Оїдіум (борошиста роса винограду)

Оїдіум винограду, опис та способи контролю хвороби

Садівники, які утримують виноградники на присадибній ділянці, знають, що вирощування винограду потребує особливого належного догляду, зокрема, захисту від хвороб і шкідників. А уразити виноград можуть різні недуги: мілдью, фузаріоз, біла або сіра гниль, антракноз та інші. Досить поширеною і знайомою не з чуток більшості виноградарів є хвороба під назвою оїдіум. Що ж вона собою являє і які ризики насадженням несе? Важливість серйозного ставлення до оїдіуму та інших хвороб рослин не може бути переоцінена. Наслідки хвороби тягнуть за собою різний рівень шкоди здоров'ю рослин, негативно впливаючи на їх ріст, погіршуючи врожайність і якість, смак і зовнішній вигляд ягід. Наслідки пошкоджень виноградника можуть стати незворотними, тому тут без застосування фунгіцидів від хвороб рослин не обійтися, тому в схемі захисту виноградника слід розглянути такі препарати, як Тройсет та інші засоби з активними компонентами, що пригнічують збудника хвороби.

Ослаблена хворобами лоза може втрачати стійкість до зимових умов, і може навіть всихати. У таких умовах отримати рясний і якісний урожай стає неможливим. Знання способів боротьби з різними захворюваннями і своєчасне застосування засобів захисту рослин є ключовим для підтримання здоров'я рослин. Ігнорування симптомів хвороби може призвести до серйозної шкоди, а неможливість розпізнавання ознак захворювання означає, що підібрати ефективне лікування буде складно, що може негативно вплинути на результат боротьби з хворобами.

Збудник хвороби і що про нього потрібно знати

Oidium Tuckeri - спеціалізований патоген винограду, уражає хлорофіловмісні тканини всіх надземних частин рослини, включаючи листя, молоді пагони і суцвіття, а також ягоди. Цей гриб належить до ксерофітів, які добре адаптовані до сухих і жарких умов, відповідно, тривала спека і посуха не перешкоджають його поширенню. Oidium Tuckeri є облігатним паразитом, тобто він може існувати і живитися виключно за рахунок живих тканин своєї рослини-господаря. Гриб не здатний розвиватися або функціонувати на штучних поживних середовищах. Після того, як уражені частини рослини, такі як листя або грона, зрізані, патоген швидко гине і заміщується сапротрофною мікрофлорою, що живиться мертвою органікою. Тому для діагностики хвороби необхідно використовувати тільки свіжозрізані частини рослини.

Вторинне зараження (зараження конідіями, що переносяться вітром), може розвиватися в широкому діапазоні температур – від +5 до +30 °C і будь-якої вологості повітря: від 15 до 80%. Тільки у випадку, якщо температура повітря досягає +37 °C, вона згубна для збудника. При оптимальній температурі для розвитку оїдіуму (+22 -28 °C), його інкубаційний період (час від того, коли рослина заразилася оїдіумом, до прояву нальоту) становить 7-14 днів. Вологість повітря не є вирішальним фактором, що впливає на життєздатність грибка.

Ознаки ураження оїдіумом

Оїдіум становить серйозну загрозу для виноградарства, оскільки уражає всі зелені частини виноградних рослин і особливо небезпечний для молодих пагонів лози. Заражені ягоди стають непридатними для вживання і використання у виноробстві. Хвороба здатна знищити більшу частину врожаю і призвести до значних втрат для виноградників. Найсерйозніші труднощі виникають при вирощуванні темних і пізніх сортів, які найбільш чутливі до цього захворювання. Практично жоден з європейських сортів винограду не має природної стійкості до цієї хвороби. Спостерігаючи за ростом виноградних лоз, можна помітити деякі пагони, які ростуть повільніше за інші. Їх листя здається скрученим, і воно часто вкрите сірувато-білим пилком, повністю або частково. Ці пагони називають флаговими. Флагові пагони винограду виростають із бруньок, які були заражені в попередній вегетаційний період, і містять у собі велике скупчення інфекції. Вони помітно відрізняються повільним ростом і вкриті рясним борошнистим нальотом, утвореним спорами грибка. Від основи вони набувають бурого відтінку, а листя на цих пагонах виглядає зморщеним, з численними заглибленими плямами на верхньому боці. Кінчики листя також буріють і сохнуть, набуваючи обгорілого вигляду. У середньому, на кожні 1000-1500 бруньок припадає один флаговий пагін. Їх видалення значно знижує ризик поширення хвороби, дозволяючи скоротити кількість лікувальних обприскувань.

Початкове свідчення актуальності захворювання – дрібні світло-зелені плямочки на листі. На зелених пагонах з'являються темно-сірі плями, які іноді зливаються, покриваючи ціле міжвузля. Із зараженого молодого листя і пагонів поступово зникає здорове зелене забарвлення. В активну фазу розвитку оїдіуму, зазвичай у червні-липні місяці, на листі з'являється білувато-сірий наліт, що нагадує борошно, який в основному формується на верхньому боці листка. Внаслідок зараження в листі порушується процес фотосинтезу, його ріст сповільнюється, призводячи до деформації і висихання листя. На визрілих пагонах уражені ділянки стають червонувато-коричневими, знижуючи їх продуктивність і зимостійкість. Темні червоно-коричневі плями на визрілій лозі - це ознаки розвитку поверхневого міцелію збудника оїдіуму. Розміри, форма і розташування плям на пагонах винограду дають уявлення про характер поширення хвороби в попередньому сезоні.

Наявність плям переважно в середній і верхній частині лози вказує на те, що активний розвиток хвороби відбувався у другій половині вегетаційного періоду. Пагони з обвугленим виглядом біля основи можуть свідчити про розвиток флагових пагонів, на що слід звернути увагу навесні. Після видалення флагових пагонів і за наявності ознак інфекції, що перезимувала, для подальшого захисту винограду від оїдіуму може застосовуватися засіб Шавіт Ф. При плануванні заходів боротьби із захворюванням також важливо не відкладати ранньовесняні захисні обробки з використанням фунгіциду Хорус або Страж на основі ципродинілу.

Якщо симптоми захворювання на лозах у певній частині виноградника зустрічаються частіше, ніж на інших ділянках (особливо це помітно після опадання листя), це може означати, що в цих місцях створилися сприятливі умови для розвитку оїдіуму, такі як інтенсивний ріст, загущеність крони, погана аерація кущів, надмірна вологість та інші.

Оїдіум, що уражає гребені винограду, викликає їх некроз. Це призводить до припинення накопичення цукру в ягодах, у результаті чого вони залишаються недозрілими і не досягають необхідних сортових характеристик для переробки. Усі суцвіття і грона винограду, а також верхівки пагонів можуть виглядати, ніби обсипані золою або борошном. Ознаки ураження суцвіть - аналогічні – борошнистий наліт. Він не дає суцвіттям нормально розвиватися і призводить до їх осипання.

Ягоди можуть уражатися грибком у різні стадії свого розвитку – від початку стадії утворення до зрілості. На них з'являються темно-сірі точки, які утворюють плями у вигляді сітки. Іноді вся поверхня ягід повністю покривається спороношенням гриба. Ягоди, заражені на ранніх стадіях, зневоднюються, а ті, що досягли розміру горошини, лопаються і руйнуються під впливом пліснявих грибів або просто висихають при сухій погоді. З часом плоди підгнивають, всихають, а шкірка ягід тріскається, оголюючи насіння. Хвороба може уражати як окремі ягоди, так і цілі грона. Їх необхідно одразу відбраковувати, щоб уникнути передачі присмаку плісняви виноградному соку і вину.

Заходи боротьби з оїдіумом, застосування хімічних засобів захисту

Раніше вважалося, що починати профілактику оїдіуму можна з обприскування після цвітіння, коли інфекційний фон був низьким. Однак з урахуванням поточних змін клімату, поширення оїдіуму навіть у раніше нетипових зонах і адаптації фітопатогенів до існуючих засобів захисту рослин, профілактична обробка системними препаратами повинна починатися з перших обприскувань. Це означає, що обробку слід починати як мінімум з фази цвітіння, а переважно з моменту появи 2-3-х справжніх листків винограду. Такий підхід повинен дотримуватися незалежно від того, наскільки сильно кущі були уражені оїдіумом у попередньому сезоні.

Після видалення флагових пагонів, уражених хворобою, потрібно негайно провести профілактичну обробку системними препаратами, а також провести обов'язкові обприскування безпосередньо перед цвітінням і після цвітіння винограду. Подальші захисні заходи проводять у міру прояву симптомів розвитку захворювання.
Протягом вегетаційного періоду рекомендується провести 3-4 фунгіцидні обробки виноградника для надійного захисту від ураження грибком Oidium tuckeri Berkeley.

• По молодих пагонах довжиною до 20 см
• Перед цвітінням
• Після цвітіння
• При досягненні зав'яззю розмірів 0.3-0.5 см

Різні фунгіциди мають свій часовий діапазон дії і призначені для використання при певних температурних умовах. Деякі з них підходять для застосування навесні, інші – влітку. Важливо також враховувати, що є засоби, які не слід використовувати за місяць до збору врожаю, у той час як інші можна застосовувати за тиждень до збору. Перед застосуванням будь-якого препарату важливо звертати увагу на дозування (надлишок може бути шкідливим) і спосіб застосування. Також рекомендується чергувати препарати різних груп, щоб уникнути звикання до однієї й тієї ж діючої речовини. Для профілактики обробку можна проводити кожні 10-14 днів. При наявності ознак оїдіуму рекомендується проводити 3-4-разову обробку кожні 7-10 днів, з чергуванням системних агрохімікатів і контактних фунгіцидів, що містять мідь. Якщо інфекція була помічена в минулому сезоні, починайте діяти якомога швидше.

Найбільш ефективними засобами проти оїдіуму, які зупиняють і повністю знищують розвиток грибка, є сульфат заліза, сірчанокисла мідь і сірка. Для тих, хто вважає за краще уникати використання агрохімікатів у виноградарстві, існує два альтернативні шляхи. Перший - це проведення ефективної профілактики борошнистої роси, щоб мінімізувати необхідність у її лікуванні. Другий - це застосування органічних матеріалів. Однак, як не крути, на практиці, як правило, без сірковмісних хімічних засобів не обійтися. Використання народних засобів, таких як органіка, часто пов'язане з наявністю сірки в їх складі, хоча в значно меншій кількості порівняно з хімічними препаратами. Як альтернативу, рослини можна обробити настоєм із золи або гною, а також підходить солом'яна труха.

При виявленні ознак ураження винограду оїдіумом, вкрай важливо негайно вжити заходів, щоб запобігти подальшому поширенню грибка і можливим незворотним наслідкам. Як тільки хвороба підтверджена, слід негайно почати лікування, обробляючи як уражені рослини, так і сусідні кущі, ще не зачеплені захворюванням. Усі робочі інструменти після використання слід ретельно дезінфікувати, щоб виключити ймовірність поширення інфекції. До того ж, можлива одночасна протидія оїдіуму і мілдью, оскільки профілактика і лікування цих захворювань часто мають схожі або спільні підходи. Знайти або приготувати комбіновані засоби захисту, що містять як сірку, важливу для боротьби з оїдіумом, так і мідь, ефективну проти мілдью, зазвичай не становить труднощів.

В арсеналі сучасних засобів для захисту виноградників є широкий вибір хімічних препаратів, серед яких особливу роль відіграють сірковмісні. Ефективність сірки в боротьбі зі збудником хвороби найбільш висока при температурі повітря +18°C і вище, оскільки при цій температурі сірка переходить у парову фазу, яка знищує грибок. Однак при більш низьких температурах досягти бажаного ефекту не вдасться. Важливо врахувати, що сірка забезпечує фунгіцидний захист протягом 8-12 днів, і в разі дощу буде потрібна додаткова обробка. Інтервал між обробкою фунгіцидами не повинен перевищувати 7 днів (тривалість розвитку однієї генерації збудника оїдіуму). Конідії патогена гинуть тільки при прямому контакті з частинками сірки, тому в цьому випадку краще використовувати дрібнодисперсні препарати, що містять сірку, такі, як Тіовіт Джет і Сірка колоїдна. Не варто забувати, що при температурі +35°C використання сірки призводить до опіків листя, а температура +38°C може викликати опіки на ягодах, тому дотримуватися температурного режиму вкрай важливо.

Для запобігання ризику опіку рослин, особливо в спекотну погоду, обприскування рекомендується проводити рано вранці або ввечері. Необхідно ретельно покрити все листя винограду шаром сірки. При цьому важливо пам'ятати, що зволожена сірка втрачає свої властивості і неефективна проти Oidium Tuckeri.
Також слід враховувати, що фітотоксичність сірки неоднакова по відношенню до різних сортів винограду. Сірка знищує конідії і молоді гіфи, але не впливає на грибницю і ділянки товстостінного міцелію. Тому вкрай важливо для профілактики і з метою недопущення подальшого розвитку інфекції застосовувати також і системні фунгіциди. А щоб уникнути появи стійких (резистентних) форм збудника оїдіуму, один і той самий системний фунгіцид від оїдіуму не рекомендується застосовувати частіше двох разів за сезон. Рекомендується чергувати препарати за діючою речовиною або проводити одночасну обробку системними фунгіцидами і препаратами на основі сірки.

Чи гине патогенний грибок при заморозках?

Морози нижче мінус 25 °C можуть зменшити кількість інфекції оїдіуму на неукривних виноградниках, однак такі низькі температури також можуть пошкодити бруньки винограду, що в результаті може призвести до втрати врожаю. Основним способом зменшення запасів інфекції оїдіуму на лозі є розвиток ґрунтових сапрофітних грибів і бактерій на її поверхні, що особливо актуально при укритті виноградників землею. Укриття виноградної лози землею допомагає значно знизити рівень інфекції оїдіуму, у той час, як використання інших матеріалів для укриття, таких як короби, дуги, спанбонд, агроволокно та інше, не має подібного ефекту.

Важливо зазначити, що застосування залізного купоросу та інших потужних засобів перед укриттям виноградників землею не веде до зменшення інфекційного фону оїдіуму, оскільки ці засоби негативно впливають на мікоризу.

Що слід робити в профілактичних цілях?

Агротехнічні прийоми, такі як пасинкування, підв'язування і видалення зайвих пагонів, а також боротьба з бур'янами, також відіграють важливу роль. Застосування добрив, багатих на фосфор, калій і мікроелементи, включаючи цинк, марганець і молібден, також сприяє захисту рослин. Проведення профілактичних заходів вкрай важливе, оскільки це дозволить запобігти появі хвороби. Однак, якщо зараження все ж відбулося, немає необхідності в зайвій тривозі. При активному контролі ситуації і відповідальному підході до проблеми, можна очікувати позитивних результатів.

Профілактика, як було зазначено, відіграє ключову роль в ефективній боротьбі проти оїдіуму, допомагаючи істотно зменшити шанси зараження винограду грибковою інфекцією. Вона краща за лікування фунгіцидами, оскільки профілактичні засоби містять хімічні компоненти в значно нижчих концентраціях порівняно з лікувальними препаратами, що знижує ризик шкоди для рослин. Особливо важливо проводити профілактичні заходи в умовах несприятливої погоди, яка сприяє розвитку грибкових захворювань, як було згадано раніше.

У рамках профілактики оїдіуму рекомендуються наступні заходи:

• Осіннє очищення виноградника, включаючи видалення рослинних решток, збір і утилізацію опалого листя, а також обробку рослин залізним купоросом перед укриттям на зиму.
• Обов'язкове провітрювання крони куща, а саме проведення обрізки, пасинкування, видалення листя з метою максимально поліпшити проходження повітря. Якщо ваш виноградник буде загущений, якщо він погано провітрюється і плюс до всього ви лінуєтеся проводити зелені операції, то ніякі чарівні препарати від оїдіуму не допоможуть, оскільки оїдіум неможливо перемогти тільки обприскуванням. Добре провітрюване формування винограду запобігає сильному розвитку й інших грибкових хвороб, не тільки оїдіуму.
• Обробка мідним купоросом у передвегетаційний період (кінець зими-початок весни).
• Посадка винограду з урахуванням достатнього простору між рослинами.
• Регулярне видалення бур'янів, забезпечення хорошої аерації ґрунту і доступу свіжого повітря до рослин.
• Внесення комплексних добрив; збільшення тургору клітин рослин за рахунок регулярного рясного поливу (3-4 рази за сезон) стимуляторами коренеутворення.
• Пізньоосіннє і ранньовесняне обприскування виноградників препаратами для обробки саду стоїть на першому місці серед профілактичних дій. Цей етап догляду за виноградником вкрай важливий і нехтувати ним не рекомендується. Обприскування допомагає зупинити розвиток і поширення грибного міцелію, який готується до зимівлі або вже успішно перезимував, запобігаючи його негативному впливу на рослини.

Біопрепарати проти оїдіуму – альтернатива хімічним засобам

Сьогодні серед широкого спектра засобів проти оїдіуму знаходяться біопрепарати такі, як Гаупсин Forte. Живі мікроорганізми, в їх складі виробляють природні антибіотики, які знищують розвиток патогенних організмів і запобігають їх повторній появі. Обробку рослин можна проводити протягом усього періоду вегетації, при цьому строк від останнього обприскування до збору врожаю може становити всього кілька днів. Однак варто розуміти, що біопрепарати не проникають у тканини рослини, а лише уповільнюють розвиток інфекції, і не у всіх випадках можуть знищити її повністю. У даний час, при ураженні оїдіумом вони ще не можуть повноцінно замінити фунгіциди. Для успішного застосування біопрепаратів необхідне дотримання ряду умов, включаючи правильне зберігання, підготовку розчину, а також певні погодні умови – температуру і вологість, і низький інфекційний рівень. Якщо ж у винограднику відбувається масовий розвиток оїдіуму, то рекомендується застосовувати системні фунгіциди.

Ключові відмінності оїдіуму від мілдью

Важливо розрізняти оїдіум і мілдью, - це два окремі грибкові захворювання винограду, які часто плутають через схожість назв: оїдіум відомий як борошниста роса, а мілдью - як несправжня борошниста роса. Знання ознак оїдіуму і мілдью допоможе правильно ідентифікувати захворювання і вжити заходів для боротьби. Незважаючи на схожі назви і грибкову природу, кожне з них викликається збудниками різних класів і характеризується певними симптомами прояву. Оїдіум уже описаний вище, а мілдью проявляється через жовтуваті маслянисті плями на зовнішньому боці листя, які просвічуються. Після туману або роси на нижньому боці листя з'являється наліт, який з часом буріє і висихає. Мілдью також уражає суцвіття (вони буріють), пагони (чорна плямистість) і нестиглі ягоди (темніють біля плодоніжки, можуть осипатися або ставати надмірно кислими). Часто мілдью уражає молоде листя, суцвіття, пагони і недозрілі ягоди. Але якщо ягоди встигли дозріти до моменту зараження, то вони стійкі до цього грибка.