Кошик
15174 відгуків
Засоби від колорадського жука та інших с/г шкідниківПерейти
Agro Retail - Засоби захисту рослин, добрива, насіння
+380 (66) 874-68-40
+380 (98) 132-05-74
+380 (63) 640-59-36
Кошик

Оленка (Бронзівка) волохата – шкідник садових культур

Цикл розвитку та особливості мешкання Оленки волохатої

За останні п'ять років Оленка волохата стала одним з чисельних і шкідливих видів комах-квіткоїдів, що населяють посадження плодових та ягідних культур, переважно у східних і центральних областях України. Вчені припускають, що батьківщиною жука є Азія, і завдяки сприятливим для нього природним змінам, які пов'язані, в першу чергу, з посиленням сонячної активності, комаха перекочувала в наші широти. Оленка або Бронзівка волохата (Epicometis hitra Poda) належить до загону жорсткокрилих, класу травневих жуків, хоча личинка не живиться корінням плодових та ягідних культур, як це зазвичай прийнято у інших її побратимів. В Україні жук поширений повсюдно у лісостеповій та степовій зонах. Бронзівка живиться виключно квітами плодово-ягідних дерев та кущів, овочевих та технічних культур, вигризаючи пестик та зав'язь. Особливу шкоду комахи завдають у момент формування суцвіть. Найбільш шкідливі дорослі жуки в період масового льоту, вони виїдають квіти плодових дерев, троянд, шипшини, горобини, ірги, мигдалю, лимона, мандарина, винограду (бутони, зав'язі, молоде листя), калини, бузку, медунки, бузини, смородини, чорної смородини, півонії, маку, редьки, ріпаку, гірчиці, буряку, льону, огірків, кавунів, динь, бобів, сої, фасолі, люцерни, ячменю, мітелки проса, кукурудзи та багатьох інших рослин.

Комаха досягає в довжину 8.4–16 мм, при ширині тулуба – 4.7–7.7 мм. Колір крил чорний, матової текстури. На надкрилках розташовані білі плямки. Посередині переднеспинки проходить добре виражена поздовжня борозна. Основною відмінною рисою жука є наявність чисельних волосків на тілі, за рахунок яких формується притаманна йому волохатість тулуба. При контакті з дорослою особиною, вона, захищаючись, виділяє жовту рідину з неприємним запахом. У похмуру і холодну погоду, а також вночі та під час дощу жуки не проявляють активності, ховаючись у грунті. При високій чисельності жуків кількість зав'язей плодових дерев знижується до критичного рівня, викликаючи втрати майбутнього врожаю. Дорослі особини Оленки мохнатої зимують під землею на глибині від 15 до 40 см. Коли середньодобова температура повітря досягає 14.2°С або вище, а вологість становить від 62.7% до 84.6%, жуки починають вилазити з грунту, що зазвичай спостерігається в кінці другої — третьої декади квітня (початок льоту шкідника) під час цвітіння таких трав'янистих рослин, як кульбаба лікарська, подорожник звичайний, барвінок. Заселення жуками насаджень плодових культур починається з фази рожевого бутона і триває протягом усього періоду цвітіння.

У теплі дні жуки переміщуються з квітів різних трав'янистих рослин (наприклад, кульбаб, тюльпанів, нарцисів) та дерев, населених ними після зимівлі, на квітучі плодові дерева, такі як абрикоси, персики, черешні, вишні, сливи та груші, поїдаючи тичинки та пестики квітів. Після закінчення цвітіння плодових дерев, жук Оленка перелітає на злакові культури.

Життєвий цикл жуків триває один рік. Самки відкладають яйця, як правило, наприкінці травня - на початку червня, у компостні ями, удобрену землю чи підгнилі листя в лісозахисних смугах, на околицях полів. З яєць вилуплюються білі личинки з трьома парами ніг, зовні схожі на личинок хруща. На відміну від личинок травневих жуків, личинки волохатої Оленки не шкодять кореням плодових та ягідних культур, вони живляться гумусом і нерозкладеними органічними залишками. Восени личинки перетворюються на лялечки, і в тому ж році з лялечок з'являються імаго, які не залишають місця свого розвитку.

Природні вороги Оленки волохатої

Значну роль у регулюванні чисельності Оленки волохатої відіграють зоофаги — паразитичні та хижі комахи, а також нематоди, особливо у стадіях личинок та лялечок, що розвиваються у ґрунті. У період діапаузи гине від 34 до 65% особин популяції волохатої Оленки через низькі температури, затоплення та активність хижаків. Основними загрозами розвитку популяції у цей період є хижі жужелиці, що знищують 28–60% яєць, личинок і лялечок Оленки. Вони також часто входять до раціону кротів, польових мишей та інших гризунів, а також деяких птахів. Тому одним з найбільш перспективних та екологічних способів боротьби з жуком є ​​розведення (приманювання) птахів, особливо шпаків, а також сорок, граків, іволг та удодів.

Значна частина личинок, лялечок та дорослих особин може гинути від ентомопатогенних грибів — білої, рожевої та зеленої мускардин, особливо при тривалому зволоженні ґрунту та різких температурних коливаннях, що призводить до загибелі 9–26% популяції. На чисельність імаго Оленки впливає вибір місць для діапаузи та зимівлі. Оптимальні області для проживання холодів жуки вибирають у верхньому шарі ґрунту на глибині до 5 см, де зосереджується 66.1% ефективної частини популяції. Фізіологічно ослаблені особини, що становлять понад 19% популяції, часто гинуть під впливом різних стресових факторів у період діапаузи, стаючи жертвами для численних хижих членистоногих.

Способи захисту від Бронзівки волохатої

Боротьба з жуком Оленкою є складним завданням. Для виявлення шкідника необхідно ретельно оглядати рослини на предмет пошкоджень у період їхнього цвітіння. При знаходженні імаго жука рекомендується провести наступні дії: восени знищувати на ділянці опале листя і гнилу деревину шляхом спалювання; заробляють дупла в деревах, які також можуть служити притулком для личинок. У приусадебних і фермерських господарствах необхідно знищувати місця зимівлі Оленки — міжряддя, околиці полів та насадження шляхом рихлення і перекопування ґрунту, а також згрібання листового шару з подальшою його утилізацією.

Садівники вже давно звернули увагу на незвичайний феномен, який поки що не знайшов пояснення в науці: Оленку приваблюють синій та фіолетовий кольори. Виходячи з цього, фермери рекомендують розміщувати на садовій ділянці, біля плодових дерев, посуд синіх квітів - відра, миски, які є приманкою для жуків. Ємності наповнюють водою з додаванням препаратів: Актара, Енжио, Децис або Каліпсо. Оленка потрапляє в наповнені ємності, опиняючись у пастці. Зазначені розчини можна вносити в ствольні круги рано вранці в прохолодні дні, коли жуки малоактивні. При масовому заселенні дерев їх потрібно обробити три рази з інтервалом 7 днів обробити розчинами препаратів: Актара - 1.5 мл на 10 л води, Прованто Профі або Децис - 1 г на 10 л води, Каліпсо - 2 мл на 10 л води.

Зверніть увагу, що активність та шкідливий вплив жуків Оленки відбуваються у фазі рожевого бутону та піку цвітіння трав, дерев та чагарників. У цей час використання хімічних інсектицидів та більшості біологічних препаратів суворо обмежене. Складність боротьби з Оленкою посилюється також тим, що в ці місяці відбувається підвищена льотна активність диких та медоносних бджіл, а також збільшується чисельність паразитичних та хижих комах. Відсутність спеціалізованих видів, асоційованих з різними стадіями розвитку Оленки, сприяє зростанню її чисельності та шкідливості.

Існує, мабуть, єдиний, досить ефективний прийом масового механічного знищення Оленки, який ґрунтується на такій особливості її біології, як інтенсивна опушеність імаго густими волосками. Суть прийому полягає в тому, що в період масового заселення Оленкою кущів або рослин обприскують їх чистою річковою водою протягом дня, коли жуки найбільш активні. Краплі води концентруються на волосках, внаслідок чого жуки втрачають рухову та льотну активність. Через кілька хвилин їх обтрушують на поліетиленову плівку, збирають та знищують. При високій чисельності шкідника, такий прийом необхідно проводити кілька разів на день. Зрозуміло, що цей спосіб можна застосовувати лише у приватних та дачних господарствах.

Інсектициди від Оленки волохатої

Як оперативні заходи, спрямовані на захист передусім ягідників, плодових рослин та овочів, пропонується застосування ентомопатогенних препаратів на основі штамів життєздатних організмів Beauveria bassiana,- Bover Im и Боверина. Водним розчином препарату обробляють місця масового скупчення імаго Оленки. Під дію таких препаратів підпадають яйцекладки, личинки, лялечки та діапаузуючі імаго шкідника.

Результати свідчать, що біопрепарати були основною причиною загибелі шкідника практично на всіх стадіях розвитку. Тривала взаємодія (понад шість місяців) з ентомопатогенними грибами у імаго Оленки викликала зниження їх чисельності на 74–83%. Різкі зміни температури та вологості повітря дестабілізували фізіологічний стан популяції, що спричинило її масове зараження ентомопатогенами. У зв'язку з тим, що за вегетаційний сезон розвивається лише одне покоління Оленки волохатої, обробка ділянок препаратами відбувається одноразово під час активної міграції імаго у ґрунт. Методика продуктивна та технологічна; засоби, що використовуються, мають нейтральний ефект щодо ентомофагів і нешкідливі для комах-запилювачів. Ці особливості підкреслюють перспективність даної технології для захисту плодоовочевих культур від Оленки волохатої.

Садівниками на практиці найчастіше використовується інсектицид Каліпсо (аналог Прованто Вернал) на основі діючої речовини тіаклоприду/thiacloprid у концентрації 480 г/л. Завдяки особливостям механізму дії, він малонебезпечний для бджіл, має високу стійкість до змивання дощем і сонячної активності, і дозволений до застосування від фази рожевого бутону до початку цвітіння, - що є ключовим фактором у боротьбі проти Бронзівки волохатої. Властивості препаративної форми інсектициду Каліпсо дозволяють довгий час залишається на поверхні листя культури, безперервно проникаючи в рослину і забезпечуючи тривалий контроль чисельності шкідників. При нормі витрати 0.25 л/га його ефективність інсектициду зберігалася протягом 25 днів (з початку розпускання бутонів і до кінця періоду цвітіння). У боротьбі проти Оленки волохатої також зареєстровані такі системні препарати: Колібріс (тіаклоприд/thiacloprid 280 г/л, новалурон/ novaluron 120 г/л), Сінерид (тіаклоприд/thiacloprid, 240 г/л), Міст Супер (тіаметоксам/thiacloprid 126 г/л, лямбда-цигалотрін/lambda-cyhalothrin 95 г/л), Фараон (хлорпірифос/chlorpyrifos 480 г/л, лямбда-цигалотрін/lambda-cyhalothrin 7.5 г/л), Маврик (тау-флувалінат/tau-fluvalinate 240 г/л).

Однак, як показала практика, позбутися жука у стадії імаго досить важко, тому доцільніше вести боротьбу проти цих шкідників на стадії личинки. З личинками жука Оленки борються тими ж методами, що і з личинками інших ґрунтових представників сімейства хрущів, застосовуючи інсектициди Антихрущ (имідаклоприд/ Imidacloprid 100 г/л, бифентрин/bifenhtrin 100 г/л.), Атака хрущ (спіродиклофен/ spirodiclofen 240 г/л), Твікс Грунтовий  (хлорпірифос/ chlorpyrifos, 500 г/л, циперметрин/cypermethrin, 50 г/л), Вофатокс (біфентрин/ bifenhtrin 100 г/л, имідаклоприд/imidacloprid 100 г/л), Бізар (бактерії pseudomonas), Ентоцид (мікроорганізми metarhizium spp., beauveria spp., lecanicillium spp., paecilomyces spp), Белем (циперметрин/cypermethrin 0.8 - г/кг).

https://agroretail.com.ua/a497981-alenka-bronzovka-mohnataya.html

Інші статті

Наскільки вам зручно на сайті?

Розповісти Feedback form banner