Небезпечні павуки України

Види отруйних павуків і їх небезпека для людини

Ще півстоліття тому отруйних павуків можна було зустріти переважно на півдні України. Однак за останні роки кліматичні зміни на Землі призвели до того, що ареал проживання членистоногих (Arthropoda) розширився на північну частину, і тепер їх можна зустріти майже повсюдно. Павуків, які раніше тут не мешкали, часто виявляють у житлових приміщеннях, парках і зелених зонах міст. На сьогоднішній день на території України мешкає багато різних видів павуків. Однак багато з представників павукоподібних, у тому числі тих, що з’явилися нещодавно, можуть становити значну загрозу для здоров’я та життя людини. Тому на даний момент важливо бути поінформованим про те, які види отруйних павуків мешкають на території нашої країни, щоб розуміти, чого очікувати від несподіваного гостя, а також вчасно та правильно зреагувати на ситуацію. В Україні виділяють п'ять найбільш небезпечних представників фауни павуків:

• Каракурт
• Жовтосумний колючий павук
• Тарантул
• Аргіопа Брюнніха
• Ерезус чорний

Каракурт

Раніше цей вид павука зустрічався лише на територіях, розташованих уздовж узбережжя Чорного та Азовського морів. Але за останні десять років географія поширення каракурта з південних областей України просунулася на Кіровоградську, Дніпропетровську та Харківську області. У Запорізькій області Каракуртів, їхні гнізда та яйцекладки виявляють на присадибних ділянках, у бадиллі квасолі та картоплі. Іноді павуки заповзають у дачні будинки. Через кліматичні зміни міграція видів, у тому числі отруйних павуків, — явище передбачуване. Воно триватиме й надалі, тому очевидним є той факт, що українцям потрібно бути готовими до появи нових "сусідів". Каракурт (лат. Latrodectus tredecimguttatus) або Чорна вдова неймовірно небезпечний. Протягом багатьох років Чорна вдова вважалася одним із найотруйніших павуків в Україні. Укус цього павука викликає появу пухирів на шкірі. За словами науковців, які вивчають отруйних членистоногих, отрута, що міститься в його слині, у кілька разів токсичніша за отруту гримучої змії та скорпіона. Укус Чорної вдови викликає важку інтоксикацію, яка може призвести до летального результату.

Самки Каракурта значно перевершують самців за розмірами. Зазвичай, розмір тіла самки становить близько 2–2,5 сантиметрів, тоді як самці не перевищують 0,7–0,9 см. У самців черевце вузьке, забарвлене в червонувато-бурий колір, а самки мають кулясту форму тіла та чорне забарвлення. На нижній частині черевця самки розташована яскраво-червона пляма, що нагадує за формою пісочний годинник. На верхній частині тіла також можуть бути розташовані плями червоного кольору. У членистоногого є 4 пари кінцівок, які розташовані по обидва боки тіла, при цьому перша та остання пари є найдовшими, а ті, що посередині, значно коротші. Вони покриті спеціальними щетинками, які не приливають до павутини, що дозволяє павуку легко пересуватись по ній. У переважній більшості випадків, одразу після спарювання самка поїдає самця, через що цей павук і отримав назву «Чорна вдова».

Павуки плетуть щільну павутину неправильної форми та розміщують її горизонтально серед рослинності й каміння, невисоко від землі. До їхнього раціону входять різноманітні комахи, такі як сарана, жуки, ґедзі, а також деякі види павукоподібних. Незважаючи на свої розміри, вдови (Latrodectus mactans) без особливих проблем можуть споживати дрібних гризунів або ящірок. Завдяки сильній токсичній отруті, ці павуки не залишаться без здобичі. Каракурти ведуть нічний спосіб життя, а вдень ховаються під камінням, у дуплах, тріщинах кори та інших захищених місцях. Чорна вдова відкладає яйця, зазвичай наприкінці літа, за одну кладку — до 100 яєць, загортаючи їх у щільний кокон із павутини. Кокони з яйцями павуки розміщують у затишних і захищених місцях, це можуть бути тріщини в стінах, кути будівель, щілини в деревах, проміжки між камінням серед густої рослинності. Павук обирає місця, які забезпечують безпеку та захист від хижаків і зовнішніх впливів, надаючи перевагу прихованим ділянкам поруч зі своєю павутиною. Нерідко ці павуки проникають у сараї, веранди та інші будівлі. Під дією сильних вітрів кокони зриваються і вирушають у подорож, розширюючи ареал їхнього проживання. Навесні павучки виходять із кокона і розселяються по околицях.

Природними ворогами Чорної вдови є оси-сфекси та деякі види богомолів. Також їжаки зовсім не бояться каракуртів, оскільки їхня броня з голок надійно захищає їх, тому вони можуть з'їсти павука даного виду.

Чим небезпечний укус Каракурта для людини?

У місці укусу утворюються два крихітних проколи. Місце укусу червоніє та запалюється. Через 10-15 хвилин по всьому тілу починає поширюватися сильний біль, можуть виникнути м’язові спазми в області живота та грудної клітини, з'являється задишка, прискорюється серцебиття, починається запаморочення та головний біль, з'являється блідість і блювання. Отрута каракурта дуже токсична і здатна викликати порушення в центральній та периферичній нервовій системі. Може з'явитися тривога і страх смерті. Найбільша концентрація отрути у павуків спостерігається в період спарювання та після того, як самка відклала яйця (тобто в липні-серпні), в інші сезони її концентрація знижується, тому укуси стають менш небезпечними. Крім того, реакція організму на укус безпосередньо залежить від його імунітету: чим вищий імунітет, тим легше перенести укус.

Які ж дії варто вжити, якщо каракурт укусив? У жодному разі не можна висмоктувати отруту павука з ранки, адже вона має небілкове походження та здатна спричинити отруйний вплив навіть через шкіру, не кажучи вже про слизову рота та язика. Одразу ж місце укусу слід припекти кількома сірниками, це уповільнить поширення отрути, необхідно пити велику кількість води і негайно викликати швидку допомогу.

Жовтосумний колючий павук

Хейракантіум пункторіум (Cheiracanthium punctorium), відомий під назвами Жовтосумний колючий павук або Жовтий павук Сак, належить до родини павуків-мішкопрядів (Eutichuridae). Через потепління клімату, мешканець південних казахських регіонів та тропічних країн мігрував на територію Центральної Європи. В Україні павука зустрічали в Запорізькій, Харківській, Київській, Луганській та Львівській областях. Довжина передніх ніг цього павука в 1,5 раза перевищує довжину тіла. Разом із лапами павук може досягати в розмірі до 4 см. На гомілках виділяються шипоподібні нарости. Головогруди червоно-рудого кольору вкриті щільним хітиновим панциром. Черевце овальної форми має блідо-жовтий окрас. Деякі види відрізняються помітною буруватою смугою, що проходить уздовж спини. На головогрудях павука розташовані сильні загострені щелепи (хеліцери), закруглені вниз. Порівняно з розмірами самого павука, вони досить великі й цілком здатні проколоти шкіру людини.

Хейракантіум не плете ловчі сітки, як більшість представників павукоподібних, а будує павутинні мішечки. Щільною ниткою він безладно обплітає обрані укриття, утворюючи своєрідний кокон. Павук-сак швидко бігає, може стрибати, тому не варто намагатися вигнати його віником. Павук оселяється в прихованих місцях: під камінням, у траві, квітах, листі кущів, скручуючи їх у трубочку за допомогою щільної павутини. Іноді тварина ховає кокон у земляній норі, в смітті, під каменем або в іншому важкодоступному місці. Цього хижака можна зустріти у відкритому полі, в саду, серед городніх посадок або в міських парках. Проникаючи в житло людини, павук може непомітно сховатися в найвіддаленіших куточках, де його не турбують прибиранням протягом довгих місяців. Павук полює вночі на різних комах, а вдень ховається в коконі. Павуки цього виду живуть протягом одного року. Дорослі особини зустрічаються з початку літа до кінця осені. Яйцекладка зазвичай відбувається в серпні. Самка Жовтого Сака створює спеціальний щільний кокон, який може досягати розмірів курячого яйця (4 см у довжину) і не має виходів. В одній кладці може бути від 80 до 295 яєць, залежно від умов проживання. Потомство вилуплюється через 3-5 тижнів (приблизно у вересні або на початку жовтня). Самка Хейракантіума люто охороняє своє потомство і нападає при будь-якій загрозі.

Що робити, якщо вкусив Жовтий павук Сак?

Жовтосумний колючий павук відрізняється агресивною поведінкою і може нападати на людину. Особливо небезпечні самки, які захищають потомство. Укус Жовтого Сака досить болісний. Для людини його отрута не є смертельно небезпечною, але її наявність у крові може стати причиною розвитку важких алергічних реакцій. Під час укусу Жовтосумного павука виникає пекучий біль, який може триматися кілька годин (тривалість значно варіюється). Біль поступово починає поширюватися разом з отрутою на більшу частину ураженої кінцівки. Через кілька хвилин можуть опухати найближчі до місця укусу лімфатичні вузли. Місце укусу швидко запалюється і набрякає, з’являється почервоніння. Найближчі до місця укусу м'язи слабшають, знижується їх рухливість. Крім того, можливі й інші симптоми: озноб, свербіж у місці укусу, поява пухирів, нудота та блювота, запаморочення, підвищена температура тіла, головний біль. В окремих випадках може виникати некроз тканин. Особливо гостро проявляються симптоми інтоксикації у людей, схильних до алергії. У більшості випадків симптоми укусу повністю проходять через 24-30 годин.

Якщо Жовтий Сак укусив Вас або близьких, слід зробити наступне: продезінфікувати місце укусу розчином марганцівки або промити водою з милом. Прикласти холодний компрес до місця укусу. По можливості прийняти ліки проти алергії (Супрастин, Тавегіл), після чого звернутися до лікаря.

Тарантул

Тарантул, він же Павук-вовк або Мізгір, є одним із найбільших представників класу павукоподібних, і його значні розміри у багатьох людей викликають жах. В Україні мешкає Тарантул Південноруський (Lycosa singoriensis), переважно на півдні та в східних регіонах. Довжина тіла цього павука становить приблизно 3–4 см, а разом із лапами павук може досягати розмірів 8–10 см. Подібно до більшості видів павуків, самки більші за самців. Тарантул полюбляє посушливі місцевості, найбільш поширений у степовій і лісостеповій зонах. Його можна зустріти на берегах річок, у садах або на городах та інших ділянках з пухким ґрунтом, придатним для легкого копання. Часто на нори Тарантула можна натрапити під час збору картоплі на дачних ділянках. Тарантули не плетуть ловчих сіток, а використовують павутину для зміцнення стінок нори, а також для формування кокона для яєць. У більшій чи меншій мірі всі види Тарантулів отруйні. Усе тіло Павука-вовка вкрите дрібними волосками, на голові розташовано 4 пари очей. Дві пари очей невеликі і розміщені по прямій лінії, а дві інші утворюють трапецію. Таке розташування очей дозволяє членистоногому контролювати простір навколо себе на 360 градусів. Завдяки наявності пухнастих лапок, павуку зручно пересувається піском або водними поверхнями. Колір павука може варіювати від сіро-піщаного до насиченого бурого. На спині розташований темний малюнок, що допомагає павуку маскуватися в траві. Павук полює вночі, більшу частину життя проводить у норі, глибина якої може досягати 0,5 м. Цей представник отруйної української фауни харчується метеликами, жуками, цвіркунами, гусінню, дрібними жабами.

Якщо павука стривожити, він стає в захисну (попереджувальну) стійку — на задні лапки, піднімаючи дві пари передніх догори. Тарантул має здатність добре стрибати, тому не слід підходити до нього близько без захисту для обличчя та очей.

Чим небезпечний Тарантул для людини?

Цікавим фактом є те, що ймовірна небезпека укусу залежить від індивідуальних особливостей павука. До цих особливостей належать вік, сезон та низка інших факторів. Наприклад, на початку активності, після зими, павуки не мають особливої агресивності. В останній місяць весни настає період відкладання яєць, тоді активність Тарантулів зростає, а токсичність їхньої отрути збільшується більш ніж у 2 рази. У червні починається період спарювання, тому токсичність зростає ще в 3 рази. З настанням осені, перед початком зимівлі, концентрація отрути знижується.

Для людини його укус не є смертельно небезпечним, але досить болючий. За больовими відчуттями укус Тарантула можна порівняти з ужаленням оси або шершня, він викликає пекучий сильний біль, почервоніння та набряк. Больові відчуття зберігаються протягом 2 діб. Іноді місце укусу може набувати жовтого відтінку і не зникати протягом 1,5 місяця. Проколи від щелеп павука добре помітні, подібні ранки загоюються досить довго. Крім того, можуть виникнути такі симптоми алергічної реакції: слабкість, запаморочення, сонливість, нудота та блювання, висип або пухирі в зоні укусу, тахікардія, можливе оніміння кінцівок.

Що робити, якщо вкусив Тарантул? Допомога при укусі Тарантула полягає у швидкому промиванні рани водою з милом, це допоможе запобігти інфікуванню. Бажано обробити рану антисептиком, таким як перекис водню або хлоргексидин, якщо вони є під рукою. Дію отрути Тарантула можна сповільнити під впливом високих температур, тому рану дозволяється припікати сірником. Не рекомендується припікати місце укусу спиртом або антисептиками на основі спирту. Такі маніпуляції не лише малоефективні, але й можуть посилити больові відчуття. Щоб зменшити набряк, можна прикласти холодний компрес з льодом. Необхідно давати вкушеному багато води для пиття, щоб прискорити процес виведення отрути з організму, також бажано прийняти антигістамінні препарати. Важливо розуміти, що діти та люди похилого віку найбільш чутливі до впливу отрути. З цієї причини в них частіше проявляється алергічна реакція. Незалежно від симптомів, необхідно негайно звернутися до лікаря.

Аргіопа Брюнніха

Аргіопа Брюнніха (Argiope bruennichi) або Павук-оса належить до численного сімейства павуків-кругопрядів (Araneidae). Це сімейство характеризується виготовленням великої кругової ловчої сітки з яскраво вираженим спіральним стабіліментумом у центрі. Стабіліментум – це зигзагоподібна ущільнена доріжка на павутині, яка приваблює комах, що помилково сприймають її за квітку або інший привабливий об'єкт. Ця ділянка павутини добре видна в ультрафіолетових променях, які розрізняють багато комах, тому вона досить приваблива для різних мошок і жуків. Завдяки яскравому попереджувальному жовто-чорному забарвленню, даному представнику павукоподібних було надано назву Павук-оса, Павук-зебра або Аргіопа тигрова. Павук-оса — досить численний вид. Він широко поширений у країнах Північної Африки, Малої та Середньої Азії, в Індії, Китаї, Кореї, Японії та США, Центральній і Південній Європі, в Україні, Казахстані та на Кавказі.

Самці й самки членистоногих даного виду значно відрізняються за формою, розмірами та забарвленням тіла. Довжина тулуба дорослих самок варіюється від 1,1 до 2,5 см (разом з розправленими ногами до 5-6 см), тоді як самці досягають лише 5,5 мм, а за деякими даними — до 7 мм. Черевце у самки павука-оси має овальну форму, у самців воно витягнуте та вузьке. Головогруди самок ширші, пласкі, бежевого кольору, вкриті густими біло-сріблястими волосками. Самки мають строкате забарвлення, тому добре помітні: їхня спинка пофарбована в інтенсивно-жовтий колір, з поперечними чорними смугами, що за зовнішнім виглядом нагадує забарвлення оси. Кінцівки самок прикрашені чергуванням яскравих темних і світлих кілець.

Самець павука-оси непоказний, зовсім не схожий на осу, його витягнуте тіло пофарбоване у світло-коричневий колір, по спині проходять ледь помітні дві поздовжні темні смужки. У самців також присутній малюнок у вигляді кілець на кінцівках, проте він більш блідий і розмитий. Після спарювання в більшості випадків самці стають здобиччю самки. Жіночі особини плетуть великий кокон, у який відкладають близько 400 яєць. У однієї самки може бути кілька кладок. Подібні кокони завжди розташовуються поблизу павутини. Наприкінці літа або на початку осені з кокона з'являються молоді павучата, які покидають гніздо, перелітаючи по повітрю на своїх павутинках.

Павук Аргіопа віддає перевагу теплим регіонам, в Україні він поширений повсюдно. Його часто можна зустріти в садах, на городах, у неглибоких канавах, на прикріпленій павутині між стеблами рослин. Основу раціону павукоподібного складають коники, сарана, комарі, мухи, мошки, метелики та деякі види твердокрилих (жуків). На відміну від багатьох інших павуків, Аргіопа Брюнніха не полює із засідки. Павук-оса розташовується в центрі кола павутини, очікуючи на здобич. Основними ворогами Аргіопи є жаби та ящірки, також досить часто на неї нападають гризуни. Іноді Аргіопа тигрова стикається в боротьбі з осами, але зазвичай програє в таких сутичках. Для самозахисту Аргіопа може розгойдувати й трясти павутину, відлякуючи хижаків її блиском. У крайніх випадках павук стрибає з павутини на землю і швидко ховається в траві.

Наскільки токсичний укус Аргіопи?

Укус Аргіопи досить болючий, за відчуттями його можна порівняти з укусом бджоли або оси. Справа в тому, що у тигрового павука досить сильні хеліцери (щелепи), і він здатен заглибити їх далеко під шкіру. Крім того, не варто забувати, що павук отруйний, адже своєю отрутою він убиває своїх жертв. Його отруйна рідина містить токсини аргіопін і поліамін, які впливають на нервову систему жертви і викликають параліч. Інша справа, що в більшості випадків для людини ця отрута практично не є небезпечною. Наслідки укусу у різних людей можуть проявлятися по-різному. У більшості дорослих людей спостерігається невелике набрякання шкіри навколо місця укусу, яке через годину-другу зникає і навіть не свербить. У деяких випадках почервоніння і набряк можуть зникнути лише через добу, а саме місце укусу сильно свербить. Інша ситуація, якщо павук вкусив дитину або людину з підвищеною алергічною реакцією на отруту павука. У такому випадку можуть виникнути більш яскраво виражені симптоми:

• Сильне набрякання, припухлість і свербіж місця укусу
• Підвищення температури тіла
• Загальна слабкість і запаморочення
• Нудота

Для зняття неприємних відчуттів після укусу рекомендується обробити місце укусу антисептиком, прикласти холодний компрес, пити воду і, за можливості, прийняти антигістамінний препарат. Необхідно негайно звернутися до найближчого медичного закладу, де людині нададуть невідкладну медичну допомогу.

Ерезус чорный

Ерезус чорний (Eresus kollari) або Чорна товстоголовка — рідкісний вид отруйного павука з родини павуків-ерезидів. Раніше павука можна було зустріти в Центральній і Південній Європі, Середній Азії та Північній Африці. У нашій місцевості цей гість з'явився відносно недавно. Було зафіксовано випадки появи павука в Київській, Дніпропетровській і Херсонській областях.

Самка Ерезуса досягає в довжину 8-18 мм, тулуб має округлу форму з короткими товстими лапками. Забарвлення самки — оксамитово-чорне, з вкрапленнями дрібних світлих волосків. Самець має менші розміри — до 6-10 мм. Павук відрізняється яскраво-червоною або помаранчевою забарвленістю тіла, а його спинку прикрашають 4 чорні круглі плями, розташовані симетрично (зовні нагадують ґудзики), за що він отримав іншу назву — Павук-сонечко. Головогруди самця пофарбовані в смоляно-чорний колір і вкриті рідкими світлими волосками. На ногах помітний візерунок у вигляді білих вузьких кілець. Низ і боки черевця чорні. На парі задніх лап можуть бути вкраплення червоного кольору. У павуків Ерезусів 8 очей, розташованих у три ряди, одна пара очей удвічі більша за інші.

Ерезуси будують свої гнізда під камінням, займають порожні житла жуків або викопують глибокі нори. Тварина мешкає переважно на трав'янистих сонячних сухих місцевостях із розрідженою рослинністю. Їхнє гніздо представляє собою трубку з павутини, яка розташовується трохи нижче поверхні землі або на низькій траві. Ці павуки ведуть норний спосіб життя і полюють переважно на різних комах, таких як жуки, мухи, метелики, а також на багатоніжок, мокриць і дрібних ящірок. Самки, облаштувавшись на одному місці, ніколи не покидають свого притулку. Нори залишають лише молоді павуки і дорослі самці під час розмноження. Після спарювання самка відкладає до 80 яєць у кокон, який носить із собою, періодично виносячи на сонце для обігріву, а вночі ховаючи в норі. Павученята вилуплюються з кокона через 3-4 тижні. Коли потомство готове з'явитися, самка обплітає павутиною вхід до нори і гине. Молоді павучки проводять кілька днів, прикріпившись до її тіла і харчуючись гемолімфою, а потім розселяються в радіусі 5-10 метрів від гнізда. Тривалість життя самок становить близько 1,5 років, а самців — приблизно 8,5 місяців.

Наслідки укусу Ерезуса чорного

Незважаючи на свої маленькі розміри, павук Ерезус Колларі отруйний і здатний проколоти шкірний покрив людини. При цьому на місці укусу залишається слід від зубців, розташованих на хеліцерах. Після укусу виникають почервоніння і набряк. Біль може зберігатися протягом кількох днів, у зоні укусу з’являється оніміння. Укус цього павука часто стає причиною алергічної реакції. При цьому можуть проявлятися такі симптоми, як запаморочення, нудота і блювання, головний біль, задишка, тахікардія, підвищення температури тіла, навколо запаленого місця можуть з’явитися пухирі. Алергія в такому випадку може становити смертельну загрозу для людини. Крім того, у ранку може потрапити інфекція і викликати нагноєння. Слід враховувати, що укуси в обличчя і шию є найбільш небезпечними.

Чорний Ерезус не нападає першим, його атака можлива лише в крайньому випадку. При виявленні цього павука важливо зберігати спокій, не робити різких рухів і не намагатися взяти його в руки. Якщо павук випадково потрапив на тіло, не варто намагатися його роздавити, оскільки це може спровокувати укус. Важливо зазначити, що перед атакою Товстоголовка зазвичай піднімає передні лапи і розкриває хеліцери (щелепи), попереджаючи про небезпеку. Також цей вид здатний здійснювати стрибки. Якщо павук опинився в приміщенні, його краще зловити за допомогою скляної банки, підклавши картон для закриття, і випустити на вулицю подалі від дому.

Як захиститися від укусів павуків?

У літньо-осінній період активність павуків найбільш висока. Під час робіт у теплицях, на відкритих полях, а також збору врожаю в городах або в саду зростає ймовірність випадкового контакту з павуками, що може призвести до небезпечних наслідків для здоров'я людини, особливо якщо йдеться про отруйних представників фауни. Існує небезпека при проникненні павуків у приміщення, оскільки вони можуть кусати людей у разі загрози або при випадковому контакті, наприклад, якщо павук ховається в одязі або взутті. Позбутися павуків у домі та на ділянці й запобігти негативним наслідкам можливих укусів павуків можна за допомогою обробки спеціалізованими інсектицидними препаратами, такими як Рятівник від небезпечних павуків і Каракурт. Діючі компоненти препаратів (імадаклоприд/imidacloprid і фіпроніл/fipronil) мають контактно-кишкову дію. Це означає, що павуки гинуть лише при прямому контакті з препаратом на обробленій поверхні. Яйця та сформовані кокони, як правило, не піддаються повному знищенню. У кожній кладці павука може бути до сотні яєць, більшість з яких вилупиться. Щоб не дати новим поколінням павуків незабаром знову з'явитися, необхідно повторно обробити можливі місця їхніх кладок препаратами (на горищах, у підвалах, у гаражах, у кутах кімнат, вентиляційних отворах, під сходами, а також всередині альтанок, у теплицях тощо). Рекомендується провести обробку присадибних ділянок за 14 днів до збору врожаю, щоб захистити від можливих укусів павуків під час збиральних робіт.

Запобіжні заходи. Чи є протиотрута?

Необхідно враховувати той факт, що специфічних антидотів проти отрути Каракурта та інших небезпечних павуків в Україні не виробляють. Це дуже складний і дорогий процес. Як правило, лікування полягає в полегшенні симптомів і прийомі антигістамінних препаратів, як і у випадку укусу оси або шершня. Лікарі попереджають громадян, що слід бути обережними й регулярно перевіряти свої речі після прогулянок на природі, особливо взуття. Також медики звертають увагу на небезпечні для життя ускладнення від укусу павука. Вони можуть виникати у людей, схильних до алергічних реакцій.

Важливо знати, що павук може напасти на людину тільки в крайньому випадку, з метою самозахисту. Якщо зачепити павука або сунути руку в павутину навмисно чи випадково, павук негайно зреагує і вкусить. Найбільшу небезпеку для людини павуки становлять у період їхньої активності — з червня по жовтень. Одним із ефективних засобів запобігти появі павуків у домі є регулярне прибирання приміщень, використання ультразвукових відлякувачів і клейових пасток для повзаючих комах. Також доцільно проводити обробку потенційних місць проживання павуків і їхніх яйцекладок хімічними препаратами. Особливу увагу варто приділяти важкодоступним місцям, таким як ділянки під сходами й за меблями, де можуть знаходитись гнізда. Павутину можна також знайти в квіткових горщиках, тому їх слід періодично оглядати.

Оскільки павуки надають перевагу затемненим місцям, рекомендується збільшити освітленість у домі, щоб зменшити кількість потенційних укриттів. Особливу увагу слід приділити стану вікон і дверей, встановивши ущільнювачі для усунення щілин, через які павуки можуть проникнути в житло. На городі та в саду необхідно працювати в рукавицях і закритому взутті. У разі тривалих прогулянок або перебування на природі потрібно ретельно перевіряти речі, одяг і взуття. Якщо ви помітили павука на собі — не намагайтеся схопити або розчавити його, оскільки в такому випадку тварина встигне вкусити, краще швидко змахнути павука на землю.