Викорінююча обробка саду восени

Навіщо та в які терміни проводити обробку восени?

Після збору останнього врожаю для власників плодового саду настає відповідальний період, який відкриває новий спектр завдань. Для кожного аграрія, фермера та звичайного любителя правильний догляд за садом восени є важливим заходом для успішної підготовки рослин до зимового періоду, а також основою для отримання якісного врожаю в майбутньому році. Осінні обробки є основним профілактичним заходом, що значно знижує ймовірність захворювань і пошкоджень рослин навесні, забезпечуючи їм кращий старт для нового сезону росту.

Восени, за умов високої вологості та тривалого тепла, патогенна мікрофлора продовжує активно розвиватися в саду на залишках рослин і муміфікованих плодах, швидко поширюючись і заражаючи садові культури. Багато комах-шкідників на стадії яєць, личинок або лялечок влаштовуються на зимівлю в заглибленнях і тріщинах кори, на опалому листі та під верхнім шаром ґрунту в зоні приствольного кола. З настанням весни комахи піднімаються по стовбурах у крону, пошкоджуючи бруньки, квіти, зав’язі, листя і новий молодий приріст пагонів. Саме тому восени, коли температура ще позитивна, а врожай вже зібрано, настає оптимальний момент для обробки саду. Осінні роботи в саду слід починати після збирання врожаю і завершити до настання перших заморозків. Важливо, щоб природа завершила цикл вегетації для підготовки рослин до зимового спокою. З настанням холодів метаболічна активність дерев значно знижується. У відповідь на зменшення тривалості світлового дня та зниження температури дерево припиняє виробляти хлорофіл, через що листя змінює колір і опадає. Після зняття плодів гілочки повинні здерев’яніти, покривні лусочки на плодових бруньках зімкнутися і затвердіти. Дерева починають транспортувати поживні речовини до коренів, клітинний сік густіє, його рух припиняється. Ці процеси життєво важливі для адаптації дерев до сезонних змін і успішної зимівлі.

Існують два підходи до вибору строків проведення осінньої обробки саду:

• У першому – обробку проводять після збору врожаю, але до того, як листя опаде самостійно. Справа в тому, що покриття листя підвищеними дозами розчинів повинно призвести до знищення шкідників і хвороб ще на рослині, тобто до того, як листя впаде на землю і патогени відійдуть на недоступну глибину, де вони перезимують і відновлять свою шкідливу активність навесні.
• Згідно з другим підходом, осінню викорінюючу обробку саду від хвороб і шкідників слід проводити вже після опадання листя, коли рослини повністю перейдуть у стан спокою: їх бруньки закриються і стануть недоступними для потрапляння потужних розчинів, якими буде проводитись обприскування.

Підготовчі роботи

Для того, щоб грамотно провести осінню обробку, необхідно виконати такі підготовчі роботи:

• Видалити з рослин усі сухі, хворі та пошкоджені гілки.
• Прибрати та спалити все рослинне сміття, залишки плодів та їх муміфіковані рештки – усе це є сприятливим середовищем для зимівлі патогенів і шкідників.
• Зняти ловчі пояси.
• Деревні культури, вік яких понад 7 років, як правило, мають на своїй поверхні лишайники та стару кору. Усе це ще до обробок потрібно ретельно видалити, використовуючи спеціальні щітки та скребки, а місця обробити слабким розчином марганцівки та замазати садовим варом.
• Провести вологозарядний полив. Перед переходом до зимового спокою рослини потребують великої кількості вологи, щоб зберегти оптимальний рівень зволоження кореневої системи протягом зими. Вологозарядний полив виконується до настання заморозків, коли ґрунт ще не промерз, і корені можуть поглинати вологу, яка буде необхідна для початку ранньовесняного росту. Цей прийом корисний для дерев і багаторічних кущів із глибокою кореневою системою, оскільки дозволяє наситити вологою глибокі шари ґрунту.
• Пристовбурове коло потрібно обережно розпушити: не пошкоджуючи корені, необхідно обкопати стовбур на допустиму глибину. Важливо вивернути на поверхню шкідників, які пішли на зимівлю.

Викорінююча обробка (до листопада) по зеленому листю

Час проведення обробки саду восени залежить від клімату та погодних умов. Орієнтовні строки викорінювального обприскування саду восени — це друга половина вересня-жовтень. Мета такої викорінювальної осінньої обробки – це раннє знищення листя, щоб згубити шкідників на місці, не чекаючи, поки листя пожовтіє і опаде природним чином. Для цього використовують концентрований розчин мідного або залізного купоросу. Це має свої переваги, оскільки відмираюче листя є місцем накопичення грибкових інфекцій (парші, моніліозу, коккомікозу, різних плямистостей), а також деякі шкідники (плодожерки, плодові мухи, кліщі) разом із опалим листям мігрують у ґрунт, щоб пережити зимівлю. Але важливо, щоб обробка була проведена не раніше, ніж за 7–14 днів до природного опадання листя. Через 1-2 дні листя потемніє і «згорить», а гілки будуть захищені від патогенів. Це листя вже не виконує жодної функції щодо живлення чи накопичення поживних речовин у рослині для її успішної зимівлі. Якщо це листя впаде на землю необробленим, у такому разі вся інфекція потрапить до ґрунту, а також залишиться на стовбурах і гілках, що стане джерелом інфекції для майбутнього врожаю. Після обробки висококонцентрованими розчинами листя стає знезараженим, і його можна сміливо закладати в компост. Не варто лякатися, якщо через 2-3 дні все листя почорніє і виглядатиме обпаленим. Саме таким і має бути ефект — листя повинно «згоріти». Темний колір свідчить про те, що відбувається інкрустація кори гілок солями заліза, які протягом певного часу будуть захищати її від проникнення різних патогенів.

Мідний купорос — це ефективний засіб із сильним припікаючим ефектом, і при його застосуванні рекомендується використовувати концентрацію близько 300 грамів на 10 літрів води. Однак для осінньої викорінювальної обробки багато садівників віддають перевагу використанню залізного купоросу. Розчин готують із розрахунку приблизно 500 грамів залізного купоросу на 10 літрів води. Варто зазначити, що залізний купорос розчиняється у воді значно краще, ніж мідний. Як залізний, так і мідний купорос спочатку краще розчинити в невеликій кількості теплої (але не гарячої) води, щоб потім при переливанні розчину в обприскувач відфільтрувати щільні частки та уникнути засмічення форсунок. Рекомендується попередньо додати до розчину приблизно одну столову ложку лимонної кислоти. Це дозволить залізному купоросу залишатися в неокисленому стані та подовжить його ефективність. Дочекавшись повного розчинення залізного купоросу, до цієї рідини додають воду до об’єму 10 літрів. Крім того, потрібно додати до даного розчину приблизно одну літрову банку сечовини (карбаміду). Карбамід створить ще більш міцну концентрацію на поверхні листя та гілок, що допоможе знищити найбільш стійкі джерела хвороби, особливо ті, які вже перейшли у фазу спороутворення і є важковикорінюваними. Для підвищення ефективності препарату до готового розчину додають приблизно 3-4 повні столові ложки рідкого мила (господарського або зеленого). Це знизить поверхневий натяг розчину та дозволить рідині рівномірніше розтікатися по поверхні листя та гілок, а також проникати та затримуватися в тріщинах і заглибленнях, де відбуватиметься добра та якісна дезінфекція. Таким розчином добре обробляти ранні сорти яблунь, груш, а також вишень, слив, смородини, малини та інших культур. Що стосується садової суниці, якщо рослини перебувають у гарному фітосанітарному стані, викорінювальну обробку можна не проводити. Однак, якщо на листі видно багато плям чи інших ознак хвороб, обробка буде корисною. Після неї листя зів’яне, і його потрібно буде видалити, залишивши рослини в стані спокою до весни.

Обробку рослин зручно проводити за допомогою ранцевого садового обприскувача в безвітряну тиху погоду, щоб мінімізувати розліт крапель їдкого розчину. Для захисту шкіри, очей і обличчя обов’язково потрібно використовувати засоби індивідуального захисту, особливо під час обприскування високих дерев. Обприскування має бути рівномірним, як з зовнішнього боку, так і всередині крони, щоб розчин максимально покривав стебло і гілки. Вже через 2-3 дні після обприскування на листі можна спостерігати пошкодження і підсушування. Це добрий знак, який означає, що викорінювальна обробка почала діяти. Під час висушування і пошкодження листя знищуються збудники хвороб, а також шкідники, які можуть знаходитися на листі і при його опаданні потрапляти в ґрунт для зимівлі. Таким чином, подібна обробка повною мірою сприяє оздоровленню саду і отриманню добрих врожаїв у майбутніх періодах.

Також даний захід зі знищення листя до листопаду сприяє значно кращій підготовці рослин до зими. Як це діє? Передчасне пошкодження листя вводить рослини в стресовий стан і подає сигнал про наближення зими, стимулюючи їх активніше готуватися до холодів. До речі, така обробка прискорює визрівання лози винограду, гілок смородини, пагонів троянд та інших рослин.

Обробка дерев після опадання листя

 У разі пізньоосінньої обробки після опадання листя для всіх регіонів діє загальне правило: чим тепліша осінь, тим пізніше починають роботи. Останню обробку плодових і декоративних рослин проводять у період з кінця жовтня до першої половини листопада, після завершення періоду листопаду. Під час проведення обприскування температура повітря має бути близько +3+5°C, але не вище +10°C. Допускаються нічні заморозки. День повинен бути сухим, без дощу та вітру. Для пізньоосіннього обприскування використовують такі традиційні препарати: мідний купорос, бордоська рідина, залізний купорос, карбамід.

Мідний Купорос

Мідний Купорос (CuSO4*5H2O) - фунгіцид, що здійснює профілактичну дію проти широкого спектру збудників грибкових і бактеріальних захворювань. Обробку проводять пізно восени, коли вже опало понад 60% листя, 3%-вим розчином мідного купоросу. Для приготування 3%-вого розчину 300 г препарату розводять у 10 л води. Після обприскування пролийте поверхню ґрунту водою, щоб розчин пішов глибше і знищив спори збудників хвороб. Для обробки ґрунту в пристовбурових колах дерев можна використовувати більш концентрований розчин: 3-5%. За типом дії сульфат міді відноситься до контактних препаратів. На поверхні обробленої рослини препарат створює захисний шар. Після поглинання розчину бактеріями або грибами, іони міді взаємодіють з білками та ферментами клітин фітопатогенів, порушуючи цілісність їх мембран і блокують процес проростання спор у збудників хвороб. Мідний купорос не проникає глибоко в рослинні тканини і, відповідно, впливає лише на спорангії грибів, не зачіпаючи їх міцелій. Тому, якщо на момент початку вегетації рослини будуть вже захищені та забезпечені міддю, ефект від обробки мідним купоросом буде максимальним. Інструкція приготування досить проста:

• Підготувати 1 л теплої води (не надто гарячої) 40-50 °C.
• Одягнувши рукавички, відміряйте необхідну кількість препарату на вагах.
• Розмішувати купорос можна лише в скляному або емалірованому посуді. Використовувати залізні ємності категорично не можна, оскільки через хімічну реакцію засіб втрачає свою ефективність.
• Розвести препарат у підготовленій теплій воді, постійно помішуючи до повного розчинення. Потім довести розчин до загального об'єму 10 л і ще раз перемішати.
• Після цього перелити в бак розпилювача і приступити до роботи.

У виноградарстві купорос міді незамінний для профілактики мілдью та оїдіуму — важковикорінюваних небезпечних захворювань, які можуть знищити всю лозу. Осіння обробка захистить рослину в наступному сезоні, не дозволяючи шкідливим мікроорганізмам проникнути вглиб стебел і листя. На яблунях, грушах, черешні, вишні та інших плодових культурах мідний купорос бореться майже з усіма основними проблемами: паршею, моніліозом, філостиктозом та ін. Його використовують для лікування іржі та плямистості троянд, боротьби з курчавістю листя персиків, запобігання септоріозу та антракнозу ягід. Важливо зазначити, що для лікування хвороб в період вегетації (за наявності зеленого ллистя) можна обприскувати тільки 1%-вим розчином мідного купоросу. Проте, не слід використовувати мідний купорос занадто часто, щоб не допустити надлишку міді, через що рослини погано засвоюватимуть залізо, що може спричинити хлороз.

Бордоська рідина

Мідний купорос сам по собі є досить кислою речовиною, і якщо використовувати його без вапна, він може спричинити опіки на рослинах. Додавання вапна нейтралізує частину кислотності розчину, роблячи його більш щадним для рослин. Бордоська суміш складається з сульфату міді або мідного купоросу (СuSO4) і гідроксиду кальцію — гашеного вапна (Ca(OH)2). Для осінньої обробки використовують 3%-вий розчин. Це є поширеним ефективним засобом для боротьби з грибковими захворюваннями саду (парша, чорна ніжка, коккомікоз, моніліоз, іржа, клястероспоріоз), яким дачники користуються вже дуже давно. Його можна використовувати майже на всіх видах плодових і ягідних культур. Однак даний засіб не діє проти справжньої борошнистої роси. Під час обробки також потрібно враховувати той факт, що 3%-ва бордоська рідина може забивати обприскувач. Проте, як запевняють досвідчені садівники, якщо процідити розчин через марлю, складену в 3 шари, 2-3 рази, обприскувач не заб’ється.

Бордоську суміш можна придбати вже готову до використання, перед обробкою її достатньо розвести водою в рекомендованій концентрації. Можна також приготувати 3%-ву суміш самостійно:

• Для приготування розчину 300 г мідного купоросу та 300 г негашеного вапна розводять у 10 л води.
• Бордоську рідину готують у пластикових або емалірованих відрах, металевий посуд використовувати не можна через реакцію окислення.
• Спочатку вапно розчиняють у 2 літрах гарячої води (не більше 50 °С). Окремо в такій самій кількості гарячої води розчиняють мідний порошок. Далі обидва розчини доводять холодною водою до об’єму по 5 літрів кожен.
• Після цього мідний купорос повільно вливають у вапняний розчин, постійно перемішуючи до однорідності, щоб усі крупинки максимально розчинилися.
• Під час приготування обов’язково надіньте гумові рукавички та захисну маску, щоб уникнути потрапляння розчину на шкіру.

Після приготування слід виміряти концентрацію міді в готовому розчині. Щоб уникнути опіків на листі, стеблах і плодах рослин, перевірте реакцію бордоської рідини лакмусовим папірцем: він синіє при лужній реакції та червоніє при кислій. Або можна взяти залізний дріт і занурити його в розчин — він не повинен покриватися рудим нальотом, наявність якого свідчитиме про надлишок міді в розчині. Якщо рідина приготована правильно, вона набуває блідо-блакитного кольору.

Залізний купорос

Розчини сульфату заліза (FeSO4·7Н2О) у концентрації 3% для кісточкових, 5% для зерняткових культур знищує більшість грибкових захворювань, мохи та лишайники. Обробки дерев залізним купоросом також виконують роль підживлення, поповнюючи дефіцит заліза для культур, які страждають від його нестачі у ґрунті. Про те, що у ґрунті мало заліза, свідчить хлорозність молодого листя, тоді як старе листя зберігає свій колір. Залізний купорос категорично не можна використовувати одночасно з мідним купоросом або препаратами, що містять вапно (бордоська рідина).

Сечовина (Карбамід)

Під час осінньої обробки сечовину розводять у пропорції 500-700 г засобу на 10 літрів води. Отриманим розчином потрібно обробити виноград, плодові дерева та кущі, максимально змочуючи поверхню, а також навколишній ґрунт. Обробка крони дерев без листя знищує спори парші, плямистостей і руйнує хітиновий покрив комах. Листова підстилка, оброблена сечовиною, може одразу закладатися в ґрунт як добривна суміш. На молоде дерево витрачається в середньому 2 л розчину, на доросле — 6 л. Відомо, що сечовина є азотним підживленням, проте росту пагонів після її використання побоюватися не варто, оскільки низькі температури пригнічують вегетацію.

Карбамід+залізний купорос

Багато садівників під час осінньої обробки від хвороб і шкідників користуються давно перевіреною на практиці сумішшю карбаміду з залізним купоросом. Обприскування проводять по голих гілках після опадання листя. Для цього потрібно розчинити 500-700 г карбаміду і 300-500 г залізного купоросу в 10 літрах води. Сечовина добре діє проти личинок шкідливих комах. Купорос заліза бажано розвести окремо в гарячій воді, куди спочатку додати 1 столову ложку лимонної кислоти. Лимонна кислота потрібна для збереження залізного купоросу в неокисленому стані, щоб він був більш ефективним.

Усі обробки слід проводити з використанням засобів індивідуального захисту: респіратора, гумових рукавиць, окулярів. Погода повинна бути безвітряною і без дощу. Бажано, щоб у найближчі кілька днів не очікувалося опадів. Обробляти потрібно ретельно, забезпечуючи максимальне покриття препаратом усієї поверхні і пристовбурового кола. Також після опадання листя, по закритих бруньках можна обприскати гілки, стовбур і верхній шар ґрунту з опалим листям комплексними препаратами посиленої дії, такими як ДНОК, Нітрафен або Брунька (30 мл на 10 л води). Дані засоби виконують функції інсектициду, акарициду і фунгіциду, що дозволяє викорінити більшість патогенів різних класів, а також зимуючі стадії комах-шкідників, забезпечуючи довготривалий захист садових культур. При осінній обробці вкривати прикореневе коло не слід, оскільки в цей період препарати не впливають на родючість ґрунту.

Обробка саду від шкідників

Перш ніж обробляти плодові дерева та кущі від шкідників, потрібно проаналізувати, які саме паразити атакували рослини протягом поточного сезону. Залежно від цього, необхідно вибрати відповідний препарат згідно з інструкцією. Деякі садівники практикують обприскування після збору врожаю по ще зеленому листю системними інсектицидами від шкідників, щоб знищити паразитів, які знаходяться в кроні дерева, перш ніж вони встигнуть укритися в ґрунті та у шарі кори. А після цього вже переходити до викорінюючих обробок. Обприскування проводять одним із наступних інсектицидів: Фуфанон (малатіон/malathion 570 г/кг), Кораген (хлорантраніліпрол/chlorantraniliprole 200 г/л), Мовенто (спиіротетрамат/spirotetramat 100 г/л) Актара  (тіаметоксам/thiamethoxam 250 г/кг), Енжіо (лямбда-цигалотрин/lamda cyhalothrin 106 г/л, тіаметоксам/thiamethoxam 141 г/л).  При обприскуванні стовбури та скелетні гілки дерев та чагарників – рясно змочують розчином препарату, щоб він потрапляв у щілини кори та всі важкодоступні ділянки. Також рясно обробляють землю під кронами, у пристовбурних колах. У садівництві в боротьбі проти комах, що зимують під корою широко використовують інсектоакарициди на основі рослинно-масляної емульсії: препарати 30Д и 30 В. Добре обприскувати такими препаратами дерева після санітарної обрізки, оскільки олійна емульсія утворює на поверхні захисну плівку, яка запобігає проникненню хвороботворних організмів всередину стовбура. Важливо зазначити, що ця плівка також сприяє зимостійкості, захищаючи плодові бруньки від зледеніння. Справа в тому, що через різкі перепади температур волога потрапляє всередину бруньки: вдарили морози — і вода замерзає в короткий термін, що буквально призводить до розриву рослинних тканин. Крім того, захисне покриття порушує повітряний і водний баланс дорослих особин, личинок і яєць комах-шкідників, спричиняючи їх загибель. Серед подібних засобів варто звернути увагу також на інсектофунгіциди: Чистий Сад, Зимовіт, Чистий Стовбур.

Осіння побілка

Осіння побілка після закінчення вегетаційного сезону є необхідним профілактичним заходом для захисту плодових дерев. Побілка стовбурів плодових дерев є одним з основних агротехнічних способів захистити кору від сонячних опіків взимку при перепадах температур. Щільний шар, нанесений на стовбур, не дозволяє атмосферній волозі проникати в тріщини кори, що значно зменшує ймовірність появи морозобійних тріщин. Таким пошкодженням набагато легше запобігти, ніж потім лікувати їх, і покриття стовбура відбиваючим сонце, білим складом — один з найбільш дієвих засобів профілактики. Покрита побілкою поверхня служить добрим бар'єром для проникнення патогенної мікрофлори та комах-шкідників, які шукають притулок для зимівлі та можуть відкладати яйця в тріщини кори. Побілка дерев перешкоджає розмноженню грибків і мохів, які можуть з’явитися на вологій корі восени та взимку. Ще одне важливе призначення передзимової побілки — відлякування зайців і гризунів, які пошкоджують кору.

Осіння побілка проводиться в жовтні-листопаді при температурі не нижче +4–5 °C (але не нижче нуля). Бажано провести побілку до перших заморозків у суху погоду, щоб склад встиг висохнути на стовбурах. Якщо побілка буде нанесена в сиру або морозну погоду, вона може не встигнути закріпитися і змитися дощем або снігом. Зона нанесення побілки — стовбур до розвилки та нижні скелетні гілки на третину їхньої довжини. Підніматися вище не рекомендується, щоб не пошкодити вегетуючі частини рослини. Перед початком побілки необхідно підготувати стовбур і нижні гілки плодових дерев. Для цього очищають кору від відмерлих ділянок, лишайників і моху, використовуючи дерев’яний ніж або садовий шкребок. Працювати слід у рукавичках. Після очищення всі залишки необхідно зібрати та спалити. Для цього знадобиться щільна плівка або тканина, яку застилають навколо дерева для збору очищеної кори, щоб уникнути її потрапляння на землю. Потім стовбур дезінфікують розчином, що складається з 2,5 кг золи, 50 г господарського мила і 10 літрів води. У якості альтернативи можна використовувати 3–5%-вий розчин мідного купоросу або бордоську рідину. Важливо, щоб розчин не стікав, а залишався на корі, тому пульверизатор слід тримати близько до дерева, краще використовувати дрібнодисперсний розпилювач. Якщо на стовбурі є великі щілини та тріщини, їх замазують садовим варом.

Деякі садівники впевнені, що молоді саджанці не варто білити, тому що побілка може обпекти ніжну кору. До того ж, стискаючи стовбур, вона заважає їхньому росту. Чи це так? Без сумніву, висока концентрація вапна пошкодить молоду кору, але цього можна уникнути. Зменшіть вдвічі вміст вапна, скористайтеся спеціальною водоемульсійною або акриловою фарбою для дерев. Якщо взагалі не білити, то сонячні опіки та морозобоїни завдадуть молодому деревцю набагато більшої шкоди.

Універсального засобу для побілки садових дерев не існує. Різні садівники використовують різні склади: вапняні розчини, готові водоемульсійні та водно-дисперсійні фарби. Головне, щоб склад для побілки дозволяв корі «дихати» і тримався на дереві якнайдовше. Для цього до основної суміші додають речовини, що забезпечують прилипання розчину до стовбура (це можуть бути глина, господарське або зелене мило, казеїновий або шпалерний клей). Часто передзимові побілкові склади містять фунгіцидні добавки та біоциди, які пригнічують розвиток патогенів і шкідників, що встигли оселитися в шарі кори. Розчин для обробки стовбурів повинен бути ретельно перемішаний до однорідної консистенції, без грудочок і сторонніх домішок. Наносять його за допомогою пензля, валика або розпилювача, покриваючи дерево від основи до скелетних гілок. Для молодих дерев використовують розчин з меншою концентрацією, а для старих наносять побілку у два шари. Побілка проводиться поетапно, при цьому шар повинен бути рівномірним і мати товщину 2-3 мм. Більш товстий шар може відшаровуватися і тріскатися. Другий шар наносять тільки після повного висихання першого.