Фомоз (бура гниль)

Фомоз - небезпека ураження бульб і коренеплодів

Фомоз — це захворювання рослин, викликане патогенними грибами з роду Phoma. Дана хвороба атакує представників рослин різних родин, призводячи до розвитку сухих гнилей і некрозів. Патоген може зберігатися в залишках рослин, бульбах і насінні, поширюючись за допомогою пікноспор. Розвитку фомозу сприяють прохолодна та волога погода під час збирання врожаю, механічні пошкодження на бульбах, а також високі рівні вологості й температури під час зберігання. Фомозу схильні багато видів культур: морква (збудник Phoma rostrupii); хрестоцвіті: капуста, бруква, ріпа, редис (збудник Phoma lingam); томати (збудник Phoma destructiva); буряк (збудник Phoma betae); соняшник (збудник Phoma macdonaldii Boerem); ріпак (збудник Phoma lingam).

На коренеплодах овочевих культур і картоплі (збудник Phoma solanicola) розвиток хвороби призводить до передчасного відмирання ураженого бадилля, істотного зниження врожаю бульб і коренеплодів під час зберігання. Хворі бульби, потрапляючи в насіннєвий матеріал, дають ослаблені рослини, у яких передчасно всихає бадилля, що супроводжується втратою врожайності. У період зберігання врожаю захворювання стає особливо руйнівним. Бульби, заражені фомозом, під час зберігання часто піддаються додатковому ризику зараження сухою фузаріозною гниллю. При спільному зараженні бульби фузаріозом і фомозом на її поверхні з'являються характерні для фузаріозу ознаки, а всередині формуються порожнини, вкриті темно-сірою плівкою, заповнені білим або рожевим міцелієм грибів роду Fusarium sp. При наявності комплексної фузаріозно-фомозної інфекції бульба або коренеплід руйнується значно швидше, ніж при ураженні тільки фузаріозною або тільки фомозною гниллю. Також у період зберігання поширене поєднання фомозу з мокрою бактеріальною гниллю. Фомоз легше попередити, ніж боротися з його наслідками вже після появи виражених симптомів. Профілактичні обробки фунгіцидами і спеціалізованими протруйниками насіння, бульб і посівного матеріалу, такими як Максим допомагають знизити ризик зараження, обмежити розвиток збудника і захистити рослини в найбільш уразливі періоди росту.

Цикл розвитку патогену на картоплі

Під час росту картоплі грибне захворювання поширюється за рахунок пікноспор. Вони можуть розноситися по полю за допомогою дощу, вітру та комах, заражаючи нові ділянки, осідаючи на листкових черешках або стеблах, де вони проростають і провокують нові осередки захворювання. Протягом сезону росту гриб виробляє кілька поколінь спор, що сприяють його розмноженню. Для активного розвитку гриба найбільш придатною є температура в межах 20-22°С. Частина спор може бути змита дощовою водою із заражених стебел, досягнувши поверхні молодих бульб. Більшість бульб заражається фомозом під час збирання врожаю, коли відбувається контакт між інфікованим бадиллям і бульбами. Патоген проникає в бульби через дрібні отвори й вічка, а також пошкодження на шкірці. Поширення хвороби може відбуватися від зараженої материнської бульби. У цьому випадку гриб передається від хворої бульби в ґрунт, де він розвивається і заражає бульби нового врожаю під час росту і в момент збирання, особливо якщо присутні механічні пошкодження. Зараження молодих бульб під час росту рослин може також здійснюватися за допомогою дифузії, коли міцелій збудника проникає з інфікованого стебла через столон безпосередньо в бульбу.

Основним джерелом інфекції служать інфіковані посадкові бульби картоплі. Як додаткові джерела інфекції можуть виступати заражене бадилля з пікнідіальною стадією гриба, ґрунт із попередніх посівів зараженої картоплі, а також певні види бур'янів, включаючи різні види осоту. Інфекція може зберігатися в ґрунті до трьох років і більше. При посадці заражених бульб захворювання посилюється, і деякі бульби повністю гниють. Інфіковані бульби, проростаючи, виносять грибницю патогену на поверхню ґрунту, звідки інфекція може поширитися на стебла молодих рослин, викликаючи їх первинне зараження. Щоб запобігти поширенню збудників захворювань від насіння до молодих сходів, посівний матеріал перед посівом необхідно знезаражувати. Обробка насіння протруйниками допомагає знизити ризик активізації інфекції під час проростання і на ранніх етапах розвитку рослин. Для такої профілактики можуть застосовуватися фунгіцидні препарати, наприклад Життєдар (флутріафол 50 г/л, тіабендазол 50 г/л) згідно з регламентом використання.

Різновиди фомозу картоплі

Розрізняють три форми розвитку фомозу на картоплі:

• Стеблова форма. Початкові прояви ознак захворювання на стеблах зазвичай помітні до кінця періоду цвітіння. У районі черешків листя на стеблі з'являються дрібні некротичні утворення, які з часом збільшуються в розмірах, формуючи довгі темно-коричневі ділянки, іноді досягаючи до 10 см у довжину і можуть повністю покривати стебло. Зазвичай ці плями глибоко в'їдаються в структуру стебла і не мають чітких меж. Уражені рослини стають слабкими, ламкими і можуть загинути. Іноді на уражених ділянках стебла формуються довгасті овальні виразки з тканиною коричневого кольору в центрі та темно-коричневими краями. З часом центральні ділянки уражених плям втрачають свій колір і покриваються безліччю дрібних точок діаметром до 1 мм, які спочатку мають світло-коричневий колір, а потім темнішають до чорного. Ці точки являють собою пікніди — структури, що містять спори збудника хвороби. Особливо багато пікнід можна виявити біля основи уражених листкових черешків. Зазначається, що у ранньостиглих сортів картоплі фомозні ураження зазвичай поверхневі, тоді як у середньостиглих, середньопізніх і пізніх сортів ураження часто бувають вдавленими, утворюючи довгасто-овальні виразки з чіткими краями глибиною від 0.5 до 1.5 мм і довжиною до 3-5 см. У результаті стебла рослин набувають плямистого вигляду, з чергуванням здорових зелених ділянок і уражених бурих зон. До початку збирання врожаю кількість уражених стебел збільшується, що є причиною істотного зниження врожайності бульб картоплі. З цієї причини передпосівна обробка засобами захисту рослин, такими як АС Селектив (тіаметоксам/thiamethoxam, 100 г/л + ацетаміприд, 100 г/л + флудіоксоніл/ fludioxonyl, 20 г/л) допомагає знизити ризик зараження бульб і молодих сходів картоплі збудниками інфекцій, а також захистити їх від пошкодження комахами. У результаті рослини отримують більш сприятливі умови для проростання, укорінення та подальшого росту.

• Столонова форма. На столонах захворювання проявляється у вигляді маленьких довгастих темно-коричневих плям, які спочатку бувають поверхневими, а потім стають увігнутими. Уражені ділянки тверднуть, стають корковими і заглиблюються, через що плями часто утворюють виразки. В умовах підвищеної вологості ґрунту заражені столони піддаються гниттю.

• Бульбова форма. Перші прояви хвороби на бульбах помітні через 2-4 тижні після збирання врожаю, однак найбільша активність спостерігається через 6-7 місяців, ближче до строку посадки картоплі, коли більшість заражених бульб згниває. Спочатку на їхній поверхні з'являються маленькі круглі темні западини, тверді на дотик, при цьому між здоровими та ураженими ділянками проходить чітка межа. З часом ці плями розширюються і заглиблюються, створюючи враження, ніби на них натиснули пальцем або ґудзиком, звідки й походить інша назва хвороби — "ґудзикова гниль". Плями можуть досягати 3-6 см у діаметрі, утворюючи глибокі виразки з тонкою, що нагадує папір, шкіркою і чітко окресленими краями. З часом шкірка лопається, утворюючи тріщини, що нагадують петлі для ґудзиків. В умовах високої вологості всередині ураженої області можуть формуватися порожнини, вкриті сірувато-білим густим міцелієм збудника.

Основною визначальною ознакою ґудзикової гнилі є присутність пікнід збудника у формі дрібних чорних точок, які видно через тріщини на покривних тканинах уражених ділянок бульби. Вони видно неозброєним оком як на поверхні, так і всередині ураженої тканини, дозволяють легко відрізняти фомоз від сухої фузаріозної гнилі картоплі. У посушливі роки спостерігається некротична форма ґудзикової гнилі, що проявляється у вигляді дрібних темних виразок нестандартної форми на поверхні бульби, які можуть нагадувати ураження, характерні для фітофторозу. Однак на відміну від фітофторозу, при якому внутрішня тканина на розрізі має іржаво-буре забарвлення, при ґудзиковій гнилі внутрішня тканина бульби зберігає жовто-рожевий або темно-помаранчевий колір. Виразки можуть покривати до половини або навіть всю поверхню бульби.

Фомоз моркви (суха або бура гниль)

Фомоз коренеплодів моркви викликається грибком Phoma rostrupii, Sacc, що належить до класу дейтероміцетів. Це захворювання уражає як надземні частини, так і кореневу систему моркви, призводячи до сухої гнилі коренеплодів під час їх зберігання і засихання стебел у насіннєвих рослин у полі. Особливо часто фомоз моркви виникає в умовах вологої погоди та помірної температури, на супіщаних ґрунтах. Під час вегетаційного періоду інфекція поширюється завдяки пікноспорам, для вивільнення яких потрібна наявність крапельної вологи. Тривалість інкубаційного періоду збудника захворювання залежить від температури навколишнього середовища: при +15-16°С він становить 6-7 днів, а при підвищенні до +20-22°С — збільшується до 45 днів. Оскільки фомоз може зберігатися на посадковому матеріалі, особливе значення має його передпосівна захисна обробка. Для цієї мети може застосовуватися протруйник Магнум Дуо (імідаклоприд/imidacloprid, 140 г/л, пенсикурон/pencikuron, 150 г/л), який поєднує інсектицидну та фунгіцидну дію.

На першому році життя у заражених фомозом рослин з'являються видовжені сірувато-коричневі плями на черешках і жилках листя, бадилля червоніє, при сильному ураженні можливе загнивання верхівки коренеплоду, часткове або повне засихання листя. Зараження коренеплоду починається ще на початковій стадії його росту і здатне поступово прогресувати в будь-якій його частині. Подальше зберігання заражених коренеплодів призводить до формування сірих, злегка увігнутих плям, під якими м'якоть стає сухою, з пухкою структурою і коричневого кольору, на відміну від чорної гнилі. У разі швидкого прогресування гнилі в пухкій тканині можуть утворюватися порожнечі, вкриті тонким білим нальотом міцелію. Зазвичай пікніди формуються в умовах зберігання приблизно до середини зими.

Фомоз може проявлятися в прихованій формі, коли коренеплоди зовні виглядають здоровими, а ознаки бурої гнилі серцевини виявляються тільки при поздовжньому розрізі. Коренеплоди, посаджені в землю для отримання насіння, можуть дати початок хворим рослинам, які будуть нездатні утворити якісні насінники. На цих насінниках біля основи стебел і у вузлах розгалужень спочатку з'являються темні лінії та плями з фіолетовим відтінком. З часом ці уражені ділянки висихають, стають сірими і утворюють безліч темних точок — пікнід збудника. Подібні симптоми також помітні на суцвіттях, біля їх основи, на квітконіжках і біля основ зонтиків. Не виявлена вчасно хвора рослина може стати джерелом зараження і поширити інфекцію по всій плантації насіннєвих рослин. У період вирощування фомоз моркви не завдає їй значної шкоди, однак саме на цій стадії важливо почати вживати заходів щодо його лікування. Перед висівом насіння моркви потрібно протруювати фунгіцидами. У період вегетації доцільно проводити обробки розчином фунгіциду Луна Експіріенс (флуопірам/ fluopiram - 200 г/л, тебуконазол/tebuconazole - 200 г/л) у кількості 0.35-0.75 л/га; або Кустодія (азоксистробін/ аzoxystrobin 120 г/л, тебуконазол/tebuconazole 200 г/л).

Уражені шкідниками або хворобою, слабкі та відстаючі в розвитку екземпляри необхідно негайно видалити з грядок. Рослини другого року життя рекомендується обробити мідьвмісними контактними фунгіцидами. Збирання врожаю моркви проводять у суху погоду. Важливо одразу ж обрізати бадилля, залишаючи лише невеликий черешок — до 1 см. Перед відправленням на зберігання коренеплоди моркви потрібно ретельно відсортувати.

Як уберегти врожай картоплі та коренеплодів?

Профілактика фомозу у картоплі повинна здійснюватися шляхом мінімізації або усунення джерел зараження. Важливо використовувати виключно здоровий насіннєвий матеріал для посадки. Необхідно виключити бульби з ознаками фомозу, сухої та мокрої гнилі, фітофторозу, уражені звичайною та чорною паршею, а також із пошкодженою шкіркою. Особливо актуально провести відбір восени перед поміщенням на зберігання та навесні перед висаджуванням. Для покращеного виявлення фомозу та інших хвороб навесні рекомендується проводити передпосадкове прогрівання бульб протягом 10-15 днів при температурі 15-18°С. При цьому на добре освітлених здорових бульбах утворюються міцні короткі, не більше 0.5-1.0 см паростки, що не заважають механізованій посадці таких бульб. Цей спосіб дозволяє повноцінно використовувати агротехнічні та погодні умови, сприяє швидкому формуванню коренів, прискорює розвиток сходів, збільшує кількість стебел і забезпечує отримання більш високого та якісного врожаю.

Оскільки насіннєві бульби можуть бути джерелом інфекції фомозу та інших хвороб, обов'язковим прийомом захисту картоплі має бути передпосадкове протруювання фунгіцидами на основі флудіоксонілу, такими як Сідгард. Дані препарати також є ефективними в боротьбі проти фітофторозу, альтернаріозу та інших хвороб пасльонових.

При роботі з фунгіцидами слід суворо дотримуватися регламентів їх застосування та норм витрати. З метою виключення виникнення у збудника хвороби резистентних (адаптованих) штамів до діючих речовин фунгіцидів слід чергувати їх застосування за діючою речовиною протягом періоду вегетації рослин. Уражені післязбиральні залишки картоплі є джерелом інфекції, тому треба дотримуватися сівозміни з поверненням картоплі на попереднє місце не раніше ніж через 3-4 роки. Також не рекомендується в сівозміні розміщувати картоплю після льону, соняшнику, капусти, томата, які уражаються збудниками хвороб подібного виду.

Протруювання бульб проти фомозу доцільно поєднувати з їх обробкою проти шкідників (дротяників, личинок травневого хруща, колорадського жука, цикадок, попелиці, трипсів та ін.). Для цієї мети використовують комплексні препарати, такі як Селест Топ (тіаметоксам 262,5 г/л, флудіоксоніл/fludioxonyl 25 г/л, дифеноконазол/ difenoconazole 25 г/л).

Фомоз — загроза врожаю соняшнику

На соняшнику симптоми хвороби можуть проявитися вже у фазі появи 3-4 пар справжніх листків. У процесі росту соняшнику при виявленні ознак появи фомозу проводять обприскування площ фунгіцидом Танос (фамоксадон/famoxadone 250 г/кг, цимоксаніл/сymoxanil 250 г/кг).

Спочатку, як правило, ураження проявляється на листках нижнього ярусу у вигляді темно-бурих плям із жовтою облямівкою, які, збільшуючись у розмірах, поширюються на черешки та стебло. Пошкоджене листя в'яне і засихає, однак залишається триматися на рослині. Дане захворювання також має іншу назву — чорна плямистість. До дозрівання кошиків збудник розвивається на поверхні стебла, плями зливаються в суцільні смуги, при цьому уражені тканини можуть розтріскуватися. Пізніше, до фази утворення суцвіть, темно-бурі плями з'являються в місцях з'єднання черешків інфікованих листків і стебел, а також на тильному боці кошика. На суцвіття інфекція переходить зі стебла у формі вузької смужки бурого кольору. Тканина таких суцвіть стає темно-коричневою, набуває більш м'якої консистенції, але не загниває. В уражених кошиках формуються дрібні недорозвинені насінини з низькою схожістю, а загальна врожайність на уражених ділянках знижується на 25% і більше.

Інфікування соняшнику може статися і після періоду цвітіння, а також на більш пізніх стадіях. Зараження можливе через рослинні залишки та насіння при середньодобовій температурі вище + 20-25°С і відносній вологості ґрунту 60%. Рясне випадання опадів сприяє створенню оптимальних умов для розвитку пікнід у весняний час. Характерно, що мінусові температури мало впливають на життєздатність патогену, а здатність до розвитку він починає проявляти вже при 0°С.

При відсутності своєчасного лікування грибок руйнує клітини флоеми, блокуючи транспорт поживних речовин із листя в кореневу систему, призводячи тим самим до повної загибелі рослини. Одним із джерел зараження фомозом соняшнику є насіння, що містить у собі грибок Phoma. Щоб запобігти поширенню захворювання від насіння до сходів, необхідно проводити дезінфекцію посівного матеріалу за допомогою фунгіцидних протруйників перед посівом, що значно зменшує ризик активізації збудника хвороби під час проростання насіння. Протягом вегетаційного періоду масштабні посадки соняшнику обробляють фунгіцидом Захист (цимоксаніл/сymoxanil 250 г/кг, металаксил/ metalaxyl 100 г/кг). Запобігти ураженню посівів можливо також агротехнічними методами, найбільш ефективними з яких є:

• Посів стійких до збудника гібридів
• Дотримання правил сівозміни та ізоляція нових посівів мінімум на 1 км від попередніх
• Профілактичні обробки посівів фунгіцидами за сприятливих для розвитку хвороби погодних умов
• Знищення падалиці
• Видалення з ділянки рослинних залишків минулого посіву
• Як профілактику після збирання врожаю соняшнику поля, уражені фомозом, слід піддавати дискуванню у два етапи, а через 2-3 тижні перепахують, якщо соняшник є попередником парового поля.