Вертицильозне в'янення – прихована загроза для рослин

Походження та ознаки розвитку хвороби на культурах

Вертицильозне в'янення, також відоме як вертицильоз або вилт, являє собою грибкову хворобу рослин, яка зустрічається досить часто. Це захворювання поширюється через дивовижну витривалість спор грибка, його здатність швидко поширюватися та відсутність помітних симптомів на ранніх етапах. Багато садівників не одразу здогадуються про наявність грибкової інфекції, коли бачать зів'ялі рослини, і починають активно їх поливати та удобрювати. На жаль, коли стає зрозуміло, що рослина продовжує в'янути попри догляд, зазвичай стає вже надто пізно для проведення обробок фунгіцидами, і її доводиться витягувати та знищувати. Діагностика ускладнюється через те, що точно визначити наявність вертицильозу або фузаріозу можна лише за допомогою лабораторних тестів, оскільки їхні симптоми дуже схожі та легко плутаються.

У польових умовах можна поставити попередній діагноз на основі характерних ознак вертицильозного в'янення, виявлених під час огляду хворої рослини. Для цього необхідно обережно витягнути рослину з ґрунту та перенести її подалі від городніх грядок, після чого зробити розріз стебла поблизу кореневої системи. Наявність бурих кільцевих ділянок або плям на зрізі може вказувати на те, що грибкові утворення засмітили судинну систему, блокуючи надходження поживних речовин вгору по стеблу.

Варто зазначити, що зовнішні прояви вертицильозного в'янення та фузаріозу багато в чому схожі: спочатку в'януть листя, на яких можуть з'являтися жовті або білі плями, потім в'янення зачіпає бічні пагони, і в результаті рослина швидко гине. Весь процес може відбутися протягом доби або навіть ночі. Часто рослини гинуть від вертицильозного в'янення після того, як їх полили або підгодували, оскільки спори грибка активно переміщуються від коренів до верхівки рослини через судинну систему, блокуючи рух поживних речовин. Якщо ви виявите, що рослина в'яла вранці після вечірнього поливу, вважайте, що вона вже не здатна до відновлення і не підлягає порятунку. У таких випадках рекомендується обережно викопати рослину разом із кореневою системою та знищити шляхом спалювання.

Розвиток збудника хвороби

Вертицильоз — хвороба рослин грибкового походження. Збудниками вертицильозу є грибки роду Verticillium: Verticillium albo-atrum, Verticillium dahlia, Verticillium longisporum, Verticillium nubilum або Verticillium tricorpus. Точно визначити вид грибка можна лише в лабораторії. Гриби роду Verticillium мешкають у ґрунті, де вони живляться органічними залишками рослин, що розкладаються, і можуть становити загрозу для сільськогосподарських культур до десяти років.

Багато садівників прагнуть використовувати більш щадні способи захисту рослин від вертицильозу, тому все частіше звертають увагу на біопрепарати. Їх застосування допомагає стримувати розвиток ґрунтової грибкової інфекції, підтримувати корисну мікрофлору та знижувати інфекційний фон, особливо при профілактичних обробках. Найкращий результат біопрепарати дають при своєчасному та регулярному використанні в комплексі з правильною агротехнікою.

Вертицильозне в'янення поширюється і на бур'яни, однак це часто залишається без уваги. Цьому захворюванню схильні численні види рослин: існує понад 350 різновидів вертицильозного в'янення, а загальну кількість культур, схильних до нього, практично неможливо підрахувати. До числа вразливих належать плодові та ягідні рослини, овочеві культури (томати, картопля, перець, баклажани), ягідні (полуниця, смородина, суниця), квіти (троянди, хризантеми, флокси), виноград, тютюн, плодові (абрикос, персик) та інші.

Вертицильозне в'янення в основному уражає рослини, які вже ослаблені, тоді як здорові екземпляри зазвичай мають природну стійкість до даного захворювання, тому регулярне внесення добрив та антистресантів допоможе підтримати здоровий стан культур у період вегетації. Нерідко причиною вертицильозного в'янення є необережність самих городників: неакуратне підгортання, що тягне за собою пошкодження коренів або нижньої частини стебел, створює умови для проникнення грибків усередину рослини та розвитку інфекції. Крім того, інфекція може початися через пошкодження кореневої системи, спричинені навалою комах, які живляться соком і листям рослин.

Часті поливи можуть сприяти розвитку грибкових інфекцій, посилюючи ураження рослин. Найчастіше рослина, заражена вертицильозом, гине після інтенсивного зволоження ґрунту — в момент поливу здається, що все гаразд, але наступного дня вона вже в'яне. Інстинктивно хочеться рясно полити в'ялі рослини, однак при грибковій інфекції це може лише погіршити ситуацію. Грибок Verticillium найбільш активний при температурі близько +20°C, і тому з настанням прохолоднішої погоди (нижче +15°C) пошкоджені рослини можуть почати випускати нові пагони. У холодніших умовах грибок втрачає свою активність, що дає рослинам шанс на відновлення.

Заходи профілактики

У протистоянні вертицильозу ключовим є акцент на профілактичних заходах, а не на спробах лікувати вже уражені рослини, врятувати які практично неможливо. У разі виявлення зів'ялих рослин наступного ранку після поливу слід негайно витягнути їх разом із корінням і видалити з ділянки, а потім утилізувати шляхом спалювання. Важливо уникати додавання таких рослин до компосту, щоб не перетворити його на джерело поширення інфекції. Найбільш ефективним заходом запобігання поширенню вертицильозу є використання сортів рослин, стійких до даного захворювання.

Застосування препаратів, що містять мідь, а також інших фунгіцидів до п'яти разів протягом вегетаційного періоду може помітно знизити ймовірність втрати врожаю через вертицильоз. На ділянках, де вже були зафіксовані випадки захворювання, рекомендується обробляти місця посадки розчином Триходерміну, який є одним із найбільш ефективних біологічних засобів проти вертицильозу та фузаріозу. Також корисно буде регулярно використовувати розчин Фітоспорину для обприскування рослин, а також для обробки насіння та саджанців перед посадкою.

Хімічні засоби захисту

У випадках, якщо біологічні засоби не дають очікуваного результату, варто перейти до використання хімічних препаратів, таких як Топсин-М (тіофанат-метил/thiophanate-methyl) і Захисник (тіофанат-метил/thiophanate-methyl). Ці засоби ідеально підходять для обробки перед посадкою, а також для дезінфекції насіння, цибулин і бульб. У разі серйозного зараження певної ділянки ґрунту рекомендується не використовувати її для вирощування рослин протягом п'яти років, при цьому не забуваючи регулярно обробляти бур'яни на цій ділянці препаратами, що містять мідь. Виключення зараженої ділянки з обороту — один із найбільш ефективних методів боротьби з вертицильозом. Загалом, правильно організована сівозміна може істотно зменшити втрати врожаю від в'янення та сприяти підвищенню врожайності, особливо при врахуванні сумісності наступних культур із попередніми.

При виявленні спалахів вертицильозу на ділянці в минулих сезонах рекомендується адаптувати агротехнічні методи, акцентуючи увагу на ретельному догляді за ґрунтом і підтриманні його оптимального рівня вологості, включаючи обов'язкове розпушування ґрунту після інтенсивних поливів. Використання для поливу води, нагрітої під сонячними променями, допоможе уникнути стресу у рослин, пов'язаного з переохолодженням. Внесення фосфорних і калійних добрив сприяє підвищенню стійкості рослин до грибкових інфекцій, включаючи вертицильоз. Восени та навесні рекомендується проводити обробку ґрунту, у тому числі нейтралізацію кислотності ґрунту за допомогою деревної золи, доломітового борошна або вапна. Зберігаючи ґрунт у здоровому та доглянутому стані, ви значно знизите ймовірність розвитку вертицильозу на вашій ділянці, що забезпечить рясний і здоровий урожай.

Вертицильоз полуниці

Одним із ключових симптомів вертицильозного в'янення, що уражає як полуницю, так і суницю, є підсихання листя нижнього ряду. Спочатку, побачивши такі симптоми, може скластися враження, що вирішенням проблеми стане частіший полив. Однак навіть після збільшення частоти поливу помітного покращення стану рослини не відбувається, і вона продовжує ще більше в'янути. До цього часу ягоди стають бурими, а листя рослини повністю засихає. Також ознакою хвороби виступають карликовий розмір куща та почервоніння черешків рослини. Зараження рослини може відбутися одразу після посадки, але перші ознаки будуть помітні лише через 2-3 роки.

Іноді трапляється, що вертицильозне в'янення полуниці помилково пов'язують із навалою шкідників, таких як павутинний кліщ або довгоносик, у результаті чого вживаються заходи, що включають застосування інсектицидів від шкідників рослин. Однак таке лікування не дає результатів, і рослина продовжує хворіти. Затримка у правильній діагностиці та лікуванні дає грибку можливість не лише знищити заражену рослину, а й поширитися на сусідні, погіршуючи проблему. Важливо не плутати вертицильоз з іншими видами в'янення, такими як фузаріозне та фітофторозне. При фузаріозі спостерігається некроз листя, що призводить до загибелі полуниці через півтора місяця, тоді як при фітофторозі осьовий циліндр набуває червонуватого відтінку, а в хронічній формі листя набуває форми чаші та забарвлюється в сірий колір. При фітофторозному в'яненні кущ не плодоносить або приносить невелику кількість плодів, але вертицильозне ураження не впливає на кількість врожаю, впливаючи лише на його якість (ягоди вкриті гниллю).

Як уникнути вертицильозного в'янення полуниці?

Вертицильозне в'янення викликається грибком, який паразитує на кореневій системі полуниці (Verticillium dahliae). Щоб уникнути загибелі рослини, необхідно застосовувати різні препарати для ґрунту як профілактичні заходи, а також своєчасно оглядати кущі. Якщо Ви виявили заражений кущ полуниці, то повністю видаляйте його та невелику ділянку ґрунту навколо. Це місце необхідно буде обробити розчином препарату, а також не висаджувати туди нічого протягом декількох років.

Щоб запобігти ураженню кущів полуниці вертицильозом, вкрай важливо уважно підходити до вибору місця для їх посадки. Уникайте місць, де раніше вирощувалися культури з високими вимогами до ґрунту, такі як буряк. Крім того, слід обмежити розпушування ґрунту навколо полуниці, оскільки садовий інструмент може сприяти перенесенню грибка в ґрунт. Як альтернативу розпушуванню застосовуйте мульчування агроволокном або органічними матеріалами, яке захистить рослини та ґрунт. Для профілактики захворювань досвідчені садівники радять використовувати фунгіциди або біологічні препарати до початку або під час цвітіння кущів, але не в період дозрівання ягід, враховуючи, що багато засобів мають певний строк очікування до збору врожаю. Цей період необхідний для того, щоб концентрація шкідливих речовин у препараті знизилася до безпечного рівня перед збором урожаю, і він відрізняється для кожного засобу, про це зазвичай повідомляється в інструкції із застосування. Пересаджуйте полуницю кожні 3-4 роки, щоб уникнути вертицильозного в'янення. При цьому на попереднє місце повертати її варто лише через 6 років. Рекомендують вибирати стійкі сорти ягід або ж перед посадкою обробляти кореневу систему полуниці засобами захисту, які впливають безпосередньо на спороношення гриба-паразита.

Лікування вертицильозного в'янення полуниці включає повне видалення рослини, а також обробку землі фунгіцидами. Уражену рослину та землю не можна додавати до компосту. Весь прибраний матеріал спалюється.

Захистити ґрунт від грибів-вертицилів можна за допомогою хімічних фунгіцидів і біопрепаратів, які мають дезінфікуючу дію. Серед основних засобів захисту можна виділити такі:

• Фітоцид-Р — препарат успішно справляється не тільки з гниллю, але й із грибками. Для обробки використовуйте препарат відповідно до інструкції виробника.
• ТрихоФіт — один із найкращих препаратів, адже до його складу входять гриби роду триходерма, які заселяють грибницю фітопатогенних грибів, використовуючи її як поживне середовище. Препарат універсальний, адже його можна використовувати безпосередньо перед посадкою полуниці, а також просто обробляючи ґрунт. ТрихоФіт використовують також і під час профілактики, обприскуючи рослини розчином відповідно до інструкції.
• Серед хімічних препаратів допоможуть обробки традиційним препаратом — бордоською рідиною, для цього ранньою весною проводять обприскування відповідним розчином згідно з інструкцією.
• Ефективним методом боротьби є обробка Фундазолом. Для застосування препарату слід дотримуватися інструкції виробника щодо концентрації, строків і способу обробки.

Важливо зазначити, що в активній фазі розвитку, коли судини провідної системи куща тільки заражаються міцелієм, лікування практично неможливе. Пов'язано це з тим, що паразитуюча дія гриба може бути непомітною. Гриб уражає полуницю вже під час вегетації або збору врожаю, тому рятувати кущ марно.

Вертицильоз томата

Перші симптоми хвороби на томатах зазвичай з'являються на другому етапі вегетації та на початку періоду цвітіння, хоча зараження відбувається набагато раніше. Основна ознака впливу патогену — втрата рослиною тургору в денний час, який не відновлюється навіть уночі. На початковій стадії захворювання на нижньому листі формуються великі круглі хлоротичні плями, що призводять до в'янення та подальшого засихання рослини. Надалі ця ознака поширюється по всій рослині. На зрізі черешків і стебла листків можна побачити, що судини набули буро-зеленого кольору. Виявити зміни кольору у рослини можна тільки біля основи стебла, оскільки вгору по рослині побуріння не поширюється. Цей симптом проявляється на верхівках тільки на пізніх стадіях хвороби. На початку хвороби корені виглядають міцними та здоровими, але з часом починають гнити. У заражених томатів плоди дрібні та розвиваються недостатньо, достигаючи раніше терміну.

Вертицильозне в'янення томата викликається грибами Verticillium albo-atrum і Verticillium dahliae Kleb, які також є збудниками хвороб у суниці, картоплі, викликають в'янення у хмелю, перцю, люцерни, гороху, баклажанів, буряка. У Verticillium albo-atrum цикл розвитку протікає за температури нижче +23°C. У Verticillium daltlia — навпаки, за більш високих температур — від +25°C до +29°C. Усередину рослини Verticillium проникає через рани та мікропошкодження, надалі переходячи в кореневу тканину. Після того як патоген потрапляє в рослину-господаря, він проникає в ксилему, де надалі його конідії поширюються по всій рослині.

Після загибелі рослини патоген Verticillium зберігається в ґрунті завдяки мікросклероціям — спорам, здатним перебувати у стані спокою тривалий час. Ця хвороба здатна передаватися від інфікованих коренів до здорових рослин. Джерелом інфекції можуть виступати мікропошкодження на коренях, у місцях, де відбувається розгалуження кореневих волосків і корінців, а також рослинні залишки, насіннєвий матеріал, інфікований субстрат. Розвитку вертицильозу на помідорах сприяє температура 20–28°С і підвищена вологість повітря та ґрунту.

Як агротехнічні заходи рекомендується вирощувати стійкі до цього захворювання сорти, проводити термічне пропарювання та знезараження субстратів на глибину кореневого шару. Дезінфекція ґрунту перед посівом біопрепаратом Фітодоктор Ґрунт або висаджуванням розсади також допоможе знизити ризики розвитку інфекції. Можна зупинити або знезаразити розвиток захворювання, викликаного Verticilllium albo-atrum, піднявши температуру вище 25°С на 3–4 дні. Перед посівом рекомендується проводити замочування насіння в розчині протруйника Максим.

Вертицильоз плодових культур

Серед плодових культур найбільш схильні до захворювання абрикос і персик. Хвороба проявляється на початку літа у вигляді раптового в'янення листя з одного боку крони, окремих гілок або всього дерева. Листя скручується, в'яне та сохне, але не опадає і довго залишається висіти на гілках. Це гостра форма хвороби. За хронічного перебігу спостерігається поступове пожовтіння, побуріння та опадання листя. У першу чергу жовтіє та опадає листя, розташоване всередині крони на плодових гілках, розташованих біля основи скелетних гілок. Кора уражених гілок виглядає цілком здоровою. Грибок розвивається тільки в провідній системі деревини. Характерна діагностична ознака хвороби — некрози тканин деревини, які можна виявити на поздовжньому або поперечному зрізі уражених гілок у вигляді потемніння ксилеми, а іноді й потемніння серцевини. В уражених судинах можна спостерігати утворення ущільнень і камеді, що призводить до їх закупорювання. Збудниками хвороби є гриби Berth, V. dahliae Kleb та інші, що належать до класу Deuteromycetes, порядку Hyphomycetales. Конідіальне спороношення та мікросклероції формуються тільки на відмерлих залишках рослинності. Джерело інфекції — мікросклероції грибів у ґрунті, що зберігають життєздатність до 8–10 років, і міцелій, що розвивається в ґрунті на органічних залишках.