Яблунева плодожерка

Опис та ознаки появи шкідника

Однією з найбільш неприємних напастей, з якою стикається садівник, можна вважати яблуневу плодожерку. Яблунева плодожерка (лат. Cydia pomonella) зустрічається всюди, де вирощують яблуні, цей шкідник представляє чисельнк сімейство листовійок, належить до загону лускокрилих та є одним із найбільш шкідливих комах, що в першу чергу вражає плоди яблуні, груші, айви, іноді абрикоса та сливи. Комаха швидко поширюється, вражаючи сусідні дерева у радіусі до 1 км. На боротьбу з таким шкідником йдуть довгі місяці, а іноді й роки наполегливої праці, що включає цілий комплекс заходів. Якщо ж не вжити заходів вчасно, то плодожерка в перші роки залишить Вас без врожаю, а завдані пошкодження призведуть до хвороб дерева та зниження його продуктивності.

Виявити плодожерку нескладно. Через 10-14 днів після цвітіння дерев можна побачити чисельність сірих метеликів. При огляді дерева також можна знайти на гілках порожні кокони, які свідчать про те, що метелики вилетіли. Наявність невеликих отворів на зав'язях теж свідчить про появу комах. До характерних ознак можна віднести зовні цілу падалицю з виробленими всередині ходами, що свідчить про те, що яблука червиві. Ще в процесі росту уражені фрукти стають дрібнішими, на їхній поверхні формуються бурі ділянки, а при розрізанні яблука виявляється рудувато-коричнева гниль і світло-рожева гусінь, що сидить всередині. Насіннєва камера яблука спорожнена, всередині спостерігається безліч темних екскрементів.

Цикл розвитку плодожерки

Личинка плодожерки — добре відомий шкідник садових дерев, який є тим самим черв'ячком, що часто виявляється в стиглих яблуках. Гусінь характеризується жовтувато-зеленим або світло-рожевим забарвленням, голова забарвлена в темно-бурий колір. Доросла особина яблуневої плодожерки невелика за розміром: розмах крил метелика становить близько 2 сантиметрів. Її передні крила сріблясто-попелясті з хвилястими бурими візерунками. Задні крила, менші за розміром, мають світлу бахрому та забарвлені в брудно-сірий колір. Крила складаються крівлеподібно і забезпечують чудове маскування, роблячи комаху практично непомітною на корі плодових дерев. Дорослі метелики яблуневої плодожерки ведуть нічний спосіб життя. Вдень вони ховаються в листі. Комахи зимують на стадії лялечки у тонких павутинних коконах. Лялечки можуть сховатися в тріщинах кори дерев та серед опалого листя, у рослинних рештках і падалиці, а також у поверхневому шарі землі на глибині до 10 сантиметрів, як біля самого штамба, так і під грудками ґрунту неподалік пристовбурового кола. Лялечка яблуневої плодожерки забарвлена в золотисто-коричневий колір, має сегментоване тіло з маленькими шипами на кожному сегменті та досягає довжини 10-12 міліметрів. На кінці черевця знаходяться щетинки з гачкоподібними виростами.

З приходом тепла та стабільних температур, що зазвичай співпадають з початком формування бутонів на яблунях, починають з'являтися імаго плодожерок. Вже наприкінці травня або на початку червня в саду можна побачити цілу зграю нових метеликів. До липня, якщо їх не позбутися, вони можуть розмножитися у великій кількості та зіпсувати значну частину врожаю.

Активний період льоту метеликів, як правило, триває близько місяця. Протягом 2-х тижнів після цвітіння яблуні метелики відкладають яйця, при цьому шкідник може відкласти до 120 яєць на одній яблуні, розподіляючи їх поодинці на листя, молоді пагони або на зав'язі плодів. Яйця яблуневої плодожерки мають біло-зеленувате забарвлення, сплюснуту форму та досягають близько 1 міліметра в діаметрі.

Приблизно через тиждень з яєць з'являються перші личинки. Гусінь знаходить плоди й проникає всередину, прогризаючи в яблуках невеликі отвори, які потім закриває павутиною та продуктами життєдіяльності. Гусінь проникає в плоди через плодоніжкову ямку, а також через пошкодження на поверхні шкірки, зовнішні порізи та ранки, у місцях, де яблуко закрите листком, або між двома висячими плодами, які торкаються одне одного. Коли пошкоджений плід падає, яблунева плодожерка його залишає. Через 1-2 дні вона знову піднімається по стовбуру дерева ближче до крони. Личинки яблуневої плодожерки дуже ненажерливі. Всередині плодів вони рухаються в напрямку серцевини, де розташовані насінини, а по дорозі поїдають соковиту м'якоть, утворюючи звивисті тунелі. Після двох линьок личинка досягає довжини 2 сантиметри, після чого починає живитися винятково насінням. Доросла личинка плодожерки може залишати своє початкове місце проживання у пошуках нових, ще не уражених шкідниками плодів. За свій життєвий цикл, тривалістю близько місяця, одна гусінь може пошкодити в середньому два або три яблука, в деяких випадках — до п'яти. В Україні за сезон самка плодожерки здатна дати життя двом поколінням шкідників, при цьому перше покоління перетворюється на лялечку до середини літа.

Самки другого покоління відрізняються підвищеною плодючістю і здатні відкласти до 300 яєць, їхні личинки вражають більші товарні плоди, які через це можуть передчасно гнити та опадати. Перші імаго другого покоління з'являються до завершення льоту останніх метеликів першого покоління, так що в садах можна одночасно спостерігати всі стадії розвитку комах. Збитки, завдані яблуневою плодожеркою у плодових садах, можуть сягати 90%, особливо велику шкоду завдають личинки другого покоління.

Як же запобігти появі шкідника?

Існує низка профілактичних заходів для захисту від плодожерки. Хоча вони не можуть повністю впоратися з нашестям шкідників, здатні забезпечити плодове дерево захистом та запобігти появі гусені.

• Ранньої весни завжди слід проводити профілактичну обробку саду препаратами від зимуючих стадій шкідників, незалежно від того, чи були явні ознаки нашестя в останні роки.
• Для покращення ґрунту та запобігання нашестю яблуневої плодожерки, навесні можна висадити навколо дерев гірчицю або інші сидерати, які також збагачують ґрунт азотом.
• Навесні рекомендується проводити санітарну обрізку, видаляючи старі та висохлі гілки, а потім обробити зрізи порошком деревного вугілля.
• Восени потрібно ретельно очистити територію від опалого листя та гілок, після чого утилізувати їх і спалити.
• Провести осінню оранку верхніх шарів ґрунту, щоб кокони з живими плодожерками опинилися на поверхні, де вони гинуть від перших заморозків.
• На передодні зими пристовбурні кола слід укрити руберойдом, плівкою, агроволокном чи волокном кокоса.
• Очистити стовбури яблунь від щільної деревної кори після збору врожаю.
• Ємності з-під зібраних яблук обшпарюють окропом.

Народні засоби від плодожерки на яблуні

У садівництві проти яблуневої плодожерки також використовують традиційні народні засоби, які є ефективними на ранніх стадіях розвитку шкідників та у якості профілактичного захисту. Ці засоби можна застосовувати під час плодоношення. Серед поширених рецептів народних засобів виділяються такі:

• Настої з різних трав, таких як полин, пижма і хвоя (1 кг трави на 10 л теплої води).
• Висадка ароматних рослин у пристовбурній зоні або поруч із нею, таких як кріп та фацелія.
• Тютюновий настій виявив себе як ефективний засіб у боротьбі з яблуневою плодожеркою, оскільки її відлякує його запах. Він здатен не лише відлякати комах, а й знищити їх. Для приготування розчину необхідно взяти 200 грамів подрібненого сухого тютюну, літр води та дати добу настоятися. Настоювати розчин слід у щільно закритій ємності, а потім його потрібно розбавити у відрі води перед обробкою. Першу обробку рекомендується провести одразу після цвітіння рослин.

Механічні засоби захисту від плодожерки

Гусінь плодожерки надзвичайно ненажерлива й здатна пошкодити майже всі плоди на дереві. Хоча вона не становить загрози життю яблуні, шкідник значно послаблює здоров'я дерева. Без прийняття заходів шкода врожаю може становити від 80 до 100%. Тому важливо негайно розпочати боротьбу зі шкідниками, щойно їх було виявлено. Якщо пошкоджено більше 3% плодів (або виявлено понад 5 яєць на 100 яблук), боротьба з плодожеркою економічно невигідна.

Краще почекати до наступного сезону, ретельно видалити всі рослинні залишки, а ранньої весною та влітку провести кілька профілактичних обробок. Боротися з яблуневою плодожеркою можна за допомогою різних механічних методів:

• Можна вибрати гусінь вручну — це не так складно, якщо нашестя незначне.
• Добрим профілактичним засобом захисту рослин є встановлення на штамби дерев липких ловчих поясів. Пояси слід накладати на стовбури яблунь із появою перших падалиць, розміщуючи їх невисоко від землі.
• Також можна змити гусінь зі шланга під тиском води. Процедуру потрібно проводити наприкінці дня, щоб не допустити сонячних опіків.
• Встановлення феромонних пасток показує хороші результати у боротьбі з яблуневою плодожеркою, оскільки ці пристрої приваблюють самців, що негативно впливає на розмноження шкідників. До того ж, феромонні пастки слугують чудовим індикатором для моніторингу чисельності комах, що дозволяє своєчасно вживати заходів для захисту плодового саду. Пастки слід встановлювати у період цвітіння та пізніше. Якщо в пристрій за день потрапляє більше 5 метеликів, це означає, що необхідна ретельна хімічна обробка.

Інсектициди проти плодожерки

За сезон комаха здатна дати 2-3 покоління. Тому для профілактики та лікування слід провести кілька обприскувань препаратами чи народними засобами. Досвідчені садівники рекомендують дотримуватися такої схеми:

• Перше обприскування яблунь проти плодожерки проводять навесні, в кінці цвітіння (часто на початку червня). Почати обробку потрібно під час появи перших гусениць, не чекаючи їх масового поширення.
• Друге обприскування проводять у першу декаду липня, коли формується друге покоління.
• Третя обробка проводиться через 15-20 днів після другої, тобто вже на початку серпня.

Кількість обробок може сягати семи разів, усе залежить від особливостей конкретного сорту. Для ранньостиглих яблук достатньо трьох обприскувань, для середньостиглих — чотирьох, а для пізніх може знадобитися від 5 до 7 обробок.

Ефективний контроль лускокрилих комах забезпечує діюча речовина — емамектин бензоат (emamectin benzoate), яка міститься в таких інсектицидах, як Туріл, Проклейм і Логус.

Емамектин-бензоат є контактно-кишковим інсектицидом із трансламінарними властивостями. Через кілька годин після потрапляння засобу до організу шкідника блокується його рухова активність, припиняється живлення, а через кілька днів настає масова загибель (залежно від віку гусені). Завдяки швидкому проникненню інсектициду в тканини рослини й трансламінарній дії, емамектин бензоат знижує вплив факторів навколишнього середовища на ефективність дії препарату, а також захищає необроблені частини рослин. Із біологічних засобів захисту рослин найчастіше застосовують препарати Лепідоцид, Бітоксибацилін, Бітоксик та Фітоверм.

Серед ефективних неорганічних інсектицидів також варто виділити препарати на основі ацетаміприду (аcetamiprid), альфа-циперметрину (alpha-cypermethrin) і біфентрину (bifenthrin): Моспілан, Ардіс, Люкс Максі, Фастак, Цезарь, Балазо, АЦ Люкс, Блискавка, Фас, Альфа-Супер.

У боротьбі проти плодожерки також застосовують такі препарати: Вантекс (гамма-цигалотрин/gamma-cyhalothrin, 60 г/л), Каліпсо (тиіаклоприд/thiacloprid, 480 г/л), Актеллік (піриміфос-метил/ pirimifos-methyl, 500 г/л), Фуфанон (малатион/malathion, 570 г/кг), Конфидор (імідаклоприд/imidacloprid, 200 г/л), Карате зеон (лямбда-цигалотрин/lambda-cyhalothrin50 г/л), Данадім (діметоат/dimethoate, 400 г/л), Прованто Профі (дельтаметрин/deltamethrin 250 г/кг), Інспектор (імідаклоприд/imidacloprid, 700 г/кг), Кораген (хлорантраніліпрол/ chlorantraniliprole 200 г/л), Колібріс (тіаклоприд/thiacloprid, 280 г/л, новалурон/novaluron, 120 г/л ), Радіант (спінеторам/spinetoram , 120 г/л), Воліам Флексі (тіаметоксам/thiamethoxam 200 г/л, хлорантранілінпрол/ chlorantraniliprole 100 г/л), Антигусинь (лямбда-цигалотрин, 50 г/л).

Щоб уникнути резистентності, рекомендується використовувати двокомпонентні препарати або чергувати їх за діючою речовиною. Зазвичай обробку саду проводять у ранкові чи вечірні години, коли немає вітру та опадів. При використанні хімікатів цієї категорії важливо дотримуватися заходів обережності й правил безпеки. Також важливо використовувати засоби індивідуального захисту під час обприскування.