Кліщі на рослинах: методи боротьби та препарати для обробки

Що представляють собою рослиноїдні кліщі?

Кліщі-фітофаги є однією з найбільш чисельних та небезпечних груп шкідників рослин. Характерними особливостями даної групи є велике розмаїття життєвих форм, місць проживання та проявів шкідливості. Завдяки малим розмірам, кліщі часто залишаються непоміченими аж до спалаху масового розмноження, при якому вони здатні за дуже короткий строк завдати значної шкоди культурам. Рослиноїдні кліщі є представниками підвиду членистоногих класу павукоподібних (Arachnida), проте дискусія про їх точну класифікацію досі не закрита. Завдяки мікроскопічному розміру (від 0.2 до 0.4 мм) їх надзвичайно важко виявити неозброєним оком. Однією з особливостей членистоногих є те, що вони здатні розвиватися як у відкритому, так і у закритому грунті. Це основні та найнебезпечніші шкідники оранжерей, теплиць та зимових садів. Раціон шкідників досить широкий, він включає фруктові, декоративні, овочеві культури, а також хвойники та квіти.

Засоби захисту рослин розрізняються за способом дії на шкідників: для знищення шкідливих комах використовують препарати-інсектициди, а проти кліщів застосовують акарициди. Рослиноїдні кліщі класифікують на дві основні групи. До першої групи відносять павутинних і плоских кліщів, таких як червоний плодовий кліщ (Panonychus ulti), бурий плодовий кліщ (Bryobia redikorsevi), звичайний павутинний кліщ (Tetranychus urticae), малиновий листовий кліщ (Phyllocoptes gracilis), садовий павутинний кліщ (Schizotetranychus pruni). Друга група включає галових кліщів, таких як повстяний галовий кліщ або виноградний зудень (лат. Eriophyes vitis Pgst.), горіховий галовий кліщ (Aceria tristriata), сливовий галовий кліщ (Acalitus phloeocoptes), яблуневий галовий кліщ (Eriophyes mali), грушевий галовий кліщ (Typhlodromus pury).  Ці організми вирізняються своєю здатністю до швидкого розмноження: за один вегетаційний період вони здатні виробити кілька поколінь істотно виснажуючи плодові та декоративні рослини.

Дорослі особини та личинки живляться за рахунок висмоктування соку з листя, пагонів і плодів рослин. Галові кліщі мешкають всередині бруньок або листя, викликаючи утворення здутостей, відомих як гали, і здатні дати до 10-12 поколінь за літо. Зимують кліщі у фазі яєць або в стадії імаго під рослинними залишками та в щілинах кори. Поширення кліщів відбувається через посадковий матеріал, вони переносяться вітром, комахами, птахами та навіть людьми на одязі. Відчутну шкоду садам приносять брунькові кліщі, що руйнують молоді пагони. Хвора брунька не може рости і або не дає пагонів або дає хворі. Головна ознака ураження цими комахами — деформовані бруньки збільшеного розміру.

Невидимі неозброєним оком кліщі, що мешкають на рослинах, мають колюче-сисний ротовий апарат, вони проколюють їх стебла та листя та висмоктують з них клітинний сік. Пошкоджені листя втрачають колір, покриваються дрібними виразками, які з часом можуть зливатися в більші ділянки, поступово скручуючись та засихаючи. Погіршується процес фотосинтезу, імунна система рослин ослаблюється і вони стають більш вразливими до зараження грибковими інфекціями. У деяких випадках можна спостерігати припинення росту та скидання квіткових бутонів. При цьому рослини відстають у рості, їхні пагони стають помітно коротшими, а плоди поступово дрібніють і приходять у непридатність. Внаслідок значної втрати асиміляційної поверхні порушуються фізіолого-біохімічні процеси рослин, знижується їх зимостійкість та декоративний вигляд. Наприклад, ялини з опалою хвоєю, набуваючи землисто-сірого кольору, вже не будуть радувати око.

Зовнішній вигляд і цикл розвитку шкідників

Кліщі мають цілісне тіло мішковидної форми, не поділене на сегменти. За цією ознакою їх одразу можна відрізнити від комах та павуків. На передній частині тіла розташована голова, утворена ротовими органами та деякими іншими частинами тіла, вона не схожа на голову комах або головогрудь павуків. Фасеточних очей у кліщів немає. Простих очей може нараховуватися до п'яти штук, а деякі види взагалі позбавлені органів зору.

Цикл розвитку більшості видів рослиноїдних кліщів, включаючи такого відомого представника як павутинний кліщ, складається з декількох ключових стадій:

• Яйце - початкова стадія життєвого циклу кліща. Самка кліща відкладає яйця на рослинах, зазвичай на нижній стороні листя або у прихованих місцях, щоб захистити їх від хижаків і неблагоприємних погодних умов. Яйця інкубуються протягом декількох днів до декількох тижнів, залежно від виду та температури навколишнього середовища.
• Із яєць виходять личинки, які мають лише три пари ніг. Це мобільна, але відносно вразлива стадія, під час якої личинки починають живитися рослинними соками. Личинки зазвичай переносять одну або декілька линьок, перш ніж перейти до наступної стадії розвитку.
• Стадія німфи може включати кілька підстадій (протонімфа, дейтонімфа, тритонімфа), залежно від виду кліща. На кожному етапі німфи линяють, втрачаючи стару кутикулу та збільшуючись у розмірах. Німфи продовжують активно живитися та рости.
• Після останньої линьки німфа перетворюється на дорослу особу, яка має чотири пари ніг. Тривалість життя дорослих кліщів може варіюватися від кількох тижнів до кількох місяців, і також залежить від виду та умов середовища.

На стадії личинки у більшості кліщів три пари ходильних ніг, а ось усі наступні фази їх розвитку, включаючи протонімфу, дейтонімфу, тритонімфу та імаго, мають уже чотири пари ніг. Розмноження та швидкість проходження циклу сильно залежать від умов навколишнього середовища, зокрема від температури та вологості. Деякі види кліщів можуть переходити в стан діпаузи (тимчасового спокою) у неблагоприємних умовах, що дозволяє їм переживати нестачу їжі або екстремальні температури. Переходу з однієї стадії розвитку в іншу зазвичай передує період спокою та линьки. На відміну від кровосисних кліщів, які можуть жити 3–5 років, весь життєвий цикл представників рослиноїдних видів займає від 30 до 50 днів.

Червоний плодовий кліщ

Самка червоного плодового кліща має округле, опукле тіло завдовжки не більше 0.4 мм, червоно-вишневого кольору з помітними чорними цятками з боків. Самець кліща даного виду менший за розміром, у довжину всього 0.3 мм. Його тіло більш подовжене, забарвлення варіюється від червонувато-бурого до червоно-жовтогарячого кольору. Яйце кліща має злегка сплющену форму і вкрите тонкими ребристими смугами. Його поверхня пофарбована в яскраво-червоний чи оранжевий колір. Кліщ харчується переважно соками плодових дерев. Уражені червоним плодовим кліщем листя стають брудно-білими, не розвиваються, ріст гілок уповільнюється, знижується врожайність та морозостійкість дерев.

Червоний плодовий кліщ зимує на стадії яйця. Самка відкладає яйця на корі дерев та кущів, розміщуючи їх у основі плодових бруньок або у розгалуженнях гілок. При високій чисельності популяції, яйця можуть розміщуватися одне на одному в декілька ярусів. Здалеку покриті ними пагони рослин здаються яскраво-червоними. До відкладення яєць самки першого покоління приступають уже через 3–4 дні після народження. Тривалість їхнього життя становить від 11 до 30 днів, при цьому жіноча особина може відкласти від 60 до 150 яєць. Навесні, у період, коли починають розпускатися квіткові бутони, з яєць з'являються личинки, які одразу приступають до харчування, пошкоджуючи бруньки та молоде листя. Цикл розвитку червоного плодового кліща зазвичай проходить наступним чином: фаза яйця триває близько 2 тижнів, стадія личинки – не більше 3 днів, стадія протонімфи – 3 дні та стадія дейтонімфи (друга фаза розвитку німфи) – 5 днів. Завершення розвитку першого покоління та початок відкладення яєць зазвичай припадають на другу половину періоду цвітіння яблуні. В Україні протягом одного сезону може відбутися зміна до 5–6 поколінь кліща. Самки, які готуються до зимівлі, з'являються в кінці літа, зазвичай у серпні. З настанням перших заморозків всі активні стадії розвитку кліща гинуть. Однак яйця, які зимують на деревах та кущах, успішно переносять зиму, витримуючи низькі температури до −40°С.

Боротьба проти кліщів на плодових деревах

Ефективною профілактичною мірою буде проведення ранньовесняної обробки препаратами проти зимових стадій шкідників до розпускання бруньок, щоб знищити яйця кліща. В розпал весни (у фазі формування квіткових бутонів на яблунях або відразу після закінчення цвітіння кісточкових культур) плодового саду треба обробити акарицидами,такими як Аполло,  Актелік, Вертимок, Санмайт, Прованто Матт та ін. Влітку обприскування саду акарицидами повторюють. Обробку треба проводити в ті ж тстроки, що й боротьбу проти яблуневої плодожерки. Добрий ефект дає своєчасна побілка штамбів дерев і чагарників, а також вирощування стійких до даного шкідника сортів. Також корисно провести процедури омолоджувальної обрізки рослин.

Садовий павутинний кліщ

Садовий павутинний кліщ (Schizotetranychus pruni) належить до родини павутинних кліщів (Tetranychinae) надряду акаріформні. Шкідник широко поширений у Західній Європі, в Україні зустрічається на Поліссі та в лісостеповій зоні. Садовий павутинний кліщ є поліфагом, який завдає шкоди майже на всіх етапах свого розвитку. Цей шкідник уражає широкий спектр плодових та ягідних культур, включаючи яблуні, сливи, аличу, виноград, абрикоси, груші, вишні, шовковицю, а також малину та садову полуницю.

При появі кліща на зворотному боці листа можна розглянути дуже тонкі нитки, схожі на павутину. По ним шкідники переміщаються з місця на місце. Нитки прозорі, малопомітні, тонші за павутину. Чим більше ниток оплітають рослини, тим вища чисельність популяції, що прижилась на них. Це і дало назву даному виду та всій родині павутинних кліщів. Поверхня листа при цьому втрачає свій природний колір, особливо вздовж центральних та бічних жилок, де з'являється коричневий відтінок. З часом уражені листя починають деформуватися, а в періоди сильної спеки часто відбувається їх передчасне опадання. Кліщики дуже маленькі. Самка садового павутинного кліща має довжину від 0.35 до 0.4 мм. Її тіло, овальне та стиснуте з боків, поступово звужується до задньої частини та покрите рідкісними щетинками. Жіночі особи, народжені влітку, зазвичай мають зеленувато-жовтий колір, тоді як зимуючі самки приймають помпранчеіо-червоний або насичено-жовтий колір. Самці садового павутинного кліща значно менші за самок, їх довжина не перевищує 0.3 мм. Тіло самця подовжене, забарвлене в зеленувато-жовтий колір. Яйця кліща округлі, гладкі, діаметром до 0.11 мм.

Самки садового павутиного кліща зимують у заглибленнях кори дерев і чагарників. Якщо штамб і скелетні гілки занадто гладкі, жіночі особи спускаються до землі та ховаються в рослинних залишках, утворюючи біля основи штамбу чисельні колонії. Взимку садові павутинні кліщі витримують падіння температур до -17o С, проте при сильних морозах більшість самок не виживає. Навесні, коли починають розпускатися бруньки на рослинах, кліщі, що вижили підіймаються в крону дерев. Добравшись до листя, вони починають харчуватися та відкладати яйця на зворотному боці листя, що займає  від 10 до 14 днів. У життєвому циклі садового павутиного кліща тривалість стадії яйця, зазвичай, становить до 7 днів, личинки — приблизно 3 днів, протонімфи — трохи більш ніж 2-х днів, а дейтонімфи — приблизно 3 дні. Швидкість розвитку кліщів збільшується з підвищенням температури повітря. Середня продуктивність самки становить приблизно 50 яєць. Тривалість життя жіночої особини — від 38 до 53 днів, тоді як життєвий цикл самця не перевищує двох тижнів.

Заходи боротьби проти павутинного кліща

Навесні акцент у боротьбі з кліщами треба зробити на виявлення й ліквідацію самок, які залишають місця зимівки. Серед агротехнічних методів рекомендується регулярно видаляти бур'яни в прикореневій зоні дерев і чагарників. Обробляти сад акарицидами системного впливу потрібно в період формування квіткових бутонів на яблунях або наприкінці цвітіння сливи, груші, персика та черешні. Системні акарициди є радикальним і дієвим способом боротьби навіть за високої чесельності кліщів, захищених павутиною. Частота та інтервали між обприскуваннями треба визначати, з огляду на ефективність препаратів та особливості оброблюваної культури. Для ефективної боротьби з павутиним кліщем вкрай важливо використовувати акарициди з різними механізмами дії, чергуючи їх застосування.

Виноградний зудень

Войлочний галовий чотириногий кліщ, відомий також як зудень (лат. Eriophyes vitis Pgst.), живиться виключно соком виноградних листків, проколюючи їх з зворотного боку. Через активність цього шкідника на нижньому боці листя з'являються дрібні заглиблення, схожі на вм'ятини, забарвлені в білуватий або жовтуватий колір (еренеуми). Ці пошкодження покриті шаром, схожим на войлочний наліт, від чого кліщ і отримав свою назву.

З часом уражені ділянки тканини рослини відмирають, набуваючи брудно-коричневий колір. Уражені виноградні листя починають згортатися та в'янути. Під войлочним шаром розвивається потомство кліща, використовуючи його як укриття. Такі ж утворення, звані еренеумами, можуть формуватися і на квіткових бутонах, які, в результаті, не можуть нормально розкритися. На верхньому боці листя, зараженого шкідником, часто формуються характерні ущільнення або маленькі випуклості (гали), які зовні схожі з непривабливими бородавками. Цікаво, що у винограду зі світлими плодами гали зазвичай приймають зеленуватий колір, зливаючись з оточуючим листям, тоді як на сортах з темними ягодами галові утворення часто бувають насиченого червоно-бордового відтінку. Особливу шкоду виноградний зудень завдає молодій лозі, викликаючи зменшення довжини міжвузля. Зараження винограду войлочним кліщом викликає симптоми, які можна сплутати з проявами грибкового захворювання мілдью. У разі інфекції мілдью на верхньому боці листя винограду утворюються олійні плями, а з нижнього боку з'являється войлочний наліт. Ці ознаки можуть ввести в оману, особливо недосвідчених виноградарів, які, приймаючи їх за прояви грибкового захворювання, починають активно застосовувати фунгіциди. Однак розрізнити сверблячка від мілдью не так складно: досить потерти уражену область на нижній стороні листа пальцями. Якщо повсть не стирається, це вказує на присутність кліща.

Зудень поширений у всіх регіонах України, де розвинене виноградарство. У своєму розвитку виноградний кліщ проходить стадії яйця, німфи (2 роки) і дорослого кліща (імаго). Весь цикл розвитку від яйця до дорослого кліща займає приблизно два тижні. Дорослий зудень має подовжене тіло світло-жовтого кольору та не перевищує довжини 0.20 мм. Самка зудня перезимовує в стадії імаго, ховаючись під лусочками виноградних бруньок. З приходом весни, коли температура повітря підіймається до +15 °C і вище, і виноград починає активно випускати пагони, самка виходить із укриття й пересувається на нижню сторону листя. Тут вона починає активно харчуватися та формувати гали. У цих галах спочатку розвиваються яйця шкідника, а пізніше і личинки.
Впродовж літа розвивається до 7-8 поколінь. Симптоми ураження виноградної лози стають явно помітними в липня, коли відбувається скорочення кількості суцвіть і початку вегетативних органів. У разі масового розмноження шкідника, колонії можуть знищити від 30 до 60% всіх бруньок.

За місяць до початку холодів самки зудня залишають листя і заглиблюються у виноградні бруньки, де згодом входять у стан анабіозу. В одній бруньці може одночасно бути до 1000 дорослих особин. Жіночі особини добре переносять холод: навіть у сильні морози їхня смертність не перевищує 10%. Це дозволяє їм безпечно перезимувати та з настанням весни відновити свій життєвий цикл.

Способи боротьби із виноградним зуднем

Основним агротехнічним способом захисту від виноградного зудня є обрізка підмерзлих за зиму виноградних лоз та пагонів. При масовій появі кліщів, виноградники слід обробити акарицидами. Оприскувати рослини робочим розчином, приготовленим на основі одного з препаратів, необхідно як мінімум 2, а то й 3 рази. Перший раз хімічний засіб розпилюють на початку сезону – у квітні/травні, коли підвищується температура повітря до +10…+15°С. Наступна процедура проводиться незадовго до початку цвітіння. Завдяки цьому, зав'язі, які сформуються незабаром після обробки, не будуть містити отруйних речовин. Третій раз виконувати обробку винограду потрібно перед настанням зими, після опадання листя. Боротьба з личинками шкідника досить ускладнена, оскільки вони знаходяться в галах під захистом повстяного шару. Крім того, під час оприскування винограду, доводиться обробляти листя з тильної сторони, що викликає додаткові складнощі.

Добрий результат у боротьбі проти пыдростаючого поколыння кліща дає колоїдна сірка. За температури повітря вище ніж +20 °C, її пари здатні пронизувати повстяний захист, вражаючи личинки шкідника. Крім цього, ефективні результати можна досягти, використовуючи концентроване сірчане добриво Оракул сірка актив, застосовуючи його в кількості 2-3 л/га. Найчастіше садівники цілеспрямовано додають акарициди до бакової суміші під час планової весняної обробки винограду, знищуючи в такий спосіб перше покоління кліщів.  

Акарициди від кліщів

Для того щоб вести боротьбу проти навали кліщів, важливо пам'ятати, що вони не є комахами, і більшість інсектицидів на кліщів, як і на інших представників  павукоподібних, не діють. У таких випадках застосовують спеціалізовану групу засобів захисту рослин: акарициди. Навесні під час переходу середньодобової температури повітря понад +10 °C слід провести профілактичну обробку рослин акарицидами або інсекто-акарицидами. Така обробка дасть змогу захистити сади  від багатьох інших шкідників і значно знизить початковий інфекційні фон.

Рекомендується використовувати препарати 30 В і 30Д, до складу яких входить олійна емульсія, не токсична для теплокровних, а також Зимовіт и ДНОК, який буде ефективний не тільки проти рослиноїдних кліщів, а й зимуючих стадій щитівок і ложнощитівок, попелиці, пильщиків. Обприскування слід проводити до розпускання бруньок. Надалі за наявності перших ознак розвитку кліщів (за винятком періоду цвітіння) рекомендуємо використовувати біологічні препарати: Актарофіт, Сезар або Фітоверм, або хімічні акарициди та інсекто-акарициди: Актелік (піриміфос-метил/pirimifos-methyl, 500 г/л), Санмайт (пірибаден/pyridaben, 200 г/кг), Цезар (біфентрин/bifenthrin, 100 г/л), Бі-58 новий (діметоат/dimethoate, 400 г/л), Вертимек (абамектин/abamectin,18 г/л), Таурус (пірибаден/pyridaben, 200 г/кг), Апполо (клофентезін/clofentezine, 500 г/л), Антикліщ Про (пірибаден/pyridaben, 200 г/л), Прованто Майт (спіродиклофен/ spirodiclofen, 240 г/л), Міральд, (фенпіроксимат/fenpyroximate, 50 г/л, Ескаліп (абамектин/abamectin 30 г/л, спіродиклофен/spirodiclofen 200 г/л),  Атака кліщ (спіродиклофен/spirodiclofen 240 г/л).

Для знищення масового скупчення шкідників, на практиці нерідко застосовуються сірковмісні препарати.  Сірка здійснює пригнічувальний вплив на рослиноїдних кліщів, запобігаючи їхньому масовому поширенню. У разі підвищення температури повітря, сірка випаровується, перетворюючись на сірчаний газ. Газ здатний проникати  у важкодоступні ділянки  на рослині, знищуючи приховано живучих шкідників. Сірчаний газ має високу проникну здатність і може ефективно знищувати кліщів, що знаходяться під павутиною, на зворотному боці листя та в лусочках кори. А окурювання теплиць і парників за допомогою сірчаних шашок  гарантовано знищить яйця, личинки та дорослих особин шкідників.

Однією з основних переваг специфічних акарицидів можна назвати їхню відносну безпеку для природних ентомофагів. На відміну від інсектицидів широкого спектру дії, вони не знищують корисних комах, які можуть природньо обмежувати чисельність шкідників. Загалом кількість обробок і проміжки між ними залежать як від тривалості дії препаратів, так і від особливостей певних рослин. Крім того, кліщ досить швидко пристосовується до певного типу токсичних речовин. Тому для підвищення ефективності боротьби з ним, при використанні акарицидів слід застосовувати препарати з різним механізмом дії, періодично чергуючи їх.