Вирощування баклажана з насіння

Правила успішного вирощування баклажанів у відкритому ґрунті та теплиці

Овочева культура баклажан, також відома як паслін темно-плідний (Solanum melongena) з роду пасльонових, синенький або бадриджан. Висота кущів рослини варіюється від 40 см до 1.5 м. Листковий апарат добре розвинений, представлений великими листками із шорсткою поверхнею, зеленого кольору, іноді з фіолетовим відтінком. Суцвіття нагадують напівзонтики, що складаються з 2–7 квіток, хоча вони можуть бути й одиночними. Фіолетові двостатеві квітки досягають 20–25 мм у діаметрі. Цвітіння рослини триває з липня по вересень. Плід баклажана — велика ягода, яка може мати циліндричну, округлу або грушоподібну форму. Її довжина сягає до 70 см, а діаметр — близько 20 см. Вага плодів може досягати 1 кілограма. Вони мають темно-фіолетовий колір із блискучою або матовою поверхнею. Усередині плодів містяться дрібні плоскі насіння коричневого відтінку. Урожай синеньких дозріває наприкінці літа або на початку осені.

Посів насіння на розсаду

Баклажан, представник родини пасльонових, є однією з найтеплолюбніших рослин. Культура не витримує заморозків, тому в регіонах із помірним кліматом її вирощують виключно через розсаду. Ранньостиглі сорти баклажанів дозрівають приблизно за 100 днів після появи сходів, а пізньостиглі досягають зрілості за 150 днів.

• До популярних ранньостиглих сортів баклажанів для відкритого і закритого ґрунту належать: Фабіна F1, Казимир F1, Марципан F1, Боніка F1, Чемодан F1, Царська ікра, Епік F1, Анет F1
• Середньостиглі сорти, які користуються попитом в Україні: Чорний красень, Чорний опал, Дестан F1, Універсал-6, Анатолія F1, Ронде де Валанс, Візир F1
• Особливе місце займають сорти, незвичні для традиційного уявлення про баклажани, з білими плодами: Бібо F1, Смак грибів

Насіння на розсаду рекомендується висівати в першій половині березня, а у відкритий ґрунт — коли температура ґрунту досягне щонайменше +18°C. Розсаду пересаджують у віці не менше 75 днів. Перед посівом насіння баклажанів вимагає підготовки. Досвідчені городники надають перевагу насінню другого року зберігання, оскільки воно має високу життєздатність. Для стимуляції росту насіння замочують на три дні у 3%-му розчині гумату калію, після чого висаджують в окремі горщики або касети з зволоженим субстратом. Рекомендований склад ґрунтосуміші включає 60% верхового торфу, 20% перегною, 10% дернової землі, 5% біогумусу та 5% піску або тирси. Також можна використовувати готову ґрунтосуміш для розсади, яка пройшла знезараження від бур’янів, спор грибів, збудників хвороб та личинок шкідників. Насіння заглиблюють на 1 см, ущільнюють поверхню ґрунтосуміші та накривають ємності плівкою або склом для створення парникового ефекту. Ємності з посівами розміщують у теплому місці з температурою +25–26°C. Перші сходи з’являються через 10–14 днів. Як тільки більшість сіянців з’явиться з ґрунту, укриття знімають, а ємності переставляють у світле місце.

Правила догляду за розсадою

Поливати розсаду до появи бутонів не рекомендується, оскільки баклажанам не потрібна висока вологість. Однак у період формування бутонів вологість повітря і субстрату слід підвищити. Якщо субстрат був родючим, підживлення не знадобиться. При використанні менш поживного ґрунту розсаду підживлюють 2–3 рази слабким розчином добрива, наприклад, Гумат+7 Мікроелементів Proventus, Укорінювач Proventus, Чистий лист, Майстер-Агро, Agrecol, Стимовіт, Плантатор.

Розсаді баклажанів необхідна достатня кількість світла. Недостатнє освітлення може призвести до витягування сіянців. У похмурі дні рекомендується знижувати температуру повітря та зменшувати вологість, щоб уникнути надмірного росту рослин. Баклажани погано переносять пікіровку, тому їх рекомендується одразу висівати в окремі торф'яні горщики. Якщо у сіянців з'явилися 1–2 справжніх листки, пересадку можна провести методом перевалки в горщики більшого розміру (10–12 см у діаметрі). Перед пересадкою розсаду рясно поливають, щоб легше було дістати рослини із земляною грудкою.

За два тижні до висадки у відкритий ґрунт проводять загартовування розсади. Поступово знижують температуру до +14–15°C, залишаючи сіянці на вулиці спочатку на кілька годин, а потім на весь день. У останні дні загартовування, за теплої погоди, рослини можна залишати на вулиці навіть уночі. Загартовування дозволяє рослинам адаптуватися до сонячного світла, вітру і нижчих температур. Для тепличних умов загартовування не потрібне, оскільки стресові фактори мінімальні.

Посадка розсади у відкритий ґрунт

Висаджувати розсаду баклажанів у відкритий ґрунт слід тільки після прогрівання ґрунту до +18 °C та повного зникнення загрози поворотних заморозків, що зазвичай відбувається на початку червня. На момент висадки рослинам повинно бути 8–10 тижнів від моменту появи сходів. Саджанці мають досягти висоти 16–25 см і мати від 8 до 10 справжніх листків. Іноді на розсаді вже починають формуватися перші бутони.

Для посадки баклажанів краще обирати сонячні ділянки, захищені від сильних вітрів. Ідеальними попередниками для культури є капуста, огірки, морква, цибуля, часник, кабачки, квасоля або горох. Не рекомендується садити баклажани на місцях, де раніше росли томати, картопля, перець, фізаліс або самі баклажани.

Найкращі результати культура показує на супіщаних або суглинкових ґрунтах, проте на важчих ґрунтах баклажани теж можуть рости, якщо провести попередню підготовку. Для покращення структури ґрунту на кожен квадратний метр ділянки восени рекомендується внести відро перегною і торфу, а також додати крупнозернистий пісок. Осінню підготовку ґрунту слід проводити за шість місяців до висадки, перекопуючи ґрунт на глибину багнета лопати та додаючи добрива. Свіжий гній допустимо вносити лише восени, а навесні — виключно перепрілий. Навесні для підвищення родючості ґрунту можна використовувати добрива: на 1 м² потрібно 1 чайна ложка сечовини, 2 столові ложки деревної золи, 1 столова ложка сульфату калію і суперфосфату. Після танення снігу ґрунт необхідно ретельно розпушити.

Перед посадкою на ділянці готують лунки, розміщуючи їх на відстані 30–40 см одна від одної з міжряддями шириною близько 60 см. Глибина лунки повинна перевищувати висоту горщика з розсадою на 2–3 см. Кожну лунку рясно заливають водою, щоб під час пересадки коріння рослин опинилося в м’якій грязі. Розсаду попередньо поливають, щоб легко дістати її з горщика разом із грудкою землі. Сіянці акуратно розміщують у лунках, засипають ґрунтом і щільно утрамбовують.

Після висадки поверхню грядок рекомендується замульчувати торфом або сухою землею, щоб знизити випаровування вологи. У перші два тижні важливо підтримувати ґрунт у вологому стані, що полегшить укорінення рослин. Додаткове мульчування торфом запобіжить пересиханню ґрунту, створюючи оптимальні умови для росту і розвитку баклажанів.

Висадка саджанців у теплицю

Для вирощування баклажанів у теплиці найчастіше обирають гібридні сорти, такі як Фіолетове диво, Софія F1, Жизель F1, Фабіна F1.

До висадки саджанців у теплицю необхідно приступати, коли у рослин 8–9 справжніх листків, коренева система вже сформована, висота сіянців не менше 20 см, а вік розсади становить 65–75 днів від моменту появи сходів.

Для підготовки грядок у теплиці за 20 днів до висадки баклажанів у ґрунт вносять добрива. На 1 м² необхідно взяти: суперфосфат — 60 г, сірчанокислий магній — 15 г, аміачну селітру — 30 г, сірчанокислий калій — 30 г, перегній — 4 кг. Після внесення добрив ґрунт перекопують і вирівнюють.

На тепличній грядці готують лунки трохи глибші за висоту горщиків із розсадою. Відстань між рослинами становить 45 см, міжряддя — 60 см. Перед висадкою розсаду добре поливають, акуратно дістають із ємностей разом із грудкою землі та перевалюють у підготовлені лунки. Порожнечі засипають ґрунтом, утрамбовують і поливають висаджені рослини.

Особливості вирощування культури

Для успішного вирощування баклажанів у відкритому ґрунті необхідно забезпечити своєчасний полив, видалення бур'янів, розпушування міжрядь, регулярні підживлення та формування кущів для середньостиглих і пізньостиглих сортів. У теплицях, де баклажани виростають значно вищими, ніж у відкритому ґрунті, рослини обов'язково підв'язують. Підв'язку виконують у трьох місцях, використовуючи кілки або шпалери.

Одразу після висадки у ґрунт кущі починають формувати в один стебло, який потім підв'язують до опори. На рослині залишають лише найсильніший пагін, видаляючи всі бічні відростки. Поки на кущах є лише листя і квіти, їх стійкість залишається доброю. Однак із появою зав'язей і початком росту плодів навантаження на стебло значно збільшується, що робить кущі менш стійкими, особливо у високорослих сортів, таких як сорт Ронде де Валанс. Метод формування в одне стебло ідеально підходить для теплиць, оскільки дозволяє економити місце завдяки компактності рослин. У відкритому ґрунті ж рекомендується формувати кущі в декілька стебел.

Для отримання більш пишних кущів при досягненні ними висоти 30 см слід прищипнути верхівку основного стебла. На розрослій рослині необхідно видалити всі бічні пагони, крім 2–5 найсильніших. Важливо, щоб залишені пагони рівномірно освітлювалися, тому під час обрізки потрібно враховувати їх розташування. Такий підхід дозволяє створити оптимальні умови для росту і розвитку баклажанів, підвищуючи врожайність.

Як удобрювати баклажани?

Культурі необхідні регулярні підживлення, приблизно раз на 15–20 днів. Перше підживлення проводять через 2–3 тижні після пересадки розсади у відкритий ґрунт. Використовують мінеральні добрива, на 1 квадратний метр вносять 10 г суперфосфату, 10 г аміачної селітри та 3–5 г сульфату калію. Альтернативним варіантом може бути комплексний препарат Нітроамофоска (25–30 г на 1 м²). При наступних підживленнях дозу поступово збільшують у 1.5–2 рази. Після внесення добрив ділянку необхідно полити. Замість мінеральних добрив можна використовувати органіку, наприклад, гній. Для підтримання здоров'я рослин також важливі позакореневі підживлення. Листя обприскують слабким розчином борної кислоти, а в прохолодне літо — розчином мікроелементів. Важливо пам’ятати, що розчини для обприскування по листу мають бути значно менш концентрованими, ніж ті, що вносяться під корінь.

Полив і розпушування ґрунту

Особливо важливо забезпечити рослинам достатній полив у період масового плодоношення. Однак у перші 10 днів після пересадки розсади у відкритий ґрунт поливати потрібно помірно, оскільки рясне зволоження може ослабити кущі, які ще не встигли вкоренитися. Для поливу рекомендується використовувати теплу воду з температурою +25–30°C. Лити її слід обережно під корінь, уникаючи потрапляння на листя рослин. Після поливу необхідно акуратно розпушити ґрунт між рядами, видаляючи бур’яни. Протягом сезону таку процедуру потрібно повторювати щонайменше 5 разів, щоб запобігти утворенню щільної кірки на поверхні ґрунту. Проте, якщо одразу після посадки ділянку замульчувати торфом, кількість розпушувань і прополок можна значно скоротити.

Збір та зберігання врожаю

Збирання баклажанів можна розпочинати через 30–40 днів після завершення цвітіння, коли плоди стають блискучими. Для збирання підходять лише напівстиглі плоди, оскільки недостиглі або перестиглі втрачають свої смакові якості. Розрізняють два типи стиглості: біологічну (плоди повністю дозріли, але не придатні для споживання) та технічну (плоди придатні для їжі). Плоди зрізають за допомогою секатора, залишаючи плодоніжку завдовжки близько 2 см.

Баклажани не підходять для тривалого зберігання, тому їх рекомендується одразу вживати в їжу, переробляти на зимові заготовки (ікра, салати) або маринувати, солити чи сушити, нарізавши кружечками. У прохолодному й темному місці (температура не вище +2 °C) баклажани можуть зберігатися до 4 тижнів. Для зберігання плоди можна укласти в ящик в один шар, загорнувши кожен у папір. Ємність із баклажанами потрібно розмістити в прохолодному місці. Альтернативний варіант — скласти плоди в овочеву сітку з хорошою вентиляцією та помістити в темне прохолодне місце, наприклад, на полицю холодильника. Головна умова зберігання — темне й прохолодне місце, щоб зберегти свіжість плодів якомога довше.