Фомоз (бура гниль)

Фомоз - небезпека ураження бульб і коренеплодів

Фомоз - це захворювання рослин, спричинене патогенними грибами з роду Phoma. Ця хвороба атакує представників рослин різних сімейств, призводячи до розвитку сухих гнилей і некрозів. Патоген може зберігатися в залишках рослин, бульбах та насінні, поширюючись за допомогою пікноспор. Розвитку фомозу сприяють прохолодна та волога погода під час збирання врожаю, механічні пошкодження на бульбах, а також високі рівні вологості та температури під час зберігання. Фомозу піддаються багато видів культур: морква (збудник Phoma rostrupii); хрестоцвіті: капуста, бруква, ріпа, редис (збудник Phoma lingam); томати (збудник Phoma destructiva); буряк (збудник Phoma betae); соняшник (збудник Phoma macdonaldii Boerem); ріпак (збудник Phoma lingam).

На коренеплодах овочевих культур та картоплі (збудник Phoma solanicola) розвиток хвороби призводить до передчасного відмирання ураженого бадилля, суттєвого зниження врожаю бульб та коренеплодів під час зберігання. Хворі бульби, потрапляючи до насіннєвого матеріалу, дають ослаблені рослини, у яких передчасно засихає бадилля, що супроводжується втратою врожайності. В період зберігання врожаю захворювання стає особливо руйнівним. Бульби, заражені фомозом, при зберіганні часто піддаються додатковому ризику зараження сухою фузаріозною гниллю. При спільному зараженні бульби фузаріозом та фомозом на його поверхні з'являються характерні для фузаріозу ознаки, а всередині формуються порожнини, вкриті темно-сірою плівкою, заповнені білим або рожевим міцелієм грибів роду Fusarium sp. При наявності комплексної фузаріозно-фомозної інфекції, бульба або коренеплід руйнується значно швидше, ніж при ураженні лише фузаріозною або лише фомозною гниллю. Також у період зберігання поширене поєднання фомозу з вологою бактеріальною гниллю.

Цикл розвитку патогену на картоплі

Під час росту картоплі грибкове захворювання поширюється завдяки пікноспорам. Вони можуть розноситися по полю за допомогою дощу, вітру та комах, заражаючи нові ділянки, осідаючи на листових черешках або стеблах, де вони проростають і провокують нові осередки захворювання. Протягом сезону росту гриб продукує кілька поколінь спор, що спряють його розмноженню. Для активного розвитку гриба найбільш підходящою є температура у межах 20-22°С. Частина спор може бути змита дощовою водою з інфікованих стебел, досягнувши поверхні молодих бульб. Більшість бульб заражається фомозом під час збору врожаю, коли відбувається контакт між інфікованим бадиллям та бульбами. Патоген проникає в бульби через дрібні отвори та очка, а також пошкодження на шкірці. Поширення хвороби може відбуватися від зараженої материнського бульби. У цьому випадку гриб передається від хворої бульби в грунт, де він розвивається і заражає бульби нового врожаю під час росту та у момент його збору, особливо якщо присутні механічні пошкодження. Зараження молодих бульб під час росту рослин може також здійснюватися через дифузію, коли міцелій збудника проникає з інфікованого стебла через столон безпосередньо в бульбу.

Основним джерелом інфекції служать інфіковані посадкові бульби картоплі. У якості додаткових джерел інфекції можуть виступати заражене бадилля з пікнідіальною стадією гриба, ґрунт з попередніх посівів зараженої картоплі, а також певні види бур'янів, включаючи різні види осоту. Інфекція може зберігатися в ґрунті до трьох років і більше. При посадці заражених бульб захворювання посилюється, і деякі бульби повністю гниють. Інфіковані бульби, проростаючи, виносять міцелій патогена на поверхню ґрунту, звідки інфекція може поширитися на стебла молодих рослин, викликаючи їх первинне зараження.

Різновиди фомозу картоплі

Розрізняють три форми розвитку фомозу на картоплі:

• Стеблова форма. Початкові прояви ознак захворювання на стеблах зазвичай помітні на кінець періоду цвітіння. В районі черешків листя на стеблі з'являються дрібні некротичні утворення, які з часом збільшуються в розмірах, формуючи довгі темно-коричневі області, що іноді досягають до 10 см у довжину і можуть повністю покривати стебло. Зазвичай, ці плями глибоко в'їдаються в структуру стебла і не мають чітких меж. Уражені рослини стають слабкими, ламкими та можуть загинути. Іноді на уражених ділянках стебла формуються довгасті овальні виразки з тканиною коричневого кольору в центрі та темно-коричневими краями. Згодом центральні ділянки уражених плям втрачають свій колір і покриваються безліччю дрібних точок діаметром до 1 мм, які спочатку мають світло-коричневий колір, а потім темніють до чорного. Ці точки є пікнідами — структурами, що містять суперечки збудника хвороби. Особливо багато пікнід можна виявити в основі уражених листових черешків. Відзначається, що у ранньостиглих сортів картоплі фомозні ураження зазвичай поверхневі, тоді як у середньостиглих, середньопізніх та пізніх сортів ураження часто бувають вдавленими, утворюючи подовжено-овальні виразки з чіткими краями глибиною від 0.5 до 1.5 мм та довжиною до 3-5 см. В результаті, стебла рослин набувають плямистого вигляду, з чергуванням здорових зелених ділянок та уражених бурих зон. До початку збору врожаю кількість уражених стебел збільшується, що є причиною суттєвого зниження урожайності бульб картоплі.
• Столонна форма. На столонах захворювання проявляється у вигляді маленьких подовжених темно-коричневих плям, які спочатку бувають поверхневими, а потім стають вгнутими. Уражені ділянки твердіють, стають пробковими та поглиблюються, через що плями часто утворюють виразки. У умовах підвищеної вологості ґрунту, заражені столони піддаються гниттю.
• Клубнева форма. Перші прояви хвороби на бульбах помітні через 2-4 тижні після збору врожаю, однак найбільша активність спостерігається через 6-7 місяців, ближче до строку посадки картоплі, коли більшість заражених бульб згниває. Спочатку на їх поверхні з'являються маленькі круглі темні впадини, жорсткі на дотик, при цьому між здоровими та ураженими ділянками проходить чітка межа. З часом ці плями розширюються та поглиблюються, створюючи враження, ніби на них натиснули пальцем або ґудзиком, звідки й походить інша назва хвороби — "ґудзикова гниль". Плями можуть досягати 3-6 см у діаметрі, утворюючи глибокі виразки з тонкою, нагадуючою папір шкіркою та чітко окресленими краями. З часом шкірка лопається, утворюючи тріщини, що нагадують петлі для ґудзиків. У умовах високої вологості всередині ураженої області можуть формуватися порожнини, вкриті сірувато-білим густим міцелієм збудника.

Основною визначальною ознакою ґудзикової гнилі є наявність пікнід збудника у формі дрібних чорних точок, які видно через тріщини на покривних тканинах уражених ділянок бульби. Вони видні неозброєним оком як на поверхні, так і всередині ураженої тканини, дозволяють легко відрізнити фомоз від сухої фузаріозної гнилі картоплі. У посушливі роки спостерігається некротична форма ґудзикової гнилі, яка проявляється у вигляді дрібних темних виразок нестандартної форми на поверхні бульби, які можуть нагадувати ураження, характерні для фітофторозу. Однак на відміну від фітофторозу, при якому внутрішня тканина на розрізі має ржаво-коричневий колір, при ґудзиковій гнилі внутрішня тканина бульби зберігає жовто-рожевий або темно-оранжевий колір. Виразки можуть покривати до половини або навіть всю поверхню бульби.

Як зберегти врожай картоплі?

Профілактика фомозу у картоплі повинна здійснюватися шляхом мінімізації або усунення джерел зараження. Важливо використовувати виключно здоровий насіннєвий матеріал для посадки. Необхідно виключити бульби з ознаками фомозу, сухої та вологої гнилі, фітофторозу, уражені звичайною та чорною паршею, а також з пошкодженою шкіркою. Особливо актуально провести відбір восени перед поміщенням на зберігання та навесні перед висадкою. Для покращеного виявлення фомозу та інших хвороб, навесні рекомендується проводити передпосадковий прогрів бульб протягом 10-15 днів при температурі 15-18°С. При цьому на добре освітлених здорових бульбах формуються міцні короткі, не більше 0.5-1.0 см паростки, не заважаючи механізованій посадці таких бульб. Цей спосіб дозволяє повноцінно використовувати агротехнічні та погодні умови, сприяє швидкому формуванню коренів, прискорює розвиток сходів, збільшує кількість стебел та забезпечує отримання більш високого та якісного врожаю.

Оскільки насіннєві бульби можуть бути джерелом інфекції фомозу та інших хвороб, обов'язковим прийомом захисту картоплі має бути передпосадкове протруювання фунгіцидами-протруйниками на основі флудіоксонілу, такими як Максим та Сідгард. Дані препарати є ефективними у боротьбі проти фітофторозу, альтернаріозу та інших хвороб пасльонових. Протруювання бульб проти фомозу доцільно поєднувати з їх обробкою проти шкідників (дротяників, личинок хруща, колорадського жука, цикадок, попелиці, трипсів та ін.).

 Для цієї цілі використовують комплексні препарати: Магнум Дуо (імідаклоприд/imidacloprid, 140 г/л, пенсікурон/pencikuron, 150 г/л), Тірана (імідаклоприд/imidacloprid 280 г/л, тіабендазол/thiabendazole 80 г/л), Селест Топ (тіаметоксам 262,5 г/л, флудіоксоніл/fludioxonyl 25 г/л, дифеноконазол/ difenoconazole 25 г/л), АС Селектив (тіаметоксам/thiamethoxam, 100 г/л + ацетаміприд, 100 г/л + флудіоксоніл/ fludioxonyl, 20 г/л); або один із дозволених системних інсектицидів-протруйників: Ас Кольд Дуо (клотіанідин/сlothianidin, 200 г/л + альфа-циперметрин/alpha cypermethrin, 100 г/л), Броня (імідаклоприд/imidacloprid, 200 г/л). При роботі з фунгіцидами слід строго дотримуватися регламентів їх застосування та норм витрати. З метою виключення виникнення у збудника хвороби резистентних (адаптованих) штамів до діючих речовин фунгіцидів, слід чергувати їх застосування за діючою речовиною протягом періоду вегетації рослин. Уражені післязбиральні залишки картоплі є джерелом інфекції, тому потрібно дотримуватися сівозміни з поверненням картоплі на попереднє місце не раніше ніж через 3-4 роки. Також не рекомендується в сівозміні розміщувати картоплю після льону, соняшника, капусти, томата, які уражаються збудниками хвороб подібного виду.

Фомоз моркви (суха чи бура гниль)

Фомоз коренеплодів моркви викликається грибком Phoma rostrupii, Sacc, що належить до класу дейтероміцетів. Це захворювання уражає як надземні частини, так і кореневу систему моркви, призводячи до сухої гнилі коренеплодів при їх зберіганні та засиханню стебел у насіннєвих рослин на полі. Особливо часто фомоз моркви виникає в умовах вологої погоди та помірної температури, на супіщаних ґрунтах. Під час вегетаційного періоду інфекція поширюється завдяки пікноспорам, для вивільнення яких потрібна наявність крапельної вологи. Тривалість інкубаційного періоду збудника захворювання залежить від температури навколишнього середовища: при +15-16°С він становить 6-7 днів, а при підвищенні до +20-22°С - збільшується до 45 днів.

На першому році життя у заражених фомозом рослин з'являються подовжені сірувато-коричневі плями на черешках та жилках листя, бадилля червоніє, при сильному ураженні можливе гниття верхівки коренеплоду, часткове або повне засихання листя. Зараження коренеплоду починається ще на початковій стадії його росту та здатне поступово прогресувати в будь-якій його частині. Наступне зберігання заражених коренеплодів призводить до формування сірих, слабко вигнутих плям, під якими м'якоть стає сухою, з рихлою структурою та коричневого кольору, на відміну від чорної гнилі. У випадку швидкого прогресування гнилі, в рихлій тканині можуть утворюватися порожнини, покриті тонким білим нальотом міцелію. Зазвичай пікніди формуються в умовах зберігання приблизно до середини зими. Фомоз може проявлятися у прихованій формі, коли коренеплоди зовні виглядають здоровими, а ознаки коричневої гнилі серцевини виявляються лише при продольному розрізі. Коренеплоди, посаджені в землю для отримання насіння, можуть дати початок хворим рослинам, які будуть не здатні утворити якісні насінники. На цих насінниках біля основи стебел і в вузлах розгалужень спочатку з'являються темні лінії та плями з фіолетовим відливом. З часом ці уражені ділянки висихають, стають сірими та утворюють багато темних точок — пікніди збудника. Подібні симптоми також помітні на суцвіттях, біля їх основ, на квітконіжках та біля основ зонтиків. Не виявлен вчасно хвора рослина може стати джерелом зараження і поширити інфекцію по всій плантації насіннєвих культур. У період вирощування фомоз моркви не завдає їй значної шкоди, проте саме на цьому етапі важливо почати вживати заходів щодо його лікування. Перед висівом насіння моркви потрібно протруювати фунгіцидами. У період вегетації доцільно проводити обробки розчином фунгіциду Луна Експіріенс (флуопірам/fluopiram - 200 г/л, тебуконазол/tebuconazole - 200 г/л) у кількості 0.35-0.75 л/га. Поражені шкідниками чи хворобою, слабкі та відстаючі в розвитку екземпляри негайно потрібно видалити з грядок. Рослини другого року життя рекомендується обробити бордоською рідиною. Збирання врожаю моркви проводять у суху погоду. Важливо одразу ж обрізати бадилля, залишаючи лише невеликий черешок - до 1 см. Перед відправкою на зберігання коренеплоди моркви потрібно ретельно відсортувати.

Фомоз – загроза врожаю соняшника

На соняшнику симптоми хвороби можуть проявитися вже у фазі появи 3-4 пар справжніх листків. Ураження проявляється спочатку на листках нижнього ярусу у вигляді темно-коричневих плям з жовтою облямівкою, які, збільшуючись у розмірах, поширюються на черешки та стебло. Пошкоджені листки в'януть та засихають, однак залишаються триматися на рослині. Дане захворювання також має іншу назву - чорна плямистість. До дозрівання кошиків збудник розвивається на поверхні стебла, плями зливаються в суцільні смуги, при цьому уражені тканини можуть тріскатися. Пізніше, до фази утворення суцвіть, темно-коричневі плями з'являються в місцях з'єднання черешків інфікованих листків і стебел, а також на зворотному боці кошика. На суцвіття інфекція переходить зі стебла у вигляді вузької смуги коричневого кольору. Тканина таких суцвіть стає темно-коричневою, набуває більш м'якої консистенції, але не гниє. У уражених кошиках формуються дрібні недорозвинені насіння з низькою схожістю, а загальна врожайність на уражених ділянках знижується на 25% і більше.

Інфікування соняшнику може статися і після періоду цвітіння, а також на пізніших стадіях. Зараження можливе через рослинні залишки та насіння при середньодобовій температурі вище +20-25°С та відносній вологості ґрунту 60%. Рясне випадання опадів сприяє створенню оптимальних умов для розвитку пікнід навесні. Характерно, що мінусові температури мало впливають на життєздатність патогену, а здатність до розвитку він починає виявляти вже за 0°С.

При відсутності своєчасного лікування грибок руйнує клітини флоеми, блокуючи транспорт поживних речовин із листя в кореневу систему, що призводить до повного загибелі рослини. Одним із джерел зараження фомозом соняшнику є насіння, яке містить у собі грибок Phoma. Щоб запобігти поширенню хвороби від насіння до сходів, необхідно проводити дезінфекцію посівного матеріалу. Дезінфекція насіння фунгіцидними протруйниками, (наприклад Життєдар або Максим) перед посівом значно зменшує ризик активізації збудника хвороби під час проростання насіння. У процесі росту соняшника при виявленні ознак появи фомозу проводять обприскування площ фунгіцидами Танос (фамоксадон/famoxadone 250 г/кг, цимоксаніл/сymoxanil 250 г/кг), Захист (цимоксаніл/сymoxanil 250 г/кг, металаксил/ metalaxyl 100 г/кг), Деразал (карбендазим/сarbendazim 500 г/л), Амістар Голд (азоксистробін/аzoxystrobin - 125 г/л, дифеноконазол/difenoconazole - 125 г/л), Кустодія (азоксистробін/ аzoxystrobin 120 г/л, тебуконазол/tebuconazole 200 г/л).

Запобігти ураженню посівів можливо також агротехнічними методами, найбільш ефективними з яких є:

• Посів стійких до збудника гібридів
• Дотримання правил сівозміни та ізоляція нових посівів мінімум на 1 км від попередніх
• Профілактичні обробки посівів фунгіцидами за сприятливих для розвитку хвороби погодних умов
• Знищення падалиці
• Видалення з ділянки рослинних залишків минулого посіву
• У якості профілактики після збору врожаю соняшника, поля, уражені фомозом, слід піддавати дискуванню в два етапи, а через 2-3 тижні перепахувати, якщо соняшник є попередником парового поля.