Особливості розвитку хвороби на культурі
Щоб отримати високий урожай столового буряка, потрібно не тільки знати особливості агротехнології його вирощування, а й мати теоретичні та практичні знання про найпоширеніші хвороби культури, щоб запобігти, зокрема, церкоспорозу. Протягом століть саме столовий буряк був найбільш поширеним видом, який набув значної популярності серед українців. Буряк є дворічним овочевим коренеплодом із родини Амарантових і використовується здавна як харчова, так і промислова культура. Різноманіття гібридів і сортів столового буряка відрізняються за врожайністю, термінами дозрівання, смаком і кольором м'якоті. Цей коренеплід простий у догляді, добре зберігається в зимовий період і має корисні дієтичні та лікувальні властивості. До складу коренеплодів буряка входить приблизно 10% цукрів, вітаміни С, Р, РР, В1, В2, В12, фолієва кислота, органічні кислоти (включно з яблучною та лимонною), широкий спектр мінералів і червоний пігмент бетаїн, який, на думку медиків, сприяє пригніченню утворення новоутворень. Листя буряка багате на вітамін С і безліч каротиноїдів.
Умови вирощування, а також обрані насіння буряка, сорти та гібриди відіграють ключову роль у визначенні домінуючих хвороб на сільськогосподарських полях. Церкоспороз, який є однією з найпоширеніших форм плямистості листя, уражає різні види буряка, включно з цукровим, кормовим і столовим, а також близько 40 видів інших культурних і дикорослих рослин. До них належать люцерна, горох, соя, картопля, щириця, кульбаба, щавель, подорожник, мальва та інші.
Збудником захворювання є сумчастий гриб роду Церкоспора – Cercospora beticola Saccardo класу Аскоміцети. Зимує він у вигляді грибниці на залишках підгнилих рослин. У період вегетації рослин інфекція поширюється за допомогою конідій. У природних умовах протягом осінньо-зимових місяців гриб зберігається в залишках ураженого листя на поверхні ґрунту або у верхньому його шарі не глибше 10 см.
Для профілактичної боротьби з церкоспорозом буряка застосовують різні методи, проте основою захисту залишаються обробки біофунгіцидами та хімічними препаратами. На початку сезону посіви буряка рекомендується проливати препаратом Фітоспорин. Фунгіцид пригнічує розвиток патогенних спор і за правильного застосування не призводить до накопичення небажаних залишків у ґрунті та коренеплодах.
Ідеальний температурний діапазон для проростання спор церкоспорозу становить від +5 до +35 °C, при цьому найбільш сприятливі умови утворюються за +25 °C. Основними факторами, що сприяють розвитку даного захворювання, є температура повітря +20–25 °C і відносна вологість близько 70%, а також наявність краплинної вологи на листі. Зараження відбувається через продихи рослини. За сприятливих температур інкубаційний період збудника хвороби триває приблизно 3–7 днів, тоді як за нижчих добових температур цей період може затягнутися до 25–30 днів і більше. За літній період гриб може дати кілька поколінь конідій, які поширюються на великі відстані завдяки повітряним потокам. Таким чином, повторне інфікування буряка часто пов'язане з вторинним поширенням збудника церкоспорозу.
Поява сухої та спекотної погоди призводить до зменшення вологості, що знижує тургор у рослинах та їхню стійкість до церкоспорозу. У результаті, при подальшому збільшенні вологості, рослини стають більш вразливими до зараження грибком. За дефіциту вологи уражене листя швидко висихає. Таким чином, хвороба особливо активно розвивається в ті роки, коли чергуються періоди сухої, спекотної та помірно-теплої вологої погоди. Ризик розвитку церкоспорозу збільшується за підвищеної концентрації посівів буряка та порушення сівозміни, коли не дотримується чергування культур. Загущені посіви більш схильні до хвороби. Урожай може знизитися на 30–70% через це захворювання.
Зараження хворобою призводить до п'ятикратного посилення транспірації в рослині та десятикратного зменшення асиміляції вуглекислого газу, а також до порушення азотного обміну. У результаті цього листя часто гине, а коренеплоди стають менш стійкими до зберігання.
Серед біологічних препаратів, які можна застосовувати на столовому буряку, варто відзначити фунгіцид Фітохелп. Крім фунгіцидної дії, препарат має рістстимулювальні властивості, сприяє приросту врожаю та поліпшенню якості коренеплодів. Діючою речовиною препарату виступають штами живих бактерій Bacillus subtilis, які виробляють антибіотики в результаті своєї життєдіяльності та є антагоністами щодо грибів-фітопатогенів. Даний засіб застосовують для передпосівної обробки насіння та розсади перед її висаджуванням у ґрунт, а також проводять обприскування препаратом у період вегетації рослин.
Симптоматика хвороби
Церкоспороз проявляється на листі у вигляді численних округлих некротичних плям сірувато-жовтого, світло-бурого або світло-сірого кольору з червоно-бурою облямівкою, розміром від 0,2 до 1,0 см. Величина плям, їхній розподіл та інші характеристики можуть значно варіюватися залежно від сорту рослини та навколишніх умов. В умовах сухої погоди уражені ділянки тканини випадають, у результаті чого листя стає дірчастим. За підвищеної вологості на поверхні плям, з обох боків, формується оксамитовий сірувато-білий наліт, який являє собою конідіальне спороношення гриба. На черешках листя плями часто витягнуті та мають коричневий колір. Зазвичай ознаки хвороби стають помітними наприкінці червня або на початку липня на вже повністю розвиненому листі. Останніми роками фіксується більш рання поява цієї хвороби.
З часом кількість мертвих ділянок на листі збільшується, і некротичні плями зливаються, покриваючи всю поверхню ураженого листка. Сильно уражене листя гине, набуває темно-коричневого кольору, скручується вниз, і все бадилля лягає на землю. У результаті розширюються міжряддя. Вегетацію продовжують лише наймолодші листки в центрі розетки. Рослина формує нове листя, витрачаючи на це велику кількість поживних речовин, що своєю чергою негативно позначається на масі та якості коренеплоду. При ураженні насіннєвих рослин інфекція поширюється також на стебла та оплодні насіння, тому з початку вегетаційного періоду за наявності високих ризиків розвитку хвороби доцільно провести обприскування такими фунгіцидами, як Амістар Голд (азоксистробін – 125 г/л, дифеноконазол – 125 г/л) і Фунгус (дифеноконазол 150 г/л, пропіконазол 150 г/л) у нормах витрати згідно з регламентом застосування.
Коренеплоди уражених рослин зберігаються гірше. Продуктивність насіння від материнських коренеплодів хворих рослин, а також якість отримуваного від них насіння також значно нижчі, ніж у здорових рослин. Захворювання проявляється в пригніченні росту кореня через масове вилягання листя. У сильно уражених рослин відмирання старого листя та ріст нового призводить до подовження головки кореня (до 10 см), її вага становить близько 13% від загальної ваги коренеплоду.
Застосування фунгіцидів від церкоспорозу
Лікувати церкоспороз буряка можна різними способами. Основний захід – обробка хімічними фунгіцидами. При першій появі ознак хвороби ефективним буде проведення обробок фунгіцидами на основі тіофанат-метилу хімічного класу Бензимідазоли, такими як Захисник і фунгіцид Топсин-М. Тіофанат-метил (Thiophanate-methyl) має контактно-системну дію, при поглинанні розчину препарату листковою поверхнею засіб зупиняє поділ клітинного ядра та інгібує процес дихання збудників грибкових захворювань. Висока ефективність засобу забезпечується хорошим покриттям рослин і повторними обробками протягом вегетаційного періоду. Першу обробку проводять при початковій появі плям. Другу, третю та наступні (за необхідності) повторюють з інтервалом 10 або 14 днів, залежно від особливостей перебігу хвороби. Існують інші хімічні фунгіциди, які ефективно знищують збудника церкоспорозу при вирощуванні буряка в різних кліматичних умовах. Серед них варто виділити такі засоби, як Фундазол (беноміл, 500 г/кг) і Джерело (триадимефон, 200 г/л, флутріафол, 150 г/л).
Агротехнічний контроль церкоспорозу в посівах буряка
Найбільш ефективним та екологічно безпечним методом боротьби з хворобами та шкідниками є вирощування високопродуктивних сортів і гібридів із комплексною стійкістю до захворювань, у яких інкубаційний період хвороби проходить дуже повільно й утворюється мінімальна кількість спор. Такі рослини потребують менше обробок системними препаратами або взагалі не потребують їх. Восени на полях, де вирощувався врожай буряка, необхідно знищувати рослинні залишки. Відомо, що грибок втрачає життєздатність, якщо рослинні залишки закопати на глибину 20–30 см. Дотримання правил сівозміни допомагає запобігти розвитку хвороб і зменшує кількість патогенів у ґрунті. Оптимальними попередниками для вирощування столового буряка є озимі зернові культури (такі як пшениця та жито), рання картопля, огірки, цибуля, гречка та інші. У районах із хорошим зволоженням також підходять просапні культури, під які вносилися органічні добрива в кількості 40–60 тонн на гектар, а також кукурудза, вирощувана для силосу або зеленого корму. Повернення буряка на одне й те саме місце рекомендується не частіше ніж через 4–7 років.
Одним із важливих етапів серед агротехнічних методів є система раціональних підживлень, оскільки надходження поживних компонентів у потрібній кількості та співвідношенні сприяє збільшенню стійкості буряка до церкоспорозу. Важливо вносити збалансовані комплексні добрива відповідно до результатів агрохімічного аналізу ґрунту та рослин, оскільки надмірна кількість поживних речовин у ґрунті може сприяти завданню шкоди рослинам. Крім того, позакореневе підживлення столового буряка сприяє прискореному росту рослин, формуванню коренеплоду та насіння, а також запобігає розвитку хвороб, спричинених дефіцитом окремих елементів у ґрунті. Застосування органічних і мінеральних добрив сприяє підвищенню стійкості рослин до таких захворювань, як коренеїд, церкоспороз, фомоз і гниття коренеплодів. Зверніть увагу, що фосфорні добрива пригнічують розвиток коренеїда та кореневої гнилі, калійні – церкоспорозу, борні – фомозу, а марганцеві – коренеїда та різних плямистостей листя. Калій є найбільш ефективним добривом проти церкоспорозу, яке знижує його шкідливість на 50%. Нестача калію знижує стійкість буряка до церкоспорозу, що веде до збільшення та розмиття церкоспорозних плям, ослаблення тургору, набряклості клітинної плазми та зменшення опірності рослин до захворювання. Великі дози калію збільшують стійкість рослин до хвороб. Згідно з дослідженнями вчених, внесення калію (під цукровий буряк) у кількості 3 ц/га у вигляді хлористого калію перед посівом буряка збільшило вагу коренів на 20% порівняно з контрольною групою, знизило відсоток ураженого листя на 10% (при 70% у контролі), а відсоток ураженого листя при внесенні хлористого калію скоротився до 59%.
Вчені дослідили, що з кількох варіантів внесення мінеральних складів найменше ураження буряка церкоспорозом було у випадку внесення гною. У варіантах, коли вносили лише азот, рослини були пригнічені та значно уражалися церкоспорозом. У варіантах із внесенням азоту в суміші з калієм, фосфором і бором спостерігався менший розвиток церкоспорозу. Найбільше були уражені рослини, які росли без внесення підживлення.
Важливо своєчасно проводити агротехнічні заходи, які допомагають накопичити вологу в ґрунті, покращують аерацію, сприяють росту та розвитку рослин, запобігають утворенню поверхневої ґрунтової кірки, особливо при появі сходів. Передпосівну обробку ґрунту проводять одночасно з внесенням азотних добрив та їх загортанням і коткуванням ґрунту. Глибина обробки 3–4 см, що відповідає глибині висіву насіння. Посів насіння в холодний непрогрітий ґрунт призводить до зниження схожості, уповільнює ріст і розвиток рослин, роблячи їх більш вразливими до різних грибкових захворювань. Для отримання коренеплодів, призначених для літньо-осіннього споживання, насіння висівають, коли температура ґрунту на глибині 10 см досягає 5 °С. Для врожаю, призначеного для зберігання та споживання в зимово-весняний період, сівбу рекомендується проводити на початку червня. Зверніть увагу, що за пізніх термінів посіву верхній шар ґрунту може пересихати, що призводить до нерівномірної появи сходів, ослаблює рослини та збільшує їхню сприйнятливість до ураження церкоспорозом.
Для досягнення дружних сходів необхідно провести ретельну передпосівну обробку насіння. Це включає сортування насіння за питомою масою, замочування, барботування та збагачення мікроелементами. Відбір насіння за питомою масою здійснюється в 1–3% розчині кухонної солі або аміачної селітри. Протягом 5–7 хвилин насіння збовтують у розчині, після чого насіння, що спливло, видаляють, а те, що осіло на дно, промивають чистою водою. Потім насіння просушують або замочують у розчинах мікроелементів, включно з борною кислотою, мідним купоросом і сірчанокислим цинком (2–5 г кожної речовини та 10–15 г сірчанокислого цинку на 10 літрів води).
Необхідно систематично знищувати рослини, уражені вірусними та бактеріальними хворобами на маточних плантаціях столового буряка, видаляти бур'яни, які є резерваторами та переносниками вірусів.

Написати коментар