Особливості вирощування моркви

Який догляд необхідний моркві?

Морква (Daucus caróta) належить до родини зонтичних і вирощується в сільському господарстві як столова та кормова культура, яка є трав'янистою рослиною з однорічним, дворічним або багаторічним життєвим циклом. У перший рік росту моркви формується розетка з перисто-розсічених листків і коренеплід, а насіння можна зібрати лише на другий рік. Коренеплід рослини буває веретеноподібної, зрізано-конічної або циліндричної форми, а його маса варіюється від 30 г до 0.5 кг і більше. Суцвіття — складний зонтик із 10–15 променями, що складається з дрібних квіток білого, світло-жовтого або блідо-рожевого відтінку. Плід — невелика двосім'янка еліптичної форми завдовжки до 4 мм. Коренеплоди моркви багаті каротинами, лікопіном, вітамінами групи B, флавоноїдами, антоціанідинами, цукрами, аскорбіновою та пантотеновою кислотами.

Сорти даної культури поділяють за термінами дозрівання:

• Ранньостиглі, або ранні ― збирання врожаю проводять через 85–100 днів. До найпопулярніших ранньостиглих сортів належать: Нантська, Амстердамська, Оленка, Вітамінна-6, Престо F1, Нантес, Артек
• Середньостиглі ― моркву збирають через 105–120 днів. До них належать Каротель, Лосиноострівська 13, Шантане Роял, Дитяча F1, Натофі, Тушон
• Пізньостиглі ― коренеплоди дозрівають приблизно за 125 діб. Найкращі пізньостиглі сорти: Імператор, Флакке, Без серцевини, Канада F1, Королева Осені, Віта Лонга, Скарла, Карлена.

Посів моркви у відкритий ґрунт

Проростання насіння моркви починається за температури ґрунту від +4°C до +6°C. Тому посів культури проводять наприкінці квітня, коли ґрунт прогріється до даних значень. Середньостиглі та пізньостиглі сорти можна висівати в період із 20 квітня до 7 травня. Якщо ґрунт середньої щільності, то посів припадає на другий тиждень травня, а на легкому ґрунті культуру висівають аж до кінця весни. Насіння моркви, що знаходиться в землі, здатне витримувати заморозки до -4°C. Сприятлива погода для посіву — дощова, оскільки вона сприяє кращому проростанню насіння. Однак із висіванням насіння не варто затягувати, адже це може призвести до уповільненого появлення сходів.

Для посадки моркви підійде сонячна та рівна ділянка, допускається невеликий нахил місцевості. При цьому на запланованій території раніше не повинні вирощувати фенхель, пастернак, квасолю, кмин, петрушку та саму моркву, оскільки перелічені рослини активно поглинають із ґрунту поживні речовини, виснажуючи його. На таких ділянках моркву краще вирощувати не раніше ніж через три роки. Найвдалішими попередниками даної культури вважаються огірки, капуста, часник, картопля, кабачки, помідори та цибуля. Заплановану ділянку для моркви заздалегідь перекопують на глибину 1.5 багнета лопати. Найкращий час для цього — осінь, тоді ґрунт встигне встоятися до весни. Перекопка обов’язкова, адже твердий шар ґрунту заважає правильному росту коренеплода і може призвести до його викривлення, а також ускладнює вилучення таких овочів із землі.

Восени при перекопуванні вносять органічні та біодобрива, дія яких спрямована на підвищення родючості ґрунту, наприклад, такі як курячий послід Курник, Байкал ЕМ та BioNPK. Або можна приготувати наступну суміш: із розрахунку на 1 м² ґрунту необхідно 15 грамів калійного добрива, 2–3 кілограми перегною, 25–30 грамів суперфосфату і 15–20 грамів азотних добрив. Із приходом весни ділянку необхідно розрівняти граблями, а потім приступати до посівних робіт. Якщо восени ґрунт не удобрювали, тоді можна перед посадкою моркви рівномірно розсипати та ретельно перемішати з ґрунтом гранульоване добриво Yara Mila, яке містить збалансований склад макро- і мікроелементів, необхідних для росту та розвитку культури. При підготовці ґрунту до посіву насіння використовують комплексне добриво Standart NPK.

Передпосівна обробка насіння

Для покращення схожості перед висівом моркви у відкритий ґрунт насіння необхідно підготувати. Існує кілька способів передпосівної обробки посівного матеріалу:

• Замочування. Насіння занурюють у теплу воду (близько +30°C) на добу, змінюючи воду не менше шести разів. Як альтернативу воду можна замінити розчином деревного попелу (1 столова ложка на літр теплої води). Після замочування насіння промивають чистою водою, загортають у тканину та поміщають на кілька днів у холодильник.
• Термічна обробка. Насіння кладуть у тканинний мішечок і занурюють на 15 хвилин у гарячу воду (близько +50 °C), а потім одразу на 2–3 хвилини — у холодну воду.
• Загартовування. Посівний матеріал складають у тканинний мішечок і закопують у землю на глибину багнета лопати. Там він перебуває 1.5 тижня.
• Барботування. За допомогою барботера насіння занурюють у розчин препаратів, таких як Епін-екстра, насичений киснем, де вони залишаються на 18–20 годин. Для отримання дружніх сходів насіння моркви можна використовувати регулятор росту Івін або стимулятор росту Насіння.

Правила посіву у відкритий ґрунт

Якщо ґрунт легкий, насіння моркви загортають на глибину 20–30 мм, у важкий ґрунт — на 15–20 мм. Відстань між рядками повинна бути близько 20 см, а між насінням у рядку — 30–40 мм.

Для рівномірного висіву насіння використовують такі способи:

• 1-й варіант. Туалетний папір розрізають на смужки, на які з інтервалом 30–40 мм наносять крапельки клейстеру (з борошна або крохмалю) і розкладають насіння. Після висихання паперу його складають навпіл уздовж і згортають у рулон. Під час посадки смужки розгортають, укладають у зволожені борозни та засипають землею. Після посіву грядки мульчують шаром у 3 см, щоб запобігти утворенню кірки, яка може ускладнити проростання.
• 2-й варіант. Папір або серветки розрізають на невеликі квадратики, на які наносять крапельку клейстеру. На кожен квадратик кладуть одне або два насіння і гранулу мінерального добрива. Квадратики згортають у кульки та дають їм висохнути. Під час посіву кульки укладають у борозни з інтервалом 30–40 мм.

Посадка моркви під зиму

При підзимовому посіві моркви врожай можна отримати на два тижні раніше, ніж при весняному. Для посіву під зиму краще обирати холодостійкі ранні та середньорослі сорти моркви. Посів проводять наприкінці жовтня або на початку листопада, а підготовку ділянки слід завершити за 20 днів до посіву. Після посіву грядку покривають шаром торфу завтовшки близько 3 см. З настанням весни грядку накривають плівкою, яку знімають одразу після появи сходів. Важливо враховувати, що підзимовий посів моркви ефективний лише на легких ґрунтах.

Для успішного вирощування моркви на городі необхідно регулярно поливати рослини, за потреби проріджувати сходи, систематично розпушувати ґрунт на грядках і видаляти бур'яни одразу після їх появи. Бур'яни не лише конкурують за поживні речовини, але й підвищують ризик зараження моркви різними захворюваннями.

Процедура проріджування

Перший раз проріджування сходів проводять, коли у рослин з’являться дві справжні листкові пластини, залишаючи між ними відстань 20–30 мм. Друге проріджування виконують після формування ще двох справжніх листків, збільшуючи дистанцію між рослинами до 40–60 мм. Щоб уникнути необхідності проріджування, можна використовувати метод посіву з паперовою стрічкою або кульками, описані раніше. Видалення бур’янів рекомендується поєднувати з проріджуванням. Прополку найкраще проводити після поливу, коли ґрунт стає м’якшим, що полегшує видалення бур’янів.

Полив коренеплоду

Щоб отримати якісний урожай моркви, важливо правильно організувати її полив. Достатнє зволоження сприяє формуванню солодких, великих і соковитих коренеплодів. Нестача води призводить до в’янення моркви, появи гіркуватого присмаку та зниження її якості. Полив слід проводити регулярно, починаючи з моменту посіву й до збору врожаю. Для ефективного поливу ґрунт повинен просякнути вологою на глибину не менше 30 см — це відповідає довжині зрілих коренеплодів. За нестачі води у рослин формуються бічні корінці, що погіршує зовнішній вигляд коренеплодів і робить їх м’якоть жорсткою. Однак надмірний полив також шкідливий: він призводить до розтріскування коренеплодів, утворення дрібної порослі на їх поверхні та надмірного росту бадилля.

Моркву поливають раз на тиждень, дотримуючись наступної схеми:

• Після посіву насіння: використовувати 3 літри води на 1 квадратний метр грядки
• Після другого проріджування: збільшити витрату води до 10 літрів (1 відро) на квадратний метр
• Під час активного росту коренеплодів: підвищити рясність поливу до 20 літрів (2 відра) на квадратний метр
• За 6–8 тижнів до збирання врожаю: скоротити частоту поливів до одного разу на 10–15 днів, використовуючи 10 літрів води на квадратний метр
• За 15–20 днів до збирання: повністю припинити полив, щоб коренеплоди не розтріскувалися та краще зберігалися.

Дотримання даної схеми забезпечить моркві оптимальні умови для росту та збереже її смакові якості й товарний вигляд.

Удобрювання культури

Протягом усього періоду вегетації рослини потрібно підживити двічі: перше підживлення проводять через 4 тижні після появи сходів, а друге — через 8 тижнів. Для підживлення використовують рідке добриво, яке має складатися з 1 ст. л. нітроамофоски, 2 ст. л. деревного попелу, 20 грамів калійної селітри, 15 грамів сечовини та такої ж кількості суперфосфату з розрахунку на 1 відро води. Підживлення проводять тільки після того, як грядка буде полита. Також добре зарекомендували себе спеціалізовані мінеральні добрива для вирощування коренеплодів та овочевих культур, такі як Чистий лист, Yara Vita, Yara Folicare, Кеміра Люкс, Biopon, Стимовіт, Агрономіка.

Збір та зберігання врожаю

Збирання моркви проводять у кілька етапів. На початку сезону виконують поступове проріджування, висмикуючи окремі коренеплоди для споживання. Це дозволяє іншим рослинам отримувати більше поживних речовин, що сприяє їх активному росту. Для кожного сорту існує свій час збирання:

• Ранньостиглі сорти прибирають у липні
• Середньостиглі сорти викопують у серпні
• Пізньостиглі сорти, які підходять для тривалого зберігання, збирають у другій половині вересня

Збирання врожаю краще проводити в сонячний, сухий і теплий день. На легких ґрунтах моркву можна витягувати за бадилля, а на важких — використовувати лопату. Після вилучення коренеплодів їх сортують: пошкоджену моркву відкладають для переробки, а придатну для зберігання очищають від бадилля, обрізаючи його до самої головки. Потім моркву розкладають під навісом для просушування на кілька днів.

Після просушки врожай переміщують у льох або підвал із температурою близько 0 °C. Для зберігання використовують пластикові або дерев’яні ящики, пересипаючи коренеплоди сухим піском, мохом, крейдою або цибулевим лушпинням. Це запобігає їх зіткненню та захищає від гниття.

Альтернативний спосіб — глазурування глиною. Глину змішують із водою до консистенції сметани, після чого кожен коренеплід занурюють у отриману суміш і висушують на решітці. Такі коренеплоди зберігають свіжість і соковитість до весни, якщо зберігати їх у сухому місці за стабільної температури.

Дотримання зазначених правил гарантує якісне зберігання моркви без втрати її смакових і поживних властивостей.