, які виробляють антибіотики в результаті своєї життєдіяльності, і є антагоністами щодо грибів-фітопатогенів. Фітохелп застосовують для передпосівної обробки насіння та розсади перед її висаджуванням у ґрунт, а також проводять обприскування препаратом у період вегетації рослин.