Особливості вирощування томатів у теплиці та у відкритому ґрунті

Вирощування томатів: від вибору насіння до збирання врожаю

Томати є однією з найбільш популярних культур, які вирощуються в Україні завдяки їх високому попиту на внутрішньому ринку, значному експортному потенціалу та універсальності використання. Ця культура цінується за свої смакові якості, а також широкий спектр застосування у свіжому вигляді, переробці та кулінарії. Крім того, у плодах томата міститься велика кількість мікроелементів, вітамінів А і С, завдяки чому вони не тільки дуже смачні, але й надзвичайно корисні. На сьогодні практично жодна дачна ділянка не обходиться без кущів з томатами. На кінцевий результат вирощування культур впливають строки посіву, аналіз і підготовка ґрунту, добрива і, звісно ж, обраний для посіву сорт томатів. Вже зараз, на початку зими, саме час задуматися, які сорти помідорів планувати на наступний сезон і де придбати якісне насіння. Можна купувати на ринку вже готову розсаду або вирощувати її самостійно. У будь-якому випадку для посадки необхідно обирати лише ті саджанці, які мають добре сформовану кореневу систему та міцне стебло (з олівець або трохи товще), що досягає у висоту 20 см. При цьому на кожній рослині має сформуватися по 7-8 справжніх листків. Рівномірний, насичено-зелений колір листя є візуальною ознакою здорової розсади. Наявність плямистості або блідий окрас листових пластин може вказувати на порушення умов вирощування або симптоми захворювань.

При виборі певного сорту помідорів необхідно враховувати кілька факторів:

• Кліматичні умови регіону. Вибір сорту томатів слід здійснювати з урахуванням кліматичних особливостей Вашого регіону.
• Місце для вирощування. Для отримання якісного врожаю важливо визначитися, де будуть вирощуватися томати – у відкритому ґрунті чи у теплиці.
• Призначення. При виборі кількох сортів томатів важливо заздалегідь визначити їх цільове використання: приготування свіжих страв і салатів, консервування, продаж.
• Час збирання врожаю. Необхідно враховувати час, до якого Ви плануєте отримати перший врожай, а також тривалість дозрівання плодів.

Сорта томатів для теплиць

Розсаду томатів рекомендується висаджувати в теплицю в першій декаді травня. Однак наприкінці весни ночі все ще залишаються прохолодними, тому для захисту рослин теплицю рекомендується накрити двома шарами плівки, залишивши між ними проміжок у 20–30 мм. Які ж сорти підійдуть для теплиць? У теплиці можливо вирощування томатів різних видів, включаючи пізньостиглі. Найбільш підходящими вважаються високорослі сорти та гібриди, оскільки вони краще використовують простір теплиці. Якщо йдеться про тепличне вирощування, також слід звертати увагу на сорти, які можуть добре рости в умовах більш вологого та прохолодного клімату. Серед популярних тепличних сортів виділяють: Світ Сан F1, Де Барао, Пузата Хата, Мандат F1, Волове серце, Даліда, Мамстон, Толстой, Бенігара F1, Зодіак F1, Мікадо.

Сорт томатів для відкритого ґрунту

Як правило, на практиці, на дачах і в городах без плівкового укриття вирощується більшість сортів томатів. Однак для відкритого ґрунту більш переважними є ранньостиглі та низькорослі сорти, здатні добре адаптуватися до спекотного та посушливого клімату. Також варто надати перевагу сортам, які швидко дозрівають в умовах короткого вегетаційного періоду. Середньостиглі сорти також здатні дати хороший урожай, але їх стійкість до захворювань нижча, що може негативно вплинути на кількість стиглих плодів. Серед популярних сортів для вирощування у відкритому ґрунті варто виділити такі, як Сан-Марцано, Пінк Буш F1, Хапінет F1, Пінк Імпрешн F1, Бобкат F1, Бонсай черрі, Червона шапочка, Солероссо F1, Махітос F1.

Класифікація гібридів та сортів за різними ознаками

B залежності від росту та розгалуження основного пагону, кущі томатів можуть бути наступних типів:

• Індетермінантні - високорослі (висота культури може досягати 2-х метрів і більше), активно розгалужені рослини. Томатам даного типу найкраще підходять високі теплиці. Суцвіття культур розташовуються через 2—3 листки, пагони ростуть необмежено, як ліани.
• Полудетермінантні сорти є проміжною формою між кущовими та ліановидними томатами. Рослини досягають у висоту 1-1.5 метра. Томатам даного типу зручно вирощувати як у теплицях, так і у відкритому ґрунті. У останньому випадку деяким сортам на початку серпня може знадобитися вершкування (агротехнічний прийом, що полягає у видаленні верхівкової точки росту рослини, — ця процедура проводиться для припинення подальшого росту томатів у висоту та направлення всіх ресурсів рослини на дозрівання вже сформованих плодів). Закладка суцвіть відбувається над дев’ятим листком основного стебла, на боковому стеблі — над 5-м листком, при цьому кисті утворюються та дозрівають знизу догори. Центральний пагін зупиняється у рості, як тільки на ньому формується від 8 до 12 суцвіть.
• Детермінантні - слабкорозгалуджені кущі низького росту. Даний вид рослин підходить для відкритого ґрунту, а також для парників і теплиць із невисокою стелею. Висота рослин — 60-90 см. На одному квадратному метрі площі в середньому можна розмістити 4-6 кущів. Томатам даного типу потрібні підв’язка і пасинкування до початку першої кисті. Суцвіття утворюються через 1—2 листки, над 5—6 суцвіттям рослина завершує свій ріст (вершкується).
• Супердетермінантні – найбільш низькорослі сорти, їх стебло завершує ріст на висоті близько 50 см. У цій групі томатів представлені ранньостиглі, середньостиглі та ультраскоростиглі сорти. Деякі з них не потребують підв’язки, а також можна обійтися без пасинкування кущів. Суцвіття рослин розташовуються через листок, над 2—4 суцвіттям рослина вершкується.

За розміром плоди томатів можна розділити на наступні групи:

• Дуже дрібні - менше 20 г
• Дрібні - від 21 до 50 г
• Середні - 51-100 г
• Великоплідні - 101-200 г

Розподіл томатів за швидкістю дозрівання після появи сходів:

• Ультраранні томати - строки дозрівання плодів 80-85 днів після появи сходів
• Ранньостиглі томати - плоди дозрівають на 90-100 день після появи сходів
• Середньоранні томати - плоди дозрівають на 100-103 день після появи сходів
• Середньостиглі томати - плоди дозрівають на 110-115 день після появи сходів
• Пізньостиглі сорти томатів - плоди дозрівають на 120-130 день після появи сходів

На практиці часовий інтервал від посіву до дозрівання першого плоду залежить від погодних умов та особливостей вирощування. У теплицях з обігрівом, без пікірування, строки дозрівання томатів можуть скоротитися на третину. Сорти та гібриди томатів також поділяють за цілями та способами вирощування:

• Для свіжих салатів
• Для цільноплідного консервування
• Для продажу у свіжому вигляді
• Для теплиць
• Для відкритого ґрунту

Відповідно до характеристик сорту, забарвлення плоду може бути червоним, рожевим, темно-бордовим, фіолетовим, помаранчевим, жовтим.

Підготовка насіння

Насіння відомих селекційних компаній обробляти не потрібно, оскільки воно вже пройшло заводську підготовку. Інформація про це зазвичай зазначається на упаковці. Насіннєвий матеріал, зібраний самостійно, необхідно підготувати за 3–4 тижні до посіву, щоб отримати дружні сходи. Підготовка насіння включає кілька етапів:

• Перевірка на схожість. Загорніть 6–10 насінин у вологу тканину та покладіть на блюдце. Якщо через тиждень більшість насінин проросли, партія придатна для посіву.
• Сортування. Занурте насіння у 5%-й розчин солі. Усі спливлі насінини та сміттєві частинки видаліть разом із водою, а ті, що осіли на дно, промийте.
• Дезінфекція. Замочіть насіння у 1%-му розчині марганцівки або у 2–3%-му розчині перекису водню на 30 хвилин.
• Загартовування. Для підвищення холодостійкості за місяць до посіву загорніть відібране й оброблене насіння у злегка вологу бавовняну тканину, покладіть у поліетиленовий пакет і помістіть на верхню полицю холодильника. За 3 дні до посіву перенесіть насіння в тепле місце.
• Обробка стимуляторами росту. Досвідчені садівники рекомендують додатково замочити насіння у препаратах типу Епін або Rival на 2–4 години. Це прискорить їх проростання та забезпечить енергією для росту.
• Пророщування. Перед посівом насіння пророщують, використовуючи марлю, блюдце та теплу воду (краще дощову або відстояну). Розстеліть тканину, зволожте її водою та рівномірно розкладіть насіння. Зверху накрийте ще одним вологим шаром тканини. Чим тонша тканина, тим простіше стежити за процесом. Насіння тримають у теплому місці до появи паростків.

Підготовка ґрунтосуміші для розсади

Якість субстрату відіграє ключову роль у розвитку кореневої системи молодих рослин. Неправильний вибір ґрунту може призвести до ослаблення розсади, а в гіршому випадку — до її загибелі, що вимагатиме додаткових витрат на придбання нової. Для вирощування розсади можна використовувати готову ґрунтову суміш, придбану в спеціалізованих точках продажу, або підготувати її самостійно. Існує безліч складів для самостійного приготування ґрунтової суміші, серед яких можна використовувати такі:

• Змішати в рівних пропорціях перегній, дернову землю, торф, після чого додати 30 г суперфосфату. Замість дернової землі можна використовувати перегній і звичайну землю. Додати річковий пісок або вермикуліт до отримання пухкого субстрату.
• Взяти дернову землю — 1 частина, верховий торф — 1 частина, перегній або компост — 2 частини, мох сфагнум або річковий крупнозернистий пісок — 1 частина. В якості розпушувача (тобто замість піску чи моху) також можна використовувати перліт.

Хоча використання городньої землі не рекомендується через низку негативних факторів, її можна включити до складу ґрунту. До того ж, на думку деяких фермерів, розсада, вирощена на суміші з додаванням городньої землі, краще переносить висаджування у відкритий ґрунт. Для приготування ґрунтової суміші слід використовувати землю, де кілька років не вирощувалися помідори та інші пасльонові культури. Підходящим варіантом буде ґрунт, використаний під посадки зелені, кабачків або огірків. Не рекомендується використовувати землю з парників. Варто враховувати, що самостійне приготування ґрунтової суміші пов’язане з певним ризиком, оскільки городній ґрунт може містити токсини, патогени, насіння бур’янів і личинки комах.

Під час вибору готового ґрунту слід звернути увагу на такі показники: суміш має мати нейтральний рівень кислотності; не містити сторонніх домішок (глини, рослинних залишків, насіння бур’янів і личинок комах).

Кислотність ґрунту

Томати люблять нейтральний ґрунт із діапазоном кислотності 6–7 рН. Визначити кислотність субстрату можна, використовуючи спеціалізовані прилади для вимірювання рН, помістивши електроди в ґрунт. В якості альтернативного варіанту можна використовувати тест-смужки лакмусового паперу. Лакмусовий папір просочений реагентом, який змінює колір при контакті з певним середовищем.

• Візьміть проби ґрунту з різної глибини
• Загорніть зібраний ґрунт у три шари марлі та помістіть у банку з чистою дистильованою водою
• Ретельно перемішайте рідину в банці, а коли частки ґрунту осядуть, зануріть смужку паперу у воду на кілька секунд
• Зачекайте, поки лакмусовий папір змінить колір
• Далі визначте рівень рН за такими критеріями: 1–3 – висока кислотність; 4–6 – кисле середовище; 7 – нейтральне середовище; 8–11 – лужне середовище; 12–14 – високолужне середовище

Щоб знизити кислотність ґрунту, рекомендується використовувати вапно: на 1 м² береться 500 г. Для підвищення кислотності у таких же пропорціях використовується сірка.

Знезараження ґрунту

Підготовка ґрунту для розсади томатів обов’язково включає знезараження, яке допомагає усунути збудників хвороб та личинок комах-шкідників перед посівом насіння. Існує кілька ефективних методів видалення патогенів та інших шкідливих компонентів із ґрунтової суміші:

• Протруювання марганцівкою. Рясно полийте підготовлений ґрунт гарячим розчином перманганату калію (3 г на 10 л води). Однак цей спосіб не замінює додаткової обробки протигрибковими препаратами.
• Пропарювання. Помістіть ґрунт у тканинний мішок або ємність із отворами та обробіть парою на водяній бані протягом 45 хвилин.
• Прокалювання. Розкладіть землю шаром до 7 см на деко та прокаліть у духовці при температурі 200 °C протягом 30 хвилин. Варто враховувати, що під час використання цього методу знищуються патогени, але при високих температурах втрачаються і корисні речовини.
• Фунгіцидна обробка. Обприскайте або пролийте ґрунт засобами, що містять пропамокарб гідрохлорид та фосетил алюмінію. Одним із доступних варіантів є препарат Превікур Енерджі. Така обробка захистить розсаду від чорної ніжки та інших грибкових захворювань. Проводьте процедуру за 2–3 дні до посадки або пікірування. Для знезараження також підходять біологічні препарати, такі як Фітоспорин. Засіб універсальний і підходить для всіх овочевих культур, включаючи томати, перець, огірки, капусту та зелень.

За 2 тижні до висіву насіння субстрат необхідно пролити розчином Байкал-ЕМ (1%).

Посадка та догляд за розсадою

Щоб визначитися зі строками посіву, необхідно знати приблизну дату висадки у відкритий ґрунт або в теплицю, а також тривалість вегетаційного періоду вибраного сорту. Для цього від дати висадки в ґрунт відніміть кількість днів, необхідних для вирощування розсади, і додайте час на замочування насіння та всходи. Ранньостиглим сортам томатів для вирощування в кімнатних умовах знадобиться 45–50 днів, середньостиглим – 55–60, а пізньостиглим – близько 70 днів. Як правило, виробники насіння вказують приблизні строки посіву на упаковках, але їх необхідно уточнювати з поправкою на кліматичні умови місцевості.

Якщо вирощування розсади передбачає пікірування, то посів насіння проводять у загальний контейнер або касету. Ємність має бути добре продезінфікована.

• На дно контейнера укласти шар дренажу – перліт, вермикуліт або дрібний гравій.
• Наповнити ємність ґрунтом товщиною 5–6 см і рясно полити водою
• Зробити на поверхні канавки з інтервалами 4–5 см і глибиною приблизно 1 см
• Розкласти насіння в канавки з інтервалом 3 см між ними
• Присипати насіння ґрунтосумішшю, зволоженим кокосовим субстратом або сумішшю з вермікулітом.
• Зволожити поверхню з пульверизатора, прикріпити маркування із зазначенням сорту та дати посадки.

Контейнер можна накрити кришкою або склом, при цьому посіви потрібно регулярно провітрювати. Вранці та ввечері слід знімати кришку на 20–30 хвилин, щоб забезпечити рослинам доступ до свіжого повітря. Використання кокосового субстрату дозволяє не тільки скоротити частоту поливів, але й мінімізувати ризик розвитку чорної ніжки та інших захворювань. При додаванні в ґрунт він відмінно розпушує землю, вбирає надлишкову вологу, а при пересиханні поверхні виступає в ролі мульчі, підтримуючи оптимальний мікроклімат у зоні коренів і зменшуючи необхідність частих поливів. Якщо пікірування не планується, насіння томатів рекомендується відразу висівати в окремі ємності. Для цієї мети підійдуть будь-які пластикові горщики об’ємом 100–150 мл, торф’яні горщики або таблетки. Не варто сіяти насіння у великі горщики, щоб уникнути закислення ґрунту, краще потім провести перевалку рослин у ємності відповідного розміру.

Пластикові горщики необхідно продезінфікувати, торф’яні таблетки укласти в пластиковий контейнер і замочити в теплій воді до набухання. На дно горщиків потрібно насипати шар дренажу не менше 1 см, після чого заповнити їх підготовленим ґрунтом і полити теплою водою. У центрі роблять заглиблення приблизно 1 см і кладуть 2–3 насінини, присипають зволоженим кокосовим субстратом або ґрунтом і накривають посіви поліетиленовою плівкою або склом.

До проростання насіння необхідно підтримувати температуру повітря +23...+25°C. Через 3–7 днів, коли з’являться сходи, потрібно прибрати плівку і поставити розсаду в добре освітлене місце (бажано зробити це в другій половині дня). Упродовж 7 днів розсаді слід забезпечити такий температурний режим: у нічний час +8...+12°C, а в денний +10...+15°C. Такий захід дозволить скоротити активний ріст зеленої маси (розсада не буде витягуватися) і дасть можливість розвиватися кореням. Через тиждень температурний режим слід змінити: у денний час від +20 до +25°C, а в нічний час від +14 до +16°C. Не забувайте захищати розсаду від протягів. Поливати посіви слід добре відстояною водою кімнатної температури у міру висихання субстрату, не допускаючи надлишку води і пересихання коренів. Зволожувати слід обережно, лише ґрунт, уникаючи потрапляння вологи на листя.

У деяких випадках сходам знадобиться додаткове освітлення, оскільки для нормального розвитку їм необхідний світловий день тривалістю 12–16 годин. Якщо організувати підсвітку неможливо, розсаду слід підживити, використовуючи калійне добриво у слабкій концентрації. Коли томати підростуть, у ящики потрібно додати шар субстрату товщиною 10–20 мм. Це забезпечить розсаді кращу стійкість. По мірі росту сіянцям знадобиться більше площі. Для цього розсаду із загального ящика пересаджують в індивідуальні горщики (пікірують). Пікірувати сходи необхідно після появи двох справжніх листків. Для зручності можна скористатися спеціальними наборами для пікірування.

• Для пікірування розсади томатів в окремі ємності підійдуть поліетиленовий рукав, пластикові або торф’яні стаканчики об’ємом близько 0.5 літра і висотою не менше 8–10 см
• У ґрунті роблять лунку такої глибини, щоб стебло томата опинилося у землі до сім’ядольних листків
• Найбільш міцні сіянці по черзі піддівають лопаткою або ложкою і разом із грудкою землі переносять у новий контейнер. Не слід тримати саджанець за стебло (так можна його зламати), слід підтримувати за сім’ядольні листки
• Далі підсипають ґрунт до рівня нижніх (сім’ядольних) листків і ущільнюють його, – це дасть можливість наростити додаткові бокові корені
• Після завершення процедури сходи поливають водою кімнатної температури

Для того, щоб знизити стрес рослин через пікірування, за кілька годин до або після процедури можна обприскати розсаду помідорів стимуляторами росту. Підживлення до пікірування не вносяться. Перше підживлення проводиться через 2 тижні після пікірування. Для цього можна використовувати готові добрива для розсади. За 10–14 днів до висадки томатів на постійне місце слід розпочати загартовування розсади. Для цього у теплу погоду потрібно виносити розсаду на свіже повітря, – спочатку на 15–20 хвилин, поступово збільшуючи час.

Посадка помідор у відкритий ґрунт

В Україні посів насіння на розсаду зазвичай здійснюють у другій половині лютого, у ґрунт — із середини травня до початку червня. При цьому необхідно орієнтуватися на температуру ґрунту, яка повинна бути не нижче +15°C. Також не варто забувати, що одним із важливих факторів при вирощуванні помідорів є кислотність ґрунту. Оптимальною для них вважається слабокисле або нейтральне середовище з рівнем pH 6.0–7.0. Щоб скоригувати надмірну кислотність на ділянці, рекомендується внести вапно в кількості 0.5–0.8 кг на 1 м². Якщо ж ґрунт лужний, його нейтралізують за допомогою внесення сірки. Підготовка грядок починається восени, зазвичай у другій половині жовтня. Після збирання врожаю та видалення рослинних залишків ділянку перекопують на глибину до 30 см. При цьому кореневища бур’янів вивертають на поверхню і видаляють, а зимуючі личинки шкідників, опинившись на холоді, гинуть під дією морозів. Під час перекопування в ґрунт вносять органічні добрива (компост, перегній, пташиний послід, торф) або мінеральні (суперфосфат, калійну сіль). Для перегною норма внесення становить 15–20 кг на 1 м², а для подвійного суперфосфату — 30–40 г на 1 м².

Навесні, як тільки земля відтане і прогріється, ділянку перекопують повторно, видаляють бур’яни, розбивають грудки землі і вирівнюють поверхню. Глибоко вскопаний ґрунт забезпечує помідорам кращий водний і повітряний режим. Для знезараження необхідно пролити грядки розчином мідного купоросу або марганцевокислого калію (3 г на 10 л води). Полив марганцівкою можна здійснювати під час посадки, безпосередньо в лунки, дотримуючись дозування: 1 л розчину на лунку. Поліпшення структури ґрунту та його збагачення поживними речовинами забезпечать сидерати, такі як жито або гірчиця. Ділянка, призначена для посадки помідорів, повинна бути добре освітленою, прогрітою сонцем і захищеною від вітру. Хорошими попередниками для томатів вважаються капуста, бобові культури, цибуля, морква, буряк та інші коренеплоди. Однак, якщо на ділянці раніше вирощувалися пасльонові, такі як перець, баклажани, картопля або ті ж томати, то висаджувати помідори на цьому місці можна лише через три роки.

На момент висадки у сіянців має бути розвинена коренева система, перші квіткові кисті, кількість листків повинна становити 7–8, а довжина стебла має досягати 25–30 см від кореневої шийки. Рослини акуратно витягують із ємностей за допомогою лопатки або іншого зручного предмета. Якщо розсада перебувала в пластикових стаканчиках, їх можна акуратно розрізати. Глибина лунки повинна бути такою, щоб верхній рівень земляної грудки з розсадою знаходився нижче поверхні землі на 6–8 см, а рослина занурювалася в землю до сім’ядольних листків. Вийнявши рослину зі стаканчика, її поміщають у центр лунки разом із грудкою землі, додавши жменю золи та компосту. Якщо розсада переросла, її розміщують у лунці під кутом. Присипавши лунку з рослиною землею і злегка ущільнивши руками, її поливають 1–1.5 л води кімнатної температури. Залишений простір заповнюють родючою землею, обережно ущільнюють, щоб не було повітряних порожнин, і поливають. Для подальшої підв’язки краще встановити кілочки відразу після посадки, оскільки, якщо зробити це пізніше, є ризик пошкодити кореневу систему. Для початкового захисту від можливих поворотних заморозків та різких перепадів денної та нічної температури після висадки рекомендується встановити дуги з укривним матеріалом.

Ґрунт на ділянці з помідорами можна мульчувати чорною плівкою або агроволокном, що дозволить подавити ріст бур’янів і допоможе утримувати вологу в ґрунті. Укривний матеріал розстеляють на грядках, у ньому роблять прорізи, в які можна саджати томат. Прорізи необхідно робити щілинними, так ґрунт довше зберігає вологу. Мульчування органічними матеріалами, такими як солома, тирса або торф, сприяє залученню дощових черв’яків. Дані природні помічники розпушують ґрунт і створюють гумус, необхідний для росту рослин. Мульчувати помідори в теплиці рекомендується одразу після посадки рослин. Якщо ж теплиця не опалюється, то потрібно дочекатися припинення нічних заморозків, оскільки шар мульчі не пропускає сонячні промені до коренів рослини, що може негативно позначитися на її розвитку. Мульчувати відкриті грядки потрібно на вологому розпушеному ґрунті після того, як висаджені в ґрунт рослини приживуться.

Схема посадки низькорослих томатів

Томати висотою до 50 см мають компактну кореневу систему, товсте центральне стебло та міцні бокові пагони, завдяки чому не потребують підв’язки. Оптимальна схема посадки для низькорослих томатів: 50 см між рядами та 30 см між кущами.

Схема посадки середньорослих томатів

Томати висотою 1.5 м потребують опор, пасинкування та прищипування протягом вегетаційного періоду. Такі сорти томатів більш вигідні для вирощування в тепличних умовах. Їх розміщують на площі за схемою: 70 см між рядами та 55 см між кущами.

Схема посадки високорослих томатів

Індетермінантні томати потребують підв’язки та періодичного пасинкування. Високе центральне стебло випускає до десяти плодових кистей. Щоб забезпечити хороше освітлення, рекомендується дотримуватися такої схеми посадки: 80–100 см між рядами та 70 см між рослинами. Збільшувати цей норматив не слід, щоб не знизити врожайність.

Kвaдpaтнo-гніздoвa cxeмa

Даний спосіб застосовують для просторих теплиць, у яких передбачається вирощувати низькорослі або середньорослі томати. При висадці таким способом кожна рослина отримає достатньо сонячного світла та живлення. По кутах квадрата 70 см x 70 см розміщують лунки, у центрі намічають заглиблення для поливу. В одному квадраті можна висаджувати по 2–3 рослини різних сортів.

Посадка томатів у шаховому порядку

Даний спосіб передбачає висадку розсади у 2 ряди. Для низькорослих рослин між рядами та кущами зберігають відстань 40–50 см. Коли буде засаджена перша смуга, розмічають лунки для наступного ряду таким чином, щоб розсада росла посередині між кущами першого ряду. Томати середньорослого типу також можна висаджувати в шаховому порядку, але при цьому слід виділити більше місця між рослинами.

Підживлення томатів у відкритому ґрунті

Підживлення молодої розсади починають через 2 тижні після висадки. Після посадки для правильного розвитку необхідно обрати добриво з рівними частками NPK, наприклад, нітроамофоску. Формула співвідношення елементів у цьому препараті — 16:16:16. У такому разі ріст відбуватиметься більш рівномірно — разом із нарощуванням зеленої маси закладатимуться квіткові кисті й розвиватиметься коренева система. На відро води беруть 1 ст. л. нітроамофоски та 0.5 л настою коров’яку. Через 2–3 дні проводять позакореневе підживлення мікроелементами: 1 г марганцівки та 2 г сірчанокислого магнію на 10 л води.

Друге підживлення проводять під час цвітіння плодових кистей томата. У цей момент потрібно збільшити дозу калію та фосфору, при цьому знизивши концентрацію азоту. Рекомендується взяти 10–15 г сульфату калію та 40–50 г суперфосфату, розчинивши їх у 10 л води. На кожен кущ витрачають 0.5 л приготованого розчину. Ґрунт під кущами томатів посипають просіяною золою. У період цвітіння потреба у додаткових мікроелементах зростає. Коли надземна частина рослин достатньо розвинена, увагу переносять на позакореневі обприскування. Через 2–3 дні проводять позакореневе підживлення з використанням мікродобрив, які містять бор, мідь, магній і цинк. Зелена маса вже активно бере участь в обмінних процесах, перетворюючи поглинуті речовини на доступні елементи живлення, тому, потрапляючи на листові пластини й квіти, добрива починають діяти швидше. У період цвітіння також можна підживлювати рослини настоєм золи. Золу можна розсипати по посадках, припудрювати нею рослини, але найефективнішим буде використання рідкого засобу. Для кореневого підживлення потрібно взяти 100 г золи на відро води, при цьому витрачають 500 мл засобу на кущ. Розчин для обприскування готують трохи інакше: потрібно просіяти 100 г золи та залити 3 л води, прокип’ятивши пів години. Далі відвар розводять у 7 л води й залишають настоюватися протягом доби. Наступного дня процідженим розчином потрібно обприскати помідори.

У момент, коли на кистях почнуть збільшуватися плоди й стануть розміром із волоський горіх, проводять третє підживлення. Його роблять за допомогою монокалійфосфату. На відро води беруть 10–15 г препарату. Додатково проводять обприскування хелатними мікродобривами заліза і сірки.

На етапі наливу плодів підживлення має містити більше калію. Для цього в 10 літрах води розчиняють 2 столові ложки суперфосфату й додають 1 ст. л. гумату калію. Під корінь кожної рослини вносять по 1 літру даної суміші. При цьому враховуйте, що суперфосфат розчиняється у теплій або гарячій воді, у холодній це зробити проблематично. Потребу в калії також можна покрити, підживлюючи томати добривом Калімаг (10–12 г на 1 м²). Крім цього, основними необхідними елементами для підживлення вже плодоносних кущів є бор, марганець, йод, магній, молібден, кобальт, цинк.

Серед готових основних підживлень у період цвітіння та плодоутворення томатів можна використовувати: Хелатин Томат, Help Rost, Мастер-агро, Proventus, ГуміФренд, Planton Р, Quantum для овочевих культур, Gumi gold, Кеміра Грунт. За 2 тижні до збору врожаю всі підживлення потрібно припинити.

Стимулятори плодоутворення для томатів

Для отримання якісного врожаю томатів у прискорені строки, разом із необхідними макро- та мікроелементами доцільно застосовувати стимулятори плодоутворення та підвищення врожайності помідорів, такі як Бетоксон Супер (2-нафтоксіуксусна кислота), Партенокарпін (4-хлорфеноксіуксусна кислота) і регулятор росту плодів 36 С TIPO B (β-нафтоксіуксусна кислота, BNOA). Діючі компоненти препаратів є синтетичними аналогами природного ауксину – фітогормону, який відіграє ключову роль у регуляції росту та розвитку рослин. Дані сполуки здатні впливати на ріст, поділ клітин, якість бутонізації, формування зав'язі та плодів. Препарати також сприяють ранньому дозріванню та підвищенню продуктивності культури, що дозволяє отримувати ранні врожаї високої якості. Дані засоби мають здатність стимулювати ріст і поділ клітин завдяки підвищенню еластичності клітинних мембран, що дозволяє клітинам розтягуватися та подовжуватися. Це призводить до збільшення їх розміру та маси, завдяки чому плоди стають більшими та соковитішими.

Серед регуляторів росту томатів також варто зазначити такі препарати, як Пасліній, Ferti Color (для рівномірного дозрівання та забарвлення томатів), Agrostym, Тур, Біоглобін.

Полив та розпушування

Полив томатів слід здійснювати безпосередньо під корінь, уникаючи потрапляння води на листя та стебла. Серед існуючих систем зрошення найбільш доцільним є крапельний полив, який забезпечує поступове зволоження ґрунту, запобігаючи різким змінам вологості та знижуючи ризик грибкових захворювань. Використання дощування небажане, оскільки воно може спричинити осипання суцвіть і поблідніння плодів. Після посадки розсаду поливають помірно, 2–3 рази на тиждень, слідкуючи за тим, щоб ґрунт не пересихав. Для поливу необхідно використовувати воду кімнатної температури. Зволоження культур рекомендується проводити у вечірній час, коли температура повітря знижується. Обов’язковий рясний полив здійснюють перед підгортанням, а також у період цвітіння першої та другої кистей.

Для розвитку міцної кореневої системи та забезпечення рослини необхідною кількістю кисню кожні 2–3 тижні рекомендується проводити розпушування грядки за допомогою сапи на глибину не менше 8–10 см. Якщо ґрунт досить щільний, цю процедуру слід проводити частіше. Розпушування зазвичай поєднують із прополюванням, оскільки бур’яни можуть негативно впливати на розвиток культур і стати джерелом навали шкідників. Крім того, трава утримує вологу в ґрунті, створюючи сприятливі умови для розвитку різних захворювань. На зарослих, недоглянутих грядках погіршується вентиляція, що негативно позначається на рослинах.

Для кращого запилення томатів кожен кущ необхідно трохи струшувати або злегка постукати по квітковій кисті. Ця процедура проводиться в першій половині дня. Для залучення на ділянку бджіл і джмелів можна висадити такі духмяні рослини-медоноси, як м’ята, ріпак, меліса, коріандр, гірчиця, базилік.

Підв'язка куща

Високорослі сорти томатів потребують додаткової підв’язки, що допомагає рослинам розвиватися у вертикальному положенні та полегшує збирання врожаю. Для фіксації рослин можна використовувати шпалерні сітки, кілки або міцні опори. Процес підв’язування досить простий:

• Біля основи кожної рослини встановлюють кілок для підв’язки
• В якості альтернативного варіанту, по краях ряду можна вкопати міцні кілки та натягнути між ними мотузку. Для підв’язки також чудово підходить шпагат або товсті синтетичні нитки, стійкі до гниття
• В якості опор можна використовувати металеві або дерев’яні кілки
• Рослини прив’язують до опори або дроту, уникаючи сильного натягу
• Для додаткового зміцнення стебел можна використовувати шпалерну сітку, решітку або каркас із прутів

Підв’язку кущів томатів проводять у 3 етапи:

• Після пересадки розсади у ґрунт на рівні першої листової пластини
• На рівні розташування другої квіткової кисті
• На рівні росту третьої квіткової кисті

Пасинкування

Пасинкування томатів проводять у період їх активного росту, починаючи з моменту утворення бічних пагонів у пазухах листків у високорослих і середньорослих сортів. Помідори на пасинках не встигають дозрівати, при цьому споживають багато поживних речовин, тому краще видаляти їх на ранніх етапах розвитку. Під час процедури слід працювати обережно, бажано виконувати пасинкування у ранкові години. Видаленню підлягають бічні пагони завдовжки 3–5 см, що ростуть із пазух листків. При обрізанні залишають невеликі пеньки на відстані приблизно 1–1.5 см від головного стебла. Як правило, для кращого плодоношення достатньо одного центрального пагона, при розвиненій кореневій системі можна залишити 2–3 головних стебла. Низькорослим сортам і гібридам помідорів із ранніми або середніми строками дозрівання пасинкування і підв’язка не потрібні.

Збирання та зберігання врожаю

За 20 днів до збору врожаю томатів рекомендується видалити всі квітучі стебла та бутони, щоб прискорити дозрівання вже сформованих плодів. Томати збирають вибірково, коли вони досягають стадії бурого, блідо-жовтого, рожевого або молочного забарвлення. Такі плоди добре дозрівають протягом 7–15 днів, зберігаючи солодкий і насичений смак. Якщо зібрати зелені томати, їх смакові якості після дозрівання будуть значно гіршими. Важливо завершити збір урожаю до того, як нічна температура опуститься нижче +8°C, оскільки такі умови підвищують ризик розвитку хвороб. Однак варто враховувати особливості дозрівання різних сортів. Скоростиглі сорти зазвичай збирають у другій половині липня, середньостиглі — наприкінці липня або на початку серпня, а пізньостиглі — у серпні або вересні. Дозрілі томати необхідно викладати носиками вниз, для цього використовують пластикові ящики або картонні коробки, дно яких слід застелити паперовими листами. У кожну ємність накладають не більше 12 кілограмів помідорів, інакше тиск на нижній шар буде надто сильним. Зрілі томати рекомендується зберігати не більше 7 днів перед консервуванням, переробкою або вживанням у свіжому вигляді. Рожеві та бурі плоди, поміщені на дозрівання (доведення знятих недозрілих плодів у сховищах, складах або спеціально обладнаних камерах до стану споживчої зрілості), дозрівають значно швидше, ніж зелені або молочно-білі. Для дозрівання та зберігання слід обирати великі, непошкоджені томати, які зривають разом із плодоніжками.

Плоди для дозрівання викладають у картонні коробки, накриваючи їх кришками. У центр коробки кладуть 3–4 спілі плоди, що виділяють етилен, який прискорює процес дозрівання. Якщо томати розміщують у пластикових ящиках або плетених кошиках, їх накривають щільним матеріалом, наприклад, мішковиною, щоб етилен не випаровувався. У теплому приміщенні плоди дозрівають швидше: рожеві стануть повністю зрілими за 5 днів, бурі — за 7 днів, а молочно-зрілі — приблизно за 1.5 тижня. Щоб плоди збереглися до грудня, між їх шарами потрібно прокласти паперові листи. Зберігати томати слід у прохолодному місці, такому як сухий льох, закритий склом балкон або холодна веранда. Під час тривалого зберігання важливо регулярно перевіряти плоди, щоб вчасно видалити підгнилі екземпляри та запобігти поширенню гнилі на інші томати.

Як видно з вищезазначеного, досягнення високої врожайності томатів, чи то в теплиці, чи у відкритому ґрунті, — завдання непросте і потребує значних зусиль, починаючи з підготовки та вибору насіння. Однак за регулярного і правильного догляду докладені зусилля будуть виправдані, і культури порадують щедрим врожаєм у належний час.