Аскохітоз, розвиток хвороби на культурах, лікувальні та профілактичні засоби

Які культури найбільш схильні до аскохітозу?

Аскохітоз є небезпечним захворюванням, що вражає понад 50 видів сільськогосподарських рослин: гарбуз, дині, кавун, горох, квасолю, буряк, нут, сочевицю, огірки, смородину, люцерну, аґрус та багато інших культур. Рослини схильні до ураження протягом усього періоду вегетації, несвоєчасний контроль хвороби може призвести до їх гниття. Особливо несприятливо розвиток захворювання позначається на бобових культурах. Хворобу викликають гриби, що належать до роду Ascochyta. Аскохітоз стебел цінних кормових культур з роду буркун (Melilotus) викликає Ascochyta caulicola; аскохітоз огірка - Ascochyta cucumeris. Ascochyta graminicola і Ascochyta hordei вражають аскохітозом злакові культури - жито (Secale) та пшеницю (Triticum). Ascochyta rosicola – провокує аскохітозну плямистість троянд, а Ascochyta sojaecola – аскохітоз сої (Glycine).

Ступінь ураження цим захворюванням значно змінюється залежно від типу культури та погодних умов сезону. У вологі періоди, коли створюються сприятливі умови у розвиток хвороби, зафіксовано втрати врожаю до 60% деяких культур. При цьому варто зазначити, що в період сухих сезонів ступінь збитків може знижуватися.

Характерні симптоми розвитку аскохітозу

Перша згадка про аскохітоз була зроблена в Європі Лібертом у 1830 році, який і дав назву збуднику хвороби – Ascochyta pisi. Симптоми захворювання можуть проявлятися на різних частинах ураженої рослини, провокуючи кореневу, листову та стеблову форми захворювання. Основними симптомами захворювання є поява плям різного забарвлення та форми, але завжди з бурою окантовкою. Відмінною рисою аскохітозу є обов'язкове формування пікнідій – порожніх утворень, що складаються із сплетення міцелію. У пікнідах формуються пікноспори, що розносять захворювання. При ураженні сім'ядолей (першого зародкового листя), вони втрачають колір, нагадуючи пошкодження від прямих сонячних променів. Зовнішнє листя зараженої рослини починає покриватися дрібними плямами. Спочатку вони виглядають яскраво жовтими або коричневими з темно-бурим обідком, але згодом їхній колір стає брудно-сірим, а розміри збільшуються, часто займаючи половину або більше поверхні листа. Це листя втрачає здатність до нормального функціонування, сохне, тріскається і передчасно опадає. Уражені області покриваються чорними, коричневими або бурими точками, які представляють собою пікніди - особливі плодові тіла грибів-патогенів, усередині яких знаходяться конідії, які служать для розмноження і поширення грибка. Коріння таких рослин втрачає свій природний колір, стає темнішим і поступово відмирає. При цьому на бульбах, якщо вони присутні, можна побачити круглі вм'ятини.

Аскохітоз томатів вражає насамперед стебла рослини, потім поширюється на листя та плоди. Захворювання поширене повсюдно у регіонах вирощування томатів. У теплицях зі скляним покриттям це захворювання практично не поширюється, набагато частіше аскохітоз томатів зустрічається в теплицях під плівкою. 

У випадку з газонами, аскохітоз виявляє себе у вигляді жовтих плям, які з часом збільшуються у розмірах і зливаються разом, створюючи великі уражені зони. Огляд окремих трав під мікроскопом дозволяє виявити на листі дрібні темні плями, що містять пікніди (плодові тіла грибів-паразитів).

Життєвий цикл збудника та симптоми захворювання на горосі

У розвитку хвороби бобових беруть участь такі різновиди грибів, як Ascochyta pinodes і Ascochyta pisi, що призводять до утворення плям та опадання стручків. Серед них Ascochyta pinodes вважається найбільш небезпечним. Особливо, несприятливо розвиток хвороби позначається на горосі, нуті, сої та інших бобових культурах. Грибкове шкідливе захворювання (Ascochyta) поширене всюди в регіонах вирощування гороху.

Основним шкідливим фактором, що запускає епідемію даного захворювання, є аскоспори, що проростають з грибних структур, таких як пікнідії та перитеції, які закріплюються на інфікованих рослинних залишках. Аскоспори можуть бути розвіяні вітром на кілька кілометрів. Формування та вихід аскоспор починається навесні і може продовжуватися аж до середини літа за сприятливих умов розвитку хвороби. Згодом, спори проростають та інфікують рослини гороху в умовах широкого діапазону температур – від +4 до 35ºC, за наявності належного рівня вологи. На ураженому листі формуються грибні плодові тіла (пікніди), які, у свою чергу, утворюють конідії (повітряні спори) у вологих умовах. Аскоспори є основним джерелом первинної інфекції, тоді як вторинна - викликається життєдіяльністю конідій. Для активізації обох типів спор необхідні дощі чи роса, тому епідемії стають серйознішими у вологих умовах. Спори, що утворюються на зараженому листі, переносяться на сусідні здорові рослини під дією вітру та дощу та з краплями води, поширюються на полях гороху, і виживають у посівах на зараженому насінні та залишках урожаю. Рослини стають дедалі більш сприйнятливими по мірі дорослішання, а найбільша чутливість спостерігається у період від початку цвітіння до технічної зрілості. Симптоми появи хвороби можуть виявитися протягом 2-4 днів після початкового інфікування. Ушкодження стебла та листя спочатку виглядають як бурі плями неправильної форми з темно-коричневими краями. Ушкодження стебел утворюються поблизу рівня землі та стають зволоженими. Поразки на стручках проявляються у вигляді круглих, вологих та коричневих ділянок з темними обідками. Рання інфекція може спричинити загибель розсади. Некротичні плями, які зливаються у великі поразки на стеблах, листі та стручках, у запущених випадках можуть викликати кореневу гниль. Спори Ascochyta pisi життєздатні на рослинних рештках, хоча вони не виживають понад рік. Патогенні бактерії Ascochyta інших видів мають товстостінні хламідоспори, які можуть виживати у ґрунті до кількох років.

Існує три різновиди хвороби: блідий, темноплямистий аскохітоз гороху, та аскохітоз, що зливається. Для блідого аскохітозу характерні такі ознаки: світло-бурі плями на бобах з темно-коричневою облямівкою, такі плями можуть вражати листя і стебла. На листі і бобах плями округлі - до 0.9 см у діаметрі, а на черешках і стеблах вони мають видовжену форму. При цьому самі горошини стають зморшкуватими, на них з'являються світло-жовті слабо виражені плями. Темноплямистий аскохітоз характеризується появою більш насичених темно-коричневих плям неправильної форми розміром до 0.7 см. Поверхня великих плям покривають пікніди. При ураженні сходів коренева шийка чорніє, починає гнити. Для аскохітозу, що зливається, характерні округлі плями зі світлим забарвленням і контрастно-темною облямівкою. Часто вони зливаються, вражають листя та стебла.

Ознаки розвитку аскохітозу на огірках

До вразливих до аскохітозу культур належать не тільки огірки, а й інші види сімейства гарбузових (Cucurbitaceae). Головною причиною виникнення аскохітозу в огірків є зараження насіння. Зазвичай, аскохітоз зустрічається у рослин, що вирощуються у теплицях, проте в теплих регіонах захворювання також може вражати огірки, вирощені у відкритому повітрі. Грибки, що спричиняють аскохітоз, можуть розвиватися в температурному діапазоні від +10 до +32°C та адаптуватися до життя в умовах помірної та високої вологості (до 100%). Незважаючи на це, прийнято вважати, що надлишковий полив не є прямим стимулюючим фактором для розвитку аскохітозу, на відміну від інших форм гнилі. 

Патологія довго не дає знати про себе – сіянці розсади виглядають здоровими, на ранньому етапі ознаки аскохітозу виявляються вкрай рідко. Потім симптоми поширюються по всій рослині, вражаючи стебла, листя та плоди. Наявність аскохітозу в огірків можна розпізнати характерними змінами на стеблах. На початку вегетаційного періоду на стеблах утворюються округлі плями, що спочатку забарвлені в сіро-зелений колір і мають водянистий вигляд. Згодом плями темніють до коричневого забарвлення і висихають, набуваючи білястого відтінку. Стебла починають тріскатися, з них може витікати рідина коричневого чи молочного кольору. Тим не менш, заражені стебла продовжують рости, і рослина не гине, зберігаючи здатність до плодоношення. На їхній поверхні можна виявити чисельні чорні крапки - пікніди, які є плодовими тілами грибка.

Ознаки аскохітозу часто помітні у вузлах стебел, а також на зрізах, що залишаються після видалення пагона, листової пластини або плода. Якщо аскохітоз охоплює стебла на ранніх етапах, то листя огірків може бути уражене інфекцією в період плодоношення. На початковій стадії навколо країв листя утворюються великі плями, які можуть досягати до 5 см в діаметрі, мають розмиті межі та блідо-зелене або жовте забарвлення. З часом ці плями ростуть, іноді займаючи до половини всієї поверхні листа, при цьому тканина листа змінює колір на коричневий, а потім на світло-жовтий. На поверхні листа з'являються пікніди. Без відповідного лікування листя швидко в'яне і гине.

Ознаки аскохітозу на плодах можуть бути найрізноманітнішими. На практиці виділяють три форми захворювання:

• На початку ураження аскохітоз вражає основу плода, просуваючись до його вершини. Заражені ділянки висихають і стають подібними до варених, зберігаючи при цьому свою щільність. На поверхні видно пікніди, після чого плід повністю чорніє, а потім може гнити або муміфікуватися.
• Друга форма характеризується утворенням на поверхні плоду дрібних виразок діаметром до 5 мм з пікнідами всередині. Ці місця залишаються сухими та без ознак гниття.
• Третя форма відрізняється розм'якшенням середньої частини плода, де незабаром з'являється іржава пляма. Згодом аскохітоз вражає весь плід, після чого він відмирає.

Профілактичні методи захисту, обробка фунгіцидами

Серед основних методів запобігання появі аскохітозу, варто виділити наступні:

• Обробляйте насіння гороху та квасолі перед посадкою. Розвиток аскохітозу найкраще контролюється знищенням інфікованого гороху та самосійних рослин. Насіння має бути перевірене на хворобу перед посівом. Використовуйте насіння, лише якщо заражено менше 5%. Використання старого або пошкодженого насіння може знизити інтенсивність розсади та підвищити сприйнятливість до інфекції.
• Для термічної дезінфекції насіння гороху: попередньо замочуйте їх протягом 4,5 години у воді з температурою 25-30°C, потім на 5 хвилин опустіть у воду температурою 50°C і після цього висушіть.
• Ліквідуйте залишки старого гороху. Знищення стерні гороху шляхом випасу худоби дозволить знизити ризик захворювань, зводячи до мінімуму кількість суперечок, доступних для зараження нових культур. Самосів гороху також необхідно контролювати, щоб запобігти перенесенню хвороби.
• Один із методів боротьби з хворобами полягає у дотриманні рекомендованих термінів та норм висіву, щоб уникнути створення ідеального середовища для збудника. Якщо щільність насіння надто висока і посаджена зарано, збільшується вплив патогену на рослини. Така практика посіву також створює ідеальне середовище для збудника, тому що рослини часто формують велику покривну площу, що призводить до вилягання та створює середовище з високою вологістю, ідеальне для збудника. Рекомендується також тривала сівозміна з різними культурами.
• Моніторинг хвороби має вирішальне значення для раннього виявлення аскохітозу. Рекомендується розпочати моніторинг на вегетативної стадії та продовжити на ранній стадії цвітіння. Причина цього полягає в тому, щоб спостерігати, чи рухаються симптоми хвороби вгору і чи присутні на вусиках та квітах рослин.
• Дотримуйтесь рекомендованих норм та дат посіву для Вашого регіону. Уникайте раннього висіву при високій нормі висіву, оскільки це збільшує вплив на проростки гороху патогенних мікроорганізмів аскохітозу.
• Оскільки стійкі до аскохітозу різновиду гороху ще розроблено, майте на увазі, що сорти цукрового гороху (Pisum sativum convar. axiphium) більш сприйнятливі до хвороби, ніж сорти лущильного гороху (Pisum sativum convar. sativum).
• Знижуйте відносну вологість повітря в теплицях або парниках: частішайте провітрювання, зменшуйте кількість та обсяг поливу, уникайте надмірного обприскування водою.
• Поливайте газон вранці, а не вдень чи ввечері.
• Хоча стрижка газону може сприяти розвитку аскохітозу, її все ж таки слід проводити регулярно, щоб запобігти появі інших захворювань, ризик яких зростає за відсутності догляду за газоном.
• У разі появи захворювання, використовуйте фунгіциди, наприклад, приготуйте бордоську рідину згідно з наступним рецептом: 100 грамів мідного купоросу (CuSO4) і 100 грамів гашеного вапна (Ca(OH)2) на 10 літрів води, або розчиніть порошок бордоської суміші у воді 1%. Як правило, через 10-14 днів буде потрібно повторне оброблення фунгіцидами.
• Для захисту троянд ефективними виявилися гранули препаратів Рідоміл Голд МЦ, незважаючи на те, що виробники не згадують про це застосування в інструкціях.
• Уражені ділянки на стеблах обробляйте товченим вугіллям деревним або наносите на них пасту з вугілля.
• Якщо лікування неможливе – знищуйте хворі рослини, спалюючи їх та очищаючи землю від залишків рослин та бур'янів.
• Після збору врожаю дезінфікуйте всі дерев'яні частини каркасу теплиці (рами парника) розчином, що складається з 200 г хлорного вапна на 10 літрів води.

Засіб Топсин-М дає добрі результати при поливі ґрунту під огірками. Розчин має бути не надто концентрованим – дозування 0.1% або 0.2%. Препарат відрізняється швидкодією – ефект помітний через добу після обробки огірків. Однак варто мати на увазі, що він досить токсичний (другий клас небезпеки), тому працювати з розчином слід у рукавичках та масці. Проведення обробок у період вегетації культур фунгіцидами на основі азоксистробіну (azoxystrobin), такими як Бродвей і Старк забезпечить захист від внутрішніх та зовнішніх вогнищ ураження. При дії на патоген, активний компонент препарату блокує мітохондріальне дихання та вільне переміщення електронів у клітинах, внаслідок чого хвороботворні організми стають нежиттєздатними та гинуть. Максимальна ефективність фунгіциду досягається при профілактичних обробках, що дозволяє убезпечити посіви на початковому етапі та скоротити кількість подальших обробок. Тривалість дії препарату залежить від зовнішніх факторів довкілля і становить близько 2-3 тижнів. Безперечний плюс цієї речовини - стійкість до змиву опадами.

Запобігти розвитку аскохітозу в посівах сільськогосподарських культур допоможе застосування наступних препаратів: фунгіцид Амістар Голд (діюча речовина: азоксистробін/azoxystrobin – 125 г/л, дифеноконазол/difenoconazole – 125 г/л.), Триафіт (діюча речовина: дифеноконазол/difenoconazole 50 г/кг, диметоморф/dimetomorf 40 г/кг, металаксил-м/ metalaxyl-M 40 г/кг), диметоморф/dimetomorf 40 г/кг, металаксил-м/ metalaxyl-M 40 г/кг), Фундазим (діюча речовина: беноміл/benomyl 500 г/кг), Мерпан (діюча речовина: каптан/captan 780 г/кг), Сірка суспензійна, Луна експірієнс (діюча речовина: флуопірам/ fluopiram, 200 г/л та тебуконазол/ tebuconazole, 200 г/л).