Способи вирощування гарбуза у відкритому ґрунті

Біологічні характеристики культури, вибір сорту гарбуза

Гарбуз (Cucurbita pepo) є представником роду однорічних рослин родини гарбузових (Cucurbitaceae), що включає в себе кілька видів, найбільш відомими з яких є гарбуз звичайний (Cucurbita pepo), гарбуз мускатний (Cucurbita moschata) і гарбуз гігантський (Cucurbita maxima). М’якоть овочу не лише корисна, але й багата цінними речовинами, необхідними для здоров’я людини. У гарбузі міститься багато корисних компонентів, таких як вуглеводи, пектини, солі калію, магнію, заліза, фтору, кальцію, цинку, марганцю, йоду, міді, вітаміни В1, В2, С, РР, Е, D, бета-каротин і рідкісний вітамін T.

Гарбуз легко адаптується до різних типів ґрунту і не потребує складного догляду, що робить його популярним вибором серед городників для посадки на грядках. Рослина характеризується потужною кореневою системою і довгими сланкими стеблами довжиною до 5–10 метрів, при цьому корінь гарбуза може заглиблюватися на 3–4 метри. Стебла культури ребристі, з опушеним покриттям. У кожній листковій пазусі розташовані вусики, за допомогою яких рослина чіпляється за опору. Листкові пластини культури – великі, довгочерешкові, п’ятилопатеві або округлої форми, з шорсткою поверхнею і опушенням.

Цвітіння починається у червні або липні, запилення квіток перехресне, здійснюється комахами (бджолами, джмелями). Великі квітки жовтого або оранжевого забарвлення розташовані поодинці. Чоловічі квітки розміщені на довгих квітконіжках, а жіночі – на більш коротких.

Плід представляє собою несправжню ягоду (гарбуз), і його форма та розміри варіюються залежно від особливостей виду і сортових характеристик. Шкірка може бути тонкою або товстою, гладкою або шорсткою. Забарвлення варіюється від світло-жовтого до темно-оранжевого, зеленуватого і кремового. М’якоть соковита, солодка. Насіння – пласке, овальної форми, жовтувато-білого кольору, вкрите твердою оболонкою. Олія гарбузового насіння багата на корисні жирні кислоти, а також має протизапальні і відновлювальні властивості. У відкритому ґрунті можна вирощувати майже будь-які сорти, оскільки гарбуз не є вибагливим і примхливим у догляді, головне – суворо дотримуватися агротехнічних правил.

Види та сорти гарбуза

Існує безліч сортів гарбуза, призначених для вирощування у відкритому ґрунті, оскільки через великі розміри цієї культури вирощування в теплиці ускладнене. Існує три основні різновиди гарбуза.

• Гарбуз звичайний (Cucurbita pepo), або твердокорий. У представника цієї групи плоди великі й гладкі, округлої форми, у більшості випадків вони мають жовте забарвлення. Дозрівання відбувається у вересні. Насіння блідо-жовтого або білого кольору досягає в довжину 30–40 мм і має товсту оболонку. За правильних умов гарбузи цього виду можуть зберігатися досить довго – аж до наступного врожаю. Найбільшою популярністю користуються такі сорти: Спагеті, Голонасінний, Мигдальний.

Важливо також зазначити, що різновидом твердокорого гарбуза є патисон (Cucurbita pepo). Він належить до того ж ботанічного виду, що й кабачки та декоративні гарбузи. Плоди патисона мають характерну дископодібну форму з хвилястими краями, а їхня шкірка може бути білою, жовтою, зеленою або плямистою.

• Гарбуз мускатний (Cucurbita moschata). Батьківщиною цього підвиду гарбуза є Центральна Америка. Його сланкі пагони вкриті довгочерешковими листками, розташованими почергово. Плоди мають рожево-оранжеве або жовте забарвлення з характерними світлими поздовжніми плямами. М’якоть щільна, ароматна, насиченого оранжевого кольору, відзначається ніжною і приємною на смак консистенцією. Насіння дрібне, білувато-сіре, з темною облямівкою по краю. Найбільшою популярністю користуються такі сорти: Новинка,  Мускат де Прованс, Арахісове масло.
• Гарбуз великоплідний (Cucurbita maxima). Цей різновид відрізняється найбільшими і найсмачнішими плодами серед усіх сортів гарбуза. Деякі сорти мають високу цукристість, що досягає 15%, що перевищує показник у кавуна. Плодоніжка у таких гарбузів циліндрична й округла, стебло – потужне і розгалужене. Насіння має матову поверхню і забарвлене в коричневий або молочно-білий колір. У порівнянні з іншими видами, плоди цього різновиду краще переносять низькі температури і довше зберігаються в кімнатних умовах. Серед сортів великоплідного гарбуза виділяють: Амазонка, Паризька червона, Бамбіно.

Підготування ґрунту

Підготування ділянки для гарбуза починають восени, тому вибирати відповідне для посадки місце потрібно завчасно. Ділянку необхідно очистити від бур'янів і залишків рослин, вирощених у поточному сезоні, після чого внести добрива. Для цього використовують суміш із 60 г суперфосфату, 30 г хлористого калію і 10 кг перегною (або 14 кг гною), розраховану на 2 м2 грядки. Добриво вносять у ґрунт під час зяблевої оранки. Щоб поліпшити розпушування ґрунту, до органіки можна додати торф або великозернистий пісок. Якщо ґрунт має слабокисну реакцію, доцільно використовувати деревну золу. Весною перекопка ділянки не потрібна, досить видалити бур'яни та вирівняти поверхню за допомогою граблів.

Ґрунт для гарбуза має бути багатий на гумус, що сприяє формуванню смачних і ароматних плодів із високою врожайністю. Бажано забезпечити дренування ґрунту та підживити його компостом. Оптимальний рівень кислотності (pH) — 6.0-6.5. Верхні шари ґрунту не мають піддаватися застою вологи, а в нижніх допускається наявність ґрунтових вод.

Під час вибору місця враховуйте принципи сівозміни. Найкращими попередниками для гарбуза є сидерати, капуста, цибуля, часник, морква, бобові, буряк. Не рекомендується садити гарбуз після томатів, картоплі, соняшника, огірків, кабачків, патисонів, кавунів, динь і самого гарбуза.

Умови вирощування гарбуза

Гарбуз — теплолюбна культура та потребує достатньо світла. Висаджувати культуру бажано на відкритих для сонячних променів зонах. Це чи не єдина рослина, яка легко переносить вплив прямих сонячних променів, причому впродовж 6-8 годин. Попри це, допустиме і незначне затінення, тому багато городників ущільнюють посіви кукурудзою. Гарбуз не переносить сильні вітри та холод, тому з північної частини городу має бути забір або будівля.

Оптимальною температурою для вирощування гарбуза можна вважати +25 °C. Найкраще гарбуз росте в теплих кліматичних умовах, де температура стабільна та немає різких перепадів. Культури даного виду в дуже рідкісних випадках вирощують у теплиці від початку й до кінця. Найчастіше в парнику вирощують лише гарбузову розсаду, після чого її пересаджують у відкритий ґрунт. 

Посів насіння у відкритий ґрунт

У південних регіонах насіння гарбуза можна висівати безпосередньо у відкритий ґрунт, тоді як у північних широтах доцільніше вирощування через розсаду. Оскільки насіння гарбуза має великий розмір, його перевірка не викликає труднощів. Для посадки відбирають повноцінні екземпляри. Якщо сортування вручну неможливе, насіння замочують у воді: ті, що спливли, відбирають – вони вважаються непридатними, оскільки не дадуть сходів.

Щоб прискорити пророщування, насіння занурюють у воду з температурою +40–50 °C і витримують приблизно 4 години. Потім його викладають на зволожену марлю або бавовняну тканину. Загорнуте насіння поміщають у ємність і залишають у приміщенні для пророщування, регулярно (1–2 рази на день) зволожуючи тканину теплою водою. Після появи проростків насіння переносять у холодильник і залишають при температурі +3 °C, витримуючи від 3 до 5 діб. Якщо ж передпосівну обробку не проводити, тоді гарбуз дозріє пізніше. Якщо знехтувати передпосівною обробкою насіння за наявності прохолодного і короткого літа в цьому регіоні, то гарбуз просто не встигне остаточно дозріти до настання заморозків.

Перед посадкою гарбуза на заздалегідь підготовленій ділянці розмічають ряди, потім роблять посадкові лунки діаметром приблизно 30 см. Якщо взимку випало мало снігу і ґрунт пересушений, у кожну лунку попередньо вливають 1,5–2 літри теплої води (близько +40 °C). Після повного вбирання вологи у кожну ямку висівають по 2–3 насінини, заглиблюючи їх на 50–60 мм у середньосуглинистий ґрунт і на 80–100 мм у легкий ґрунт. Потім посіви присипають ґрунтом і мульчують перегноєм або торф’яною крихтою.

Розростаючись, батоги гарбуза можуть простягатися в різні боки на кілька метрів. Це означає, що кожній рослині потрібна велика площа живлення. Оптимальна ширина міжрядь становить близько 2 м, а відстань між лунками в ряду – не менше 1 м. Лунки рекомендується розміщувати в шаховому порядку. Для прискорення проростання ділянку накривають плівкою, фіксуючи її краї за допомогою скоб.

Проріжування

При правильному виконанні всіх етапів перші сходи з’являються через 7 днів, після чого укриття знімають. Якщо висів насіння проводився безпосередньо у відкритий ґрунт, то після того, як у сіянців сформується 2 справжні листкові пластини, їх необхідно прорідити, при цьому в 1 лунці при вирощуванні великоплідного гарбуза повинна залишитися одна рослина, а мускатного або твердокорого – по 2 екземпляри. Повторне проріджування необхідно провести при формуванні у рослин третьої або четвертої листкової пластини. Однак слід пам’ятати, що висмикувати зайві рослини не можна, інакше можна легко травмувати корінці залишених сіянців. У зв’язку з цим зайві рослини необхідно зрізати на рівні поверхні ділянки. У разі повернення заморозків грядку накривають плівкою, натягнутою на каркас із дроту.

Посів насіння на розсаду

Посів насіння на розсаду, проводять за 2-3 тижні до пересадки у відкритий ґрунт. Після передпосівної обробки пророщене насіння висівають по одному у торф'яні або пластикові горщики діаметром 10-15 см. Ємності наповнюють наполовину ґрунтосумішшю, що складається з дернової землі, перегною і торфу у співвідношенні 1:2:1. Можна також використовувати готовий субстрат, придбаний у спеціалізованому магазині.

Насіння засипають тим самим субстратом, попередньо змішаним з 10-15 г деревної золи і 5% розчином коров'яка. Після посіву ґрунт зволожують, а контейнер накривають плівкою для створення парникового ефекту. Під час вирощування гарбузової розсади у кімнатних умовах вона часто витягується. Щоб цього уникнути, посіви треба розмістити в добре освітленому місці, захищеному від прямих сонячних променів, при температурі повітря +20-25 °C. Після появи сходів гарбуза необхідний інший температурний режим: вдень +15-20 °C, вночі +12–13 °C. Якщо рослини все ж таки витягнулися, через 7-10 днів проводять таку процедуру: підсім'ядольну ділянку стебла акуратно згортають кільцем і засипають зволоженим ґрунтом до сім'ядольних листків. Полив розсади має бути помірним, без застою вологи в ґрунті. У процесі вирощування розсаду підгодовують двічі, використовуючи комплексне мінеральне добриво. Для приготування поживного розчину у відрі води розводять 17 г сульфату амонію, 20 г суперфосфату, 15 г сірчанокислого калію і 1 л коров'яка. На одну рослину витрачає 500 мл розчину.

Перед пересадкою у відкритий ґрунт розсаду загартовують. Для цього її виносять на балкон або веранду, спочатку залишаючи відкриту хвіртку на 1-2 години, потім поступово збільшують час провітрювання. За дві доби до висадки хвіртку залишають відкритою постійно. Пікірувати розсаду гарбуза не рекомендується, оскільки під час пересадки в неї може легко травмуватися система коренів. У зв'язку з цим для висіву насіння потрібно обов'язково використовувати індивідуальні стаканчики.

Висадка розсади у відкритий ґрунт

Розсаду гарбуза висаджують у відкритий ґрунт після встановлення стабільного тепла, зазвичай наприкінці травня або на початку червня. Гарбузу необхідно багато сонячного світла, тому для посадки слід вибирати південні ділянки. Оптимальна температура для росту становить близько +25 °C, а при похолоданнях, якщо температура опускається нижче +14 °C, розвиток рослини сповільнюється. Як розміщувати кущики гарбуза при пересадці у відкритий ґрунт, описано вище, тільки у випадку з розсадою посадкові ямки потрібно робити глибшими, ніж при висіві насіння. Глибина і діаметр кожної посадкової лунки повинні бути на 5 см більшими, ніж у земляного кома навколо кореневої системи розсади (або торф’яного стаканчика, з якого розсаду виймати не потрібно). Якщо при осінній обробці ділянки ґрунт не був удобрений, то під час висадки розсади навесні в кожну лунку слід всипати 50 грамів суперфосфату, ½ відра компосту або перегною і 1–2 склянки деревного попілу. При цьому добриво слід добре перемішати з ґрунтом. При внесенні добрив у ґрунт об’єм лунки потрібно збільшити ще більше.

Кожну лунку слід пролити 1–2 літрами теплої води, після того як вона повністю вбереться, у неї слід перевалити рослину разом із земляним комом, після чого порожнини потрібно заповнити ґрунтом, а землю навколо куща добре ущільнити. Коли гарбуз буде висаджений, поверхню грядки потрібно засипати шаром мульчі. У якості мульчі краще використовувати матеріали природного походження, щоб у ґрунт краще надходило повітря, такі як торф, тирса, соснові або ялинові голки. Також можна вносити тирсу ялиці, туї та інших хвойних дерев. Завдяки цьому на ґрунті не утворюватиметься кірка. Після того як розсада гарбуза буде висаджена у ґрунт, її потрібно своєчасно поливати, прополювати, проріджувати, підживлювати.

Зазвичай запиленням займаються комахи, але не всюди їх достатньо, тому в таких випадках садівники використовують штучне запилення. Для цього потрібно акуратно зірвати 2 чоловічі квітки так, щоб не струсити пилок, видалити на них усі пелюстки і пиляками провести по рильцю жіночої квітки. Час проведення процедури – до 11 години ранку. Цей спосіб додаткового запилення застосовується у разі загрози неповного запліднення зав’язей, через що може спостерігатися формування плодів неправильної форми.

Способи вирощування гарбуза

• Класичний. Посадка розсади за класичним способом описана вище. При вирощуванні плодів стебла рослини вільно лежать на грядці в довільному напрямку.
• Шпалерний. Метод підходить тільки для вирощування сортів і гібридів гарбуза з некрупними плодами, при цьому дозволяє значно заощадити площу на ділянці. При такому способі висадку розсади проводять рядами на відстані 40–50 см між рослинами. Відстань між рядами дотримують у межах 1–1,5 м. З двох сторін ряду вкопують дерев’яні кілки висотою 2 м. До них прибивають дерев’яні дошки, які будуть слугувати шпалерою. Проволока або мотузка не підходять, оскільки можуть не витримати ваги плодів. Під час росту батоги потрібно підв’язувати до шпалер. Багато садівників замість дощок використовують щільну крупноосередкову сітку і до неї прив’язують батоги.

  На купах із компостом. Компостні купи є джерелом живлення для рослин гарбуза. І ґрунт на них теплий, легкий – загалом, саме те, що потрібно. На ділянці, призначеній для посадки гарбуза, формують компостні купки, у яких роблять невеликі лунки і засипають їх ґрунтом. Потім висівають насіння. Важливо відразу накрити посіви плівкою, яку знімають після появи перших сходів.

  Однією з переваг такого методу є те, що не потрібна підгодівля протягом усього періоду вирощування, а для посіву можна використовувати будь-які сорти гарбуза.

Полив

Розсада, яка була висаджена у відкритий ґрунт зовсім недавно, потребує систематичного поливу, який проводять щодня доти, доки вона добре не вкорениться. Потім поливи повинні стати дуже рідкими до того моменту, коли розмір зав’язей не досягне величини кулака. Якщо в літній час регулярно йдуть дощі, тоді гарбуз можна і не поливати. До і після появи сходів, аж до формування куща, полив необхідно здійснювати невеликими нормами, але щодня. Об’єм води збільшується поступово. Найбільшу кількість вологи вносять під час масового цвітіння та утворення плодів. Це пов’язано з тим, що в цей період починає розвиватися коренева система, якій потрібно зміцніти. Якщо вологи буде недостатньо, може відбутися опадання зав’язей. Після того як гарбузина почне набирати масу, кущі знову починають регулярно поливати, при цьому об’єм води потрібно поступово довести до 10 літрів під один дорослий кущ.

Починаючи з другої декади серпня, поливи рекомендується скоротити, а за три тижні до збирання врожаю припинити зовсім, інакше плоди гарбуза можуть розтріскуватися або будуть погано зберігатися через надлишок вологи в них.

Формування куща

Незалежно від сорту, кущ гарбуза формується в обов’язковому порядку, оскільки це дає можливість отримати більш якісний урожай. Особливо це важливо для великоплідних сортів і гібридів. На найбільш великоплідних рослинах залишають лише 2 плоди, на середньоплідних – 4–5, на дрібноплідних – не більше 8 штук на кожній рослині.

Існує 3 основні способи формування куща:

• Спосіб №1 підходить для пізньостиглих і великоплідних сортів і дозволяє виростити 1–3 великих плоди. Залишають лише головний пагін, при цьому видаляють усі бокові відростки. Зав’язі залишають на відстані 60–80 см одна від одної. Після третього плода пагін прищипують, залишаючи 2–3 листки після останнього плода.
• Спосіб вирощування №2 – у два пагони (основне стебло + один боковий пагін). Метод є найпопулярнішим для більшості сортів, дозволяє отримати 2–4 плоди середнього розміру. На рослині залишають головний пагін і один потужний боковий відросток, інші видаляють. На кожному пагоні залишають по 1–2 зав’язі, решту видаляють. Після останнього плода на кожному пагоні залишають 2–3 листки і прищипують кінець пагона.
• Спосіб вирощування №3 – у три пагони (основне стебло + два бокових пагони). Такий прийом підходить для ранньостиглих і середньостиглих сортів. При його використанні можна зібрати до 4–6 гарбузів середнього розміру. Залишають головний стебло і два бокових пагони. На кожному пагоні залишають по 1–2 зав’язі, решту видаляють.

Серед городників існують також і інші прийоми формування гарбузових рослин:

• Прищипування пагонів – проводиться для зупинки росту стебла після утворення потрібної кількості зав’язей. При цьому пагін укорочують, залишаючи 4 листки після останньої зав’язі, – це дозволяє спрямувати живлення в плоди, прискоривши їх дозрівання.
• Видалення пасинків. Бокові пагони видаляють на ранній стадії, поки вони не відібрали багато ресурсів у основної рослини. Однак у випадку, якщо формування куща передбачає залишення 1–2 бокових пагонів.
• Нормування зав'язей – це видалення зайвих зав’язей, при цьому залишають 1–3 плоди на кущі, що допомагає отримати більш великі та якісні плоди гарбуза.

Присипка батогів гарбуза: що це, навіщо і як робити?

Присипка батогів – це агротехнічний прийом, який застосовується при вирощуванні гарбуза, а також інших культур із сланкими стеблами (наприклад, кабачків і дині). Присипку проводять при досягненні батогами одного метра. Вона полягає в присипанні землею частини батога рослини для стимулювання утворення додаткових коренів.

Навіщо потрібна присипка батогів? Якщо не проводити присипку, листя, зав’язі та батоги можуть пошкоджуватися і обриватися під впливом опадів, вітру та механічних навантажень. Однією з ключових переваг цього методу є те, що при укритті батогів ґрунтом у рослини розвивається додаткова коренева система. Завдяки додатковим кореням батіг краще закріплюється в ґрунті, стає стійкішим до поривів вітру. Формування коренів дозволяє рослині отримувати більше води та поживних речовин. У результаті підвищується врожайність – плоди виростають більшими, а рослина стає більш компактною і доглянутою.

Процедура присипки включає такі етапи:

• Присипають середню частину основного батога або бокові пагони.
• Бажано вибирати ділянки, де батоги торкаються ґрунту
• Формуємо стебло: обережно піднімаємо вибрану ділянку батога і злегка згинаємо її, утворюючи петлю
• Петлю укладаємо на ґрунт, не перегинаючи стебло, щоб не пошкодити його
• Кожен батіг потрібно присипати ґрунтом у 2–3 місцях пухкою вологою землею або перегноєм, при цьому товщина шару – 3–5 см, щоб батіг не пересихав і стимулювалося утворення коренів
• Можна злегка ущільнити ґрунт, але не притискати занадто сильно, щоб не перешкоджати доступу кисню
• Полив проводять одразу після присипки, щоб прискорити утворення коренів
• Надалі місце присипки зволожують при поливі рослини

Підживлення гарбуза добривами

Добрива для гарбуза вносять через 7 днів після пересадки розсади у відкритий ґрунт або через 20 днів після висіву насіння на грядку. Гарбуз треба підживлювати органікою 3 або 4 рази на місяць. Перше підживлення гарбуза проводять розчином гною або курячого посліду у співвідношенні 1:4.

Крім цього, кущики рекомендується підживлювати розчином деревної золи (на 1 відро води 1 склянка). Перед тим як підгодувати гарбуз уперше, навколо кущика слід зробити борозну глибиною від 60 до 80 мм на відстані від 10 до 12 сантиметрів. Потім у цю борозенку виливають готовий поживний розчин. При наступних підживленнях глибина борозен також повинна бути в межах 10–12 сантиметрів, а відстань від основи куща слід збільшити (близько 40 сантиметрів). Після того як у борозни буде внесена поживна суміш, їх слід засипати ґрунтом. Якщо протягом тривалого часу зберігається похмура погода, рослини рекомендується обробити розчином сечовини, приготовленим із 10 грамів добрива на відро води.

У період цвітіння підгодуйте гарбузи настоєм збродженої трави, а також калійними і фосфорними добривами. Третє підживлення внесіть у період масового утворення плодів. Для цього підійде якийсь готовий мінеральний комплекс для літнього підживлення гарбузових культур, що містить основний набір елементів NPK (азоту, фосфору і калію). У цьому випадку підійдуть такі підживки, як Чистий лист, Florovit Сад Complex, Brexil mix, добриво Master універсальне, Стимовіт, Хелатин Універсал. Під час внесення добрива дотримуйтесь дозування, зазначених на упаковці.

Збір та зберігання плодів

Збір врожаю гарбуза проводять після досягнення плодами біологічної стиглості, однак перед цим важливо переконатися, що вони дійсно повністю дозріли. Так, скоростиглі сорти дозрівають через 80–90 днів після висадки розсади (в середині – наприкінці серпня). Середньостиглі дозрівають через 100–110 днів (у середині вересня), пізньостиглі – відповідно, через 110–130 днів. Визначити ступінь зрілості можна за кількома ознаками. У твердокорих сортів плодоніжка висихає і набуває пробкової структури, а у великоплідного і мускатного гарбуза на затверділій шкірці з’являється характерний сітчастий візерунок.

Збирати врожай рекомендується в суху погоду після перших заморозків, коли бадилля повністю зав’яне. Гарбузи зрізають разом із плодоніжкою, а потім проводять сортування за розміром і якістю. Робити це необхідно дуже обережно, щоб не пошкодити плоди. Пошкоджені або недозрілі гарбузи слід одразу відправити на переробку, а ті, що призначені для тривалого зберігання, потрібно ретельно просушити. Для цього їх витримують на сонці або в теплому, сухому і добре вентильованому приміщенні протягом 15 днів. За цей час плодоніжки повинні зів’янути, а шкірка – затвердіти. Після цього гарбузи прибирають на зберігання. До настання морозів гарбуз можна зберігати на лоджії, балконі або в сухому сараї, накривши його зверху шаром ганчір’я або соломи. Коли температура опуститься до +5 ℃, плоди слід перенести в тепле і сухе приміщення з температурою не нижче +14 ℃, де їх зберігають протягом двох тижнів. Потім гарбузи прибирають у більш прохолодне місце з температурою від +3 до +8 ℃ і вологістю 60–70%. При дотриманні цих умов плоди можуть зберігатися до весни і навіть до нового врожаю.

Для зберігання можна використовувати горище, сухий сарай або підвал. Однак у теплому приміщенні (з температурою +15–20 градусів) гарбуз втрачає близько 20% своєї ваги, а ризик загнивання значно зростає. Якщо врожай великий, гарбузи можна розмістити на стелажах, застелених шаром соломи, укладаючи їх в один ряд так, щоб плоди не стикалися один з одним. Також гарбузи можна зберігати в ящиках, пересипаючи їх сухим мохом. Обов’язково слід забезпечити хорошу вентиляцію в сховищі.

Існує ще один варіант зберігання – у саду, в спеціально виритих траншеях. Їхнє дно і стінки вистилають 25-сантиметровим шаром соломи. З настанням перших заморозків траншеї засипають ґрунтом, залишаючи невеликі вентиляційні отвори, які згодом закривають у морози і відкривають при потеплінні. Якщо плодів небагато, їх можна зберігати в будинку або квартирі, вибравши темне місце, щоб насіння не почало проростати, а м’якоть не набула гіркуватого смаку. Розрізані плоди зберігають на полиці холодильника.