Ненажерлива сарана – загроза масового знищення рослин

Чим живиться і яку шкоду заподіює сарана рослинам? 

Сарана належить до родини справжніх саранових (Acrididae), ряду прямокрилих, що включає близько 10 000 видів, серед яких найбільш шкідливими є азійська та перелітна сарана. Масового розмноження сарани на території України наразі не зафіксовано. Однак у разі подальшого підвищення середньої температури повітря, спричиненого глобальним потеплінням, кліматичні зміни можуть призвести до значного зростання популяції сарани в нашій країні. В Україні зустрічаються два підвиди перелітної сарани: Locusta migratoria migratoria L – переважно мешкає в плавнях річок Дніпро, Дністер, Дунай і Прут, та Locusta migratoria rossica – відома як середньоросійська сарана, один з осередків її розмноження був зафіксований у Чернігівській області.

Сарана здатна живитися практично всіма частинами рослин: листям, стеблами, квітами, пагонами і навіть корою молодих дерев. Винятком є лише сік і нектар. Раціон даних комах залежить від їх способу життя: одиночного або стадного. Одиночні особини споживають до 0.5 кг рослинності та долають відстані близько 50 км. Проте сарана може об'єднуватися у величезні зграї, які називають кулигами. Такі скупчення з’являються кожні 10–15 років внаслідок масового розмноження личинок. Стадні імаго можуть охоплювати площі до 2000 гектарів та мігрувати на відстані до 300 км на добу, а за сприятливого попутного вітру – до 1000 км. На своєму шляху зграї можуть знищувати до 3 тонн дикорослих і культурних рослин щодня, залишаючи за собою майже спустошену землю. Під удар потрапляють наземні частини овочевих, зернових, баштанних культур, фруктові сади, ягідники, дикорослі дерева та трави, а також очеретяні рослини. Особливу загрозу становить азійська сарана, яка у період пікової чисельності здатна знищувати до 20 тонн рослинності.

Цикли розвитку сарани включають чергування одиночного і стадного способу життя, яке відбувається приблизно раз на 4 роки. Масове розмноження зазвичай пов’язане зі сприятливими погодними умовами, такими як тривала посуха та висока температура повітря. У таких умовах личинки скупчуються на обмежених ділянках, формуючи щільні кулиги (зграї). Масові розмноження можуть тривати кілька років, поступово згасаючи. Стадна форма сарани характеризується безперервним живленням, необхідним для підтримання білкового та водного балансу. У разі дефіциту білка комахи стають хижаками, нападаючи на своїх родичів. У зграї формуються групи, одна з яких переслідує та поїдає іншу, одночасно споживаючи зелену масу рослин. Природне зниження чисельності сарани відбувається під впливом хвороб, що поширюються за умов високої щільності популяції, а також завдяки хижим комахам і птахам.

Опис сарани та її відмінність від коника

Зовні доросла сарана нагадує великого коника або цвіркуна, проте відрізняється рядом особливостей:

• У сарани потужні щелепи, які перевершують за силою щелепи коника
• Тіло шкідника більш витягнуте, значно довше за тулуб коника
• Форма голови: у сарани – прямокутна, а у коника – подовжена
• Вусики у сарани коротші відносно розміру голови
• Передні лапи у шкідника розвинені слабше, ніж задні
• Комаха активна вдень, надаючи перевагу сонячному світлу, тоді як коники активізуються у вечірні години, уникаючи спеки
• Коники ведуть одиночний спосіб життя, не утворюючи великих груп, на відміну від зграй сарани.

Самці перелітної сарани підвиду L. migratoria migratoria L досягають довжини 3.5–5 см, самки — 4.5–5.5 см. У підвиду L. migratoria rossica довжина дорослих особин варіюється від 3.7 до 5.2 см.

Забарвлення сарани варіюється від коричневого до насичено-зеленого. Надкрила мають темні плями, а задня пара крил — прозора з жовто-зеленим відтінком. Основа задньої частини тіла забарвлена у характерний темно-синій колір. Яйця сарани досягають розмірів 6–8 мм у діаметрі. Самки відкладають їх у спеціальні капсули — кубушки, які формуються з пінистої рідини, що виділяється статевими залозами. Дана рідина, змішуючись із ґрунтом, твердне і захищає яйця від низьких температур холодної зими. Розмір капсул становить до 7.5 см у довжину та близько 1 см у ширину. Вони можуть мати різні форми, а їх вміст варіюється від 55 до 115 яєць. Загальна кількість яєць, відкладених однією самкою, нерідко перевищує 300 штук. Личинки сарани одразу після вилуплення з яєць білі, але згодом темніють, набуваючи зовнішніх ознак дорослої комахи, при цьому крила у них відсутні.

Життєвий цикл шкідника

Перед настанням холодів самка відкладає яйця, формуючи, як уже згадувалося вище, кубушки у верхньому 10-сантиметровому шарі ґрунту. Узимку яйця сарани перебувають у стані діапаузи, що робить їх стійкими до низьких температур. Навіть у холодні сніжні зими їх захисний механізм — зовнішня оболонка у вигляді капсул — не дозволяє їм вимерзати. Навесні, коли температура ґрунту досягає +18ºС і тепла погода тримається щонайменше два тижні, діапауза завершується: з яєць з’являються білі личинки. У підвиду L. migratoria rossica личинки зазвичай вилуплюються наприкінці травня або на початку червня, проте за холодної погоди даний процес може розпочатися з другої декади червня. Опинившись на поверхні, личинки поступово набувають більш темного забарвлення. Протягом 1–1.5 місяця вони проходять п’ять стадій розвитку (линянь), збільшуючись у розмірах і поступово набуваючи вигляду дорослої особини сарани, готової до розмноження. З середини серпня і аж до жовтня самки починають відкладати яйця, формуючи за теплий сезон 1–3 покоління, які успішно зимують до весни.

Хімічні препарати від сарани

Зважаючи на той факт, що глобальне потепління розширює ареали проживання видів сарани, активний моніторинг ситуації з розмноженням комах на великих територіях супроводжується значними складнощами. Зростання кількості занедбаних земель сприяє розмноженню шкідника. Методи боротьби з комахами ускладнюються тим, що шкідник відкладає яйця у землю на глибину близько 7–10 см у кубушки – щільні оболонки, тому знищити яйця можливо лише за допомогою тотальної оранки.

Найуразливіший стан комахи – личинки, що збираються в кулиги (зграї). Саме в даний період можна успішно боротися з ними, застосовуючи хімічні засоби. Як правило, на сільськогосподарських угіддях і в паркових зонах виявити появу шкідників простіше, однак у лісових насадженнях на території країни личинки спокійно харчуються і перетворюються на дорослу сарану. Боротися з хмарами дорослої сарани зазвичай набагато складніше. Доцільно застосовувати хімічні інсектициди системної дії за масової концентрації личинок на одній ділянці.

Більш ефективних результатів можна досягти, використовуючи засоби на основі діючих речовин хімічних груп піретроїди та неонікотиноїди в поєднанні з фосфорорганічними інсектицидами, наприклад, препарати з активним компонентом хлорпірифос (chlorpyrifos). За умов підвищеної температури хлорпірифос частково випаровується, виділяючи пари, які поширюються в навколишньому середовищі. Помірні фумігантні властивості хлорпірифосу дозволяють посилити ефект дії проти саранових, особливо в випадках, коли комаха не вступила у прямий контакт із обробленою поверхнею.

Для обробки підходять такі препарати: Конфідор (імідаклоприд/imidacloprid, 200 г/л), Карате Зеон (лямбда-цигалотрин/lambda-cyhalothrin, 50 г/л), Нірвана (хлорпірифос/chlorpyrifos, 500 г/л, циперметрин/cypermethrin, 50 г/л), Моспілан (ацетаміприд/acetamiprid 200 г/кг), Блискавка (альфа-циперметрин/alpha-cypermethrin, 100 г/л), Залп (хлорпірифос/chlorpyrifos 500 г/л, циперметрин/cypermethrin, 50 г/л), Фараон (хлорпірифос/chlorpyrifos, 480 г/л, лямбда-цигалотрин/lambda-cyhalothrin, 7.5 г/л), Хлорпірівіт Агро (хлорпірифос/chlorpyrifos, 500 г/л, циперметрин/cypermethrin, 50 г/л), АЦ Люкс (ацетаміприд/acetamiprid 200 г/кг), який має рідку форму (АЦ Люкс Ліквід) і гранульовану форму випуску.

Щоб шкідник не встиг завдати непоправної шкоди сільському і лісовому господарству, необхідно постійно проводити моніторинг у місцях його резервації, а у випадку загрози терміново вживати заходів щодо знищення. Постійний контроль розвитку та поширення сарани з своєчасними заходами для обмеження чисельності комах дозволяє в деяких європейських країнах успішно вирішувати проблему нашесть, особливо стадних видів, яким властиві періодичні масові розмноження.

Агротехнічні способи боротьби зі шкідником

Для ефективного контролю сарани необхідно ще на ранніх етапах знищувати кладки яєць і скупчення личинок, що досягається за допомогою оранки ґрунту. Агротехнічні методи, будучи доступними та екологічно безпечними, чудово доповнюють хімічні засоби боротьби зі шкідником. До них належать обов’язкові заходи, такі як оранка, боронування та культивація, які сприяють значному зниженню чисельності комах. Агротехнічні методи боротьби можуть застосовуватися як превентивні заходи для запобігання масовому поширенню шкідника. Під час проведення земельних робіт руйнуються кладки яєць (кубушки), що знаходяться у ґрунті. Це суттєво скорочує популяцію сарани.

На сільськогосподарських угіддях і землях, які давно не оброблялися, а також у посівах багаторічних трав, де щільність кубушок зазвичай висока, рекомендується осіння оранка з оборотом пласта після завершення кладки яєць або весняна — до вилуплення личинок. Боронування у таких зонах також приносить подвійну користь: покращує структуру ґрунту та зменшує виживаність сарани. Додатково догляд за сіножатями і пасовищами — підсів трав, внесення добрив і зрошення — перешкоджає поширенню шкідника. Під час вегетації для широкорядних культур рекомендується міжрядна обробка з використанням культиваторів, що додатково знижує ризик появи молодого покоління комах.