Септоріоз або біла плямистість листя

Опис та особливості розвитку хвороби

Септоріоз, також відомий як біла плямистість, є одним із найбільш серйозних захворювань, яке здатне вражати як дикорослі, так і сільськогосподарські культури. Це грибкове захворювання, викликане різними видами грибів роду Septoria, проявляється у вигляді світлих плям з темною облямівкою на листі рослин, і згодом негативно позначається на їх розвитку. Найбільшого поширення набули збудники хвороби виду Septoria graminum, Septoria tritici та Septoria nodorum, особливо серед злакових культур, як ярих, так і озимих. Серед інших вразливих рослин - смородина та аґрус, уражені грибком Septoria Ribis, помідори, на яких розвивається Septoria lycopersici, а також ріпак, соя, виноград та багато інших культур. Крім того, септоріоз зачіпає і коренеплоди (біла плямистість моркви), а також декоративні рослини, включаючи флокси та антуріуми, що ростуть на клумбах у садах, а також у домашніх умовах.

Перші ознаки даного грибкового захворювання проявляються у вигляді плям на листі рослин. Ці плями, зазвичай, світлі з темною кромкою, проте іноді зустрічаються і жовті, або коричневі плями з жовтуватою облямівкою. З часом вони ростуть і зливаються, покриваючи більшу частину листової поверхні, а в центрі цих плям з'являються чорні крапки пікнид грибка. Прогресування білої плямистості веде до того, що листя на уражених рослинах в'яне і передчасно опадає, пагони стають зморшкуватими, набувають бурого кольору і згинаються. Крім цього, спостерігається усихання кори на деревах та верхніх частинах стебел. Коли більша частина листя рослини опадає, це призводить до порушення більшості ключових фізіологічних процесів, аномального і скудного цвітіння. Рослина не здатна утворювати нові бутони, а його захисні механізми слабшають, роблячи його більш уразливим для інших захворювань. Хвороба особливо активно прогресує в умовах високої вологості та при температурі повітря між +20 та 25°C.

Септоріоз яблуні та груші

Правильний догляд та суворе дотримання агротехнічних правил забезпечують рослинам здоров'я та стійкість до хвороб. Як правило, рослини, які відчувають стрес або не отримують належного догляду, найбільш схильні до захворювань. У разі ураження яблуні або груші білою плямистістю, на їх листі з'являються дрібні бурі плями, які згодом можуть стати сірими і оточені темною облямівкою. Згодом, захворювання призводить до передчасного пожовтіння листя, появи на них некротичних утворень, після чого листя висихає і опадає. Плодові дерева, уражені септоріозом, стають менш стійкими до морозів і менш життєздатними, що негативно позначається на врожайності. Як зазначається на практиці, груші більш схильні до цього захворювання, ніж яблуні. Патогенні гриби перезимовують в опалому листі, і з приходом весни, особливо в дощовий період, починається їх активне поширення на дерева та чагарники за допомогою конідій. Захворювання особливо активно прогресує в умовах вологої та теплої погоди. Найчастіше цілеспрямовано від септоріозу профілактичні обробки груш та яблунь не проводять. З цим завданням цілком справляються засоби, що використовуються для обприскування рослин від парші. Подібні превентивні обробки від парші проводять щороку до розкриття бруньок, одразу як дерево відцвіте і після - через 15-20 днів після першого обприскування. Для такої обробки можна використовувати розчин бордоської суміші (1%), Нітрафену (1%), сечовини (7%), залізного купоросу (5%) або мідного купоросу (2%).
Для успішної боротьби з септоріозом важливо не нехтувати профілактичним обприскуванням, починаючи з ранньої весни. Якщо ви тільки плануєте посадку грушових або яблуневих дерев у вашому саду, особливу увагу варто приділити вибору сортів, що мають підвищену стійкість до білої плямистості та парші. Серед таких сортів яблунь можна виділити: Безсімянка мічуринська, Уелсі, Юний натураліст, Переможець, Коричне нове, Осіння радість та інші. Для того, щоб посилити контроль розвитку хвороби, садівники та городники часто вдаються до використання фунгіцидів, які представлені у спеціалізованих магазинах у широкому асортименті. До вибору засобів захисту слід поставитися уважно, оскільки вони можуть містити речовини, які можуть вплинути на врожайність. У профілактичних цілях можна звернути увагу до народні засоби, які часом виявляються досить дієвими. Проте, при сильному ураженні культур використання хімічних фунгіцидів стає неминучим. Однак профілактика також відіграє далеко не останню роль у боротьбі з хворобою, і тут необхідний комплексний підхід, при якому рекомендується дотримуватися певних агротехнічних вимог:

• Оперативно прибирайте і знищуйте опалі плоди і листя.
• Негайно обрізайте заражені частини рослин, захоплюючи частину здорової тканини, і обробляйте місця зрізів садовим варом.
• Регулярно оріть ґрунт навколо рослин.
• Проводьте профілактичне обприскування рослин засобами захисту більш слабкої концентрації, ніж використовується для лікування вже заражених рослин.

Септоріоз смородини та аґрусу

Ягідні чагарники, такі як аґрус та смородина, також можуть страждати від септоріозу, особливо в умовах загущених посадок. Симптоми хвороби проявляються на листі у вигляді коричневих плям незграбної або круглої форми, розміром від 0.2 до 0.3 см у діаметрі. З часом, колір плям світлішає, але темне обрамлення залишається. Аналогічні плями можуть і на плодах. При сильному ураженні чагарників листя починає опадати. Чорна смородина та аґрус більш сприйнятливі до білої плямистості порівняно з червоною смородиною. Для запобігання зараженню чагарників септоріозом, рекомендується провести профілактичну обробку рослин та ґрунту в їх пристовбурних колах на початку весни, до розпускання бруньок, використовуючи 1% розчин мідного купоросу або Нітрафену. Для лікування рослин, вже уражених хворобою, застосовують 1% розчин бордоської рідини, колоїдну сірку або фунгіциди, такі як Мерпан (діюча речовина: каптан 780 г/кг), Kocide 2000 (гідроксід міді/copper hydroxide - 538 г/кг). Повторне обприскування проводять через півтора тижні після завершення збору врожаю. Знищення залишків інфекції восени, після опадіння листя, полягає в зборі та спалюванні опалого листя. Крім того, важливо здійснювати перекопування ґрунту навколо чагарників на початку весни та наприкінці осені, а також підтримувати чистоту в пристовбурних колах, регулярно видаляючи бур'яни протягом усього вегетаційного періоду.

Септоріоз малини

Малина так само схильна до ураження септоріозом, збудником якого в цьому випадку є Septoria rubi. У хворого куща на листі з'являються коричневі плями округлої форми, які в діаметрі досягають від 0.2 до 0.3 см, по мірі розвитку хвороби вони біліють.
Якщо не боротися з білою плямистістю, це може призвести до появи на стеблах великих бурих плям восени, які з часом можуть світлішати і розтріскуватися. Таке захворювання знижує зимостійкість рослин, і з настанням весни їхній стан погіршується, захворювання проявляється з новою силою. В результаті листя опадає раніше за визначений термін, а на кущах утворюється менша кількість плодів, показники врожайності значно знижуються. Якщо ви виявили перші ознаки септоріозу на малині протягом періоду вегетації, важливо не ігнорувати цей стан, оскільки хвороба не зникне самостійно. У відповідь на це, наприкінці осені необхідно ретельно очистити поверхню ґрунту в насадженнях малини від усіх рослинних решток, які необхідно спалити. Потім слід провести переку ґрунту навколо кущів. З наближенням весни, до початку активного руху соку в рослинах, рекомендується обприскати як самі кущі, так і ґрунт навколо них 3% розчином бордоської рідини. Перед початком цвітіння та після збору врожаю слід повторити обробку, використовуючи вже 1% розчин того самого засобу.

Септоріоз на пшениці, опис та цикл розвитку збудника хвороби

Сьогодні ми спостерігаємо постійне зростання частки зернових культур у сівозмінах, де акцент робиться не лише на розширенні засіяних територій, але насамперед на покращенні їхньої врожайності та економічної вигоди. На жаль, значна частина врожаю щороку пропадає через різноманітні хвороби, включаючи грибкові. У зв'язку з цим пошук ефективних засобів боротьби із хворобами зернових стає ключовим завданням для аграріїв. Однією з найнебезпечніших хвороб пшениці є септоріоз, який здатний знищити до 50% врожаю. Найбільш поширеними збудниками септоріозу на злакових культурах є гриби Septoria graminum, Septoria nodorum і Septoria graminum. Хвороба вражає в першу чергу листя (Septoria tritici) або надземні органи, включаючи стебло і колос (Septoria nodorum). Особливо швидко септоріоз прогресує за умов підвищеної вологості. При цьому найбільший ступінь поширення захворювання зазвичай спостерігається в період наливу зерна при температурі повітря від +14° до +22 °С та відносній вологості вище 90%. Тепла та дощова погода провокує утворення пікнід (плодових тіл Septoria tritici), а під впливом вологи з них починають активно вивільнятися пікноспори. Вони можуть переноситися з вітром на значні відстані, заражаючи здорові посіви. У період сильних дощів пікноспори змиваються з рослин і, поширюючись разом із водою, заражають нижні шари та листя сусідніх рослин. Цей процес інфікування пшениці може відбуватися неодноразово протягом сезону росту. Рослини, уражені спорами, зазнають зниження ефективності фотосинтезу, що веде до уповільнення їх росту та розвитку, зменшення кількості зерновок у колосі та, як наслідок, до збитків врожаю зерна.

Септоріоз перезимовує у формі грибкового міцелію та пікнід з пікноспорами на незораних рослинних рештках та стерні, а також зберігається у зернівках, уражених хворобою (Septoria nodorum). Всередині рослинних залишків, що залишилися після збору врожаю, розвивається форма гриба Septoria tritici. Гриб починає активно рости, і його міцелій швидко поширюється по відмерлих рослинних тканинах. При попаданні на сходи пшениці, пікноспори за допомогою росткової трубки починають активно проростати, а міцелій, що розростається, проникає в рослинні тканини і призводить до загибелі живі клітини. Це призводить до втрати тургору листя та поступового руйнування компонентів, необхідних для виробництва хлорофілу. В результаті на поверхні рослин з'являються плями різних відтінків (хлороз), які швидко прогресують у некрози, після чого на них формуються пікніди. За умов високої вологості починається новий цикл розвитку пікноспор, т�