Пурпурна плямистість (дидімелла малини)

Опис та фактори розвитку хвороби

Дідімела (або пурпурова плямистість), - поширене захворювання малини та ожини, позбутися якого вкрай складно. Захворювання викликається грибком під назвою дидимелла (didymella applanata). Він поширюється кількома шляхами: з повітряними потоками, з краплями води, а також через пошкодження, викликані ґрунтовими та наземними комахами-шкідниками. Даний грибок має видатну здатність до виживання, його спори та міцелій здатні витримувати тривалі періоди заморозків, переходячи у стан анабіозу. Дідімела стійка до екстремальних температур, включаючи морози, спеку та посуху, особливо в корі малини та верхньому шарі ґрунту. Найбільш сприятливі умови для активізації грибка - волога та помірно тепла погода навесні та восени. Фітопатоген розмножується з вражаючою швидкістю, особливо в осінній період, коли спори заселяються в пошкоджені за літо ділянки стебел малини, після чого потрапляють з рослинними залишками у верхній шар ґрунту, де вони перезимовують. З приходом сприятливих погодних умов навесні грибок активізується і починає уражати малину. Для профілактичних обробок рослин застосовують фунгіцидні засоби, у тому числі бордоську рідину. До комплексу заходів із захисту малини від грибкових захворювань також можуть включатися обробки такими фунгіцидами, як Топаз і Фундазол. При цьому рослини та пагони, уражені пурпуровою плямистістю, слід своєчасно видаляти і знищувати, щоб знизити ризик подальшого поширення інфекції.

Перші видимі симптоми ураження помітні, як правило, на початку червня. Хоча основний пік розмноження та інфікування припадає на осінній період, первинне заселення грибка в малинники відбувається саме навесні. Це може статися при підвищеній вологості та температурі навколишнього середовища близько +20˚С, коли спори поширюються із заражених ділянок на здорові. Ключовим моментом є те, що дідімела насамперед атакує рослини, які перебувають в ослабленому стані та мають пошкодження на корі. Здоровий кущ без видимих пошкоджень є захищеним від впливу даного збудника. Грибок легко проникає через найдрібніші тріщини у стеблі, які можуть з’явитися через атаки шкідників, наприклад, галиці, або внаслідок коливань температур і морозів зимового періоду. Малина, заражена дидимеллою, перестає нормально рости та розвиватися, випускаючи слабку поросль. Бруньки закладаються погано, тому наступного року врожаю можна не чекати. Більше того, у поточному році, поширюючись по стеблу, грибок руйнує місця прикріплення плодових пагонів, у результаті чого квіти та ягоди засихають.

Отже, до основних факторів, що сприяють розвитку дидимелли або пурпурової плямистості малини, належать:

• Щільні посадки рослин, у результаті чого стебла відчувають нестачу повітряного простору і на них відбувається скупчення зайвої вологи.
• Велика кількість шкідників: комахи, пошкоджуючи стебла малини, особливо малинова галиця, полегшують проникнення спор грибка всередину рослини.
• Підвищена вологість повітря, викликана тривалими опадами або вибором місця посадки з поганою циркуляцією повітря.
• Різні пошкодження кори, включаючи тріщинки, що утворюються в результаті зимових і весняних відлиг, які чергуються із заморозками. Також до пошкодження можуть призвести випадкові поранення стовбурців лопатою, сапкою, ранки після обламування листя у процесі збирання врожаю.
• Надмірна кількість азоту в ґрунті, що послаблює захисні механізми рослини.
• Високий рівень підземних вод, що знаходяться близько до поверхні, що веде до додаткового зволоження ґрунту.

Збудник захворювання живе у ґрунті досить довго, тому при сильному зараженні малинника необхідно перенести плантацію на інше місце і не повертати її на заражену ділянку раніше, ніж через 8–10 років. Різновиди патогенного гриба Didymella також можуть уражати огірки, викликаючи аскохітоз (чорна мікосферельозна гниль), і помідори, викликаючи рак стебла томата. Тому огірки та помідори не варто садити на місці колишнього зараженого малинника.

Ознаки появи дідімельозу

Основна загальна ознака захворювання малини пурпуровою плямистістю - це поява брудно-пурпурових або коричнюватих плям на стеблах, розміром близько одного сантиметра. З плином часу зона ураження розширюється, грибок охоплює все більшу площу пагона, рухаючись знизу до верхівки. Тут важливо вчасно розпізнати симптоми та застосувати фунгіциди від хвороб рослин. Розпізнати появу хвороби можна за наявністю ключових ознак:

• Формування на стеблі плям округлої або витягнутої форми вздовж і навколо стовбура
• Поява плям у місцях кріплення черешків листя.
• Пурпурові плями з часом темніють, змінюючи колір на коричневий
• На коричневих плямах можуть з’являтися білясті ділянки. Уражені ділянки згодом починають зливатися.
• З часом листя також піддається ураженню, на ньому формуються коричневі плями, облямовані жовтим обідком. У випадках особливо запущеного захворювання грибок може атакувати і кореневу систему рослини.

Спори гриба руйнують тканини стебла, погіршуючи їхню провідність. Після зимівлі на пошкодженій частині відшаровується кора, з’являються тріщини. При сильному пошкодженні минулорічний пагін повністю висихає, так і не встигнувши дати врожай. Пурпурова плямистість послаблює рослини, знижує їхню зимостійкість. Всихання хворих стебел починається з верхівки. Захворювання перетворює кору уражених пагонів на укриття для шкідників, серед яких особливо виділяється малинова галиця. Вона може остаточно зруйнувати рослину, призводячи до її загибелі. Дидимелла в парі з галицею можуть призвести до загибелі ягідної плантації. Для профілактичних заходів також рекомендується використання біологічних фунгіцидів. На практиці ефективність біопрепаратів досягається при їх застосуванні кожні 10–15 днів, що забезпечує стабільний захисний ефект.

Якщо пошкодження невелике, малина плодоносить, але ягоди утворюються дрібні, рослина не може стабільно транспортувати поживні речовини. Пошкоджені стебла часто висихають у період дозрівання ягід, що призводить до значних втрат урожаю. Навіть невелике пошкодження малини пурпуровою плямистістю веде до зниження врожаю, оскільки на ураженій частині пагона бруньки відмирають, і плодоношення зміщується у верхню частину куща. До осіннього періоду стан хворих рослин значно погіршується: листя висихає, плодові гілки з нерозвиненими ягодами в’януть, стебло стає світло-сірим і сухим, його легко можна витягти із землі. При розломі таких пагонів видно бурий колір внутрішніх тканин. Якщо хвороба оселилася в малиннику, позбутися її вкрай складно. Навесні спори розносяться вітром, і починається новий цикл захворювання. У запущених випадках дидимелла може повністю знищити посадки, пошкоджені пагони засихають і передчасно відмирають, що поступово призводить до загибелі куща.

Пурпурна плямистість на ожині

Дідімела малини на ділянці становить небезпеку тільки для ожини. В інших рослин грибок малини хвороби не викликає, оскільки для них характерні збудники інших форм. Взимку на рослинах ожини з’являються спори у формі сплячих пустул, які активізуються і починають інтенсивно розмножуватися з приходом весни. Пустули розростаються, відкриваються і вивільняють велику кількість спор, що заражають молоді пагони та листя, тим самим продовжуючи цикл зараження. Спори продовжують дозрівати протягом усього сезону. Перші симптоми захворювання зазвичай проявляються до середини сезону, у липні, у вигляді пурпурово-коричневих плям на пагонах ожини, починаючи з нижньої частини. З плином часу плями поширюються по всій рослині, зовнішня сторона уражених пагонів сохне і тріскається, змінюючи колір на коричнево-сірий. До осені на цих місцях формуються нові пустули грибка, чорні за кольором, що сприяє подальшому поширенню захворювання. До цього моменту захворювання охоплює практично всю рослину, на листі проявляються симптоми хлорозу: воно жовтіє, місцями набуває пурпурово-лілового забарвлення, а потім висихає та опадає.

Щоб уникнути поширення дидимелли, необхідно регулярно оглядати кущі ожини та видаляти пагони, заражені грибком. Профілактика включає використання контактних фунгіцидів на основі міді. Рослини, уражені пурпуровою плямистістю, слід видаляти і знищувати, щоб запобігти подальшому зараженню.

Агротехнічні засоби захисту від хвороби

В умовах серйозного зараження ягідної плантації пурпуровою плямистістю найбільш ефективним заходом є радикальне обрізування кущів до кореня з подальшим пересаджуванням кореневих живців на нове місце. У випадку з ремонтантною малиною повне зрізання куща не принесе будь-яких незручностей, адже сорти повторного плодоношення дають основний урожай на пагонах поточного року, у серпні-вересні. Водночас малина, що плодоносить один раз за сезон, формує врожай на пагонах попереднього року, тому видалення молодих стебел восени позбавляє можливості отримати ягоди наступного року. Проте для знищення дидимелли садівники вдаються і до такого методу. Критично важливо під час обрізування малини видаляти всі частини стебел до самої основи добре заточеним садовим інструментом, не залишаючи пеньків, оскільки спори грибка зазвичай сконцентровані в нижній частині пагонів. Рекомендується трохи відгребти ґрунт від основи куща і зрізати стебла нижче рівня поверхні землі.

Після проведення обрізування крони є можливість перенести насадження в інше місце. Для цього кореневу систему малини акуратно викопують і розділяють на декілька сегментів. На коренях можна помітити бруньки відновлення, які забезпечать ріст нових пагонів наступного року. Вибираючи місце для нової ягідної плантації, вкрай важливо приділити увагу умовам, здатним мінімізувати можливість виникнення грибкових інфекцій. Рекомендується розміщувати малину в добре освітленому місці, під прямими сонячними променями. Для забезпечення ефективного провітрювання та запобігання застою вологого повітря слід уникати посадки кущів впритул до непроникних огорож. Відстань між рослинами в ряду має становити не менше 1 м, а між рядами — 1,5-2 м. Для підтримання імунітету доцільно підживити кущики калійними добривами.

У випадках, коли зараження рослин дидимеллою не надто велике, видаляють тільки ті пагони, які уражені хворобою і мають фіолетові плями. Таке обрізування рекомендується проводити після закінчення плодоношення, прибираючи як плодоносні стебла, так і молоді, на яких видно ознаки пурпурової плямистості. Необхідно ретельно видалити уражені частини рослин із території саду або знищити їх шляхом спалювання. Також важливо очистити малинник від опалого листя і позбутися залежаної органічної мульчі, оскільки вони можуть містити спори грибків і сприяти поширенню захворювання.

Схема лікування малини від пурпурової плямистості

Зазвичай садівники обмежуються вирізанням хворих стебел, це допомагає стримувати поширення захворювання, але при цьому не дозволяє повністю знищити його. Спори дидимелли залишаються на стеблах малини, на опалому листі, зимують у ґрунті, тому навесні відбувається новий цикл зараження рослин. Щоб повністю знищити пурпурову плямистість, потрібен комплексний підхід. Малинник потрібно обробляти фунгіцидами протягом усього сезону, тільки так можна перемогти захворювання.

На початку листопаду рослини обробляють концентрованим розчином карбаміду (сечовини). Для приготування 5-7% розчину сечовини беруть 500-700 г добрива на 10 л води. Висока концентрація азотного добрива випалює спори патогенних грибів на листі. Така обробка прискорює дефоліацію (опадання листя), при цьому не потрібно ретельно згрібати опале листя і спалювати його. Після обробки сечовиною опале листя вже не є джерелом патогенної мікрофлори, а саме листя швидко розкладається, перетворюючись на органічне добриво. Посилити дію препарату можна додаванням залізного купоросу. Його розводять в окремій ємності в невеликій кількості води (з розрахунку 300 г на 10 л води), а сечовину (500-700 г/10 л) — в іншій. Готові розчини змішують, доводячи об’єм води до 10 л.

Якщо малинник надто уражений дидимеллою, після листопаду проводять викорінювальну обробку 1%-м купоросом. Для приготування розчину беруть 100 г мідного купоросу на 10 л води. Розчин розпилюють по пагонах, а також по поверхні ґрунту. Важливо зазначити, що пагони малини мають тонку кору, тому не рекомендується застосовувати 2-3% розчин купоросу міді, щоб не допустити опіків поверхні. Використання 1-2% розчину Фармайоду також допомагає запобігти заселенню ослаблених рослин патогенними мікроорганізмами (бактеріями, грибами, лишайниками, вірусами і так далі). Для захисту використовують полив ґрунту та обприскування пагонів.

У період з кінця березня до початку квітня, до того як почнуть розпускатися бруньки, здійснюється вторинна профілактична обробка ягідних кущів для ліквідації зимуючих спор патогенних грибів, що залишилися. Як засоби для обробки застосовують розчин сечовини концентрацією 5-7% або розчин мідного купоросу 1%. З настанням періоду пробудження бруньок на малині переходять на використання менш агресивних засобів. На стадії, коли бруньки починають набухати, формуючи так званий зелений конус, кущі обробляють контактними фунгіцидами на основі міді.

З настанням теплої пори року спостерігається посилене поширення спор патогенних грибів, які переносяться вітром і можуть осідати на пагонах та листі рослин із краплями дощової води або води під час поливу. Для ефективного захисту ягідних кущів від таких загроз доцільне застосування системних фунгіцидів. Вони забезпечують тривалий захист, зберігаючи захисну дію протягом 2-3 тижнів. На відміну від мідьвмісних, системні препарати не змиваються дощем із поверхні листя. Вони починають діяти протягом 2 годин після нанесення, проникаючи у тканини рослин і забезпечуючи захист зсередини. Захисну обробку системними препаратами проводять перед початком цвітіння, у стадії бутонізації. Важливо обробити не тільки минулорічні стебла, але й молоду поросль, так звану «кропивку». Обприскування системними фунгіцидами проводять, коли висота молодих пагонів досягає 20-30 см.

Для профілактики та лікування дидимелли й інших грибних захворювань ефективні препарати Скор (дифеноконазол/difenoconazole 250 г/л) і Парацельс (флутріафол/flutriafol 250 г/л), які впливають також на борошнисту росу, сіру гниль та інші захворювання.

Під час фази цвітіння, формування та дозрівання плодів не рекомендується використовувати хімічні фунгіциди для обробки малини, оскільки активні речовини системних препаратів можуть накопичуватися в тканинах рослин і переходити в ягоди, що становить небезпеку для врожаю. Якщо плантація літньої малини була повністю оновлена і на кущах присутні тільки молоді пагони, призначені для плодоношення наступного року, то протягом усього сезону допустиме застосування як системних, так і контактних фунгіцидів. Рекомендується чергування засобів із різними активними компонентами для посилення захисної дії. Ефективність препаратів із вмістом міді триває до моменту, поки на листі видно блакитний відтінок. Після збору врожаю літньої малини необхідно вирізати гілки, що відплодоносили, видалити тонкі та слабкі стебла, а також пагони з плямами дидимелли.

Коли врожай ягід зібрано, проводять обробку системним фунгіцидом Хорус (ципродиніл/ciprodinil 750 г/кг), — даний препарат ефективний навіть при низькій температурі, від +3°С до +18°С. А щоб підтримати рослини та зміцнити їхній імунітет, корисно обробити їх регуляторами росту та антистресантами. Після цього варто підживити монофосфатом калію. Можна також вносити гумати, які покращують проникнення корисних речовин у тканини рослини, а калій підвищує опірність рослин грибним захворюванням.