Чим небезпечна поява попелиці в саду?

Опис, види та ознаки появи шкідників

Попелиці — крихітні комахи-фітофаги, довжина яких зазвичай не перевищує 5 мм. Попелиця є карантинним шкідником і чудово себе почуває як у відкритому, так і у закритому ґрунті. Попелиця (aphidoidea) включає кілька родин: філоксери (phylloxeridae), хермеси (adelgidae), справжні тпопелиці (aphididae), галоутворюючі попелиці (pemphigidae).

Незважаючи на свої мініатюрні розміри, комахи є одними з найнебезпечніших шкідників садових, городніх і технічних культур, і становлять серйозну загрозу як для фермерських угідь, так і сільського господарства в цілому, враховуючи їхню здатність швидко збільшувати чисельність колонії. Як відомо з ентомології, у кожного виду попелиці існують крилаті і безкрилі форми: одні відповідають за розмноження, інші — за поширення. Живлячись соками рослин, попелиця виділяє солодку медвяну росу (падь), яка є сприятливим середовищем для розвитку грибкових мікроорганізмів, що може завдати непоправної шкоди рослині. Ці комахи розмножуються із вражаючою швидкістю: за місяць від однієї комахи може з'явитися близько трьох поколінь, які налічують сотні тисяч особин. Залежно від виду та харчування, цей шкідник може мати різне забарвлення: чорне, сіре, блідо-зелене.

Попелиця – малорухлива комаха, часто живе на нижньому боці листя, в точках росту, на молодих бутонах і пагонах, завдаючи шкоди практично всім видам культурних рослин: плодовим і ягідним деревам та кущам, овочевим і злаковим культурам. Попелиця має ротовий апарат сисного типу, оснащений хоботком, за допомогою якого комаха проколює поверхневі тканини рослин і добуває соки. Будова грудного відділу попелиці варіюється залежно від наявності крил і стадії розвитку комахи (попелиці можуть бути крилатими і безкрилими). Черевце попелиці складається з 9 сегментів: на перших семи розташовані дихальця, а на інших - сокові трубочки, які відповідають за секрецію і видільні функції.

В результаті пошкоджень, викликаних попелицею, листя уражених рослин скручується, знебарвлюється і сповільнює свій ріст, а поверхня листа покривається липкими виділеннями, які перешкоджають природному повітро- і водообміну, порушують процес фотосинтезу та низку життєво важливих біохімічних процесів. Бутони квітів можуть не розвиватися або давати неповноцінні квітки. У плодових дерев (черешня, вишня, персик та інші) викривляються кінчики пагонів і при сильному пошкодженні припиняють розвиватися. У світі налічується близько 5 тисяч видів попелиці, до найпоширеніших і відомих видів, які можна зустріти на території України, належать наступні:

• Листова галова попелиця — є великим любителем кущів смородини. У довжину комахи досягають 2-х мм і мають зелений або жовтий колір. Назва присвоєна шкіднику завдяки здатності викликати на листі патологічні утворення (здуття), які називають галами. Висмоктуючи соки з рослини, тля виділяє особливі ферменти, що стимулюють надмірне ділення клітин, що призводить до деформації листової поверхні та в подальшому може викликати некроз тканини. Якщо вчасно не вжити необхідних заходів захисту, ріст популяції листової попелиці може призвести до повного знищення рослин.
• Бурякова (бобова) попелиця може мати зелене, чорне або буре озабарвлення і досягати в довжину близько 2-3 мм. Незважаючи на свою назву, ця комаха є поліфагом, але має пріоритети в харчуванні, про що свідчить її назва, — кормову базу шкідника, як правило, складають усі види буряків і культури родини бобових. Як і інші представники цієї родини, комаха висмоктує рослинні соки та є основним переносником хвороб буряків.
• Бахчева попелиця є шкідником для більш ніж 300 видів рослин, заселяючи переважно огіркові посадки і плантації баштанних культур, також уражує тютюн, посіви арахісу, кунжуту та буряків, може селитися на листі цитрусових або евкаліпта. Комахи досить дрібні, світло-зеленого або жовтого кольору, довжиною до 3 мм. Їхнє тіло має подовжену форму, до заднього кінчика загострене, пофарбоване у різні відтінки зеленого тону, вусики і лапки — темно-коричневі або чорні. Селяться шкідники на наймолодших листках і пагонах, пригнічуючи подальший розвиток нового приросту рослин.
• Капустяна попелиця є основним шкідником хрестоцвітних культур, таких як білокачанна капуста, броколі, брюссельська капуста, редис та інших. Шкідник селиться на нижній частині листка, пагона або стебла. Уражені попелицею рослини призупиняються в рості, їхні листки деформуються, скручуються, набуваючи форму купола. Комахи сіро-зеленого кольору, досягають довжини до 2 мм, покриті восковим нальотом.
• Виноградна філоксера була завезена до Європи з Північної Америки наприкінці XIX століття. Мікроскопічна комаха жовтого кольору, довжиною всього близько 1 мм, поширилася практично всюди, де вирощують виноградники. Філоксера утворює гали на коренях і листках виноградних кущів, які виглядають як потовщення і вздуття. Це призводить до ослаблення та загибелі лози і всієї рослини.
• Розанна зелена попелиця пошкоджує всі сорти троянд, в результаті чого в’януть не тільки листя, але й молоді бутони та квіти, через що листя скручується, а сама рослина слабшає, погано переносить холод, при цьому знижується стійкість рослини до вірусних захворювань. Окрім троянд, цей вид може селитися на шипшині, грушах, яблунях і суниці. Дрібні світло-зелені комахи досягають 3 мм у довжину. Липка падь, яку виділяє тпопелиця на поверхні листя, часто є причиною розвитку сажистої плісняви.
• Яблунева зелена попелиця завдає величезної шкоди саду, нещадно пошкоджуючи плодові дерева. Комахи до 2 мм у довжину мають світлий або насичений зелений колір. Симптоматика зараженого дерева включає скручене і засохле листя. Пагони затримуються в рості, та покрившись медяною росою, піддаються захворюванням.
• Оранжерейна, тютюнова або персикова попелиця (світло-жовтого або зеленого кольору до 2 мм у довжину) завдає максимальних збитків деревам абрикоса, персика, а також посівам тютюну. При цьому шкідник охоче живиться більш ніж 200 іншими рослинами: картоплею, перцем, томатами, капустою, баклажанами, огірками, кавунами, морквою, буряками, соняшником, бавовною, редискою, вишнею, яблунею, сливою та багатьма іншими рослинами.
• Велика картопляна попелиця завдає значної шкоди картопляним полям, висмоктуючи соки з рослин і сприяючи поширенню вірусних хвороб. Окрім картоплі, комахи уражають буряк, капусту, помідори, кімнатні та тепличні рослини. Цей вид попелиці безкрилий і характеризується більшими розмірами — до 4 мм, комахи мають зелене або рожеве забарвлення, черевце загострене біля основи. Внаслідок їхньої життєдіяльності листя рослин, покриваючись липкими виділеннями, швидко жовтіє і скручується.
• Кров'яна попелиця мешкає переважно на садових деревах. Вона характеризується опушеною поверхнею, при роздавлюванні виділяє червону рідину, схожу на кров. Якщо не здійснити своєчасне знищення кров'яної попелиці, то рослина деформується, на пагонах з'являються виразки, плодоношення знижується.

Визначити появу попелиці можна за такими ознаками:

• Колонія комах скупчується на внутрішній стороні листка
• Бутони, листя і квіти покриваються липкою рідиною
• Починається процес відмирання верхівок пагонів і листя, плодоношення знижується або не настає взагалі
• Рослина зупиняється в рості і розвитку
• Присутність великих скупчень мурах на рослині

Мурахи та попелиця

Основними переносниками попелиці є садові мурахи. Попелиця виділяє солодку падь, яка служить джерелом глюкози для мурах і є частиною їхнього раціону. Таким чином, попелиця забезпечує мурах солодкою медвяною росою, яку вона виробляє в процесі життєдіяльності. Мурахи, у свою чергу, надають попелиці укриття, забираючи її на зимівлю в мурашники, де вона отримує тепле і захищене місце в холодну пору року, що збільшує її шанси на виживання до весни. Окрім цього, мурахи захищають попелицю від павуків та інших хижих комах. Вони можуть агресивно атакувати хижаків, які намагаються знищити колонію попелиць, а також виділяти хімічні речовини, щоб попередити інших мурах про можливу загрозу. Таким чином, мурахи відіграють важливу роль у захисті попелиці  і забезпечують її виживання. Цей симбіотичний союз забезпечує взаємну вигоду обом видам.

Мурахи переміщують тлю на нові рослини, забезпечуючи її розселення і розширення харчових площ. Транспортуючи попелицю на свіжі, молоді рослини, мурахи допомагають їй отримати доступ до кращих джерел їжі. Симбіоз мурах і попелиці може мати негативні наслідки для рослин, оскільки підвищена чисельність попелиць призводить до ураження культур і поширення хвороб.

Зважаючи на вищезазначене, явною ознакою присутності попелиці є активність мурах на рослині. Таким чином, у боротьбі з попелицею необхідно знаходити способи усунення присутності мурах на уражених рослинах. Позбутися мурах у саду можна за допомогою спеціальних засобів захисту, обробивши посадки культур, шляхи пересування і гнізда мурах.

Цикл розвитку попелиці

Попелиця володіє високою плодючістю: за місяць одна самка може народити до 3 поколінь, загальна чисельність яких може досягати до 100 тисяч особин. Сприятлива температура для розвитку і розмноження попелиці становить від +25°C до +30°C. Клімат України з помірно континентальними характеристиками сприятливий для розвитку попелиць. Тепле літо і м’яка осінь створюють умови для багатьох поколінь протягом одного сезону, що посилює їхній негативний вплив на сільськогосподарські культури.

Попелиця зимує в фазі яйця, переважно на багаторічних або дворічних рослинах. Вилуплені личинки, звані німфами, починають живитися соками молодого листя і пагонів. Німфи проходять через кілька стадій линьки, поступово перетворюючись на дорослих особин. Перше весняне покоління тлі безкриле і розмножується партеногенетично (без участі самців). Комахи піднімаються по стовбурах рослин і починають живитися рослинними соками. Безстатеве розмноження дозволяє попелиці швидко збільшувати свою чисельність, оскільки кожна самка може виробляти велику кількість німф. Відсутність крил у самок змушує їх залишатися на рослині, де вони народилися, і продовжувати живитися її соками. Основними розповсюджувачами безкрилої попелиці стають мурахи, які харчуються їїї солодкими виділеннями. Протягом літа з’являється кілька поколінь попелиці, які продовжують розмножуватися безстатевим шляхом. За сприятливих умов кожне покоління може дозрівати за 1-2 тижні, що призводить до значного збільшення популяції шкідників.

Зазвичай в середині або наприкінці літа безкрила тля трансформується в крилатих особин – їх називають розселителями, оскільки саме це покоління забезпечує активне переміщення і поширення колоній. Крилаті особини вільно перелітають з однієї рослини на іншу і швидко поширюються по всьому саду, продовжуючи розмножуватися.

З настанням осені та зменшенням тривалості світлового дня з’являються повноцінні самці та самки, які продовжують розмноження. Самки відкладають яйця, призначені для зимівлі на захищених ділянках рослин-господарів, таких як тріщини кори або основи пагонів. Яйця залишаються на рослинах у стані діапаузи до весни, після чого цикл починається знову.

Біологічні методи боротьби з попелицею

Для боротьби з попелицею рекомендується ефективний метод із застосуванням ентомоакарифагів. Практичність випуску комах-ентомофагів заснована на їхній природній харчовій активності щодо різних видів тлі. При цьому самі ентомофаги не виявляють інтересу до культурних рослин. Додатковим позитивним фактором застосування ентомофагів у боротьбі зі шкідниками є природна харчова активність личинок цих комах щодо личинок попелиці. До комах, які харчуються попелицею, належать: журчалки, сонечка, мухи-сурфіди, золотоочки, вуховертки, наїзники, жужелиці, деякі оси (aphidius), хижі клопи. Щоб привабити необхідних комах, можна висадити в саду моркву, петрушку, кріп та інші пряні трави. Для залучення на ділянку журчалок радять посадити маргаритки. Дорослі особини журчалки живляться пилком маргариток, а личинки мух-журчалок поїдають попелицю. На сільськогосподарських угіддях у боротьбі проти попелиці також використовують таких ентомофагів, як афідіус колемані (aphidius colemani) в кількості 3–5 особин на 1 м², золотоочка звичайна (chrysoperla carnea): 15–20 особин на 1 м², макролофус калигінозус (macrolophus caliginosus): 1–3 особини на 1 м².

Також варто зазначити, що попелиця є об'єктом здобичі для багатьох дрібних птахів, які годують нею своїх пташенят. Попелицю охоче поїдають: горобці, синиці, корольки, кропивники, малиновки-зарянки. Щоб залучити птахів, на дачній ділянці можна розвісити годівниці.

Профілактичні та народні способи боротьби з попелицею

• Восени пристовбурні круги дерев і кущів потрібно очищати від листя, бур'янів і рослинних залишків, а землю ретельно перекопувати.
• За місяць до настання морозів слід провести побілку стовбура. Перед побілкою необхідно очистити стовбур від лишайників і моху металевою щіткою або дерев'яним скребком. Пошкоджену кору слід обробити залізним купоросом і замазати садовим варом.
• Висаджування рослин-відлякувачів, які за допомогою фітонцидів (летючих пахучих сполук) допоможуть відлякати попелицю. До таких рослин належать трави з інтенсивним пряним запахом, такі як чорнобривці, коріандр, цибуля, часник, м'ята, фенхель, гірчиця, базилік, ромашка, піретрум і лаванда.
• Рослини-приваблювачі, навпаки, приваблюють попелицю, відволікаючи її від культур, які необхідно захистити. До таких рослин належать Настурція, петунія, мальва, космея, клеома, бегонії, мак. Із дерев попелицю найбільше приваблюють липа, калина і черемха. Такі рослини рекомендується садити подалі від основних культур, щоб вберегти їх від шкідників.
• Найбільш простим методом боротьби є змивання попелиці з рослини за допомогою шланга під напором води.

На початковій стадії зараження рослин тпопелицею варто застосувати народні засоби, вони є безпечними для навколишнього середовища та корисних комах:

• Опудрювання рослин тютюновим та тютюново-зольним пилом (табазолом) відлякує тпопелицю та мурах.
• Часниковий настій: 200 г подрібнених головок часнику настоювати 4-5 діб у 1 л води під кришкою. Застосовувати готовий настій у вигляді розчину: 25 мл настою на 10 л води.
• Настій із чорнобривців. Готують засіб із розрахунку на 10 л води: 0,5 відра наповнюють квітками чорнобривців і заливають водою так, щоб вона повністю покрила квітки, і залишають настоюватися дві доби. Перед обробкою проціджують, у отриманий настій додають воду так, щоб вийшло 10 л, додають натерте мило в кількості 40 г, після чого можна обприскувати рослини.
• Відвар із золи: 250-300 г деревної золи кип’ятять у 10 л води протягом 20-30 хвилин, а перед обробкою рослин у розчин додають 40 г мила, щоб розчин краще прилипав до оброблюваної поверхні.

Інсектициди від попелиці

Боротьба з попелицею ускладнюється швидким циклом розвитку та високою плодючістю самок, через що чисельність колонії збільшується в досить короткі терміни. У тепличних умовах тля розвивається швидше, ніж у відкритому ґрунті, завдяки комфортним умовам. Але в теплиці контролювати популяцію попелиць простіше, ніж у відкритому ґрунті. Важливо не пропустити появу попелиці на початковому етапі, тоді можна буде обмежитися механічним збором і знищенням шкідника та простими безпечними засобами захисту рослин. У теплиці раціональним способом боротьби з тлею є біоінсектициди. При температурах вище +18°C рекомендується обприскувати культури Фітовермом 2–3 рази з інтервалом у 10–14 днів, дотримуючись інструкції виробника.

Починати обробку рослин від попелиці в саду необхідно ще до розпускання бруньок препаратами для ранньовесняної обробки, щоб позбутись від личинок шкідника, які вийшли з яйця після зимівлі. Надалі обробки будуть давати відчутний результат, якщо проводити їх з моменту ранніх стадій появи попелиці до стадії деформації листя. Ефективний результат у боротьбі проти попелиці забезпечує застосування інсектициду Трансформ на основі діючого компонента сульфоксафлор (sulfoxaflor). Речовина забезпечує контроль цільових шкідників контактно-кишковим шляхом. Активний компонент препарату належить до хімічного класу сульфоксимінів і діє як нейротоксин, порушуючи функції нервової системи, при цьому перші ознаки ураження шкідників стають помітними всього через кілька хвилин після обробки. Завдяки особливостям механізму дії, препарат Трансформ є ефективним інструментом у боротьбі зі шкідниками, стійкими до інсектицидів інших хімічних класів. Даний інсектицид також має трансламінарні властивості, що дозволяє ефективно боротися зі шкідниками, що мешкають на важкодоступних ділянках рослин, таких як нижня сторона та пазухи листя. Термін дії інсектициду в середньому становить 14 днів і варіюється залежно від норми.

Як ще один із результативних засобів захисту можна порекомендувати препарат Теппекі (флоникамид/flonicamid, 500 г/кг), який забезпечує ефективний захист від попелиці на яблуні. Теппекі має системні та трансламінарні властивості, що дозволяє знищувати шкідників, які мешкають під листям. Протягом двох днів шкідники припиняють живитися і зупиняється виділення медвяної роси. Повна загибель комах настає через 4 доби. Даний препарат впливає як на личинок, так і на дорослих комах.

Для обробки рослин від попелиці, а також від комплексу інших сисних шкідників існує широкий вибір інших препаратів: Актеллік (піриміфос-метил/pirimiphos-methyl 500 г/л), Біощит (аверсектин-С/aversectin-C, 2г/л), Децис (дельтаметрін/deltametrin 100 г/л), Атака тля (спіродиклофен/spirodiclofen 240 г/л), Нур (циперметрин/cypermethrin 50 г/л, хлорпірифос/chlorpirifos 500 г/л), Прованто Профі (дельтаметрін/deltametrin 250 г/кг) Фуфанон (малатіон/malathion 570 г/л), Актара (тіаметоксам/thiamethoxam 570 г/л), Актуал (піримифос-метил/pirimiphos-methyl 500 г/л) Залп (циперметрин/cypermethrin 50 г/л, хлорпірифос/chlorpirifos 500 г/л), Гудвиі (клотіанідин/сlothianidin 200 г/л, альфа-циперматрин/аlpha-cypermethrin 100 г/л), Ампліго (хлорантраніліпрол/ chlorantraniliprole 100 г/л, лямбда-цигалотрин/lambda-cyhalothrin 50 г/л), Данадім (діметоат/dimethoate, 400 г/л).

Боротьбу проти тпопелиці можна вести також за допомогою біологічних препаратів, їхня цінність полягає у високому рівні безпеки для навколишнього середовища, людини та бджіл, а також у короткому періоді очікування до збору врожаю. Вони не накопичуються в листях і плодах, їх можна використовувати навіть під час цвітіння. Для обробки культур від тпопелиці існують ефективні біоінсектициди кишково-контактної дії, такі як Сілкер, Актоцид, Фітоверм, Актарофіт, Бітоксик.