Буряковий довгоносик

Чим небезпечний буряковий довгоносик і як із ним боротися?

З приходом теплих днів однією з перших посівних культур є буряк. У цей період активізуються шкідники, що перезимували, які прагнуть живитися молодими сходами. Найбільшої шкоди майбутньому врожаю буряка завдають довгоносики. Ці жуки вирізняються своєю живучістю, ненажерливістю та плодючістю. Довгоносики (Curculionidae) належать до ряду твердокрилих, у якому налічується понад 70 000 видів по всьому світу. Вони здатні пристосовуватися до різних кліматичних чинників і виживати навіть у несприятливих умовах. Зовнішній вигляд і харчові вподобання у різних представників цієї родини можуть істотно відрізнятися, при цьому на полях, засіяних буряком, і на городах найчастіше трапляються звичайний і сірий бурякові довгоносики. Незважаючи на те, що обидва види довгоносиків майже однаково пошкоджують сходи буряка, між ними є певні відмінності. Якщо жуки звичайного бурякового довгоносика зимують переважно на бурякових полях минулих років і на нові посіви заселяються щороку, переміщуючись по землі або по повітрю, то жуки сірого бурякового довгоносика (Tanymecus palliatus) мешкають на тих полях, де висівають буряк у поточному році. Вони пошкоджують молоді рослини одразу після появи їх на поверхні ґрунту, об’їдаючи сім’ядольні та справжні листки культури. Крім того, звичайний буряковий довгоносик пошкоджує буряк у фазі імаго та личинки, тоді як сірий довгоносик — лише у фазі імаго (дорослого жука). Ще одна особливість - жуки звичайного довгоносика літають, а сірого - ні. Через недорозвинені крила сірий довгоносик може пересуватися лише по поверхні ґрунту. Далі розглянемо особливості звичайного бурякового довгоносика.

Звичайний буряковий довгоносик, він же буракоїд або буряковий жук (Bothynoderes punctiventris), - один із найнебезпечніших шкідників цукрового буряка, який мешкає практично на всій території України. Тіло комахи розміром від 10 до 17 мм має темно-сіре забарвлення з буруватим відтінком. Спина комахи вкрита густими волосками та дрібними лусочками сірого кольору, у центрі виділяються 2 великі плями, що навскіс перетинають спинку. Таке забарвлення є камуфляжем у природному середовищі існування, допомагаючи довгоносику маскуватися серед землі, коріння і листя буряка, що ускладнює його виявлення хижаками. Навесні забарвлення тулуба жука світліше, а наприкінці літа довгоносик набуває темнішого кольору. Комаха має добре розвинені крила, на голові розташований характерний хоботок, завдяки якому жук отримав народну назву — «буряковий слоник». Наявність хоботка є добре помітною ознакою, завдяки якій жуки класу довгоносиків відрізняються від усіх інших комах. По обидва боки видовженого хоботка розташовані великі очі, вусики мають колінчасту форму з вигнутим закінченням, а голова прикрашена чисельними борознами. Самка жука-довгоносика відрізняється більшими розмірами, останній сегмент лапок менше вкритий волосками. Самці вирізняються меншими розмірами, наявністю поздовжньої впадини на черевці та довшими наростами на вусиках. Цей вид є спеціалізованим монофагом, що живиться виключно буряком. До появи сходів буряка довгоносик живиться бур’янистими травами, такими як лобода або спориш. Із початком росту буряка личинки жука починають живитися бічними корінцями та самим коренеплодом, а дорослі особини — листям буряка. Сірі ж довгоносики є поліфагами, можуть живитися кількома культурами. Окрім буряка, вони використовують у їжу горох, цибулю, часник, щавель, соняшник, картоплю, виноград, кукурудзу, бур’янисті та дикорослі трави.

Шкодочинність

Через високу ненажерливість довгоносик завдає значної шкоди врожаю буряка. Достатньо лише пари-трійки дорослих жуків, щоб вони повністю знищили молоді сходи на площі одного квадратного метра. Ці комахи перегризають сходи та поїдають сім’ядольні листки, що часто призводить до загибелі молодих рослин. За добу один жук здатний знищити до десяти молодих сходів, а за сезон споживає близько п’ятнадцяти грамів зеленої маси, що у сто разів перевищує його власну вагу. Личинки жука, розвиваючись під землею, вигризають заглиблення в кореневій системі буряка, що зрештою призводить до зниження цукристості та зменшення маси коренеплоду. Травмовані рослини слабшають, у них жовтіє листя, і молодий пагін може загинути. Пошкодження, які завдає шкідник, особливо небезпечні на ранніх стадіях розвитку буряка. Жуки звичайного бурякового довгоносика перегризають сходи, поїдають сім’ядольні та перші справжні листки, часто знищують проростки буряка ще до їх появи на поверхні. Економічний поріг шкодочинності у період сходів буряка у звичайного бурякового довгоносика становить 2–3 дорослі жуки на 1 м², у сірого — 3–5 жуків на 1 м².

Виявити дорослих особин нескладно, оскільки вони легко помітні неозброєним оком, тоді як личинок довгоносика виявити важче, особливо на ранніх стадіях ураження, адже вони ховаються під шаром ґрунту. Про зараження буряка шкідником можна судити за непрямими ознаками, що проявляються порушенням розвитку рослин:

• Кінчики гички помітно жовтіють
• Спостерігається порушення точки росту у сіянців
• На викопаних коренеплодах можна виявити довгі звивисті ходи, зроблені личинками шкідника
• Овочі починають гнити прямо на грядці

У прохолодне та дощове літо розвиток шкідника сповільнюється, а восени багато личинок і лялечок гинуть від хвороб і бактеріозу. Природними ворогами довгоносика є хижі жужелиці та деякі види кліщів, а також птахи, такі як шпаки, сороки та сойки.

Життєвий цикл звичайного бурякового довгоносика

Зимує жук у стадії дорослої комахи в ґрунті на бурякових полях, на глибині близько 30–50 сантиметрів. Навесні, щойно температура повітря прогрівається до +7–10 °С, довгоносик виходить на поверхню. Найчастіше це відбувається у квітні, і триває процес виходу близько двадцяти діб. Після зимової сплячки жук певний час пересувається по поверхні, активно розшукуючи чим поживитися, у цей період — до появи сходів буряка — як правило, раціон шкідника обмежується бур’янистими травами: лободою, щирицею, споришем, іншими дикорослими рослинами. За підвищення температури жук починає літати, що відбувається приблизно через два–три тижні після виходу на поверхню. Період масового льоту жуків спостерігається у першій декаді травня. І саме в цей час відбувається найбільш активне заселення посівів буряка звичайним довгоносиком. Комахи масово скупчуються на бурякових полях, де з появою перших сходів починають живитися молодими листками буряка, проявляючи надзвичайну ненажерливість. У пошуках їжі довгоносик може долати до десяти кілометрів на день.

Після посиленого живлення самка відкладає яйця, розміщуючи їх у спеціально викопаній невеликій ямці. Потім яйця присипаються землею. Самка може відкладати від одного до п’ятнадцяти яєць за день. Яйце довгоносика має світло-жовте забарвлення, овальну форму та ширину до 1,5 міліметра. Плодючість однієї самки може сягати від ста до двохсот яєць.

Приблизно через тиждень, іноді трохи пізніше, з яйця вилуплюється світла, злегка жовтувата, рухлива червоподібна личинка. Її тіло зморшкувате та зігнуте, з міцними щелепами і головою бурого кольору. Ходильні ноги не розвинені. Розмір личинок залежить від віку. Протягом розвитку вона проходить 4 линьки та виростає від 1,5 до 12,5 мм. Живитися личинка починає відразу, зосереджуючись у зоні коренів. Вона заривається в землю, після чого починає підгризати корені буряка, що призводить до пожовтіння листя на пошкоджених коренеплодах і ослаблення рослин. Через півтора–два місяці личинка перетворюється на лялечку. Лялечка довгоносика має овальну форму, на якій добре помітний характерний хоботок.

Після закінчення трьох тижнів відбувається метаморфоза: з лялечки виходить молодий жук, який потім зимує в ґрунті до наступної весни. Повний цикл розвитку довгоносика від яйця до дорослого жука триває близько ста днів. Якщо жуки відродилися наприкінці літа, вони виходять на поверхню та починають живитися, занурюючись у землю при похолоданні. Ті, що відродилися восени, зовсім не виходять із ґрунту, залишаючись під шаром ґрунту на зимівлю.

Помилки в агротехніці, що призводять до появи довгоносика на бурякових грядках

• Порушення сівозміни. Висаджування буряка на одному місці протягом кількох років поспіль сприяє зараженню ґрунту шкідником. Жуки зимують у залишках гички та у верхньому шарі ґрунту, і під час проростання насіння культури вони атакують молоді сіянці.
• Загущеність посівів. За надто щільної посадки кожне насіння буряка дає 2–3 паростки, що призводить до недостатнього розвитку кореневої системи та ускладнює ріст сходів. Ослаблені рослини стають легкою здобиччю для шкідників.
• Недостатня прополка та розпушування ґрунту. Довгоносиків приваблюють грядки, де росте багато бур’янів. У заростях бур’янів жуки знаходять живлення, після чого переходять на сходи буряка. Кладки яєць шкідників зберігають життєздатність на грядках, де не проводиться розпушування ґрунту.
• Порушення графіка поливу. Личинки довгоносика успішно розвиваються в сухих умовах, коли культура не отримує достатньої кількості вологи.

Профілактичні методи захисту

• Застосування комплексу агротехнічних заходів може запобігти масовому поширенню довгоносика, створюючи умови, несприятливі для його життєдіяльності.
• Регулярний огляд грядок буряка: раннє виявлення шкідників дозволяє запобігти їх поширенню. Дорослі особини збираються вручну і знищуються, що допомагає знизити популяцію комах.
• Контроль бур’янової рослинності: видалення бур’янів зменшує ризики зараження буряка довгоносиками, оскільки комахи надають перевагу територіям, вкритим конюшиною, лободою або мокрицею, де вони можуть знайти укриття і їжу до появи бурякових сходів.
• Також бадилля буряка та інші рослинні рештки після збирання врожаю слід прибирати з грядки. Листя рослин слугує укриттям для довгоносиків у зимовий період.
• Розпушування ґрунту: самки довгоносика відкладають яйця на поверхні ґрунту, поблизу сходів буряка. Регулярне розпушування і загортання в ґрунт позбавляє не вилуплених паразитів кисню, робить їх нежиттєздатними.
• Внесення азотних добрив: аміак, що міститься в аміачній селітрі або сульфаті амонію, чинить токсичну дію на довгоносика. Навесні гранули аміачної селітри або сульфату амонію розсипають по поверхні грядки, злегка загортають у ґрунт. Для боротьби з личинками застосовується полив міжрядь аміачною водою.
• Залучення природних ворогів: жужелиці, золотоочки та яйцеїд ценокрепіс поїдають личинки і яйця довгоносика, а комахоїдні птахи знищують дорослих особин. Створення умов для проживання корисних птахів, таких як шпаківні та годівниці, сприяє залученню крилатих помічників на ділянку.
• Дотримання правил сівозміни: повертати буряк на попереднє місце вирощування допускається через 3–4 роки. За цей час ґрунт пройде природну дезінфекцію від патогенних організмів і зимуючих шкідників культури.
• Осіння підготовка ділянки: в осінній період проводять глибоке перекопування грядок, призначених для посадки буряка, з перевертанням пластів землі. Довгоносики, що проникли в глибокі шари ґрунту на зимівлю, опиняються на поверхні, де вони гинуть від морозів.
• Внесення золи: під час підготовки грядок перед посадкою буряка на кожен квадратний метр вносять 200 грамів просіяної золи. Луг у золі сприяє знищенню шкідників, що перебувають у ґрунті.
• Протруювання насіння: за результатами досліджень, ефективність застосування системних інсектицидів способом нанесення їх на насіння проти наземних шкідників (бурякових довгоносиків, бурякових блішок) коливається в межах 77,4–91,5 %. Тому нині основна увага приділяється локалізації на насінні інсектицидів контактно-системної дії. Для захисту буряка в період вегетації насіння перед посадкою протруюють у розчині інсектициду Матадор, Круз, Номінал Ультра, Чистожук, Бізар.
• Застосування пасток: іншим способом захисту сходів цукрового буряка від шкідників у районах з поширенням звичайного бурякового довгоносика є прокладання крайових канавок-пасток, куди масово потраплятимуть мігруючі з минулорічних і позаминулорічних посадок жуки. Канавки потрібно обробляти підвищеними дозами рекомендованих інсектицидів. У більшості випадків канавки-пастки суттєво допомагають у захисті сходів на краях поля, оскільки є серйозною перешкодою для міграції значної частини популяції небезпечного шкідника.

Народні засоби від довгоносика

Деякі городники надають перевагу боротьбі з довгоносиком без застосування спеціалізованих препаратів. Більшість народних засобів має відлякувальний ефект, що дозволяє прогнати шкідників із бурякової грядки.

• Розчин нашатирного спирту не лише захищає культуру від довгоносика, а й слугує азотовмісним підживленням. Рецепт приготування засобу такий: у 1 літрі гарячої води розчиняють 50 грамів стружки дьогтьового або господарського мила, ретельно перемішуючи до отримання однорідної маси. Далі 2 ст. л. нашатирного спирту з концентрацією 10 % розчиняють у відрі води, після чого всі компоненти змішують. Робочий розчин слід використовувати одразу після приготування. Застосовують його для обприскування рослин і поливу міжрядь поруч із коренеплодами.
• Розчин аптечного йоду має знезаражувальні та антисептичні властивості, які відлякують комах. Для його приготування розчиняють 1 чайну ложку йодної настойки у 5 літрах води. Буряк рекомендується обприскувати розчином йоду 1–2 рази наприкінці весни, у період весняної активності довгоносиків.

Інсектициди від довгоносика

Обприскування буряка хімічними інсектицидами проводять у разі виявлення довгоносиків на бадиллі рослин, чисельність яких перевищує показник економічної шкідливості виду. Обприскувати посіви інсектицидами доцільно не раніше ніж через 2,5–3 тижні після появи сходів. Рішення про їх необхідність приймає спеціаліст господарства після аналізу сукупності конкретних чинників (погодні умови, пошкодженість сходів, щільність заселення шкідників). Культуру обробляють 1–2 рази до повного знищення шкідників. Не рекомендується часто застосовувати хімічні ЗЗР, оскільки це призводить до накопичення шкідливих речовин у коренеплодах.

Із хімічних способів боротьби застосовують обприскування посадок інсектицидами (фосфорорганічними сполуками з піретроїдами та неонікотиноїдами). Рекомендовані препарати для обробки: Конфідор (імідаклоприд/imidacloprid, 200 г/л), Каліпсо (тіаклоприд/thiacloprid 480 г/л), Галил (імідаклоприд/imidacloprid 250 г/л, біфентрин/bifenthrin 50 г/л), Децис (дельтаметрин/deltamethrin 100 г/л), Аншлаг (альфа-циперметрин/alpha-cypermethrin 125 г/л, імідаклоприд/imidacloprid 100 г/л, клотіанідин/clothianidin 50 г/л), Прованто Отек (тіаклоприд/thiacloprid 100 г/л, дельтаметрин/deltamethrin 10 г/л), Енжіо (лямбда-цигалотрин/lambda-cyhalothrin 105 г/л, тіаметоксам/thiamethoxam 141 г/л), Нірвана (хлорпірифос/chlorpyrifos 500 г/л, циперметрин/cypermethrin 50 г/л), Хлорпиривіт-Агро (хлорпірифос 500 г/л, циперметрин/cypermethrin 50 г/л), Прованто Дуплет (імідаклоприд/imidacloprid 100 г/л, бета-цифлутрин/beta-cyfluthrin 12,5 г/л), Блискавка (альфа-циперметрин/alpha-cypermethrin 100 г/л), Фас (альфа-циперметрин/alpha-cypermethrin 100 г/л), Фастак (альфа-циперметрин/alpha-cypermethrin 100 г/л), Актуал (піриміфос-метил/pirimiphos-methyl 500 г/л), Венон (клотианідин/clothianidin 200 г/л, альфа-циперметрин/alpha-cypermethrin 100 г/л), Циклон (альфа-циперметрин/alpha-cypermethrin 105 г/л), Гудвин (клотианідин/clothianidin 200 г/л, альфа-циперметрин/alpha-cypermethrin 100 г/л).

Під час використання хімічних засобів важливо чергувати препарати з різними механізмами дії для запобігання розвитку резистентності у шкідників.