Чорний рак плодових дерев

Причини виникнення хвороби та її шкода для саду

Чорний рак має другу назву бактеріальний рак, а також відомий як антонів вогонь або вогнівка і є одним із найнебезпечніших та важковиліковних грибкових захворювань плодових дерев родини зерняткових, таких як яблуні, груші та айви. Він також може уражати кісточкові культури: персики, вишні, сливи, черешні й абрикоси. Найбільшу шкоду хвороба завдає старим, ослабленим деревам із пошкодженою корою. Збудник захворювання, — гриб Sphaeropsis malorum, у першу чергу уражає кору дерев, проникаючи в рослинні тканини через механічні, термічні чи біологічні пошкодження. Грибок може потрапляти в тканини рослини через мікротріщини, які утворилися внаслідок сонячних опіків або низьких температур, а також через порізи, удари чи відколи. Чорний рак також поширюється на листя, квітки, зав’язь і плоди. За сприятливих умов грибкова інфекція швидко розповсюджується вітром або комахами, заражаючи сусідні здорові рослини. Додатковим джерелом інфекції може стати не знезаражений інструмент, який використовувався для обрізки чи обробки кори хворого дерева. Грибок також можна занести на ділянку разом із придбаним посадковим матеріалом чи живцями. Особливому ризику піддаються дерева з південних і центральних регіонів України, де м’який і теплий клімат сприяє розвитку хвороби. Дерева в холодних північних областях менш сприйнятливі до зараження. Небезпека чорного раку для плодових дерев полягає у його здатності руйнувати клітини рослини, поступово знищуючи її зсередини. Якщо не вжити заходів, за три-чотири роки хвороба може призвести до загибелі більшості фруктових дерев. Найбільшу небезпеку становить ураження штамба та скелетних гілок дерев, особливо у місцях їх розгалуження від стовбура. На листі хвороба проявляється некротичними плямами, в’яненням і опаданням. Плоди, уражені грибком, покриваються темною гниллю, втрачаючи придатність до споживання. Чорний рак значно знижує кількісні та якісні показники врожайності, а уражені рослини ослаблені й менш стійкі до морозів та інших стресових факторів.

Опис і симптоми хвороби

Для оперативного виявлення хвороби на земельній ділянці необхідно регулярно оглядати дерева, звертаючи увагу на стовбури, гілки, листя та плоди. Виявлені чорні тріщини, виразки, засохлі гілки або плоди з темними плямами мають стати сигналом до негайного вжиття заходів.

При захворюванні плодових дерев чорним раком спостерігаються такі симптоми:

• Стовбур і гілки. Одним із перших проявів захворювання стовбура дерева є поява бурих плям із фіолетовим відтінком округлої або витягнутої форми. Під корою утворюються дрібні чорні горбики (конідії), через що поверхня стає нерівною. Згодом осередки ураження збільшуються, темніють і утворюють неглибокі вм’ятини, вкриті мережею тріщин. Межа між ураженими ділянками та здоровою тканиною кори чітко видима і також проявляється у вигляді тріщин. У міру розвитку хвороби відмерла кора на даних місцях відшаровується і відпадає, оголюючи потемнілу деревину із шаром сажистого нальоту. На тонких гілках хвороба проявляється почервонінням, здуттям і відшаруванням кори, частини якої можуть звисати. Уражені гілки поступово всихають і відмирають.
• Листя, квітки та зав’язь. На листі чорний рак проявляється у вигляді невеликих червоно-бурих або червоно-коричневих цяток, які збільшуються, перетворюючись на некротичні плями з концентричними кільцями. Хворе листя засихає і опадає, у міру поширення хвороби повна втрата листя відбувається за 1.5-2 місяці до збирання врожаю. У уражених квіток пелюстки набувають бурого відтінку, в’януть і зморщуються. Тичинки та маточки чорніють, наче обпечені. Зав’язі темніють, зморщуються, висихають, але можуть залишатися на гілках тривалий час.
• Плоди. На плодах хвороба проявляється у вигляді гнилі бурого або чорного кольору. Під шкіркою заражених плодів формуються численні пікніди — чорні гнилісні горбики, розташовані концентричними колами. Уражені ділянки швидко збільшуються, охоплюючи плід повністю і надаючи йому глибокого чорного кольору. Плоди висихають, зморщуються і твердіють.

Хронічна форма чорного раку особливо небезпечна для дерев із осередками ураження на стовбурі. З часом рани збільшуються і можуть утворити суцільне кільце навколо штамба. У таких випадках лікування стає неможливим, і дерево неминуче гине.

Ознаки прояву бактеріального раку на яблуні

Найчастіше хвороба вражає яблуні, спричиняючи загибель 80–90% дерев, при цьому симптоми залежать від локалізації та форми захворювання. До основних ознак ураження яблунь належать:

• Відмирання бруньок і ділянок кори на кінцях молодих пагонів
• Поява коричневих плям на листі з чіткими межами, які поступово збільшуються, охоплюючи всю листкову пластину
• Утворення світло-коричневих мокрих плям на корі гілок
• Виникнення світлих м'яких здуттів на штамбі, схожих на подушечки, кора на даних ділянках з часом відшаровується
• Формування на стовбурі та скелетних гілках вдавлених мокнучих плям круглої або овальної форми, відокремлених від здорової кори тріщинами

Симптоми, схожі на прояви чорного раку, можуть зустрічатися і при інших захворюваннях яблуні, таких як звичайний рак і цитоспороз. Щоб не сплутати дані хвороби з чорним раком, слід враховувати, що звичайний рак утворює на корі нарости та пухлини, оточені темно-червоними горбиками, а цитоспороз викликає сірі, не чорніючі плями та розволокнювання кори.

Цикл розвитку патогену та умови його поширення

Найбільш сприятливі умови для росту і розвитку патогена виникають навесні — з квітня по травень, коли встановлюється тепла і волога погода. Спори патогена проникають у живі тканини дерева і утворюють всередині міцелій (грибницю). У чорного раку виділяють дві стадії розвитку: конідіальну (Sphaeropsis malorum) і сумчасту (Botryosphaeria obtusa). На першій стадії пікніди (конідії) формуються в епідермісі. У процесі дозрівання вони розривають тканини і виходять на поверхню. Дощ і підвищена вологість прискорюють даний процес. На уражених ділянках кори і плодів можна помітити безліч дрібних чорних горбиків. Вони є одним із основних ознак зараження рослини чорним раком. Дозрілі пікніди розтріскуються, і з них вивільняються пікноспори, які завдяки вітру і опадам потрапляють на сусідні дерева. При зараженні через кору інкубаційний період триває від 15 до 27 днів. На уражених плодах пікніди з’являються на 17–24 день, а плями стають помітними вже через тиждень. Для життєдіяльності збудника Sphaeropsis malorum необхідні температурні умови в діапазоні від +5°C до +33°C, при цьому найбільш сприятлива температура для поширення патогена становить +25°C…+27°C. Взимку патоген зберігається в зараженому організмі (переважно у ранах кори дерева, а також в ураженому листі і плодах) у вигляді міцелію, пікнід і плодових тіл (перитеціїв).

Препарати для лікування раку на деревах

Метод боротьби з чорним раком за допомогою препаратів ефективний лише в якості  профілактики. У випадках, коли симптоми зараження на деревах уже проявилися, проводять видалення уражених частин, зрізуючи їх на кілька сантиметрів нижче, щоб захопити частину здорової деревини. Місця зрізів і очищені ділянки обов’язково дезінфікують антисептиком і обробляють захисними засобами: олійною фарбою, садовим варом, оліфою або вазеліном, щоб запобігти проникненню інфекції в рану. З цією метою також рекомендується використовувати 3%-вий розчин мідного купоросу або самостійно приготувати розчин залізного купоросу (200 г кристалічного порошку на 10 л води). У разі незначних пошкоджень ділянки обробляють розчином марганцевокислого калію (2.5–5 г на 10 л води), ретельно просочуючи всю уражену область.

Антисептичні та ізолюючі засоби наносять на свіжі рани чи зрізи в кілька шарів (2–3 шари), причому кожний наступний шар наносять тільки після повного висихання попереднього. У місцях серйозних пошкоджень попередньо накладають щільний бандаж із бинтів, а потім використовують захисні та ізолюючі засоби. Якщо значна частина дерева сильно постраждала від хвороби, доцільніше викорчувати культуру повністю й спалити. Водночас важливо ретельно видалити всі заражені залишки, включаючи корені, листя й гілки, оскільки вони можуть стати джерелом інфекції для інших рослин у саду.

Спори чорного раку здатні перебувати в будь-якій надземній частині рослини — у стовбурі, гілках, кроні, а також на поверхні ґрунту. Тому одним із ключових етапів захисту є ранньовесняна (по сплячих бруньках) і пізньоосіння (після опадання листя) обробка дерев препаратами, що містять мідь. Обприскування слід проводити ретельно по поверхні дерева та по ґрунту навколо пристовбурового кола з використанням мідного купоросу, бордоської або бургундської рідини (3%). Мідний купорос є ключовим компонентом для приготування бордоської рідини. Класичний склад препарату включає два основні інгредієнти: мідний купорос і негашене вапно. Осіння обробка ґрунту з використанням мідного купоросу — один із найефективніших способів знезараження ґрунту. Вона знищує фітопатогенні організми, що зберігаються на рослинних залишках і у верхньому шарі ґрунту в зимовий період. Завдяки своїм фунгіцидним властивостям, мідний купорос надійно захищає плодові культури від грибкових інфекцій.

Сульфат міді у складі даних препаратів створює захисний шар, який блокує проникнення патогенного мікроорганізму в рослинні тканини. Після застосування іони міді заміщують життєво важливі елементи (кальцій і магній) у клітинах патогена, а також взаємодіють із мембранами грибів і бактерій, руйнуючи їх структуру. У результаті пригнічується ріст міцелію і утворення спор, що блокує подальше поширення інфекції. Викорінюючі обробки препаратами на основі міді пригнічують активність більшості збудників хвороб, забезпечуючи захист саду протягом усього сезону. У період вегетації культур для запобігання хворобам можна використовувати препарати з меншою концентрацією міді: Медян Екстра, Блю Стар, Метеор, Купроксат, Артемікс, Суміш Бордо 1%, Мідний купорос або Бордоська суміш 1%. Окрім препаратів із вмістом міді для профілактики грибкових захворювань садівники часто застосовують такі фунгіциди: Стробі (крезоксим-метил, 500 г/кг), Скор (дифеноконазол, 250 г/л), Топаз (пенконазол, 100 г/л), Хорус (ципродиніл, 750 г/кг), Фундазол (беноміл, 500 г/кг).

Окрім даних препаратів, хорошу профілактичну дію проти чорного раку забезпечують обприскування саджанців фруктових дерев біофунгіцидом ФітоХелп. Його основою є натуральні бактерії Bacillus subtilis, які у процесі життєдіяльності виробляють антибіотики й виступають антагоністами фітопатогенів. Дані бактерії пригнічують ріст і розвиток грибів, що викликають хвороби, а також сприяють зміцненню імунітету саджанців, створюючи сприятливі умови для їх росту. Регулярна обробка ФітоХелпом допомагає запобігти зараженню та зберегти здоров’я фруктових дерев на початкових етапах їх розвитку.

Профілактика та методи запобігання захворюванню

Для захисту дерев від чорного раку важливо дотримуватись агротехнічних правил і проводити комплекс профілактичних заходів:

• Уникати загущення насаджень. Правильно сплановані посадки фруктових дерев із урахуванням сортових і видових особливостей значно менше піддаються чорному раку.
• Обирати стійкі сорти. Надавайте перевагу сортам яблуні та груші, стійким до чорного раку, таким як Боровинка, Коричне смугасте, Папіровка, Пепін шафранний, Джонатан, Айдаред, Лобо. Уникайте використання неадаптованих південних і іноземних сортів.
• Регулярно проводити санітарну обрізку садовим інструментом для поліпшення провітрювання крони, уповільнення старіння саду і запобігання розвитку хвороб.
• Здійснюйте своєчасну профілактичну обробку дерев препаратами від хвороб і комах-шкідників.
• Вчасно видаляйте заражені гілки та інші уражені частини рослини. Інфіковані ділянки видаляють, захоплюючи 1–2 см здорової тканини, яку можна визначити за її зеленуватим відтінком. Після видалення проводять дезінфекцію рани 3%-вим розчином мідного або залізного купоросу, а потім оброблене місце закривають садовим варом.
• Доглядайте за корою дерева. Регулярно очищайте кору від мохів, лишайників та відшарувань, знижуючи ризик поширення інфекції.
• Лікуйте пошкодження дерева. Негайно обробляйте рани, тріщини й дупла: очищайте, дезінфікуйте та замазуйте садовим бальзамом або спеціальною фарбою.
• Захищайте кору від механічних пошкоджень, впливу ультрафіолету і не забувати восени білити штамби та скелетні гілки. Побілка стовбурів і скелетних гілок допомагає захистити дерева від грибкових хвороб. Цю процедуру проводять навесні й восени, використовуючи розчин гашеного вапна з додаванням 1%-го мідного купоросу (на 1 літр води потрібно 200 г вапна і 10 г мідного купоросу).
• Зміцнюйте імунітет рослин шляхом внесення необхідних добрив. Мінеральні та органічні підживлення підвищують стійкість дерев до хвороб.
• Доглядайте за пристовбуровим колом. Тримайте пристовбурове коле у чистоті: скошуйте траву, розпушуйте ґрунт і прибирайте утеплювальні матеріали ранньою весною.
• Проводьте прибирання в саду. Видаляйте опале листя, муміфіковані плоди, гілки та залишки кори, які є джерелами інфекції.
• Безнадійно хворі дерева видаляйте негайно, щоб не допустити зараження сусідніх рослин.
• Проводьте дезінфекцію інструментів. Обробляйте ріжучі інструменти при роботі з зараженими деревами, щоб запобігти перенесенню інфекції.

Дотримання даних рекомендацій значно знижує ризик зараження та поширення чорного раку в саду. Профілактика відіграє ключову роль, адже запобігти захворюванню завжди легше, ніж боротися з його наслідками, які можуть призвести до поступового в’янення і загибелі дерева протягом кількох років. Регулярні огляди рослин, своєчасна обробка, підтримання санітарного стану саду та зміцнення імунітету дерев є основою успішного догляду та захисту від чорного раку.