Чорний рак плодових дерев

Причини виникнення хвороби та її шкода для саду

Чорний рак має другу назву бактеріальний рак, а також відомий як антонов вогонь або вогневиця і є одним із найнебезпечніших і важковиліковних грибкових захворювань плодових дерев родини зерняткових, таких як яблуні, груші та айви. Він також може уражати кісточкові культури: персики, вишні, сливи, черешні та абрикоси. Найбільшої шкоди хвороба завдає старим, ослабленим деревам із пошкодженою корою. Збудник захворювання, - гриб Sphaeropsis malorum, насамперед уражає кору дерев, проникаючи в рослинні тканини через механічні, термічні або біологічні пошкодження. Грибок може впроваджуватися в тканини рослини через мікротріщини, які утворилися внаслідок сонячних опіків або низьких температур, а також через порізи, удари, сколи. Чорний рак поширюється також на листя, квітки, зав’язі та плоди. За сприятливих умов грибкова інфекція швидко поширюється вітром або комахами, заражаючи сусідні здорові рослини. Починаючи з ранньої весни і протягом усього періоду вегетації культур для запобігання хворобі в саду можна використовувати препарати з невеликою концентрацією міді, наприклад Бордоську суміш 1%.
Додатковим джерелом інфекції може стати не знезаражений інструмент, використаний для обрізки або обробки кори хворого дерева. Грибок також можна занести на ділянку разом із придбаним посадковим матеріалом або живцями. Особливому ризику піддаються дерева з південних і центральних регіонів України, де м’який і теплий клімат сприяє розвитку хвороби. Дерева в холодних північних областях менш сприйнятливі до зараження. Небезпека чорного раку для плодового дерева полягає в його здатності руйнувати клітини рослини, поступово знищуючи її зсередини. Якщо не вжити заходів, то за три-чотири роки хвороба може призвести до загибелі більшості фруктових дерев. Найбільшу небезпеку становить ураження штамба і скелетних гілок дерев, особливо в місцях їх розгалуження від стовбура. На листках хвороба проявляється некротичними плямами, в’яненням і опаданням. Плоди, уражені грибком, покриваються темною гниллю, втрачаючи свою придатність до вживання в їжу. Чорний рак значно знижує кількісні та якісні показники врожайності, а хворі рослини ослаблені та менш стійкі до заморозків та інших стресових факторів.
Для оперативного виявлення хвороби на земельній ділянці необхідно регулярно оглядати дерева, звертаючи увагу на стовбури, гілки, листя та плоди. Виявлені чорні тріщини, виразки, засохлі гілки або плоди з темними плямами повинні стати сигналом до негайного вжиття заходів із використанням системних фунгіцидів Стробі (крезоксим-метил/kresoxim-methyl 500 г/кг) або Фундазол (беноміл/benomyl, 500 г/кг).

Опис і симптоми хвороби

При захворюванні плодових дерев чорним раком спостерігаються такі симптоми:

• Стовбур і гілки. На корі з’являються бурі плями з фіолетовим відтінком і дрібні чорні горбики (конідії). Уражені ділянки збільшуються, темнішають, покриваються тріщинами, кора відшаровується, оголюючи потемнілу деревину. На тонких гілках кора червоніє, набухає і відшаровується. Гілки поступово всихають і відмирають.
• Листя, квітки та зав’язь. На листках утворюються червоно-бурі плями з концентричними кільцями, після чого вони засихають і передчасно опадають. Пелюстки квіток буріють і в’януть, тичинки та маточки чорніють. Зав’язі темнішають, висихають і довго залишаються на гілках.
• Плоди. На плодах розвивається бура або чорна гниль, з’являються чорні пікніди, розташовані концентричними колами. Ураження швидко охоплює весь плід, який чорніє, висихає, зморщується і твердне.

Хронічна форма чорного раку особливо небезпечна при ураженні стовбура. Рани можуть повністю охопити штамб, що призводить до загибелі дерева.

Препарати для лікування раку на деревах

Метод боротьби з чорним раком за допомогою препаратів ефективний тільки як профілактика. У випадку, коли симптоми зараження на деревах уже проявилися, проводять ліквідацію уражених частин, зрізаючи їх на кілька сантиметрів нижче, щоб захопити частину непошкодженої деревини. Місця зрізів і очищених ділянок обов’язково дезінфікують Фармайодом антисептиком і обробляють захисним засобом: олійною фарбою, садовим варом, оліфою або вазеліном, щоб запобігти потраплянню інфекції в рану. З цією метою також рекомендується використовувати 3%-ний розчин мідного купоросу або самостійно приготувати розчин залізного купоросу (200 г кристалічного порошку на 10 л води). При невеликих пошкодженнях ділянки обробляють розчином марганцевокислого калію (2.5–5 г на 10 л води), ретельно просочуючи всю пошкоджену область.

Антисептичні засоби та садовий бальзам наносять на свіжі рани або зрізи в кілька шарів (2–3 шари), при цьому кожен наступний шар наносять тільки після повного висихання попереднього. У місцях серйозних пошкоджень попередньо накладають щільну пов’язку з бинтів, а потім уже застосовують захисні та ізолюючі засоби. Якщо значна частина дерева сильно постраждала від хвороби, то доцільніше буде викорчувати культуру повністю і спалити. При цьому важливо ретельно видалити всі заражені залишки, включаючи корені, листя та гілки, так як вони можуть стати джерелом інфекції для інших рослин саду.

Спори чорного раку здатні перебувати в будь-якій надземній частині рослини — у стовбурі, гілках, кроні, а також на поверхні ґрунту. Тому одним із ключових етапів захисту є ранньовесняна (по сплячих бруньках) і пізньоосіння (після опадання листя) обробки дерев спеціалізованими препаратами для обробки саду, як правило, що містять мідь. Обприскування необхідно проводити ретельно по поверхні дерева і по землі навколо пристовбурового кола з використанням мідного купоросу, бордоської суміші або бургундської рідини 3%. Мідний купорос є ключовим компонентом для приготування бордоської рідини. Осіння обробка ґрунту з використанням мідного купоросу - один із найбільш ефективних способів знезараження ґрунту. Вона знищує фітопатогенні організми, що зберігаються на рослинних залишках і у верхньому шарі ґрунту в зимовий період. Завдяки своїм фунгіцидним властивостям, купорос міді надійно захищає плодово-ягідні культури від грибкових інфекцій.

Сульфат міді у складі даних препаратів створює захисний шар, що блокує проникнення хвороботворного мікроорганізму в рослинні тканини. Після застосування іони міді заміщують життєво важливі елементи (кальцій і магній) у клітинах патогену, а також взаємодіють із мембранами грибків і бактерій, руйнуючи їхню структуру. У результаті пригнічується ріст міцелію та утворення спор, блокується подальше поширення інфекції. Викорінювальні обробки препаратами на основі міді пригнічують активність більшості збудників хвороб, забезпечуючи захист саду протягом усього сезону. Крім мідьвмісних препаратів для профілактики грибкових захворювань садівники часто застосовують такі фунгіциди: Скор (дифеноконазол/difenoconazole, 250 г/л), Хорус (ципродиніл/cyprodinil, 750 г/кг).

Окрім даних препаратів хорошу профілактичну дію від чорного раку чинять обприскування саджанців фруктових дерев біофунгіцидом ФітоХелп. Його основу складають натуральні бактерії Bacillus subtilis, які в процесі життєдіяльності виробляють антибіотики та виступають антагоністами фітопатогенів. Дані бактерії пригнічують ріст і розвиток грибків, що викликають хвороби, а також сприяють зміцненню імунітету саджанців, створюючи сприятливі умови для їхнього росту. Регулярна обробка біопрепаратами допомагає запобігти зараженню та зберегти здоров’я фруктових дерев на початковому етапі їхнього розвитку.

Профілактика та методи запобігання захворюванню

Для захисту дерев від чорного раку важливо дотримуватися агротехнічних правил і проводити комплекс профілактичних заходів із застосуванням фунгіцидів від хвороб рослин:

• Уникати загущеності посадок. Правильно сплановані посадки фруктових дерев з урахуванням сортових і видових особливостей, значно менше піддаються чорному раку.
• Здійснювати вибір стійких сортів. Віддавайте перевагу стійким до чорного раку сортам яблуні та груші, таким як Боровинка, Коричне смугасте, Папіровка, Пепін шафранний, Джонатан, Айдаред, Лобо. Уникайте використання неадаптованих південних та іноземних сортів.
• Регулярно проводити санітарну обрізку садовим інструментом для покращення провітрювання крони, уповільнення старіння саду та запобігання розвитку захворювань.
• Виконуйте своєчасну профілактичну обробку дерев препаратами від хвороб і зимуючих шкідників.
  Вчасно видаляйте заражені гілки та інші уражені частини рослини. Інфіковані ділянки видаляють, захоплюючи 1–2 см здорової тканини, яку можна визначити за її зеленуватим відтінком. Після видалення проводять дезінфекцію рани 3%-м розчином мідного або залізного купоросу, а потім закривають оброблене місце замазкою.
• Доглядайте за корою дерева. Регулярно очищайте кору від мохів, лишайників і відшарувань, знижуючи ризик поширення інфекції.
• Лікуйте пошкодження дерева. Негайно обробляйте рани, тріщини та дупла: очищайте, дезінфікуйте та замазуйте садовою фарбою.
• Оберігайте кору від механічних пошкоджень, впливу ультрафіолету і не забувайте восени білити штамби та скелетні гілки. Побілка для дерев допомагає захистити дерева від грибкових захворювань. Дану процедуру проводять навесні та восени, використовуючи розчин із гашеного вапна з додаванням 1%-го мідного купоросу (на 1 літр води потрібно 200 г вапна та 10 г мідного купоросу).
• Зміцнюйте імунітет рослин за допомогою внесення необхідних добрив. Мінеральні та органічні добрива підвищують стійкість дерев до хвороб.
• Доглядайте за пристовбуровим колом. Тримайте пристовбурове коло в чистоті: скошуйте траву, розпушуйте ґрунт і прибирайте утеплювальні матеріали ранньою весною.
• Здійснюйте прибирання в саду. Видаляйте опале листя, муміфіковані плоди, гілки та залишки кори, які є джерелами інфекції.
• Безнадійно хворі дерева видаляйте негайно, щоб не допустити зараження сусідніх рослин.
• Використовуйте добре продезінфікований садовий інструмент. Проводьте дезінфекцію інструменту. Обробляйте ріжучі деталі під час роботи із зараженими деревами, щоб запобігти перенесенню інфекції.
  Дотримання даних рекомендацій значно знижує ризик зараження та поширення чорного раку в саду. Профілактика відіграє ключову роль, оскільки запобігти захворюванню завжди простіше, ніж боротися з його наслідками, які можуть призвести до поступового згасання та загибелі дерева протягом кількох років. Регулярні огляди рослин, своєчасна обробка, підтримання санітарного стану саду та зміцнення імунітету дерев є основою успішного догляду та захисту від чорного раку.

Небезпека ураження яблунь бактеріальним раком

Найчастіше хвороба уражає яблуні, призводячи до загибелі 80–90% дерев, при цьому симптоми залежать від локалізації та форми захворювання. До основних ознак ураження яблунь належать:

• Відмирання бруньок і ділянок кори на кінцях молодих пагонів
• Поява коричневих плям на листках із чіткими межами, які поступово збільшуються, охоплюючи всю листкову пластинку
• Утворення світло-коричневих мокрих плям на корі гілок
• Поява світлих м’яких здуттів на штамбі, що нагадують подушечки, кора на цих ділянках з часом відшаровується
• Формування на стовбурі та скелетних гілках вдавлених мокнучих плям округлої або овальної форми, відокремлених від здорової кори тріщинами

Симптоми, схожі на прояви чорного раку, можуть зустрічатися і при інших захворюваннях яблуні, таких як звичайний рак і цитоспороз. Щоб не сплутати дані хвороби з чорним раком, варто враховувати, що звичайний рак утворює на корі напливи та пухлини, оточені темно-червоними горбиками, а цитоспороз викликає сірі, що не чорніють, плями та розмочалювання кори.

Цикл розвитку патогену та умови його поширення

Найбільш сприятливі умови для росту та розвитку патогену настають навесні — з квітня по травень, коли встановлюється тепла та волога погода. Спори патогену проникають у живі тканини дерева та утворюють усередині міцелій (грибницю). У чорного раку виділяють дві стадії розвитку: конідіальну (Sphaeropsis malorum) і сумчасту (Botryosphaeria obtuse). На першій стадії пікніди (конідії) формуються в епідермісі. У міру дозрівання вони розривають тканини та виходять на поверхню. Дощ і підвищена вологість прискорюють даний процес. На уражених ділянках кори та плодів можна помітити безліч дрібних чорних горбиків. Вони є однією з основних ознак зараження рослини чорним раком. Дозрілі пікніди розтріскуються, і з них вивільняються пікноспори, які завдяки вітру та опадам потрапляють на сусідні дерева. При зараженні через кору інкубаційний період триває від 15 до 27 днів. На уражених плодах пікніди з’являються на 17–24 день, а плями стають помітними вже через тиждень. Для життєдіяльності збудника Sphaeropsis malorum необхідні температурні умови в діапазоні від +5°C до +33°C, при цьому найбільш сприятлива для поширення патогену температура +25°C…+27°C. Взимку патоген зберігається в зараженому організмі (в основному в ранах кори дерева, а також в ураженому листі та плодах) у вигляді міцелію, пікнід і плодових тіл (перитеціїв).